Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2194/22
Провадження № 1-кп/490/191/2025
28 березня 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисників - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000467 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Плетений Ташлик Маловисківського району Кіровоградської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
I……Наразі висновок комплексної судово-медичної, судової медико-криміналістичної та судової балістичної експертизи, призначеної ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва судом не отриманий.
ІІ……Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово.
1. В обґрунтування послався про те, що той обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
2. Захисник ОСОБА_5 під час судового розгляду заявив клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
В обґрунтування послався про те, що наразі дружина обвинуваченого через стан здоров'я втратила можливість забезпечувати сім'ю, а ОСОБА_4 має можливість та бажає продовжити проходження військової служби, має необхідний досвід для виконання обов'язків з військової служби, його досвід наразі є вкрай необхідним та командири бойових військових частин наразі ладні негайно прийняти його на військову службу.
3. Обвинувачений під час судового засідання позицію свого захисника підтримав.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази.
І.....На розгляд суду надійшов складений 24 червня 2022 року старшим слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .
1. Як зазначив автор обвинувального акту:
15.04.2022 приблизно о 22:00 год. ОСОБА_4 разом зі своїми колегами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прибули на відпочинок до місця проживання потерпілого ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час вже перебував безпосередньо потерпілий.
Далі, у той же день, у період часу приблизно з 23:20 год. до 23:30 год., під час прийому їжі потерпілий ОСОБА_14 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у присутності вказаних осіб, у тому числі і ОСОБА_4 , який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, почав висловлювати свою прихильність на підтримку збройної агресії з боку російської федерації по відношенню до України. Однак, вказані висловлювання ОСОБА_15 працівниками Державної прикордонної служби України були припинені, та останній пішов відпочивати.
У свою чергу, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також направилися відпочивати кожен у свою кімнату, а ОСОБА_4 залишився у кімнаті, в якій відбувався прийом їжі зазначеними особами.
У подальшому, 16.04.2022, близько 04:00 год. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), у ОСОБА_4 на ґрунті неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_14 , які виникли під час висловлювання останнім своєї прихильності до російської федерації та її збройної агресії до України, виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 , тобто на його умисне вбивство.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення вбивства ОСОБА_14 - ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись з потерпілим ОСОБА_14 в одній кімнаті за адресою: АДРЕСА_2 , взяв до рук закріплену за ним табельну вогнепальну зброю, а саме пістолет марки ПМ серії НОМЕР_1 , з досланим одним патроном калібру 9 мм. до патроннику та спорядженим магазином патронами 9 мм. в кількості 8 штук, всього в кількості 9 патронів калібру 9 мм, зняв запобіжник та переслідуючи мету позбавлення життя потерпілого. усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, тобто смерті ОСОБА_14 , перебуваючи поряд із останнім, здійснив три постріли в тулуб, шию та кінцівки ОСОБА_14 , спричинивши тим самим йому вогнепальні поранення, одне з яких виявилось наскрізним вогнепальним пораненням шиї з ушкодженням анатомічних утворень шиї, нижньої щелепи, загальної сонної артерії з послідуючою гострою крововтратою, внаслідок чого потерпілий помер на місці вчинення злочину.
2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
ІІ......Наразі судом здійснюється судовий розгляд цього кримінального провадження.
1. Протягом судового розгляду суд дослідив усі надані сторонами докази.
2. Наразі судом досліджені усі наявні в розпорядженні сторін докази у справі.
З метою дослідження доказів судом ухвалено про залучення до участі у справі, спеціалістів; усі можливі висновки спеціалістів судом наразі отримані.
