Справа № 513/794/25
Провадження № 2/513/737/25
Саратський районний суд Одеської області
14 серпня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, суд -
18 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: 1/59 частка земельної ділянки загальною площею 142,5891 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 11/3, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089467, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року №753/А-03 на ім'я ОСОБА_2 ; та 1/89 частка земельної ділянки загальною площею 19,5861 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089469, виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації від 01 грудня 2003 року №753/А-03 на ім'я ОСОБА_2 .
Позивач як спадкоємець за законом першої черги та за заповітом прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. 31 жовтня 2017 року державним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Колісником Д.Ю. вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину майна, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 5124581100:01:002:0254 та майнові паї в СВК «Дружба».
Однак, постановою державного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Колісника Д.Ю. від 12 червня 2025 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на частки земельних ділянок та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на спадкове майно.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті батька.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно. Від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області В.Райчева в судове засідання не прибула, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у відсутність представника, у вирішення спору поклалася на розсуд суду (Вх № 4239/25-Вх від 08.07.2025 р.). Відзив на позовну заяву не надійшов.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, направив до суду заяву у якій не заперечує проти задоволення позову, справу просив розглянути у його відсутність (№ ЕП-1332/25-Вх від 08.07.2025 р.).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи, повідомлених про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз'яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Згідно зі ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зоря Саратського району Одеської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 454.
Згідно з копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089467 титульним власником якого є ОСОБА_2 , виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження від 01 грудня 2003 року № 753/А 2003, ОСОБА_3 належить 1/59 частка земельної ділянки загальною площею 142,5891 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 11/3, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089469, титульним власником якого є ОСОБА_2 , виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження від 01 грудня 2003 року № 753/А-03, та списку співвласників земельної ділянки ОСОБА_3 належить 1/89 частка земельної ділянки загальною площею 19,5861 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За життя спадкодавець ОСОБА_3 29 січня 2013 року склав заповіт, посвідчений секретарем Зорянської сільської ради Саратськгого району Одеської області Грозовою К.І. за реєстровим № 6, яким призначив доньку ОСОБА_1 спадкоємцем усього належного йому на день смерті майна.
Позивач прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви нотаріусу 03 березня 2017 року. Факт родинних відносин підтверджено: копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_3 , виданого на підставі актового запису №6 від 02 лютого 1971 року Зорянською сільською радою Саратського району Одеської області; копією свідоцтва про укладення шлюбу з гр. ОСОБА_4 10 березня 1995 року, виданого на підставі актового запису № 5 Зорянською сільською радою Саратського району Одеської області, на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .
03 березня 2017 року державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. заведена спадкова справа № 64/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Як вбачається з копії вказаної спадкової справи №64/2017, інші спадкоємці я к за законом так і за заповітом відсутні.
Згідно з довідкою Камчицького старостинного округу Білгород-Дністровського району Одеської області від 16 травня 2025 року № 326, ОСОБА_3 , 1941 року народження, на момент своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; на день смерті проживав один.
31 жовтня 2017 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,5840 га розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив № НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_5 , кадастровий номер: 5124581100:01:002:0254, а також на майнові паї в СВК «Дружба».
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або не прийняти її.
Стаття 1218 Цивільного кодексу України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат».
Згідно зі ст. ч.1 ст.81 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі, зокрема, спадкування.
Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.
На момент відкриття спадщини спадкодавець мав право власності на вищезазначені земельні ділянки, а спадкоємець вчасно прийняв спадщину за законом.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Постановою державного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Колісника Д.Ю. від 12 червня 2025 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на частки земельних ділянок та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на спадкове майно.
Пунктами 4.15, 4.20 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок), передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно; видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
Згідно з ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів. Тобто у встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не видавалось, оскільки відсутній право встановлювальний документ на земельну ділянку.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 3.1. листа).
Позивачем надано до суду Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089467, титульним власником якого є ОСОБА_2 , виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження від 01 грудня 2003 року №753/А-03, згідно з яким ОСОБА_3 належить 1/59 частка земельної ділянки загальною площею 142,5891 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 11/3, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089469, титульним власником якого є ОСОБА_2 , виданого Саратською районною державною адміністрацією 14 лютого 2005 року на підставі розпорядження від 01 грудня 2003 року №753/А-03, та список співвласників земельної ділянки, згідно з якими ОСОБА_3 належить 1/89 частка земельної ділянки загальною площею 19,5861 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що свідчить про те, що дані земельні ділянки знаходяться у спільній частковій власності, без визначення часток в натурі та без видачі окремих правових документів, внаслідок чого позивач поза судовим шляхом поновити свої права не має можливості.
Позивач як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину після смерті батька, на даний час користується спадковим майном, але юридично не може оформити свої спадкові права, оскільки в неї відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які б підтверджували право власності померлого на дане нерухоме майно, у зв'язку з тим, що земельні ділянки включають в собі декілька земельних ділянок, об'єднаних в один державний акт; державним актом не визначено окреме майно, на яке може видаватися свідоцтво про право на спадщину, тому суд вважає, що позивач правомірно набула право власності на земельну ділянку та враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст.16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухомість в порядку спадкування після смерті батька.
За такого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності у порядку спадкування на майно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
на 1/89 частку земельної ділянки площею 19,5861 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району одеської області, масив НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089469, виданого згідно розпорядження Саратської районної державної адміністрації №753/А-03 від 01 грудня 2003 року на ім'я уповноваженої особи від співвласників ОСОБА_2 ;
на 1/59 частку земельної ділянки площею 142,5891 га, розташованої на території Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 11/3, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №089467, виданого згідно розпорядження Саратської районної державної адміністрації № 753/А-03 від 01 грудня 2003 року на ім'я уповноваженої особи від співвласників ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду, через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 14 серпня 2025 року.
Суддя В. С. Миргород