Вирок від 25.04.2025 по справі 490/3870/22

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3870/22

Провадження № 1-кп/490/243/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25» квітня 2025 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурорів - ОСОБА_3

ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

його захисника - ОСОБА_6

потерпілої - ОСОБА_7

представника потер-

пілого - ТОВ «Свантовіт» - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, є громадянином України, здобув базову середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує роботу різнороба, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджувався:

-11 березня 2010 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - із застосуванням статті 69 цього Кодексу - до позбавлення волі строком на 02 роки; судом ухвалювалось про його звільнення від відбування покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу з випробуванням, з встановленням іспитового строку в 01 рік;

-02 жовтня 2010 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - за сукупністю цього вироку та вироку від 11 березня 2010 року - до позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців; був звільненим 04 вересня 2014 року по відбуттю строку покарання;

-24 грудня 2014 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців; був звільненим 13 липня 2017 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання - 01 рік 05 місяців 08 днів;

-03 червня 2019 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки 08 місяців, а за сукупністю цього вироку та невідбутої частини покарання, призначеного вироком цього ж суду від 24 грудня 2014 року - остаточно - до позбавлення волі строком на 05 років; був звільненим 26 жовтня 2021 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 01 рік 01 місяць 23 дні.

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ), від 14 січня 2025 року № 26/2025 (затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.

Під час дії військового стану ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності та маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості зі їх вчинення, вчинив нові злочини за таких обставин

1. 19 липня 2022 року приблизно о 23:30 годині він, перебував біля магазину «Пані Марія», розташованого на розі вулиць Захисників Миколаєва /на той час - Декабристів/ та Павла Скоропадського /на той час - Адмірала Макарова/.

В цей же час в тому ж місці перебувала ОСОБА_7 .

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виникла сварка, під час якої та почала відмахуватись від ОСОБА_5 сумкою типа «бананка», у якій на той час перебував мобільний телефон «Samsung» Galaxy Core Prime VE SM-G361F.

Тоді ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, ривком вихопив з руки ОСОБА_7 належну тій сумку типа «бананка», вартість якої не встановлена, разом з належним тій мобільним телефоном «Samsung» Galaxy Core Prime VE SM-G361F вартістю 710 грн. (що перебував у сумці).

Після цього ОСОБА_5 , утримуючи вилучене майно при собі, з місця вчинення злочину зник, вилученим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріальну шкоду у сумі 710 гривень

2. Окрім цього, ОСОБА_5 вчинив таке

2.1. 23 липня 2022 року приблизно о 01:30 години, він перебуваючи біля приміщення «Сотка-бару», що розташований у будинку 9/1 по вулиці Соборній у місті Миколаєві, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій намір, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через вхідні двері проник всередину «Сотка-бару», де демонтував зі стіни належний ТОВ «Свантовіт» телевізор марки «SAMSUNG» моделі PS-42 E71SR.

Після чого, утримуючи вилучений у такий спосіб телевізор, з місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Свантовіт» матеріальну шкоду на загальну суму 3.333 грн. 33 коп.

2.2. 25 липня 2022 року приблизно о 01:00 години, він же перебуваючи біля приміщення «Сотка-бару», що розташований у будинку 9/1 по вулиці Соборній у місті Миколаєві, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій намір, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через вхідні двері проник всередину «Сотка-бару», де демонтував зі стіни над барною стійкою належний ТОВ «Свантовіт» приймач виклику персоналу марки Rapid HCM-1300 з дротами живлення до нього.

Після чого, утримуючи вилучений у такий спосіб телевізор, з місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Свантовіт» матеріальну шкоду на загальну суму 3.309 грн. 34 коп.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого слід кваліфікувати:

-по епізоду від 19 липня 2022 року - за частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану;

-по решті епізодів - за частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше сховище, вчинена в умовах воєнного стану.

Позиції сторін по справі та потерпілого.

1. Прокурор вважала вину обвинуваченого у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин доведеною; його дії - кваліфікованими вірно.

З огляду на таке, просив призначити обвинуваченому покарання:

-за кожен з вчинених ним злочинів - в межах санкцій відповідних частин відповідних статей Кримінального Кодексу України;

-за сукупністю злочинів, що є предметом цього кримінального провадження - на підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України із застосуванням принципу часткового складання покарань.

Окрім того, ґрунтуючись на вимогах частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України до визначеного у такий спосіб покарання просив приєднати частину невідбутого покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 червня 2019 року.

2. Позиція обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження була такою.

2.1. Свою винуватість у вчиненні крадіжок майна ТОВ «Свантовіт» обвинувачений послідовно визнавав у повному обсязі та зазначав, що у сподіяному кається.

2.2. Стосовно ж обвинувачення у заволодінні майном ОСОБА_7 свою позицію обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження змінював.

(а) Так, з моменту початку розгляду справи до 04 грудня 2024 року свою вину у відкритому заволодінні майном ОСОБА_7 обвинувачений визнавав частково.

Так, він підтверджував, що дійсно між ним та ОСОБА_7 відбулась сварка, що перейшла у бійку, а також - що отримав у своє володіння належний тій мобільний телефон.

В той же час зазначав, що мобільний телефон потерпілої отримав не в ході сварки (на чому наполягає прокурор), але - внаслідок того, що після сварки сумка ОСОБА_7 протягом тривалого часу залишалась без нагляду, та він /обвинувачений/ вилучив з неї мобільний телефон значно пізніше, ніж завершилась сварка.

(б) Під час судового засідання 04 грудня 2024 року обвинувачений заявив, що повністю визнає свою винуватість у вилученні цього майна за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

2.3. Зрештою, обвинувачений звертав увагу суду на стан його здоров'я, наполягав на тому, що щиро розкаявся у вчиненому та з огляду на це просив призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України.

3. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження позицію свого підзахисного підтримав.

4. Потерпіла ОСОБА_7 під час судового розгляду просила призначити обвинуваченому якомога суворіше покарання.

5. Представник потерпілого - ТОВ «Свантовіт» - по суті просив ухвалити у справі законне та обґрунтоване рішення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин вилучення майна ТОВ «Свантовіт»

А……Під час судового засідання 03 червня 2024 року обвинувачений підтвердив, що дійсно 23 липня 2022 року вилучив з приміщення «Сотка-бару» телевізор, а 25 липня 2022 року - приймач виклику персоналу.

При цьому підтвердив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Б……З огляду на таке під час судового засідання 03 червня 2024 року ОСОБА_5 зазначив, що не вважає за доцільне досліджувати інші (окрім його показань) докази щодо обставин вилучення ним цього майна та погодився із тим, що відповідно до приписів частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України ці обставини мають встановлюватись на підставі самих лише його показань, у яких він визнає себе винуватим.

Оцінюючи таку позицію обвинуваченого, суд дійшов такого.

І……Порядок врахування такої позиції є врегульованим у таких приписах законодавства та настановах судової практики.

1. Відповідно до статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства

/частина 1/.

…

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

/частина 5/

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу

/частина 6/.

Європейський суд з прав людини запровадив підхід, відповідно до якого

ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови

/див., окрім іншого, рішення у справі "Боротюк проти України" (пункт 80); "Сейдович проти Італії" (Sejdovic v. Italy) (пункт 86)/

2. Відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

3. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к зробив такий висновок про застосування норм права

Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

ІІ……З огляду на ці вимоги діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

1. Погодившись на встановлення обставин вилучення майна ТОВ «Свантовіт» на підставі самих лише його показань, у яких він визнає себе винним у вчиненні крадіжки, ОСОБА_5 поза розумним сумнівом відмовився від свого права на гарантії справедливого судового розгляду.

Так, погодившись з такими обсягом та порядком дослідження доказів, він відмовився від перевірки доказової вартості зібраних у справі доказів /зокрема - його показань, достовірність яких ним була підтвердженою/, а також - від вирішення питання про те, чи не заподіяла процедура, що була застосована під час збирання доказів, непоправної шкоди справедливості судового розгляду.

2. З огляду на таке суд відзначає, що «відмова» ОСОБА_5 від таких гарантій була виражена у передбаченій законом «недвозначній формі», а саме - він прямо заявив про таку «відмову» під час судового засідання.

3. Далі, відповідно до дороговказів, що містяться у наведеній правовій позиції Європейського суду з прав людини та процитованих вище приписах частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України суд перевірив, чи правильно розуміє обвинувачений зміст визнаних ним обставин.

Під час такої перевірки суд встановив наступне.

3.1. Так, обставини, що визнаються обвинуваченим, були викладені ним самим.

3.2. Окрім того суд враховує, що у розгляді кримінального провадження бере участь захисник, в присутності якого обвинувачений надавав визнавальні показання суду.

Наведене у сукупності не залишає приводів для розумного сумніву у тому, що обвинувачений вірно розуміє зміст визнаних ним обставин та юридичне значення цих обставин.

4. Далі, відповідно до дороговказів, що містяться у наведеній правовій позиції Європейського суду з прав людини та процитованих вище приписах частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України суд перевірив, чи є така «відмова» добровільною.

Під час такої перевірки суд встановив наступне.

4.1. Сама по собі «відмова» від права на гарантії справедливого судового розгляду була висловленою ОСОБА_5 за відсутності обставин, які можуть бути розціненими, як примус.

Так, вона була висловленою під час судового засідання під час обговорення питання про подальший порядок надання та дослідження доказів у справі одразу після надання судом обвинуваченому можливості висловити свою думку з цього приводу; під час висловлення думки обвинувачений не вагався, про свою «відмову» від права на гарантії справедливого судового розгляду він заявив чітко та недвозначно.

4.2. Попередній перебіг судового розгляду не дає підстав припускати, що під час такого розгляду обвинувачений зазнавав надмірного примусу.

Так, до 03 червня 2024 року обвинувачений чинив перешкоди у судовому розгляду, отже - на час «відмови» від права на гарантії справедливого судового розгляду перебіг процесу фактично визначався позицією самого ОСОБА_5 .

4.3. Суд також нагадує, що, як доведено вище, зміст визнаних ОСОБА_5 обставин та їх юридичне значення обвинувачений розуміє вірно.

Таке виключає вплив обману на його рішення про «відмову» від гарантій справедливого судового розгляду.

Наведене у сукупності не залишає приводів для розумного сумніву у тому, що «відмова» обвинуваченого ОСОБА_5 від права на гарантії справедливого судового розгляду є добровільною.

5. Далі, відповідно до дороговказів, що містяться у наведеній правовій позиції Європейського суду з прав людини та процитованих вище приписах частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України суд відзначає, що відповідна «відмова» обвинуваченого ОСОБА_5 супроводжувалась передбаченими законом гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови

5.1. Так, судом обвинуваченому були роз'яснені зміст та значення однозначного висловлювання ним позиції із приводу визнання винуватості та відсутності необхідності у перевірці доказів його вини, а також - передбачені законом наслідки такої позиції.

Проте обвинувачений, усвідомивши свої права у суді та наслідки відмови від дослідження доказів, свою винуватість визнав, скористатись правом на розгляд справи у повному обсязі не побажав та наполягав на недоцільності дослідження доказів з метою перевірки обставин, викладених у його визнавальних показаннях.

5.2. До того ж, у розгляді кримінального провадження, зокрема - під час висловлювання обвинуваченим згоди на встановлення обставин заволодіння майном ТОВ «Свантовіт» лише на підставі одних його визнавальних показаннях - брав участь захисник, що є гарантією як дотримання його прав у процесі, так й - реалізації ним права не свідчити проти себе.

6. Додатково суд відзначає й те, що доказів саме на спростування факту вчинення обвинуваченим визнаних ним дій матеріали кримінального провадження не містять.

Таке не дозволяє прийти до висновку про відсутність в цьому випадку підстав для визнання винуватості.

Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що в цьому випадку «відмова» обвинуваченого від права на гарантії справедливого судового розгляду є «дійсною», з огляду на що - має бути покладеною у підґрунтя судового рішення.

В……Прокурор й захисник, так само, як обвинувачений, вважали за недоцільне досліджувати визнані обвинуваченим обставини вилучення майна ТОВ «Свантовіт» та перевірку їх доказами.

Представник потерпілого у суді також з правильністю викладення обставин викрадення майна ТОВ «Свантовіт» погодився.

За такого суд, керуючись процитованими вище приписами частини 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України та зважаючи на те, що визнавальні показання обвинуваченого щодо обставин вилучення майна ТОВ «Свантовіт» повністю узгоджуються з пред'явленим обвинуваченням, визнав недоцільним оцінку інших доказів щодо цих обставин.

Таким чином, ту обставину, що ОСОБА_5 вилучив майно ТОВ «Свантовіт» за встановлених судом обставин суд вважає доведеною поза розумним сумнівом.

Г…… Про вартість викраденого обвинуваченим майна свідчить таке.

1. З висновку експерта № СЕ19/115-22/6217 - ТВ від 11 серпня 2022 року вбачається, що ринкова вартість телевізору марки «SAMSUNG» моделі PS-42 E71SR становить 3.333 грн. 33 коп.

2. З висновку експерта № 2270 від 14 вересня 2022 року вбачається, що ринкова вартість приймач виклику персоналу марки Rapid HCM-1300 з дротами живлення до нього становить 3.309 грн. 34 коп.

3. Підстави для сумніву у достовірності згаданих висновків експертів є відсутніми, оскільки:

?кожен з них був наданим у встановленому станом на момент проведення експертизи законом порядку, а саме - на виконання постанов слідчих;

?перед дачею кожного з них відповідний експерт була попередженим про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку або за дачу завідомо неправдивого висновку, за ст.ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України, про що містяться позначки у кожному висновку;

?компетенція будь-кого з експертів сумнівів в сторін кримінального провадження не викликає;

?про особисту зацікавленість будь-кого з експертів сторони кримінального провадження, зокрема - захист - не посилаються; відомості про наявність такої зацікавленості в матеріалах кримінального провадження відсутні.

З урахуванням наведених доказів встановлену вироком суду вартість вилученого ОСОБА_5 в ТОВ «Свантовіт» майна суд вважає доведеною.