3.Внаслідок перебігу судового розгляду сторонами фактично сформовані позиції, зміст яких є таким:
a)прокурор наполягає на тому, що під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_4 , діючи умисно та, прогнозовано, без вагомих підстав та лише на ґрунті алкогольного сп'яніння, вчинив вбивство ОСОБА_14 ;
b)захист, не заперечуючи того, що ОСОБА_4 вбив ОСОБА_14 , наполягає на тому, що обвинувачений мав підстави затримати загиблого через «сепаратистські дії» того, але під час затримання перевищив (чи навіть - не перевищив) дозволені межі
4. З метою оцінки цих позицій ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 квітня 2024 року у справі призначена комплексна судово-медична, медико-криміналістична та судова балістична експертиза.
4.1. Наразі ця ухвала звернута судом до виконання.
4.2. Під час проведення експертного дослідження виникла необхідність у дослідженні додаткових об'єктів та у додатковому дослідженні речових доказів та тілесних ушкоджень, що утворились на тілі обвинуваченого внаслідок подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.
4.3. З метою дослідження таких об'єктів ухвалами суду від 09 вересня 2024 року за клопотанням прокурора у справі призначені:
-судово-медична експертиза з обстеження обвинуваченого;
-судово-медична молекулярно-генетична експертиза з метою дослідження слідів на вилучених під час досудового розслідування цього кримінального провадження куль;
Окрім того, з цією ж метою ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 грудня 2024 року за клопотанням прокурора суд:
-призначив додаткову судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу з метою дослідження слідів на вилучених під час досудового розслідування цього кримінального провадження куль;
-призначив судово-медичну імунологічну та цитологічну експертизу з метою дослідження слідів на вилучених під час досудового розслідування цього кримінального провадження куль;
-доручив слідчим Державного Бюро Розслідувань отримати біологічні зразки обвинуваченого ОСОБА_4 .
3.4. Наразі судом отриманий висновок судово-медичної експертизи № 337 від 08 жовтня 2024 року за наслідками судово-медичного обстеження обвинуваченого.
Стосовно проведення цього експертного дослідження суд відзначає таке.
(а) Це дослідження проводилось Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи на платній основі; оплата за проведення експертного дослідження була здійснена обвинуваченим.
(б) Під час проведення цього дослідження ОСОБА_4 добровільно та у встановлені строки вчинив усі залежні від нього дії, що були необхідними для проведення експертного дослідження.
При цьому показовим є те, що без його особистої участі вказане дослідження не могло бути проведеним.
(в) За наслідками експертного дослідження встановлено, окрім іншого, що ОСОБА_4 під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, дійсно отримав вогнепальне проникаюче поранення кисті лівої руки, проте рановий канал, утворений внаслідок пострілу, проходить від долонної частини кисті до її /кисті/ зовнішньої частини.
4.5. Далі, наразі судом отриманий висновок судово-цитологічної експертизи № 42 від 18 лютого 2025 року.
Відповідно до цього висновку біологічні сліди людини на вилучених під час досудового розслідування кулях відсутні.
ІІІ......Запобіжні заходи відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час здійснення цього кримінального провадження застосовувались таким чином.
1. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_16 від 18 квітня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15 червня 2022 року.
Подальшими ухвалами того ж слідчого судді та Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою був продовжений, зрештою, до 31 грудня 2024 року включно.
Під час застосування цього запобіжного заходу суд виходив з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та іншим чином завадити судовому розгляду.
2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 грудня 2024 року обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід був змінений на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.
При цьому на обвинуваченого були покладені такі додаткові обов'язки:
-не залишати будинок АДРЕСА_3 цілодобово, окрім випадків явки до суду, оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій (повітряної тривоги, обстрілів в районі житлового будинку тощо);
-повідомляти суд про засоби зв'язку та їх зміну;
-носити електронний засіб контролю.
ІV…... Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
Відповідно до частини 4 статті 332 Кримінального Процесуального Кодексу України
Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під домашнім арештом.
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
-особисте зобов'язання;
-особиста порука;
-застава;
-домашній арешт;
-тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
3. Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частини 6 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
4. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
4.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
4.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
4.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
4.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
4.5. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
4.6. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
5. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9)носити електронний засіб контролю.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
Обставини здійснення цього кримінального провадження свідчать про те, що подальший розгляд цього кримінального провадження та завершення його розгляду до отримання висновків експертів не є можливим.
