Справа № 495/4283/21
Номер провадження 1-кп/495/619/2021
15 квітня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
провівши у залі суду м. Білгород-Дністровський в режимі відеоконференції судове засідання по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12021160000000326 у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.3 ст. 187 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністроської окружної прокуратури ОСОБА_4
обвинувачені ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.3 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив письмове клопотання про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 є запобігання спробам: переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_3 , та його захисник ОСОБА_6 , заперечували проти задоволення клопотання проти продовження відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , наполягали в судовому засіданні на відсутність ризиків ,передбачених ст. 177,178 КПК України та просили визначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу суд, вважає що клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 187 КК України.
Зважаючи на обставини інкриминованого ОСОБА_3 злочину який є насильницьким, його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.
У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тіжкості злочину має свій раціональний зміт, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатьньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутне покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Підствердженням існування зазначених ризиків слугує характерстика обвинуваченного ОСОБА_3 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд криімнального провадження триває, потерпілий та свідкі підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважажє що в данному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпілий, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що Заркуа Роланд, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, за станом здоров'я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше судимий, згідно наявних в матеріалах справи відомостей притягується до кримінальній відповідальності в Біляївському міськрайонному суду Одеської області за ч.5 ст. 186 КК України , застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_3 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк 30 днів з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 15.04.2022 року.
Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_3 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а саме: Заркуа Роланд не має постійного місця проживання на території України, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені, потерпілий, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
З вищенаведених підстав, суд вважає, що на даний час відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Крім того, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_3 суми застави, оскільки він обвинувачується особливо тяжкому злочині під час якого він застосовува насилля,яке є небезпечним для життя та здоровья потерпілого.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Ізмаільській установі виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області, строком на 30 днів, тобто до 14 травня 2022 р. включно.
Розмір застави не визначати.
Строк дії ухвали припиняє свою дію 15.05. 2022 р.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала оглошена в 17 годин 30 хвилин 15 квітня 2022 року.
Суддя: ОСОБА_1