Ґ……Принагідно суд відзначає, що з залучених до матеріалів кримінального провадження:

-заяви ОСОБА_5 від 04 серпня 2022 року;

-заяви ОСОБА_5 від 08 серпня 2022 року

вбачається, що вилучене в ТОВ «Свантовіт» майно ОСОБА_5 після його протиправного вилучення добровільно видав працівникам поліції.

З урахуванням наведеного вину ОСОБА_5 у таємному вилученні майна ТОВ «Свантовіт» за встановлених судом обставин суд вважає доведеною.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин вилучення майна ОСОБА_7 .

Оцінка кожного доказу окремо.

Щодо підходу до оцінки кожного з наданих суду доказів.

Оцінюючи кожен з наданих суду доказів, суд враховує:

-завдання кримінального провадження;

-загальні засади кримінального провадження, що лежать в основі його форми і змісту;

-правову процедуру, застосовану під час здійснення кримінального провадження в цілому;

-загальні вимоги до збирання та оцінки доказів;

-норми права, що регулюють особливості збирання та оцінки певних доказів.

-правові процедури, застосовані під час збирання кожного з доказів;

Щодо завдань кримінального провадження

Відповідно до статті 2 Кримінального Процесуального Кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Щодо загальних засад кримінального провадження.

1. Стосовно обставин цього кримінального провадження суд відзначає, що процитованими вище приписами статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України однією з засад кримінального провадження закріплена законність.

При цьому суд враховує й процитовані вище приписи частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Суд враховує також, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.

2. Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України

особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у своїй Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) зазначив, що:

"При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. …

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення, поза розумним сумнівом, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Щодо правової процедури, застосованої під час здійснення кримінального провадження в цілому.

Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procуes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права.

Недотримання належної правової процедури може мати наслідком порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 зробила, окрім іншого, такі висновки про застосування норм права

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

З огляду на таке суд, стосовно обставин цієї справи, звертає увагу на такі обставини.

"Приписи права"

І…… Говорячи про "приписи права", що визначають порядок набуття повноважень на здійснення кримінального провадження, суд стосовно обставин цього кримінального провадження, акцентує увагу на такому.

Відповідно до приписів статті 214 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції, що діяла на момент здійснення цього кримінального провадження/:

Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

/частина 1/

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

/частина 2/

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

/частина 3/

…

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1)дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2)прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3)інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4)короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5)попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6)прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7)інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

/частина 5/

Зміст відомостей.

У наданому суду Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12022152020000946, що був сформований 27 липня 2022 року зазначається про таке.

1. Кримінальне провадження відносно обвинуваченого має номер 12022152020000946; воно зареєстроване 27 липня 2022 року о 19:38:08.

2. Воно було зареєстровано відповідно до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке надійшло 27 липня 2022 року о 19:24:46.

При цьому заявником зазначена ОСОБА_7 .

3. Обставинами, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, визначались:

«19.07.2022 близько 23:30 невстановлена особа, перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що на перехресті вул. Адм. Макарова та вул. Декабристів у м. Миколаєві, у період воєнного часу, відкрито заволоділа майном, належним ОСОБА_7 »

Правова кваліфікація цього кримінального правопорушення на момент формування цього витягу була визначена - стаття 186 частина 4 Кримінального Кодексу України.

4. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється Відділенням поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

5. Для здійснення досудового розслідування визначались слідчі та прокурори.

Наведене доводить, що розслідування цього кримінального провадження здійснювалось за наявності до цього передбачених законом умов, а саме - після внесення до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань відомостей про подію, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Щодо загальних вимог до збирання та оцінки доказів.

І……Вимоги до доказів у кримінальному провадженні зводяться до таких

1. Відповідно до статті 84 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню

/частина 1/.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів

/частина 2/.

2. Відповідно до статті 85 Кримінального Процесуального Кодексу України

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

3. Відповідно до статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом

/частина 1/

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

/частина 2/

Відповідно до частини 1 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

3.1. Стосовно застосування цих норм Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 зробила, окрім іншого, такі висновки про застосування норм права

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

3.2. До того ж, Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у Постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к виснував таке

не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

/пункти 58/

4. Відповідно до частини 1 статті 89 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення

ІІ......Вимоги до збирання доказів у кримінальному провадженні, окрім інших норм, визначаються таким чином.

1. Відповідно до частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

2. Відповідно до статті 223 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні /частина 1/

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети /частина 2/.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом /частина 3/.

…

Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії

/частина 7/

Норми права, що регулюють особливості збирання та оцінки відомостей, отриманих від учасників кримінального провадження.

Особливістю цього кримінального провадження є те, що найбільш вагомі відомості щодо його обставин отримуються від обвинуваченого, потерпілої та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

З огляду на цю обставину суд звертає увагу на таке.

А……Головним джерелом доказів, що отримуються від учасників кримінального провадження, є показання.

І……Значення показань та порядок їх отримання є визначеними такими приписами законодавства та настановами судової практики

1. Відповідно до статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

/частина 1/

…

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання… Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них..

/частина 4/

2. Верховний Суд у Постанові Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2022 року по справі № 740/3597/17 виснував, зокрема, таке

змістом показань як процесуального джерела доказів є лише відомості, повідомлені на допиті або одночасному допиті двох чи більше раніше допитаних осіб. Термін "показання" в контексті ч. 4 ст. 95 КПК законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, …, де фіксуються його хід та результати.

3. Відповідно до частини 1 статті 351 Кримінального Процесуального Кодексу України

Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

4. Відповідно до статті 353 Кримінального Процесуального Кодексу України

Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав потерпілий пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

/частина 1/

Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п'ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

/частина 2/

5. Відповідно до статті 352 Кримінального Процесуального Кодексу України

Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

/частина 1/

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги

/частина 2/

Суд зобов'язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.

/частина 3/

…

Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.

/частина 6/

Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.

/частина 7/

…

Після допиту свідка йому можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим та суддями.

/частина 12/

ІІ……Наведені приписи діючого законодавства та дороговкази, що містяться в настановах судової практики, свідчать про таке.

1. Показання - це відомості які надаються особою в усній або письмовій формі.

2. Вони набувають ознак джерела доказів лише у тому випадку, якщо надаються під час допиту.

При цьому з теорії криміналістики відомо, що допит можна охарактеризувати як процес передачі інформації про розслідуване кримінальне правопорушення, пов'язані з ним обставини і людей. Ця інформація надходить до допитуваного в момент сприйняття ним тих або інших явищ або предметів, запам'ятовується і потім під час допиту відтворюється і передається слідчому.

3. З цього випливає, що відомості, отримані під час допиту, можуть вважатись допустимим та достовірним доказом лише у разі, якщо сам допит був проведений у порядку, що передбачений діючим законодавством.

Б……Окрім, як під час надання показань, в межах цього кримінального провадження відомості від потерпілої та свідків отримувались під час слідчих експериментів.

Порядок проведення цієї слідчої дії та оцінки її результатів є визначеним у таких приписах діючого законодавства та настановах судової практики.

1. Відповідно до статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України

З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань

/частина 1/

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу

/частина 2/.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник

/частина 3/.

…

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту

/частина 6/.

2. Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у своїй Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, окрім наведеного вище, зазначила й таке

Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.

У цій же Постанові Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду також розтлумачила, що:

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Легітимна мета слідчого експерименту за безпосередньою участю підозрюваного, обвинуваченого у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань забезпечується дотриманням процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та встановленого порядку його проведення.

У цій же Постанові Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду виснувала, що

«Приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.»

3. У Постанові від 11 липня 2023 року у справі № 275/368/19, у якій Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виснував таке:

Суд нагадує, що вже визнавав допустимість показань, викладених в протоколі слідчого експерименту за умови, що при проведенні цієї слідчої дії була додержана належна процедура, якщо сторона обвинувачення довела:

-до особи, яка приймала участь у слідчій дії, не застосовувався протиправний тиск;

-слідча дія проведена за власною волею такої особи та її вільним волевиявленням;

-особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;

-її права на захист і правову допомогу були забезпечені;

-у слідчій дії приймали участь поняті або здійснювався її безперервний відеозапис;

-права та процесуальні наслідки участі особи в проведенні слідчого експерименту були детально і ґрунтовно роз'яснені.

Також Суд зазначив, що якщо слідчий експеримент полягає лише у повідомленні підозрюваним відомостей про факти і не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, він має розцінюватися як повторний допит і не може мати в суді доказового значення з огляду на частину 4 статті 95 КПК.

Крім того, Суд зазначив, що використання результатів слідчого експерименту не має порушувати справедливості кримінального провадження в цілому.

Повертаючись до цих протоколів слідчих експериментів, Суд зазначає, що, хоча засуджений послідовно стверджував, що давав ці показання під тиском, сторона обвинувачення не надала підтвердження тому, що була дотримана належна процедура під час цих слідчих дій, зокрема, чи засудженому до проведення слідчих експериментів були детально і ґрунтовно роз'яснені право на правову допомогу захисника та процесуальні наслідки його участі у слідчому експерименті, зокрема, можливість використання результатів цієї слідчої дії на доведення його винуватості.

Суд також нагадує, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення[2], а не саме по собі джерело доказів. У випадку оцінки результатів слідчого експерименту суд має визначити допустимість не самого протоколу слідчого експерименту, а відомостей, які в ньому містяться.

Як вже зазначав Суд, не можуть бути визнані допустимими позасудові показання особи, навіть якщо вони викладені у протоколі слідчого експерименту, якщо вони по суті становлять допит особи і протокол не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.[3]

Суд першої інстанції послався на протоколи слідчих експериментів на доведення обставин винуватості засудженого. У той же час, як свідчать ці протоколи, засуджений 28 лютого та 23 березня 2019 року давав показання згаданих судами обставин у приміщенні Брусилівського відділу поліції. Лише Після того, як він закінчив давати показання, 28 лютого 2019 року його відвезли до станції метро «Академмістечко», де він вказав на розташовані там обмінні пункти, а 23 березня 2019 року - до Червонослобідського спиртзаводу Макарівського району Київської області, де він вказав на «місце, де отримував гроші».

Таким чином, результатом слідчого експерименту у цьому випадку можна вважати відомості лише щодо того: чи може засуджений вказати місце біля Червонослобідського спиртзаводу, придатне для отримання грошей, та вказати на обмінні пункти біля станції метро «Академмістечко».

Решта позасудових показань засудженого, хоча відображена в протоколах слідчих експериментів, не є результатом слідчої дії, передбаченої статтею 240 КПК, оскільки не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Суд зазначає, що використання недопустимих доказів на обґрунтування винуватості є істотним порушенням кримінального процесуального закону в значенні положень статті 412 КПК.

/пункти 17 - 26/

В……Відомості від потерпілого та свідків в межах цього кримінального провадження отримувались під час пред'явлення для впізнання.

І……Порядок проведення цієї слідчої дії та оцінки її результатів є визначеним у таких приписах діючого законодавства та настановах судової практики.

1. Відповідно до статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи

/частина 1/.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються

/частина 2/

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала

/частина 3/

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання

/частина 6/

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню

/частина 7/

2. Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду у своїй Постанові від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18 зробила такі висновки про застосування норми права, передбаченої частиною 6 статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України

Положення ч. 6 ст. 228 КПК у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред'явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.

Процесуальний закон не забороняє проведення впізнання в разі особистого знайомства з особою, яка впізнає.

3. Відповідно до частини 1 статті 231 Кримінального Процесуального Кодексу України

Про проведення пред'явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу … або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу …

ІІ……Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики дозволяють дійти такого.

1. У процитованій вище Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду, характеризуючи слідчий експеримент, визначила його сутнісними ознаками - мету, нормативну модель (яка полягає у діях, спрямованих на досягнення мети), шляхи досягнення мети слідчої дії, систему гарантій під час проведення слідчої дії.

Можливість використання такого підходу для аналізу будь-якої слідчої дії випливає з того, що стаття 223 Кримінального Процесуального Кодексу України передбачає загальні вимоги до всіх без виключення слідчих дій.

Таке доводить, що законодавцем закріплені уніфіковані підходи регулювання слідчих дій та оцінки їх результатів.

2. Системний аналіз приписів діючого законодавства, що регулюють проведення пред'явлення особи для впізнання, та орієнтири щодо визначення сутнісних ознак слідчої дії, що запроваджені у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, доводять таке.

2.1. Пред'явлення особи для впізнання - це самостійна слідча (розшукова) дія, яку проводять з метою встановлення тотожності, подібності або відмінності наданої для спостереження і сприйняття особи з тими, яких, зокрема, свідок сприймав як очевидець за певних обставин розслідуваної події.

Сутність цієї дії полягає в тому, що під час її проведення шляхом виділення та порівняння найбільш характерних ознак та особливостей ідеального образу, який зберігається в пам'яті особі, яка впізнає, та зображення такого об'єкту на фотознімку відбувається встановлення тотожності, подібності або відмінності такого ідеального образу із пред'явленою для впізнання особою.

Загальна мета пред'явлення для впізнання полягає в отриманні доказів, які являють собою висновок одного з учасників процесу про результати проведеної ним ідентифікації - тотожності, схожості або відмінності осіб, представлених для ознайомлення, з ознаками особи, що збереглись в його пам'яті.

Іншими словами, легітимною метою пред'явлення особи для впізнання є ототожнення такої особи з тією, яка сприймалась за відповідних обставин особою, яка впізнає.

2.2. Нормативна модель пред'явлення для впізнання передбачає безпосередню участь особи, яка впізнає, у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме - у ототожненні особи, яку вона сприймала за відповідних обставин, з особою, яка пред'являється. Шляхами досягнення мети пред'явлення для впізнання є сукупність передбачених статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дій, яка є гарантією достовірності результатів слідчої дії. Результат пред'явлення для впізнання оформлюється протоколом.