Отже, до отримання висновку експертів у судовому засіданні слід оголосити перерву.
Стосовно суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
І......Стосовно наявності «обґрунтованої підозри» у вчиненні ОСОБА_4 злочину, що є предметом в межах цього кримінального провадження, суд відзначає таке.
1. Оскільки по справі здійснюється судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою, наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. Далі, припущення органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_14 був вчинений є обґрунтованим, адже факт його насильницької смерті сумнівів не викликає.
Припущення органів досудового про причетність ОСОБА_4 /тією чи іншою мірою/ до смерті ОСОБА_14 , самим обвинуваченим не заперечується; обвинувачений заперечує лише спрямованість свого умислу під час вчинення дій відносно ОСОБА_14 ..
Отже, в обставинах цього кримінального провадження поза розумним сумнівом існують факти, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 вчинив правопорушення.
3. Далі, наявні в розпорядженні суду факти об'єктивно дозволяють побудувати «правдоподібну» версію про те, що злочин обвинуваченим був вчинений саме з підстав, вказаних прокурором.
3.1. Принагідно слід відзначити, що версія захисту також є «правдоподібною».
3.2. Але на цій стадії кримінального провадження таке є підставою лише для того, щоб вдатись до дій, спрямованих на перевірку того, чи є версія захисту обґрунтованою.
Та з огляду на таке суд відзначає, що саме такі дії наразі й вживаються судом.
Отже, висунута ОСОБА_4 «підозра» є «правдоподібною», що є достатньою умовою для обрання відносно нього запобіжного заходу.
4. В той же час, суд відзначає наступне.
4.1. Під час судового розгляду цього кримінального провадження виявлено ряд недоліків досудового розслідування, що вказують про те, що під час вчинення окремих слідчих дій органи досудового розслідування не виявили необхідної ретельності та дбайливості.
В той же час, кожен з виявлених на теперішній час недоліків не є непоправним.
4.2. При цьому спроба усунення недоліків досудового розслідування під час судового розгляду кримінального провадження наразі вже призвела до встановлення нових обставин кримінального провадження /зокрема - обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 /.
Таке зумовлює необхідність проведення додаткових досліджень, які через складнощі у їх організації, викликані особливостями судового розгляду кримінального провадження, потребують значних витрат у часі.
ІІ......Стосовно наявності передбачених законом ризиків суд відзначає таке.
1. Попередньою ухвалою суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
1.1. Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.
1.2. В той же час суд відзначає, що обвинувачений наразі не тільки не ухиляється від участі у процесуальних діях, але - навпаки - вчиняє дії, що мають наслідком істотну допомогу у проведенні необхідних для встановлення обставин цього кримінального провадження дій /як то - оплата за проведення експертних досліджень тощо/.
Таке дозволяє прийти до висновку про те, що на теперішній час цей ризик як не повною мірою зник, то - істотно зменшився.
2. Попередніми ухвалами суду встановлена також наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
2.1. Наявність такого ризику підтверджується, на цій стадії процесу, головним чином, таким.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини.
Таке, з огляду на приписи кримінального закону, дає підстави для обґрунтованого припущення про те, що виправлення його особи таким чином, щоб він не вчиняв нових злочинів, є можливим лише у разі його тривалого перебування в умовах позбавлення свободи.
Наразі ж строк перебування обвинуваченого в таких умовах не є домірним визначеному законом.
2.2. В той же час, на цій стадії кримінального провадження суд відзначає таке.
Суд нагадує, що, як зазначалось вище, ОСОБА_4 бере активну участь у процесуальних діях, здатних встановити дійсні фактичні обставини цього кримінального провадження.
