Справа №: 671/1072/25
13 серпня 2025 року Волочиський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
з участю секретаря судового
засідання Кошонько Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість яка виникла за договором № 00-9642431 від 24.02.2024 року в розмірі 38789 грн. 85 коп., судовий збір 2422 грн. 40 коп. та 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 24.02.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9642431 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору товариство надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії в розмірі 6050 грн. 00 коп. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Вказує, що 24.02.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» переказало кошти згідно договору безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Кредитор своє зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 38789 грн. 85 коп.
Позивач зазначає, що 21.10.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та позивач уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9642431 від 24.02.2024 року. Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Оскільки, відповідач не погасив заборгованість, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9642431 від 24.02.2024 року в загальній сумі 38789 грн. 85 коп.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Представник позивача у позові просив проводити розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.02.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9642431. Договір кредитної лінії підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (16097) (а.с. 21-25).
Відповідно до умов договору ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії складає 5500 грн. 00 коп. Строк дії кредитної лінії 360 днів, дата повернення кредиту - 18 лютого 2025 року.
Відповідно до п. 1.4.1. - 1.4.2. договору стандартна процента ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору, за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки; знижена процентна ставка, що становить 1,73 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1. договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.
Відповідно до п. 2.8. договору дата надання/видачі кредиту 24 лютого 2024 року; сума кредиту 5500 грн. 00 коп., перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Так, 24.02.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» переказало кошти в сумі 5500 грн. 00 коп. згідно договору № 00-9642431 від 24.02.2024 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 1289/10 від 30.10.2024 року (а.с. 9-10).
Тож, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00-9642431 від 24.02.2024 року (а.с. 49-50).
Згідно із виписки з особового рахунка та розрахунка заборгованості за договором № 00-9642431 від 24.02.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 38789 грн. 85 коп., з яких: 6050 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 32739 грн. 85 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 49-51).
Відповідно до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 року, укладеному між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, в тому числі за кредитним договором № 00-9642431 від 24.02.2024 року, що підтверджується Актом прийому-передачі за Договором факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 року, Витягом з Реєстру боржників за Договором факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 року, копіями платіжних доручень № 13 від 25 жовтня 2024 року, № 14 від 30 жовтня 2024 року, № 15, 16 від 31 жовтня 2024 року (а.с. 38, 43-48).
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідач з власної волі уклав договір позики на визначених умовах кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яке відповідає зазначеним вимогам та надане відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в силу укладеного договору факторингу, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 00-9642431 в розмірі 38789 грн. 85 коп.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи містять розрахунки заборгованості за договором, а також підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, а відтак суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача, у зв'язку із чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» вправі ставити вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 00-9642431 в розмірі 38789 грн. 85 коп.
Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов'язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с. 1).
У зв'язку із тим, що позов задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 2422 грн. 40 грн. сплаченого судового збору.
Разом з тим, відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
07.04.2025 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 (а.с. 36-37).
За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги наданої адвокатом.
Згідно із нормами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, серед іншого, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 року, розмір витрат на правову допомогу складає 7000 грн. 00 коп. (а.с. 44).
Адвокат Тараненко А.І. діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 (а.с. 33).
Тож, враховуючи вищевикладене, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 610, 1048-1050, 1054 ч.1 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9642431 від 24.02.2024 року в розмірі 38789 грн. 85 коп. (6050 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 32739 грн. 85 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом), а також судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп. судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу,а всього - 48212 грн. 25 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005; код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року.
Суддя О.М.Бабій