2.3. При цьому отримання від особи, яка впізнає, відомостей про обставини, за яких вона, сприймала іншу особу, під час проведення пред'явлення для впізнання діючим законодавством не передбачене взагалі

Відповідно до орієнтирів, запроваджених у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, отримання від особи, яка впізнає, відомостей про обставини, за яких вона, сприймала іншу особу, слід розцінювати лише як складову належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.

При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - пред'явлення для впізнання - не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні частини 2 статті 84 та пункту 3 частини 2 статті 99 Кримінального Процесуального Кодексу України є документом.

Відомості, отримані від обвинуваченого

А......Під час судового засідання 03 червня 2024 року обвинувачений засвідчив таке.

1. 19 липня 2022 року в районі Центрального ринку у місті Миколаєві він зустрівся з дівчиною на ім'я ОСОБА_12 /; разом із нею пізно увечері вони йшли у своїх справах.

Проходячи біля магазину «Пані Марія» вони зустріли компанію, у якій була й потерпіла ОСОБА_7 ; ОСОБА_7 вживала спиртні напої.

2. Між ними розпочалась сварка, яка почала переходити у бійку, під час чого ОСОБА_7 замахувалась, зокрема, на нього сумкою типа «бананка».

Принагідно обвинувачений припустив, що в той момент сумка з рук потерпілої й випала.

3. Продовжуючи, обвинувачений зазначив, що, коли почались ці події, він вирішив піти, щоб уникнути подальшої сварки.

Та він покликав ОСОБА_13 , та вдвох вони пішли далі у своїх справах.

4. Далі ОСОБА_5 зазначив, що вони дійшли туди, «куда им было надо», зробили свої справи та повертались назад тим самим шляхом, яким йшли до потрібного їм місця.

Коли вони повертались, то йшли повз те саме місце, де між ним та ОСОБА_7 зайнялась сварка.

Далі /мовою оригіналу/:

«Мы увидели эту сумку, валяющуюся на земле.

Я говорю: «Юля, смотри, вот сумка», - чтоб не было никаких проблем, я её попросил, чтоб она смотрела, как всё это происходило.

Я взял эту сумку, подошел до места - того, где они выпивали алкоголь. Я расстегнул сумку - увидел там семечки, телефон, мелочь, зажигалку. Забрал телефон, сумочку оставил там, где они пили алкоголь».

/ https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=2947133&time=1717401348;

часові проміжки 17:55 - 18:33/

5. Обвинувачений також зазначив, що після цього він провів ОСОБА_13 додому - на Центральний ринок, а телефон він віддав «вантажнику» на ринку на зберігання.

Та коли наступного ранку до нього зателефонували працівники поліції, він одразу взяв телефон /оскільки він його не продавав, але - тільки віддав на зберігання/, та повернув його потерпілій через працівників поліції.

6. На запитання учасників судового розгляду щодо його поводження з телефоном після його /телефону/ вилучення обвинувачений зазначав таке /мовою оригіналу/:

-«Я не знаю - может, [взяв телефон], чтобы отдать. Я его даже не продавал… я просто отдал его человеку»

-«когда отдал [телефон] товарищу - я у него денег не брал. Я сказал: «На телефон - пусть лежит у тебя» И когда я пришел - я сказал - дай телефон, который я оставил у тебя»;

-«я отдал телефон, чтобы у него полежал. Мне он был не нужен, зачем мне, чтоб лежало всякое барахло в кармане… Я его не продавал»;

-«Я чувствовал, что конфликт будет за этот телефон. Утром мне позвонили - я его вернул»;

-«Я говорю ему [вантажнику] - хай полежит телефон у тебя, он был не против. Я просто оставил у него»;

-«я телефон брал, чтобы меня не обвинили в том, что я его украл» / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=2947133&time=1717401348; часова позначка 34:08/;

-«я планировал вернуть его [телефон] потерпевшей» / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=2947133&time=1717401348; часова позначка 34:36/;

Оцінка суду.

1. Оцінюючи наведені показання обвинуваченого, суд відзначає, що вони були наданими у передбаченому законом порядку.

Зокрема, ці показання обвинувачений надавав після того, як йому були роз'яснені його процесуальні права, зокрема - право зберігати мовчання.

До того ж, ці показання обвинувачений надавав в присутності свого захисника.

2. Далі суд відзначає, що під час допиту обвинуваченого сторона обвинувачення мала можливість поставити йому запитання, внаслідок чого переконатись у надійності наданих обвинуваченим відомостей.

3. Суд також враховує, що наведені показання обвинувачений надавав впевнено та не вагаючись.

4. Враховує суд й ту обставину, що показання обвинуваченого в цілому є логічними та дозволяють уявити цілісну картину подій.

Наведене доводить, що показання, надані обвинуваченим 03 червня 2024 року, є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б……Суд відзначає, що, як зазначалось вище, під час судового засідання 04 грудня 2024 року обвинувачений почав стверджувати, що вину у вилученні майна ОСОБА_7 за обставин, вказаних в обвинувальному акті, він визнає в повному обсязі / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=3736587&time=1733319823; часова позначка 16:09/; такої ж позиції він дотримувався під час послідуючих судових засідань.

Проте, будь-яких показань або уточнень із приводу цих обставин він не надав.

І……Оцінюючи та дії обвинуваченого, суд враховує процитовані вище:

-приписи статті 9, частині 3 статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України;

-приписи частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;

-настанови судової практики, що містяться у рішенні Європейського Суду з Прав Людини у справі «Боротюк проти України» (пункт 80); «Сейдович проти Італії» (Sejdovic v. Italy) (пункт 86);

-настанови судової практики, що містяться у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к

ІІ……З огляду на ці вимоги діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, стосовно дій обвинуваченого під час судового засідання відзначає таке.

1. Погодившись з викладеними в обвинувальному акті обставинами вилучення майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 поза розумним сумнівом відмовився від свого права на гарантії справедливого судового розгляду.

Так, погодившись з такими обсягом та порядком дослідження доказів, він відмовився від перевірки доказової вартості зібраних у справі доказів /зокрема - його попередніх показань/, а також - від вирішення питання про те, чи не заподіяла процедура, що була застосована під час збирання доказів, непоправної шкоди справедливості судового розгляду.

2. З огляду на таке суд відзначає, що «відмова» ОСОБА_5 від таких гарантій не була виражена у передбаченій законом «недвозначній формі».

2.1. Так, під час судових засідань обвинувачений свою позицію змінив, раніше наполягав на тому, що хоча й вилучив в ОСОБА_7 мобільний телефон, але - за геть інших, ніж вказані в обвинувальному акті, обставин, та не з корисливою метою.

2.2. Окрім того, «відмова» від гарантій справедливого судового розгляду не була виражена у передбаченій для цього формі, а саме - не в порядку, що передбачений у статті 349 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2.3. Суд враховує також, що свою позицію обвинувачений висловив лише під час вирішення клопотання про доцільність його перебування під вартою з метою прискорення розгляду кримінального провадження, але - не з метою встановлення його обставин.

Наведене у сукупності доводить, що «відмова» обвинуваченого від гарантій справедливого розгляду є більш схожою на декларативний мовленнєвий хід з метою досягнути суто організаційної мети, а пропозиційний зміст цієї «відмови» /визнання винуватості/ суттєво відрізняється від обставин, про які йдеться у цьому акті /прискорення розгляду справи та зменшення покарання/.

Наведене не дозволяє в цьому випадку вважати «відмову» обвинуваченого від права на гарантії справедливого судового розгляду «дійсною».

З огляду на таке ця відмова не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення.

ІІІ……Суд також відзначає, що дії обвинуваченого, що аналізуються, за своїм змістом не є наданням відомостей про фактичні обставини події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

За такого ці дії за своєю суттю не є показаннями, через що не можуть враховуватись, як доказ, під час доказування в межах цього кримінального провадження.

Відомості, отримані від потерпілої

А......З сутності показань потерпілої ОСОБА_7 під час судового засідання 20 серпня 2024 року вбачається таке.

1. Ймовірно - 19 липня 2022 року в районі 24:00 години вона разом з дружиною свого брата ОСОБА_11 сиділа біля свого будинку - на сходах біля кафе «Пані Марія» на розі вулиць Захисників Миколаєва /на той час - Декабристів/ та ОСОБА_14 /на той час - Адмірала Макарова/.

Вони слухали музику на її /потерпілої/ мобільному телефоні та розмовляли поміж собою.

2. По протилежній стороні вулиці, з боку вулиці Фалєєвської, до них наблизились парубок та дівчина /як згодом з'ясувалось - ОСОБА_5 та ОСОБА_10 /.

ОСОБА_10 до цього часу вона наочно знала та знала, що та торгує речами на Центральному ринку; ОСОБА_5 ж до цього вона не знала.

3. Стосовно кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_15 пояснила таке.

3.1. ОСОБА_5 та ОСОБА_10 йшли своєю дорогою, потім перейшли вулицю, наблизились до них, та чоловік / ОСОБА_5 / почав у грубій формі висловлювати претензії із приводу того, що вони протягом комендантської години перебувають на вулиці.

Спочатку вона вирішила, що це - «органы правопорядка», через що підвелась та поклала телефон до сумки.

Потім усвідомила, що це не так, та відказала на ОСОБА_5 /далі - мовою оригіналу/: «Вы здесь живете?! Что замечания мне делаете?!».

3.2. ОСОБА_5 почав /далі - мовою оригіналу/ «слепить фонариком в лицо».

При цьому зауважила /далі - мовою оригіналу/: «Так темно было, что я даже не увидела, кто там светит. Я эту девушку [ ОСОБА_10 ] узнала по голосу».

3.3. Далі, ОСОБА_15 зазначила, що ОСОБА_5 почав її штовхати, до того ж - вдарив її подругу, та злякалась та втекла.

У відповідь на це вона / ОСОБА_15 / зняла з себе сумку та почала «сдачу давать».

3.4. Коли вона відбивалась сумкою, ОСОБА_5 сумку в неї з руки «выхватил» та втік в напрямку вулиці Адміральської.

На запитання прокурора ОСОБА_15 підкреслила /далі - мовою оригіналу/: «Он её [сумку] выхватил, я ничего не роняла» / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=3248519&time=1724152570; часова позначка 29:30/.

На послідуюче уточнююче запитання головуючого зазначила, що впевнена у тому, що сумка з її рук не випадала, пояснивши /далі - мовою оригіналу/: «Я еще пыталась её [сумку] забрать. Я еще звала на помощь её вытащить». При цьому вона показала, як саме тримала сумку /двома руками перед собою/ та як тягнула її до себе, допомагаючи усім корпусом / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=3248519&time=1724152570; часова позначка 29:36/.

Далі ОСОБА_15 ще раз зазначила /мовою оригіналу/: «Я уверена, что она [сумка] не выпала, я назад её тянула, на себя» / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=3248519&time=1724152570; часова позначка 37:30/.

3.5. Потерпіла також пояснила, що під час цих подій ОСОБА_10 стояла поруч, «ничего не делала. Она только сказала: «Отдай ему сумку, иначе он тебя убьёт» / https://vkz.court.gov.ua/conference/show-record?appointment_id=3248519&time=1724152570; часова позначка 7:28/.

3.6. На момент цих подій в неї /потерпілої/ була при собі сумка типа «бананка», в сумці був телефон, паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, грошові кошти та інші дрібні речі.

4. Як зазначала далі потерпіла, одразу після цих подій ОСОБА_5 втік (більше вона його не бачила), разом з ним «побігла» та «зникла» й ОСОБА_10 .

Вона / ОСОБА_15 / крикнула навздогін, щоб ОСОБА_5 повернув їй хоча б документи, проте документи той не повернув та більше вона його не бачила.

5. Як пояснила потерпіла, після цього вона побігла в бік Центрального відділу поліції /на вулицю Захисників Миколаєва/, але там нікого не було, бо всі переїхали в мікрорайон ОСОБА_16 .

Тоді вона побігла на вулицю Спаську /до підрозділу поліції по боротьбі з організованою злочинністю/, але там також нікого не було.

Після цього вона, побоюючись повертатись до дому вулицями, де могла зустріти ОСОБА_5 , зайшла до подруги, яка жила в районі вулиці Спаської, та була в тої до ранку.

Й тільки зранку вона повернулась додому.

6. Коли вона повернулась додому, в неї все боліло /адже - ОСОБА_5 її побив/, та вона відходила від побоїв.

Приблизно через три дні вона викликала поліцію, оскільки вона не знала, куди має звертатись.

Приблизно тоді ж вона написала заяву.

При цьому про заподіяні їй тілесні ушкодження вона вже не писала, оскільки за спливом часу підтвердити їх наявність не видавалось за можливе.

7. ОСОБА_15 також зазначила, що із приводу повернення телефону або інших речей ніхто, зокрема - ОСОБА_10 - до неї не звертався.

8. Потерпіла також зазначила, що внаслідок дій обвинуваченого в неї пропали сумка, документи, грошові кошти та мобільний телефон.

Мобільний телефон з сім-карткою їй повернули працівники поліції приблизно через місяць після подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження; решту речей та документи ніхто їй не повернув.

Та вона вважає, що внаслідок дій ОСОБА_5 їй була заподіяна шкода на суму, більшу, за вказану в обвинувальному акті, адже лише сам телефон коштував більше 1.000 грн.

Оцінка суду.

1. Оцінюючи показання потерпілої, суд перш за все відзначає, що вони були наданими у встановленому законом порядку.

1.1. Так, потерпіла допитувалась у суді, під час її допиту усі сторони, зокрема - захист - мали можливість поставити їй запитання та внаслідок такого перевірити надійність та достовірність її показань.

1.2. Суд також відзначає, що у повній відповідності до процитованих вище вимог діючого законодавства перед дачею показань потерпіла була попередженою про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих показань та склала присягу.

2. Суд також відзначає, що ознак того, що під час дачі показань ОСОБА_7 не була щирою, матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому показовим є той факт, що такі ознаки не виявились внаслідок її перехресного допиту, у якому обвинувачений поводився доволі наполегливо.

3. Далі суд відзначає таке.

3.1. Потерпіла у суді дійсно вказувала, що бере участь у кримінальному провадженні із тим, щоб обвинуваченого «посадили».