Ця обставина свідчить, що:
-у разі, якщо версія обвинувачення в дійсності є вірною - обвинувачений повною мірою визнає свою провину та згоден нести передбачене законом покарання за дії, які він в дійсності вчинив;
-у разі ж, якщо в дійсності вірною є версія захисту - суспільна небезпека особи є значно нижчою, ніж та, що є необхідною для висновку про наявності ризику вчинення нових злочинів в обставинах цього кримінального провадження.
2.3. Встановлені ж вище обставини у сукупності з діями обвинуваченого щодо повного відшкодування матеріальної шкоди потерпілій вказують про те, що у разі, якщо версія обвинувачення в дійсності є вірною - обвинувачений виявляє усі ознаки щирого каяття.
Щире каяття ж з вчиненням нових злочинів навряд є сумісним.
Наведене у сукупності доводить, що наразі ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів як не зник, то - істотно зменшився.
3. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може завадити судовому розгляду.
Виснуючі про наявність такого ризику на попередніх стадіях кримінального провадження, суд виходив з того, що невчинення обвинуваченим дій щодо участі у призначених дослідженнях матиме наслідком неможливість прийняття обґрунтованого рішення у справі.
Отже, на теперішній час ризик того, що обвинувачений своїми діями може перешкодити ефективному здійсненню судового розгляду, відсутній.
4. Прокурор стверджує про наявність в цьому випадку інших ризиків.
Але попередніми ухвалами суду наявність інших ризиків спростована; відомостей про те, що після винесення вказаних ухвали ці ризики виникли, матеріали кримінального провадження не містить, прокурор про наявність таких відомостей не посилається.
За такого суд вважає, що інші ризики, окрім встановлених вище, в цьому випадку є відсутніми.
ІІІ......Вирішуючи питання про запобіжний захід, що має в подальшому застосовуватись до обвинуваченого, суд відзначає таке.
1. Наразі відносно обвинуваченого застосовується запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
2. Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й фактичні підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш суворий (яким є тримання під вартою) наразі вочевидь є відсутніми.
3. Захист просить про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
Стосовно цих посилань захисту суд відзначає таке.
3.1. Матеріали кримінального провадження доводять, що ОСОБА_4 :
-тримався під вартою загалом протягом 02 років 07 місяців 21 днів;
-тримався під домашнім арештом загалом протягом 00 років 03 місяців 22 днів
Загальний же строк перебування обвинуваченого в умовах обмеження свободи становить 02 роки 11 місяців 13 днів.
Та неможливо заперечувати, що цей строк є доволі тривалим.
3.2. Далі, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений є досвідченим військовослужбовцем, має необхідний досвід, який наразі є вкрай корисним для забезпечення обороноздатності та є достатньо мотивованим для участі у бойових діях з захисту незалежності та територіальної цілісності України.
3.3. Враховує суд також вказане вище ставлення обвинуваченого до подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а також - ту обставину, що наразі усі необхідні для розгляду процесуальні дії є вчиненими та для завершення судового розгляду необхідно лише отримати висновок комплексної судово-медична, медико-криміналістична та судова балістична експертиза.
За такого суд вважає, що подальше обмеження свободи обвинуваченого не є виправданим.
4. З огляду на таке, а також - на ту обставину, що обвинувачений наразі перебуває на військовій службі, суд вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого для мети цього кримінального провадження може бути повною мірою забезпеченою шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
При цьому на обвинуваченого, окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першою вимогою, слід покласти обов'язок про засоби зв'язку та їх зміну.
Отже, запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого, слід змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, задовольнивши таким клопотання захисту - у повному обсязі, а клопотання прокурора - частково.
Керуючись статтями 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.У судовому засіданні оголосити перерву до 22 травня 2025 року до 15:00 години.
2.Клопотання прокурора - задовольнити частково, клопотання захисту - задовольнити.
Обраний відносно ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово змінити на особисте зобов'язання
Покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першим викликом, такі обов'язки:
-повідомляти суд про засоби зв'язку та їх зміну;
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу встановити - до 28 травня 2025 року включно.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_17 =
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}