Та обвинувачений стверджує, що таке свідчить про те, що потерпіла оговорює його відповідно до домовленостей з працівниками поліції.

3.2. Проте, всупереч тверджень обвинуваченого, таке само по собі про навмисну обмову з боку потерпілої не свідчить.

Так, потерпіла з визначення є особою, яка є зацікавленою у розгляді кримінального провадження та відповідно до пункту 5 частини 3 статті 56 Кримінального Процесуального Кодексу України має право мати та висловлювати думку із приводу покарання, яке має бути призначеним обвинуваченому. До того ж, вона має право підтримувати обвинувачення.

Та дії ОСОБА_15 у суді вказують про те, що цими правами вона скористалась; законодавство не визначає факт реалізації потерпілою цих прав, як обставину, що свідчить про свідому обмову обвинуваченого.

3.3. Об'єктивних же відомостей, що вказують про існування обставин для свідомої обмови потерпілою обвинуваченого, матеріали кримінального провадження не містять; сторони, зокрема - захист - про наявність таких обставин не посилаються.

Наведене, сукупно із тим, що перед дачею показань потерпіла була попередженою про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих показань, не дає розумних підстав для припущень про те, що у суді ОСОБА_7 оговорювала ОСОБА_5 .

4. Відзначає суд й те, що показання потерпілої в цілому є логічними та дозволяють уявити цілісну картину подій.

5. Суд також враховує, що наведені показання ОСОБА_15 надавала впевнено та не вагаючись.

Наведене доводить, що показання потерпілої є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б……Під час досудового розслідування - 04 серпня 2022 року - за участі потерпілої був проведений слідчий експеримент.

Джерелом відомостей про результати цього слідчого експерименту є:

протокол проведення слідчого експерименту;

електронні документи, що зберігаються на цифровому носії інформації - флеш-накопичувачі Mikro SD 16 GB;

Зміст наданих суду джерел доказів.

І……У протоколі слідчого експерименту зазначено про таке.

1. Цей слідчий експеримент проводився слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 за участі потерпілої у присутності двох понятих / ОСОБА_18 та ОСОБА_19 /; до проведення цього слідчого експерименту залучався статист /помічник слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_20 /; під час проведення слідчого експерименту здійснювалось фіксування його перебігу за допомогою відеокамери «Panasonic» моделі HC-V260.

2. Слідчий експеримент проводився 04 серпня 2022 року протягом періодів з 09 год. 44 хвилин до 09 год. 53 хвилин та з 10 год. 35 хвилин до 10 год. 37 хвилин.

3. На початку проведення цього слідчого експерименту потерпілій були роз'яснені вимоги статті 42 Кримінального Процесуального Кодексу України, а також - її процесуальні права та обов'язки згідно статтями 56 - 57 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Після цього міститься позначка такого змісту:

«Потерпіла ОСОБА_7 : ознайомившись із своїми правами, підозрюваний заявив, що бажає давати показання російською мовою, якою вільно володіє, та послуг перекладача не потребує.»

Ця позначка скріплена підписом ОСОБА_7 .

4. До того ж, статисту були роз'яснені його обов'язки згідно статті 222 Кримінального Процесуального Кодексу України, а саме - його обов'язок не розголошувати відомості досудового розслідування.

5. До того ж, понятим були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки згідно зі статтями 11, 13, 15 Кримінального Процесуального Кодексу України.

6. Далі, всі учасники слідчої дії були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації перебігу відповідної процесуальної дії.

7. Після цього потерпіла ОСОБА_7 на пропозицію слідчого повідомила про «скоєння щодо [неї] кримінального правопорушення, а саме дату, час, місце та спосіб скоєння правопорушення».

Відповідно до позначок у протоколі, тоді ОСОБА_7 повідомила таке:

«19.07.2022 я, маючи при собі різнокольорову сумку типу «бананка», в якому знаходились мої особисті речі, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», моделі «SN-G361F» сірого кольору, паспорт громадянина України на моє ім'я, ідентифікаційний код та грошові кошти в сумі близько 2.000 гривень.

Так, цього самого дня близько о 23.30 годині маючи при собі сумку типу «бананка», в якій знаходились перечислені речі, я зі своєю знайомою ОСОБА_11 перебувала на вході до кафе «Пані Марія», що розташований на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів в м. Миколаєві.

Присівши на сходи, які ведуть до вхідних дверей кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до нас підійшло двоє осіб, одна із них наглядно знайома ОСОБА_21 та невідомий мені раніше чоловік. Останній, увімкнув ліхтарик на своєму телефоні та почав світити мені в обличчя з зауваженнями, що у комендантський час я знаходжусь не вдома, з висловлюваннями нецензурної лайки в мій бік та образами. Між нами утворився словесний конфлікт, далі чоловік здійснив сильний поштовх мені в плечі, я в свою чергу, захищаючись утримуючи в руці свою сумку типу «бананка», в якому знаходились мої речі, замахнулась в його сторону, після чого він схопив вказану сумку та здійснив ривок, утримуючи сумку при собі, побіг в сторону вул. Соборної.

Після вказаної події я підійшла до ОСОБА_22 та в стані сильного хвилювання та шоку схопила її за шию та попрохала, щоб вона покликала чоловіка з метою повернення сумки, але чоловік із сумкою назад не повернувся. В подальшому, я пішла до найближчого відділення поліції, який на той час знаходився по вул. 2-а Екіпажна, 59»

8. Далі у протоколі зазначається, що після дачі показань ОСОБА_23 було запропоновано: прослідувати «безпосередньо до місця вчинення кримінального правопорушення, де на місці більш детально» показати та розповісти про обставини вчинення щодо неї злочину, на що та погодилась.

9. Далі, у протоколі виснується, що

«Слідчим експериментом встановлено:

Усім учасникам слідчого експерименту в приміщенні службового кабінету № 31 ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області роз'яснені їх права та обов'язки.

Після чого, в присутності понятих, потерпілій запропоновано продемонструвати та показати місце, спосіб вчиненого щодо неї злочину, що мало місце 19.07.2022 близько о 23:30 годині.

Так, потерпіла ОСОБА_7 вказала на місце скоєння злочину, а саме - на вході біля кафе «Пані Марія», що на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів в м. Миколаєві.

За участі статиста потерпіла ОСОБА_7 продемонструвала, яким чином чоловік на ім'я ОСОБА_24 світив їй в обличчя ліхтариком.

До того ж, потерпіла відтворила поштовх обома руками, який здійснив ОСОБА_24 .

В подальшому, потерпіла ОСОБА_7 , показала, яким чином тримала належну їй сумку в руці та як здійснила замах нею в бік ОСОБА_24 .

Крім того, потерпіла показала, в яку сторону побіг ОСОБА_24 після того, як вихопив з рук ОСОБА_7 сумку, а саме в бік вул. Соборної.

Також, продемонструвала, як ОСОБА_24 з її рук вихопив ривком сумку та зник з місця події».

10. У протоколі також відзначається таке:

«Учасникам процесуальної дії повідомлено про спосіб ознайомлення з протоколом слідчого експерименту, а саме надання письмового протоколу.

Ознайомившись із текстом протоколу від учасників процесуальної дії заяви, клопотання, зауваження не надходили»

11. У протоколі містяться підписи ОСОБА_7 , понятих, статиста, ОСОБА_25 та слідчого, який провів слідчий експеримент.

ІІ……До протоколу доданий флеш-накопичувач «Mikro SD 16 GB».

1. На момент подання до суду цей флеш-носій знаходився у сейф-пакеті Національної Поліції України № ВУМ 1002817.

2. На сейф-пакеті у відповідних графах мається пояснювальний напис: «ГУ НП в Миколаївській ВП № 1сліддчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_7 від 04.08.2022 слідчий /підпис/ Поняті 1: /підпис/ 2: /підпис/. Дата пакування 04.08.2022 року.

3. На момент дослідження у суді сейф-пакет був запакований; пакування запобігало несанкціонованому втручанню у вміст пакету.

ІІІ……На наявному в цьому пакеті цифровому носії інформації - флеш-накопичувачі «Mikro SD 16 GB» - містяться, зокрема, електронні документи з назвами:

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

Дослідженням цих електронних документів встановлено таке.

1. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000» має hash-cуму «8827EE0CC94EEFEFDC5D0ED0A8B7D5FA» за протоколом MD5.

1.1. З цього електронного документу вбачається, що слідчий експеримент за участі ОСОБА_7 був розпочатим 04 серпня 2022 року о 09:44 годині у кабінеті слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області; в цьому місці слідчий експеримент тривав 08 хвилин 52 секунди.

1.2. На початку слідчого експерименту була встановлена особа потерпілої та їй були роз'яснені вказані в протоколі права, передбачені статтею 66 Кримінального Процесуального Кодексу України.

При цьому потерпіла зазначила, що щойно роз'яснені права та обов'язки їй зрозумілі, вона бажає свідчити на російській мові та послуг перекладача не потребує.

1.3. Далі слідчий встановив особу статиста /ним був помічник слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_20 / та роз'яснив йому вказані в протоколі обов'язки, передбачені статтею 222 Кримінального Процесуального Кодексу України.

1.4. Далі слідчий встановив особу кожного з понятих та роз'яснив понятим вказані в протоколі вимоги діючого законодавства.

Поняті зазначили, що роз'яснення слідчого їм зрозумілі.

1.5. Також слідчий повідомив учасників слідчого експерименту про здійснення фіксації перебігу слідчої дії за допомогою технічних засобів.

1.6. Далі, слідчий запропонував ОСОБА_23 повідомити про обставини вчинення кримінального правопорушення.

На цю пропозицію та повідомила /далі - мовою оригіналу/:

«19 числа /нерозбірливо/ на перекрестке Декабристов и Адмирала Макарова. Мы сидели с подругой на ступеньках…около полдвенадцатого ночи.

Сидели с подругой.

Подошли парень с девушкой - засветили фонариком в лицо (мужчина засветил).

Начал предъявлять, говорит: «Почему сидите в комендантский час?!». Думала - полицейский.

Потом начали с ним ругаться - потолкались - он вырвал у меня сумку и убежал в сторону Советской.

Запитання слідчого : Каким образом он именно сорвал сумку? Вы стояли друг напротив друга…?

потерпіла : Я ее сняла с себя, хотела его ударить - он вырвал у меня сумку.

Запитання слідчого : И в тот момент он сорвал сумку…?

потерпіла : Он вырвал сумку и убежал, да…. Он убежал в сторону Советской».

/часові позначки: 07:20 - 08:10/

1.7. Відповідно до відомостей цього електронного документу, після отримання пояснень від потерпілої слідчий запропонувала їй відтворити обставини вчинення злочину на місці, на що ОСОБА_26 погодилась.

1.8. Відповідно до цих же відомостей, після цього слідчий оголосив про перерву у відеозапису для слідування на місце вчинення злочину.

2. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001» має hash-cуму «B9857EE5CBFB69A3C0518BEAD639E759» за протоколом MD5.

2.1. Цей електронний документ містить відео-образ перебігу дій, вчинених під час слідчого експерименту після прибуття його учасників на місце події.

2.2. З цього електронного документу вбачається, що слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_27 був відновленим 04 серпня 2022 року о 10:35 годині в районі перетину вулиць Захисників Миколаєва /раніше - Декабристів/ та Павла Скоропадського /раніше - Адмірала Макарова/ у місті Миколаєві.

2.3. Одразу після відновлення слідчого експерименту слідчий повідомив, що відеозапис здійснюється оперуповноваженим ОСОБА_25 .

2.4. З цього ж електронного документу вбачається таке:

-в районі часової позначки 00:45 ОСОБА_7 привела учасників слідчого експерименту до місця, на якому розвивались події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

При цьому пояснила /далі - мовою оригіналу/: «Подошли мужчина с женщиной»

Також уточнила, що «сиділи на ступеньках» з ОСОБА_11 , яка є дружиною її /потерпілої/ брата.

-в районі часової позначки 00:58 ОСОБА_15 показала, як саме вони сиділи з ОСОБА_11 ;

-в районі часової позначки 01:00 ОСОБА_15 пояснила/далі - мовою оригіналу/: «Подошли мужчина с девушкой - начали светить мне в глаза фонариком, начали светить, заслеплять. « Почему не спим в комендантский час», - начали грубо обращаться, матом крыть»;

-в районі часової позначки 01:21 вона показала за допомогою статиста, як саме їй світили в обличчя. При цьому статист імітував її /потерпілої/ дії, а вона - дії підозрюваного;

-в районі часової позначки 01:26 Юлія показала на місці напрямок, в якому «побіг» ОСОБА_5 ;

-в районі часової позначки 01:34 ОСОБА_15 пояснила /далі - мовою оригіналу/: «Начал: « Почему не спим в комендантский час». Я подумала - полиция /нерозбірливо/ Встала - он начал…

Запитання слідчого : Он Вас ображал?

потерпіла : Да, начал оскорблять. Матами. Я встала - он меня толкнул

Далі потерпіла показала, як саме нападник її штовхнув, зробивши одночасний рух двома руками в напрямку від себе

Запитання слідчого : Обома руками?

потерпіла : Да.

Запитання слідчого : в область плечей?

потерпіла : Да.

Запитання слідчого : Чи імено в грудину?

потерпіла : /показавши на верхню частину грудей/ Да.

-в районі часової позначки 01:53 ОСОБА_15 , знімаючи сумку з плеча та беручи її до правої руки, пояснила: «Я потом сняла сумку, хотела защититься»

-в районі часової позначки 01:57 ОСОБА_15 , правою рукою тримаючи сумку,, показала замах сумкою (ззаду наперед, справа наліво), пояснивши: «И замахнулась на него. Он вырвал сумку и убежал в сторону /показала напрямок/»

-в районі часової позначки 01:59 слідчий пропонує ОСОБА_23 показати, як саме нападник заволодів її сумкою

-в районі часової позначки 02:05 ОСОБА_15 за допомогою статиста продемонструвала, як саме нападник заволодів її сумкою. При цьому статист імітував її /потерпілої/ дії, а вона - дії підозрюваного; статист відтворив щойно продемонстрований ОСОБА_28 замах сумкою, потерпіла правою рукою заблокувала сумку та вихопила її з рук статиста, тримаючи за ремінь;

-в районі часової позначки 02:09 ОСОБА_15 показує, що одразу після цього нападник побіг в бік вулиці Соборної

-в районі часової позначки 02:20 слідчий запропонував учасникам слідчої дії надати свої зауваження, доповнення або пояснення. Оскільки доповнень не надійшло, слідчий о 10:37 оголосив про закінчення слідчого експерименту.

Норми права.

1. Під час оцінки цього доказу суд враховує:

-процитовані вище приписи статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України;

-настанови судової практики, що містяться у процитованих вище Постановах Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 та від 11 липня 2023 року у справі № 275/368/19

2. Далі, відповідно до статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України

У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

/частина 1/

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього...

/частина 2/

Протокол складається з:

1)вступної частини, яка повинна містити відомості про:

-місце, час проведення та назву процесуальної дії;

-особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

-всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

-інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2)описової частини, яка повинна містити відомості про:

-послідовність дій;

-отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3)заключної частини, яка повинна містити відомості про:

-вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

-виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп'ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації;

-спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

-зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

/частина 3/

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

/частина 4/

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії...

/частина 5/

3. Відповідно до статті 105 Кримінального Процесуального Кодексу України

Додатками до протоколу може бути, зокрема, відеозапис процесуальної дії

/пункт 3 частини 2/

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

/частина 3/

4. Відповідно до статті 107 Кримінального Процесуального Кодексу України

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію...

/частина 1/

Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

/частина 2/

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо...

/частина 3/

5. Окрім цього суд враховує настанови судової практики, що містяться у процитованих вище Постановах Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к та від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17.

Оцінка суду.

І......Оцінюючи джерела відомостей про результати проведеного за участі ОСОБА_27 слідчого експерименту, суд відзначає наступне

1. Відображені у протоколі відомості про хід проведення слідчого експерименту в цілому відповідають зафіксованим у згаданих електронних документах. Разом з цим, у електронних документах зафіксовані відомості про залучення спеціаліста для здійснення фіксації перебігу слідчої дії та роз'яснення спеціалісту його обов'язків, хоча ці відомості у наданому суду протоколі не зафіксовані.

До того ж відомості, отримані від ОСОБА_15 , не повною мірою відповідають тим, що зафіксовані у згаданих вище електронних документах.

2. З огляду на ці обставини суд відзначає, що метою фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів поза розумним сумнівом є більш повне та достовірне відображення як її /процесуальної дії/ перебігу, так й - результатів проведених слідчих дій та запобігання випадкам внесення в протоколи слідчих дій недостовірних (зокрема - неповних) відомостей про докази, отримані внаслідок їх /слідчих дій/ проведення.

3. Також суд відзначає, що відео образ подій, що відбувались під час слідчого експерименту за участі цього свідка, який зафіксований на вказаних електронних документах, не містить різких необґрунтованих змін текстуального складу корисних мовленевих сигналів, акустичного середовища і шумового фону та порушень принципів лінгвістичної та семантичної зв'язності усного тексту. Не містить він й порушень лінійної послідовності та композиційної єдності зображень та відеоряду в цілому; кадрів з різкою невиправданою зміною сюжетної наповненості.

Натомість, протікання сюжетної лінії у цьому відео образі відбувається послідовно та логічно.

Таке не дає підстав для сумнівів у достовірності відомостей про хід та результати слідчого експерименту, що відображені у згаданих електронних документах.

4. Також суд відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження технічні засоби застосовувались у встановленому порядку.

4.1. Зокрема, як відомості, що містяться у згаданих електронних документах, так й - відповідні цим відомостям позначки у протоколі слідчого експерименту доводять, що про застосування технічних засобів фіксації цієї слідчої дії учасники слідчого експерименту були повідомленими заздалегідь.

4.2. У протоколі дійсно не зазначено, що флеш-накопичувач є додатком до нього.

В той же час, спосіб пакування флеш-накопичувача, зокрема - та обставина, що на пакуванні наявні підписи понятих, а спосіб пакування запобігає несанкціонованому втручанню у його вміст - не залишають підстав для сумніву, що електронні документи, наявні на цьому носії, були створеними саме внаслідок та під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої та є додатком до протоколу цієї слідчої дії.

5. Суд також відзначає, що достовірність відомостей, що відображені у вказаних електронних документах, сторони кримінального провадження не оспорюють.

Наведене призводить до висновку про те, що відомості про хід та результати проведення слідчого експерименту за участі потерпілої, що відображені в електронних документах

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

є повною мірою достовірними та можуть повною мірою використовуватись в якості джерел відомостей про результати проведеного слідчого експерименту.

Відомості ж протоколу про хід та результати проведення цього слідчого експерименту, що суперечать відомостям цих електронних документів, як не достовірні, під час подальшої оцінки результатів слідчого експерименту врахуванню не підлягають.

ІІ……Оцінюючи результати проведеного за участі потерпілої слідчого експерименту, суд враховує, що правовідносини, що розглядались Об'єднаною Палатою Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду під час розгляду справи № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням цього доказу:

-мають спільного суб'єкта - слідчого органу досудового розслідування;

-виникають із приводу тотожного об'єкту, а саме - відносин, що виникають в зв'язку із збиранням органами досудового розслідування доказів у кримінальному провадженні, шляхом проведення слідчих дій, зокрема - шляхом проведення слідчого експерименту;

-виникають із приводу тотожного предмету - слідчого експерименту;

-регулюються одними нормами права - нормами статей 95 та 240 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Єдиною відмінністю ж між цими правовідносинами є статус учасника слідчого експерименту - в межах справи, що розглядалась Об'єднаною палатою, таким учасником був обвинувачений, а у випадку, що розглядається, ним є потерпіла.

Проте, висновки Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у справі № 740/3597/17 стосуються не особливостей залучення певних учасників кримінального провадження до тих чи інших слідчих дій (зокрема - до проведення слідчого експерименту), але - змісту відповідної слідчої дії та значення її результатів для судового розгляду кримінального провадження.

Отже, відносини, що розглядались у справі № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням в межах цього кримінального провадження протоколу слідчого експерименту від 19 травня 2023 року, є подібними.

Таке означає, що висновки щодо застосування норм права та дороговкази, викладені у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, підлягають застосуванню під час оцінки цього доказу.

ІІІ......Далі, з огляду це та на наведені приписи діючого законодавства та дороговкази, що запроваджені Верховним Судом у Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, суд відзначає таке.

1. Перш за все, суд відзначає, що результати слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_7 були оформлені шляхом складання протоколу та додатків до нього - електронних документів, що містяться на флеш-накопичувачі «Mikro SD 16 GB»

1.1. Як зазначалось вище, сам по собі протокол слідчого експерименту був оформленим з порушенням вимог пункту 2 частини 3 статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України, а саме - без належного викладення як послідовності вчинених дій, так й - результатів проведення слідчої дії.

1.2. В той же час, додатком до цього протоколу були згадані електронні документи, які були збережені на флеш-накопичувачу, який (флеш-накопичувач) був належним чином долученим до матеріалів кримінального провадження.

1.3. При цьому відомості протоколу та додатків до нього доводять, що протокол слідчого експерименту за участі потерпілої містить у собі достовірні відомості про:

-місце, час проведення та назву процесуальної дії;

-особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

-основних учасників слідчої дії - свідка, понятих та статиста (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

-інформацію про те, що основні учасники слідчої дії заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

1.4. Далі, зміст додатку до протоколу є цілком здатним усунути вади описової частини протоколу.

1.5. До того ж, сам протокол слідчого експерименту містить підписи всіх учасників слідчої дії, а пакування носія електронних документів - підписи слідчого та понятих.

Ця обставина, окрім іншого, є цілком здатною підтвердити джерело походження електронних документів, що є додатками до цього протоколу та, з огляду на їх зміст - головним джерелом інформації про хід та результати проведеного слідчого експерименту.

Наведене у сукупності доводить, що зміст документів, в тому числі - електронних - дозволяє повною мірою достовірно встановити перебіг та результати проведеного за участі потерпілої ОСОБА_7 слідчого експерименту.

2. Далі, суд відзначає, що надані суду відомості про хід та результати проведеного за участі потерпілої слідчого експерименту доводять, що цей слідчий експеримент був проведений з дотриманням встановленої процедури, а саме - слідчими, з дотриманням вимог статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, за участі понятих та статиста; хід проведення слідчого експерименту фіксувався за допомогою технічних засобів.

3. В той же час, ОСОБА_7 була залученою до проведення слідчого експерименту з порушенням правової процедури, що має бути застосованою до потерпілого.

Так, ані - загаданий протокол слідчого експерименту, ані - відомості, що зафіксовані у наведених вище електронних документах - не містять відомостей про те, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 була попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема, за дачу заздалегідь неправдивих показань.

Таке, з визначення, позбавляє відомості, отримані внаслідок проведеного за участі ОСОБА_7 слідчого експерименту, гарантії достовірності.

ІV......Вирішуючи, з огляду такі обставини, питання про можливість використання результатів цього слідчого експерименту, суд, спираючись на дороговкази, що запроваджені Верховним Судом у Постановах:

-від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17;

-від 11 липня 2023 року у справі № 275/368/19

суд відзначає таке.

1. Дійсними результатами проведеного за участі потерпілої ОСОБА_27 слідчого експерименту можна вважати відомості про те, що:

-ОСОБА_15 може вказати місце події, яка /подія/ є предметом цього кримінального провадження;

-ОСОБА_15 відтворила свої під час цієї події;

-ОСОБА_15 відтворила дії обвинуваченого щодо заволодіння її майном;

-ОСОБА_15 вказала напрямок, у якому відійшов нападник після заволодіння її майном.

2. З урахуванням наведеного суд відзначає таке.

2.1. ОСОБА_29 обставини повною мірою відповідають повідомленим нею під час судового розгляду кримінального провадження.

При цьому, як вже зазначалось, під час дачі показань у суді ОСОБА_26 попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих показань.

2.2. Суд також відзначає, що відомості про кульмінаційний момент подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, що були повідомлені ОСОБА_15 під час судового засідання, є за своїм обсягом ширшими за ті, що були отриманими внаслідок слідчого експерименту.

Так, як зазначалось вище, під час судового засідання ОСОБА_15 повідомила не тільки про те, що обвинувачений «вихопив» в неї з руки сумку, але - про те, що вона намагалась сумку в цих обставинах втримати. Більше того, під час судового засідання вона навіть продемонструвала, яким саме чином намагалась втримати сумку.

Таке виключає можливість походження показань, наданих нею під час слідчого експерименту, від обставин проведеного за її участі слідчого експерименту.

Наведене у сукупності, попри відзначене вище порушення процедури залучення ОСОБА_7 до проведення слідчого експерименту, не залишає приводів для сумнівів у надійності та достовірності відомостей, що були отримані від неї під час цієї слідчої дії.

За таких обставин для обґрунтування утримання від визнання результатів проведеного за участі ОСОБА_7 слідчого експерименту допустимими існує так мало причин, що ці результати повинні бути прийняті та використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

В……На підтвердження обставин вчинення цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду результати впізнання потерпілою ОСОБА_7 обвинуваченого під час досудового розслідування.

Джерелом відомостей про такі результати є протокол пред'явлення ОСОБА_7 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 28 липня 2022 року;

Зміст наданих суду джерел доказів.

Протокол пред'явлення потерпілій обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 28 липня 2022 року являє собою бланк, надрукований барвником чорного кольору, до відповідних граф якого від руки барвником чорного кольору вписані відповідні змісту бланку відомості.

З тексту протоколу від 28 липня 2022 року пред'явлення потерпілій обвинуваченого для впізнання за фотознімками вбачається таке.

1. Ця слідча дія проводилась слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 28 липня 2022 року у період часу з 10:05 до 10:25 години.

2. Ця слідча дія проводилась за участю двох понятих, яким перед початком проведення слідчої дії були роз'яснені їх права та обов'язки.

3. Технічні засоби під час проведення цієї слідчої дії не застосовувались.

4. Особою, яка впізнає, була потерпіла ОСОБА_7 .

5. З подальших позначок у протоколі вбачається таке.

5.1. Слідчий "провів пред'явлення для впізнання наступних скріплених печаткою ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області фотознімків громадян".

5.2. Далі, у протоколі містяться фотографії чотирьох осіб, одна з яких (під номером 2) є фотографією ОСОБА_5 , які наклеєні та прошиті.

5.3. Далі у протоколі зазначається таке:

«Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка (потерпілого) потерпілого ОСОБА_7 попередньо з'ясовано, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

На запитання слідчого (прокурора) свідок (потерпілий) ОСОБА_7 відповів, що зможе впізнати особу по фотознімках, яка 19.07.2022 приблизно о 23:30 годині перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів у м. Миколаєві, заволоділа її майном шляхом ривку»

5.4. Далі протокол містить позначки про те, що:

"Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і (потерпілий) за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України".

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_7 .

6. Далі у протоколі зазначається:

«На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_7 заявив (ла), що впізнає особу на фото № 2, яка 19.07.2022 приблизно о 23:30 годині, перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів в м. Миколаєві, відкрито, шляхом ривку здійснила викрадення її майна»

У протоколі також наводяться ознаки, за якими ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_5 .

7. Протокол містить позначки про ознайомлення із ним потерпілої ОСОБА_7 , а також - про те, що зауважень до протоколу вона не мала.

8. Протокол підписаний ОСОБА_7 , понятими та слідчим.

Оцінка суду.

1. Результатом проведення пред'явлення для впізнання, за наслідками якого був складений вказаний протокол, є висновок ОСОБА_7 про результати проведеної нею ідентифікації - тотожності особи, фотографія якої поруч з іншими була представленою їй для впізнання, з ознаками особи, яка вилучила в неї сумку, що збереглись в її /потерпілої/ пам'яті.

Іншими словами, під час цієї слідчої дії ОСОБА_7 вказала на ОСОБА_5 , як на особу, яка вилучила її /потерпілої/ майно.

2. Легітимна мета проведення цієї слідчої дії поза розумним сумнівом полягала в отриманні такого висновку, як доказу.

3. Далі суд відзначає, що протокол цієї процесуальної дії, який є джерелом доказів, під час досудового розслідування не був оформленим належним чином.

Так, зміст позначок у бланку особою, яка склала протокол, не конкретизується, в зв'язку із чим з тексту протоколу неможливо встановити, чи попереджалась ОСОБА_26 про кримінальну відповідальність, зокрема, за відмову від дачі показань, тобто - від участі у цій слідчій дії.

Оцінюючи цей недолік, суд відзначає таке.

3.1. Сама ОСОБА_15 про порушення її права зберігати мовчання під час досудового розслідування або ж - про застосований відносно неї примус з метою отримання певних відомостей - не посилається взагалі.

3.2. Її позиція під час здійснення цього кримінального провадження полягає ні в чому іншому, як у готовності брати участь у будь-яких діях та надавати усі можливі та необхідні для мети досудового розслідування відомості задля притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

Таке позбавляє підстав припущення про те, що ОСОБА_26 бажала відмовитись вказати на ОСОБА_5 , як на особу, яка вчинила відносно неї злочин.

Отже, в цьому випадку невизначеність статусу ОСОБА_7 під час проведення слідчої дії не призвело до порушення її прав.

4. Далі суд відзначає, що зміст наданого протоколу доводить, що для отримання результатів слідчої дії слідчим були виконані передбачені статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дії, що є гарантією достовірності результатів слідчої дії.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що відомості, отримані внаслідок пред'явлення ОСОБА_7 . ОСОБА_5 для впізнання за фотознімками є достовірним, належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

Відомості, отримані від свідка ОСОБА_10

А......З сутності показань свідка ОСОБА_10 під час судового засідання 04 грудня 2024 року вбачається таке.

І……Вона протягом тривалого часу зловживає спиртними напоями.

1. З цього приводу вона неодноразово лікувалась, проте лікування стійкого ефекту не мало. Наразі вона знов збирається пройти курс лікування, після чого - намагатиметься спосіб свого життя змінити.

2. Вона має доньку, але донька через спосіб її /Юлії/ життя із нею не проживає, проживає з її /Юлії/ батьками.

3. Наркотичні засоби вона не вживає, крадіжками (зокрема - дрібними) не займається, кошти отримує з того, що перепродає речі на «барахолке» на Центральному ринку.

Там вона «стоїть» не дуже часто, продає свої речі або ж - речі своєї доньки, а також - речі, які їй надають на обмін. Походження речей в останньому випадку їй невідомо.

Протягом допиту ОСОБА_21 неодноразово зазначала, що з огляду на зловживання нею спиртними напоями та спосіб її життя події вона наразі пам'ятає погано, а деяких «деталей» не пам'ятає взагалі.

ІІ……Стосовно подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, під час судового засідання ОСОБА_21 зазначила таке.

1. Дати подій вона не пам'ятає, ймовірно - це було 19 липня 2022 року в вечорі - вона разом із подругою вживала спиртні напої біля розташованого в районі Центрального ринку магазину «АТБ».

В якійсь момент до них приєднались інші особи, серед яких був й ОСОБА_30 . При цьому ані - коли ці особи до них приєднались, ані - яким чином таке відбулось, ані - коли й хто від них відходив - вона не пам'ятає.

Зрештою, вона залишилась із ОСОБА_24 , вони вирішили, що їм «мало» та треба «випити» ще.

Вже був пізній вечір, комендантська година та придбати алкогольні напої в магазинах було неможливо.

Але вона взнала місце, де будь-коли можна придбати «самогон» - приватний будинок в районі «педінституту».

Та вони разом із ОСОБА_24 пішли до відомого їй місця за «самогоном».

2. Коли вони йшли, на вулиці було темно. В ОСОБА_24 був ліхтарик, та вони світили собі «под. ноги».

Якими вулицями вони йшли, точно вона не пам'ятає та конкретно пояснити не може.

3. Коли вони йшли вулицями, можливо - в районі магазину «Пані Марія», який знаходиться на розі вулиць Декабристів та Адмірала Макарова, вона почула голоси, а згодом побачила жіночі постаті.

Підійшовши ближче, вона розчула голос, який впізнала, як голос її знайомої ОСОБА_27 .

На наполегливі запитання учасників судового розгляду свідок уточнила, що, як з'ясувалось вона та ОСОБА_24 проходили повз ОСОБА_15 та її / ОСОБА_15 / знайому, які розпивали спиртні напої.

ОСОБА_24 направив на них ліхтарик та щось їм сказав, ті з діями ОСОБА_24 не погодились.

4. Далі, ОСОБА_24 зі ОСОБА_15 почали лаятись та «слово - за - слово» між ними почалась «якась» бійка.

Ходу бійки вона не бачила, оскільки було темно, лише «по тінях» здогадалася, що вони махали один на одного руками.

Як вона зрозуміла, бійка закінчилась тим, що ОСОБА_15 та її / ОСОБА_15 / знайома пішли когось кликати на допомогу або - шукати якійсь предмет.

5. Після цього вони з ОСОБА_24 пройшли далі.

5.1. Зазначила, що, оскільки вона пам'ятає, вони с ОСОБА_24 йшли саме «разом», хоча й не завжди - поруч, але такого, щоб вона істотно відставала від ОСОБА_24 а потім - наздоганяла його - не було.

5.2. При цьому ОСОБА_15 щось голосно кричала про сумку на кшталт «Где моя сумка?! … Там куча денег!»

Вона /Захаровська Юлія/ не зрозуміла, чи то ОСОБА_15 кричала це своїй подрузі, чи то - ОСОБА_24 , чи то - просто зайняла ґвалт на вулиці.

6. Після завершення цих подій вони з ОСОБА_24 якийсь час йшли за «самогоном», але потім йти туди їм «расхотелось» (вони були дуже збентеженими сваркою), та вони повернулись й тим самим шляхом пішли до неї додому - в район Центрального ринку.

6.1. Дорогою вона нічого не находила та не бачила, щоб ОСОБА_24 знаходив будь-що.

6.2. Коли вони йшли, ОСОБА_24 висловлював здивування сваркою, ніяк не міг второпати, через що ОСОБА_15 почала з'ясовувати стосунки.

6.3. Вона не пам'ятає, щоб за весь цей час в ОСОБА_24 опинилась якась сумка чи новий телефон.

7. Далі, вони дійшли до її будинку.

ОСОБА_24 попросив в неї води, та вона винесла тому стакан з водою.

Після того вона пішла додому спати, а ОСОБА_24 пішов у своїх справах.

Більше вони не бачились.

8. Свідок також зазначила, що дійсно під час досудового розслідування її допитували, як свідка, та за її участі проводився слідчий експеримент.

8.1. Зазначила, що під час проведення слідчого експерименту події пам'ятала краще та казала правду.

8.2. В той же час, наполягала на тому, що в дійсності після сварки пішла «разом» з ОСОБА_24 , той провів її додому та вона у дворі свого будинку дала тому воду.

Оцінка суду.

1. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_31 , суд відзначає такі обставини.

1.1. Мовна компетенція ОСОБА_22 (рівень якої, з огляду на особливості побудови нею речень, продемонстровані під час допиту словниковий запас та способи зв'язку речень у текст, а також - значну питому вагу використаних нею засобів невербального спілкування, є очевидним) не є достатнім для продукування (відтворення) інформації, що збереглась в її пам'яті, у формі, що є доступною для її однозначного сприйняття засобами кримінального процесу.

1.2. Самостійно викладені нею факти є розрізними та упорядковування її висловлювань під час дачі показань у будь-яку цілісну картину вимагає значних зусиль та витрат у часі.

2. З огляду на таке суд відзначає, що

-спосіб життя ОСОБА_22 ;

-відповідний до нього спосіб її адоптації до життя у суспільстві;

-рівень її мовної компетенції;

-відповідний цьому рівню спосіб використання вербальних засобів спілкування;

-її стан під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження

у своїй сукупності цілком здатні спровокувати в неї декларативні мовленнєві ходи /кроки/ з метою лише уникнення дійсної чи удаваної небезпеки.

Та в такому випадку пропозиційний зміст таких актів може суттєво відрізнятись від обставин, про які йдеться у цих актах.

Таке вказує, що достовірність відомостей, отриманих від ОСОБА_22 , значною мірою залежить від умов та обставин, у який вони надавались.

3. Далі, суд відзначає, що під час судового засідання ОСОБА_21 надавала показання у встановленому законом порядку.

3.1. Так, у повній відповідності до процитованих вище вимог діючого законодавства перед дачею показань вона була попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу заздалегідь неправдивих показань, а також - склала присягу.

3.2. При цьому суд відзначає, що показання у суді вона надавала в присутності усіх сторін, які мали рівні можливості, зокрема - ставити їй запитання та іншим чином реагувати на її поведінку.

3.3. Відзначає суд й те, що «навідні» питання під час допиту ОСОБА_22 не ставились - учасники судового розгляду надавали їй можливість продукувати відомості самостійно, хоча й вживали заходів для уточнення змісту її висловлювань.

4. Суд також відзначає, що ознак того, що під час дачі показань ОСОБА_21 не була щирою, матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому показовим є той факт, що такі ознаки не виявились внаслідок її досить тривалого допиту.

Натомість суд відзначає, що ОСОБА_21 :

-правдиво та відверто повідомила про спосіб свого життя, який, за її ж посиланнями під час допиту, не є правильним;

-демонструвала прагнення за допомогою доступних їй засобів надавати більш точні відповіді на запитання, що їй ставились

5. Суд також відзначає, що об'єктивних даних, які б свідчили про особисту зацікавленість ОСОБА_22 у результатах цього кримінального провадження, матеріали справи не містять та сторони про наявність таких даних не посилаються.

Наведене доводить, що показання, отримані від свідка ОСОБА_10 під час судового засідання:

-є належним та допустимим доказом;

-можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б……Під час досудового розслідування - 03 серпня 2022 року - за участі свідка ОСОБА_10 був проведений слідчий експеримент.

Джерелом відомостей про результати цього слідчого експерименту є:

протокол проведення слідчого експерименту;

електронні документи, що зберігаються на цифровому носії інформації - флеш-накопичувачі Mikro SD 16 GB;

Зміст наданих суду джерел доказів.

І……У протоколі слідчого експерименту зазначено про таке.

1. Цей слідчий експеримент проводився слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 за участі свідка ОСОБА_10 у присутності двох понятих / ОСОБА_18 та ОСОБА_19 /; до проведення цього слідчого експерименту залучався статист /оперуповноважений ОСОБА_25 /; під час проведення слідчого експерименту здійснювалось фіксування його перебігу за допомогою відеокамери «Panasonic» моделі HC-V260.

2. Слідчий експеримент проводився 03 серпня 2022 року протягом періодів з 12 год. 15 хвилин до 12 год. 22 хвилин та з 12 год. 39 хвилин до 12 год. 42 хвилин.

3. На початку проведення цього слідчого експерименту свідку ОСОБА_10 були роз'яснені її процесуальні права та обов'язки згідно статтею 66 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Після цього міститься позначка такого змісту:

«Свідок ОСОБА_10 : ознайомившись із своїми правами, підозрюваний заявив, що бажає давати показання російською мовою, якою вільно володіє, та послуг перекладача не потребує.»

Ця позначка скріплена підписом ОСОБА_10 .

4. До того ж, статисту були роз'яснені його обов'язки згідно статті 222 Кримінального Процесуального Кодексу України, а саме - його обов'язок не розголошувати відомості досудового розслідування.

5. До того ж, понятим були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки згідно зі статтями 11, 13, 15 Кримінального Процесуального Кодексу України.

6. Далі, всі учасники слідчої дії були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації перебігу відповідної процесуальної дії.

7. Після цього свідок ОСОБА_10 на пропозицію слідчого повідомила про «скоєння кримінального правопорушення, а саме дату, час, місце та спосіб скоєння правопорушення».

Відповідно до позначок у протоколі, тоді ОСОБА_10 повідомила таке:

«19.07.2022 близько о 23:30 годині я разом з ОСОБА_24 перебувала неподалік від кафе «Пані Марія», що на перетині вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів. На вході до кафе було дві жінки. Ми вирішили підійти до них, ОСОБА_24 дістав свій телефон та увімкнув ліхтарик і почав світити одній з жінок в очі, то була наглядно знайому ОСОБА_15 . Далі, направляючи ліхтар їй в очі, ОСОБА_24 зробив зауваження про те, що вона в комендантську годину знаходиться не вдома, супроводжуючи нецензурною лайкою та образами в її бік. ОСОБА_24 почав її штовхати, а ОСОБА_15 в свою чергу захищалась, в якійсь момент я почула звук характерний при відірванні якоїсь тканини після чого побачила, як ОСОБА_24 втік в сторону вул. Соборної.

В подальшому я побачила, як ОСОБА_15 почала сильно плакати та кричати «отдай сумку», після чого остання схопила мене за шию та попросила щоб я крикнула ОСОБА_24 , щоб той повернув сумку з її речами.

Я в свою чергу крикнула « ОСОБА_32 , отдай сумку», але відповіді я ніякої не почула та назад ніхто не повернувся».

8. Далі у протоколі зазначається, що після дачі показань ОСОБА_33 було запропоновано: прослідувати «безпосередньо до місця вчинення кримінального правопорушення, де на місці більш детально» показати та розповісти про обставини вчинення злочину, на що та погодилась.

9. Далі, у протоколі виснується, що

«Слідчим експериментом встановлено:

Усім учасникам слідчого експерименту в приміщенні службового кабінету № 31 ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області роз'яснені права та обов'язки.

Після чого, свідку ОСОБА_10 запропоновано в присутності понятих продемонструвати обставини що мали місце 19.07.2022 близько о 23:30 годині. Та погодилась показати безпосереднє місце вчинення злочину, спосіб.

Так, свідок ОСОБА_10 провела до кафе «Пані Марія», що на перетині вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів в м. Миколаєві. У вказаному місці біля входу до кафе вказала на місце, де саме було скоєно конфлікт. Показала яким чином за участю статиста ОСОБА_24 тримав мобільний телефон та світив ліхтариком в очі потерпілої. До того ж, свідок продемонструвала, як саме відбулось штовхання між ними, за участю статиста відтворила дії ОСОБА_24 , який обома руками здійснив поштовх в область плечей.

Надалі показала, як ОСОБА_15 тримала сумку в руці та яким чином ОСОБА_24 здійснив рукою ривок сумку за характерним звуком як щось у вигляді тканини порвалось

Також свідок ОСОБА_10 вказала у напрямок вул. Соборна в якому побіг ОСОБА_24 утримуючи при собі сумку.

Крім того, показала місце, де в момент скоєння злочину стояла вона та продемонструвала яким чином ОСОБА_15 схопила її за шию та з якого місця свідок кричала ОСОБА_34 , отдай сумку».

10. У протоколі також відзначається таке:

«Учасникам процесуальної дії повідомлено про спосіб ознайомлення з протоколом слідчого експерименту, а саме надання письмового протоколу.

Ознайомившись із текстом протоколу від учасників процесуальної дії заяви, клопотання, зауваження не надходили»

11. У протоколі містяться позначки про те, що додатком до нього є флеш-накопичувач Micro SD об'ємом 16 GB

12. У протоколі містяться підписи свідка ОСОБА_10 , понятих, статиста, ОСОБА_35 та слідчого, який провів слідчий експеримент.

ІІ……На наданому суду цифровому носії інформації - флеш-накопичувачі «Mikro SD 16 GB» - містяться, зокрема, електронні документи з назвами:

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00002»

Дослідженням цих електронних документів встановлено таке.

1. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001» має hash-cуму «73B6880D823B31EB2450B0D2C555F250» за протоколом MD5.

1.1. З цього електронного документу вбачається, що слідчий експеримент за участі ОСОБА_10 був розпочатим 03 серпня 2022 року о 12:15 годині у кабінеті слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області; в цьому місці слідчий експеримент тривав 08 хвилин 23 секунди.

1.2. На початку слідчого експерименту була встановлена особа свідка та їй були були роз'яснені вказані в протоколі права, передбачені статтею 66 Кримінального Процесуального Кодексу України.

При цьому свідок зазначила, що щойно роз'яснені права та обов'язки їй зрозумілі, вона бажає свідчити на російській мові та послуг перекладача не потребує.

1.3. Далі слідчий встановив особу статиста /ним був ОСОБА_25 / та роз'яснив йому вказані в протоколі обов'язки, передбачені статтею 222 Кримінального Процесуального Кодексу України.

1.4. Далі слідчий встановив особу кожного з понятих та роз'яснив понятим вказані в протоколі вимоги діючого законодавства.

Поняті зазначили, що роз'яснення слідчого їм зрозумілі.

1.5. Також слідчий повідомив учасників слідчого експерименту про здійснення фіксації перебігу слідчої дії за допомогою технічних засобів та повідомив особу, яка буде застосовувати засіб відео фіксації - ОСОБА_36 , якому також роз'яснені приписи статті 222 Кримінального Кодексу України.

При цьому ОСОБА_37 повідомив, що права та обов'язки йому зрозумілі.

1.6. Далі слідчий запитав, чи бажає ОСОБА_38 , вказати місце вчинення злочину та спосіб його вчинення, на що та відповіла ствердно.

1.7. Далі, слідчий запропонував ОСОБА_33 повідомити про обставини вчинення кримінального правопорушення.

На цю пропозицію та повідомила /далі - мовою оригіналу/:

«19 числа после того, как тревога была, начало 11 было, ну, минут 20 одиннадцатого, я шла по улице, и две девушки на углу (как эта улица - я сейчас точно не скажу - Декабристов) - на углу, угол Декабристов, и две девушки. Я сначала не узнала - одна из них была моя знакомая - Света.

А я шла с парнем, с которым недавно познакомилась, ОСОБА_32 его зовут.

Они стояли вдвоем.

Мы перешли дорогу на ихнюю сторону- он посветил фонариком - в глаза светит.

Ну, я её узнала, говорю: «Света, привет'ю Она: «О, Юлия» Ну, поздоровались, друг друга узнали.

А когда он светил фонариком, вот, получается, что оскорбил Светлану. Она убрала его руку с фонариком - он оскорбил - и началась драка.

В процессе драки он у неё вырвал сумку (я слышала, ну, как разрывается ремешок), да. и он побежал в сторону Советской.

Я осталась рядом со Светой, ну, и с девочкой, с которой Света была.

И, получается, она говорит: «Юля, скажи ему, чтоб отдал сумку». Я ему крикнула: «Сережа, отдай смку» Но ничего в ответ не услышала.

Она повернулась с девочкой в сторону дома своего (они за этим углом живут), я поняла - они побежали туда.

Света начала плакать, ну, кричать.

Во-первых, когда они дрались, ну, я видела, что он её за шею схватил. Может, в этот момент он как-то сумку у неё вырвал. Я уже слышала: «Щелк» был, ну как, ну, может не «щелк» - такой порванный

Запитання слідчого : я понял, то есть - сумку не вернули

свідок : нет…

Запитання слідчого : и он тоже не вернулся

свідок : нет…

Запитання слідчого : и с сумкой той так и убежал

свідок : да, так и убежал»

/часові позначки: 05:58 - 07:50/

1.8. Відповідно до відомостей цього електронного документу, після отримання пояснень від свідка слідчий запропонувала їй відтворити обставини вчинення злочину на місці, на що ОСОБА_39 погодилась.

1.9. Відповідно до цих же відомостей, після цього слідчий оголосив про перерву у відеозапису для слідування на місце вчинення злочину.

2. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00002» має hash-cуму «2BEE89E35A19D90A163D46A729972D81» за протоколом MD5.

2.1. Цей електронний документ містить відео-образ перебігу дій, вчинених під час слідчого експерименту після прибуття його учасників на місце події.

2.2. З цього електронного документу вбачається, що слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_31 був відновленим 03 серпня 2022 року о 12:39 годині в районі будинку 30 по вулиці Захисників Миколаєва /раніше - Декабристів/ у місті Миколаєві.

2.3. З цього ж електронного документу вбачається таке:

-в районі часової позначки 00:39 ОСОБА_39 привела учасників слідчого експерименту до місця, на якому розвивались події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження;

-в районі часової позначки 00:53 вона пояснила /далі - мовою оригіналу/: «Когда он [ ОСОБА_30 ] начал светить - и говорит: «Комендантский час, что вы здесь делаете?. ОСОБА_40 [ ОСОБА_41 ] убрала его руку с фонариком, и он начал оскорблять ее. После этого он её ударил вот здесь»

-в районі часової позначки 01:08 ОСОБА_21 показала на місці, де під час цих подій стояла вона, «дівчина», яка була з ОСОБА_7 , сама ОСОБА_15 та ОСОБА_5 ;

-в районі часової позначки 01:16 вона пояснила /далі - мовою оригіналу/: «И они начали друг друга толкать, и в этот момент я услышала характерный звук, ну, как вырвали, как ремешок. И он начал убегать, ОСОБА_42 , вот в ту сторону»

-в районі часової позначки 01:26 ОСОБА_21 показала на місці напрямок, в якому «побіг» ОСОБА_5 ;

-в районі часової позначки 01:28 вона пояснила /далі - мовою оригіналу/: «Света бросилась ко мне: «Юля, скажи ему, чтобы он отдал сумку. Я начала кричать: «Сережа, отдай сумку, верни сумку». Но ничего слышно не было. Только слышно было, как он туда побежал. Потом ОСОБА_43 с девушкой повернули сюда (в районі часової позначки 01:43 ОСОБА_21 показала на місцевості напрямок, у якому побігли ОСОБА_7 та її подруга) и начали бежать. Она начала плакать. И они побежали в ту сторону»

-в районі часової позначки 01:50 слідчий пропонує ОСОБА_33 продемонструвати, за участі статиста, як саме ОСОБА_5 вирвав сумку в ОСОБА_7 ;

-в районі часової позначки 01:55 ОСОБА_21 стає спиною до будівлі, тримаючи свою сумку на правому плечі, потім відходе, стає обличчям до будівлі навпроти місця, де щойно стояла, та пояснює /далі - мовою оригіналу/: «Он близько вот так світил фонариком, прямо в глаза» Після цього Юлія повертається на місце, де стояла в районі часової позначки 01:55 та повертається спиною до будівлі.

-в районі часової позначки 02:04 до Юлії підходе статист, бере у праву руку мобільний телефон та розташовує телефон близько до обличчя Юлії, імітуючи таким фонарик. При цьому ОСОБА_21 своє місце розташування не змінює.

Юлія коментує /далі - мовою оригіналу/: «Да, вот так вот прямо в глаза светил. И она убрала его руку»

Пояснюючи, лівою рукою ОСОБА_21 робить рух зліва направо в напрямку мобільного телефону.

-в районі часової позначки 02:09 ОСОБА_21 пояснила /далі - мовою оригіналу/: «после этого он её оскорбил, и она ему ответила. И потом он её начал толкать»

-в районі часової позначки 02:16 статист запитує «Толкать - как?»

ОСОБА_21 , не змінюючи місце положення, показує двома руками, як ОСОБА_5 штовхав ОСОБА_7 від себе.

Тоді статист, стоячи навпроти ОСОБА_22 , повторив такі рухи в напрямку ОСОБА_10 .

Юлія коментує /далі - мовою оригіналу/: «Она [ ОСОБА_26 ] не упала, она стояла. И потом он вот так её схватил (показує лівою рукою) толи - вот так (показує правою рукою) - я не помню.

-в районі часової позначки 02:26 Юлія стоячи, нахилилась головою донизу в напрямку правого боку та пояснила/далі - мовою оригіналу/: «вот так я уже видела, как у неё голова была нагнута»

-в районі часової позначки 02:29 Юлія зауважила /далі - мовою оригіналу/: «и резкий такой, характерный …»

-в районі часової позначки 02:31 статист підходе до ОСОБА_31 , яка стоїть на тому ж місці, що й в районі часової позначки 01:55 спиною до будівлі та тримає на правому плечі сумку, під пахвою її правої руки бере сумку за усі лямки, та імітує, що різко тягне лямки сумки вниз.

Тим часом Юлія продовжує раніше розпочату фразу /далі - мовою оригіналу/: «…знаете, как разрывается, вот»

-в районі часової позначки 02:34 статист імітуючи ривок, стягує лямки сумки з правої руки Юлії.

При цьому статист пояснив /далі - мовою оригіналу/: «Вот так сервал?, - та розвертаючись в лівий бік від Юлії, - И убежал туба?».

-в районі часової позначки 02:38 Юлія відповідає /далі - мовою оригіналу/: «Да - и убежал туда. Я здесь (показуючи на місце поруч) стояла. Она обернулась ко мне, говорит: Юля, скажи ему, что надо вернуть сумку»

Я начала кричать: «Сережа, отдай сумку» Но никто не…

Света стала плакать.

Я кричала, она ему кричала, чтоб отдал сумку.

После этого они побежали в сторону своего дома»

-в районі часової позначки 02:58 слідчий запропонував учасникам слідчої дії надати свої зауваження, доповнення або пояснення. Оскільки доповнень не надійшло, слідчий о 12:42 оголосив про закінчення слідчого експерименту.

Норми права.

Оцінюючи результати проведеного за участі свідка ОСОБА_10 слідчого експерименту, суд враховує:

-процитовані вище приписи статей 104, 105, 107, 240 Кримінального Процесуального Кодексу України;

-настанови судової практики, що містяться у процитованих вище Постановах Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17, від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к та від 11 липня 2023 року у справі № 275/368/19.

Оцінка суду.

І......Оцінюючи джерела відомостей про результати проведеного за участі ОСОБА_31 слідчого експерименту, суд відзначає наступне

1. Відображені у протоколі відомості про хід проведення слідчого експерименту в цілому відповідають зафіксованим у згаданих електронних документах. Разом з цим, у електронних документах зафіксовані відомості про залучення спеціаліста для здійснення фіксації перебігу слідчої дії та роз'яснення спеціалісту його обов'язків, хоча ці відомості у наданому суду протоколі не зафіксовані.

До того ж відомості, отримані від Юлії, не повною мірою відповідають тим, що зафіксовані у згаданих вище електронних документах.

2. З огляду на ці обставини суд відзначає, що метою фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів поза розумним сумнівом є більш повне та достовірне відображення як її /процесуальної дії/ перебігу, так й - результатів проведених слідчих дій та запобігання випадкам внесення в протоколи слідчих дій недостовірних (зокрема - неповних) відомостей про докази, отримані внаслідок їх /слідчих дій/ проведення.

3. Також суд відзначає, що відео образ подій, що відбувались під час слідчого експерименту за участі цього свідка, який зафіксований на вказаних електронних документах, не містить різких необґрунтованих змін текстуального складу корисних мовленевих сигналів, акустичного середовища і шумового фону та порушень принципів лінгвістичної та семантичної зв'язності усного тексту. Не містить він й порушень лінійної послідовності та композиційної єдності зображень та відеоряду в цілому; кадрів з різкою невиправданою зміною сюжетної наповненості.

Натомість, протікання сюжетної лінії у цьому відео образі відбувається послідовно та логічно.

Таке не дає підстав для сумнівів у достовірності відомостей про хід та результати слідчого експерименту, що відображені у згаданих електронних документах.

4. Також суд відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження технічні засоби застосовувались у встановленому порядку.

Зокрема, як відомості, що містяться у згаданих електронних документах, так й - відповідні цим відомостям позначки у протоколі слідчого експерименту доводять, що про застосування технічних засобів фіксації цієї слідчої дії учасники слідчого експерименту були повідомленими заздалегідь.

До того ж, у протоколі зазначається, що носій вказаних електронних документів є додатком до протоколу

5. Суд також відзначає, що достовірність відомостей, що відображені у вказаних електронних документах, сторони кримінального провадження не оспорюють.

Наведене призводить до висновку про те, що відомості про хід та результати проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 , що відображені в електронних документах

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00002»

є повною мірою достовірними та можуть повною мірою використовуватись в якості джерел відомостей про результати проведеного слідчого експерименту.

Відомості ж протоколу про хід та результати проведення цього слідчого експерименту, що суперечать відомостям цих електронних документів, як не достовірні, під час подальшої оцінки результатів слідчого експерименту врахуванню не підлягають.

ІІ……Оцінюючи результати проведеного за участі свідка ОСОБА_10 слідчого експерименту, суд враховує, що правовідносини, що розглядались Об'єднаною Палатою Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду під час розгляду справи № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням цього доказу:

-мають спільного суб'єкта - слідчого органу досудового розслідування;

-виникають із приводу тотожного об'єкту, а саме - відносин, що виникають в зв'язку із збиранням органами досудового розслідування доказів у кримінальному провадженні, шляхом проведення слідчих дій, зокрема - шляхом проведення слідчого експерименту;

-виникають із приводу тотожного предмету - слідчого експерименту;

-регулюються одними нормами права - нормами статей 95 та 240 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Єдиною відмінністю ж між цими правовідносинами є статус учасника слідчого експерименту - в межах справи, що розглядалась Об'єднаною палатою, таким учасником був обвинувачений, а у випадку, що розглядається, ним є свідок.

Проте, висновки Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у справі № 740/3597/17 стосуються не особливостей залучення певних учасників кримінального провадження до тих чи інших слідчих дій (зокрема - до проведення слідчого експерименту), але - змісту відповідної слідчої дії та значення її результатів для судового розгляду кримінального провадження.

Отже, відносини, що розглядались у справі № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням в межах цього кримінального провадження протоколу слідчого експерименту від 19 травня 2023 року, є подібними.

Таке означає, що висновки щодо застосування норм права та дороговкази, викладені у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, підлягають застосуванню під час оцінки цього доказу.

ІІІ......Далі, з огляду це та на наведені приписи діючого законодавства та дороговкази, що запроваджені Верховним Судом у Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, суд відзначає таке.

1. Перш за все, суд відзначає, що результати слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 були оформлені шляхом складання протоколу та додатків до нього - електронних документів, що містяться на флеш-накопичувачі «Mikro SD 16 GB»

1.1. Як зазначалось вище, сам по собі протокол слідчого експерименту був оформленим з порушенням вимог пункту 2 частини 3 статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України, а саме - без належного викладення як послідовності вчинених дій, так й - результатів проведення слідчої дії.

1.2. В той же час, додатком до цього протоколу були згадані електронні документи, які були збережені на флеш-накопичувачу, який (флеш-накопичувач) був належним чином долученим до матеріалів кримінального провадження.

1.3. При цьому відомості протоколу та додатків до нього доводять, що протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 містить у собі достовірні відомості про:

-місце, час проведення та назву процесуальної дії;

-особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

-основних учасників слідчої дії - свідка, понятих та статиста (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

-інформацію про те, що основні учасники слідчої дії заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

1.4. Далі, зміст додатку до протоколу є цілком здатним усунути вади описової частини протоколу.

1.5. До того ж, сам протокол слідчого експерименту містить підписи всіх учасників слідчої дії.

Ця обставина, окрім іншого, є цілком здатною підтвердити джерело походження електронних документів, що є додатками до цього протоколу та, з огляду на їх зміст - головним джерелом інформації про хід та результати проведеного слідчого експерименту.

Наведене у сукупності доводить, що зміст документів, в тому числі - електронних - дозволяє повною мірою достовірно встановити перебіг та результати проведеного за участі свідка ОСОБА_10 слідчого експерименту.

2. Далі, суд відзначає, що надані суду відомості про хід та результати проведеного за участі свідка ОСОБА_10 слідчого експерименту доводять, що цей слідчий експеримент був проведений з дотриманням встановленої процедури, а саме - слідчими, з дотриманням вимог статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, за участі понятих та статиста; хід проведення слідчого експерименту фіксувався за допомогою технічних засобів.

3. В той же час, свідок ОСОБА_10 була залученою до проведення слідчого експерименту з порушенням правової процедури, що має бути застосованою до свідка.

Так, ані - загаданий протокол слідчого експерименту, ані - відомості, що зафіксовані у наведених вище електронних документах - не містять відомостей про те, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_10 була попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема, за дачу заздалегідь неправдивих показань.

Таке, з визначення, позбавляє відомості, отримані внаслідок проведеного за участі ОСОБА_10 слідчого експерименту, гарантії достовірності.

4. До того ж, наведені вище відомості про хід слідчого експерименту доводять, що обраний під час досудового розслідування шлях досягнення його мети передбачав продукування працівниками правоохоронних органів його результатів.

4.1. Так, статист (яким, до речі, виступав оперативний уповноважений) під час відтворення подій моделював дії підозрюваного щодо заволодіння сумкою потерпілої на свій розсуд, моделюючи при цьому дії, про які ОСОБА_21 не згадувала у своїх поясненнях.

Зокрема, у своїх поясненнях ОСОБА_21 ніколи не згадувала про спосіб заволодіння сумкою потерпілої (ривок з метою зняття сумки з плеча та утримання підозрюваним сумки після ривку), такі дії були змодельовані статистом самостійно.

4.2. До того ж, самі ці пояснення певною мірою формувались самим слідчим.

Так, у своїх поясненнях ОСОБА_21 по суті сформулювала лише те, що під час бійки почула звук розриву тканини.

Слідчий же своїми навідними запитаннями «забезпечив» продукування ОСОБА_44 твердження про те, що підозрюваний побіг з сумкою потерпілої.

ІV......Вирішуючи, з огляду такі обставини, питання про можливість використання результатів цього слідчого експерименту, суд, спираючись на дороговкази, що запроваджені Верховним Судом у Постановах:

-від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17;

-від 11 липня 2023 року у справі № 275/368/19

суд відзначає таке.

1. Проведений за участі свідка ОСОБА_31 слідчий експеримент призвів до такого.

1.1. Його дійсними результатами можна вважати відомості лише про те, що:

-ОСОБА_21 вказала місце події, яка /подія/ є предметом цього кримінального провадження;;

-ОСОБА_21 відтворила окремі дії потерпілої під час цієї події;

-ОСОБА_21 відтворила обставини закінчення кульмінаційного моменту цієї події /вказала, куди розходились учасники події та що передувало моменту, коли учасники події почали розходитись/.

1.2. Відтворені під час слідчого експерименту дії ОСОБА_5 щодо заволодіння сумкою є відомостями, отриманими лише від статиста.

За такого результатами слідчого експерименту, проведеного за участі ОСОБА_31 , відомості про ці дії вважати неможливо.

1.3. Решта позасудових показань ОСОБА_22 , хоча й відображена в протоколі слідчого експерименту та в отриманих під час його проведення електронних документах, не є результатом слідчої дії, передбаченої статтею 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, оскільки не містять відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За такого під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження відомості, що містяться у цих позасудових показаннях, враховуватись не можуть.

2. З урахуванням наведеного суд відзначає й таке.

2.1. Обставини закінчення кульмінаційного моменту події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, є очевидним природним наслідком самого кульмінаційного моменту цих подій.

За такого, з огляду на наведені вище обставини, що характеризують мовлення Юлії, моделювання чи навіть саме описання обставин вилучення сумки потерпілої цілком здатне спровокувати в неї декларативні мовленнєві ходи /кроки/, пропозиційний зміст яких (бажана для адресата реакція) може суттєво відрізняється від обставин, про які йдеться у цих актах. Іншими словами, фактичний зміст наданих нею в таких умовах відомостей може бути лише бажаним для працівників правоохоронних органів та не відповідати подіям, про які йдеться у відповідних відомостях.

2.2. Одним з запобіжників такому може бути усвідомлення можливості настання кримінальної відповідальності за надання неправдивих відомостей.

Але, як зазначено вище, про кримінальну відповідальність за надання неправдивих відомостей під час слідчого експерименту ОСОБА_10 не попереджалась.

2.3. Суд відзначає й те, що під час судового засідання, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень та перебуваючи під рівним впливом обох сторін кримінального процесуального змагання, ОСОБА_21 надала інші відомості про закінчення кульмінаційного моменту події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, та навіть після ознайомлення з матеріалами слідчого експерименту та визнавши, що під час проведення слідчого експерименту події пам'ятала краще, на достовірності своїх показань у суді наполягала.

Наведене, на відміну від випадку допущення аналогічних порушень під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої, породжує обґрунтовані сумніви у надійності та достовірності відомостей, отриманих від ОСОБА_31 під час проведення слідчого експерименту за її участі.

Таке, в свою чергу, унеможливлює використання цих результатів під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

В……На підтвердження обставин вчинення цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду результати впізнання свідком ОСОБА_10 обвинуваченого під час досудового розслідування.

Джерелом відомостей про такі результати є протокол пред'явлення ОСОБА_10 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 28 липня 2022 року;

Зміст наданих суду джерел доказів.

Протокол пред'явлення свідку ОСОБА_10 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 28 липня 2022 року являє собою бланк, надрукований барвником чорного кольору, до відповідних граф якого від руки барвником чорного кольору вписані відповідні змісту бланку відомості.

З тексту протоколу від 28 липня 2022 року пред'явлення ОСОБА_10 обвинуваченого для впізнання за фотознімками вбачається таке.

1. Ця слідча дія проводилась слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 28 липня 2022 року у період часу з 13:10 до 13:40 години.

2. Ця слідча дія проводилась за участю двох понятих, яким перед початком проведення слідчої дії були роз'яснені їх права та обов'язки.

3. Технічні засоби під час проведення цієї слідчої дії не застосовувались.

4. Особою, яка впізнає, була ОСОБА_10 .

5. З подальших позначок у протоколі вбачається таке.

5.1. Слідчий "провів пред'явлення для впізнання наступних скріплених печаткою ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області фотознімків громадян".

5.2. Далі, у протоколі містяться фотографії чотирьох осіб, одна з яких (під номером 3) є фотографією ОСОБА_5 , які наклеєні та прошиті.

5.3. Далі у протоколі зазначається таке:

«Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка (потерпілого) потерпілого ОСОБА_10 попередньо з'ясовано, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

На запитання слідчого (прокурора) свідок (потерпілий) ОСОБА_10 відповів, що зможе впізнати особу, яка 19.07.2022 близько о 23:30 годині перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що розташоване на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів у м. Миколаєві, відкрито, шляхом ривку заволоділа майном потерпілої ОСОБА_7 »

5.4. Далі протокол містить позначки про те, що:

"Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і (потерпілий) за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України".

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_10 .

6. Далі у протоколі зазначається:

«На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_10 заявив (ла), що впізнає особу на фото № 3, яка 19.07.2022 близько о 23:30 годині, перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів в м. Миколаєві, відкрито, шляхом ривку заволодів майном потерпілої ОСОБА_7 »

У протоколі також наводяться ознаки, за якими ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_5 .

7. Протокол містить позначки про ознайомлення із ним свідка ОСОБА_10 , а також - про те, що зауважень до протоколу вона не мала.

8. Протокол підписаний ОСОБА_10 , понятими та слідчим.

Оцінка суду.

1. Результатом проведення пред'явлення для впізнання, за наслідками якого був складений вказаний протокол, є висновок ОСОБА_10 про результати проведеної нею ідентифікації - тотожності особи, фотографія якої поруч з іншими була представленою їй для впізнання, з ознаками особи, які збереглись в її пам'яті.

1.1. У протоколі пред'явлення для впізнання зазначається, що впізнаючи ОСОБА_5 , ОСОБА_10 повідомила, що той є особою, яка: «19.07.2022 близько о 23:30 годині перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що розташоване на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів у м. Миколаєві, відкрито, шляхом ривку заволоділа майном потерпілої ОСОБА_7 »

Проте ці позасудові показання ОСОБА_45 не є результатом слідчої дії, передбаченої статтею 228 Кримінального Процесуального Кодексу України, оскільки не містять висновку про результати проведеної ОСОБА_44 ідентифікації особи.

За такого під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження відомості, що містяться у цих позасудових показаннях, враховуватись не можуть.

1.2. В той же час, матеріали кримінального провадження доводять, що ОСОБА_21 спостерігала ОСОБА_5 лише під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Таке призводить до висновку, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_21 вказала на ОСОБА_5 , як на особу, яка брала участь у цих подіях.

2. Легітимна мета проведення цієї слідчої дії поза розумним сумнівом полягала в отриманні такого висновку, як доказу.

3. Далі суд відзначає, що за наслідками проведення цієї дії у відповідності до приписів статей 104, 107 Кримінального Процесуального Кодексу України був складений протокол.

4. Суд відзначає й те, що зміст наданого протоколу доводить, що для отримання результатів слідчої дії слідчим були виконані передбачені статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дії, що є гарантією достовірності результатів слідчої дії.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що результати впізнання ОСОБА_5 ОСОБА_10 є достовірним, належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

Інші докази.

А......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення посилались, зокрема, на такі докази::

-заяву ОСОБА_5 про добровільну видачу мобільного телефону «Samsung»;

-протокол огляду вказаного мобільного телефону;

-мобільний телефон «Samsung»;

-висновок експерта № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року;

-постанову про визнання вказаного телефону речовим доказом;

-зберігальну розписку

Зміст джерел доказів.

І......З залученої до матеріалів кримінального провадження заяви ОСОБА_5 вбачається таке.

1. Вона є складеною ОСОБА_5 та адресованою слідчому слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 ..

2. У надані заяві ОСОБА_5 зазначив

«Я, ОСОБА_5 20.10.1993, добровільно видаю проявникам поліцый мобільний телефон самсунг «імеіл НОМЕР_1 , який я викрал 19.07.2022 р. біля будынку за адресаю м. Миколаев, вулиця декобристив 28».

3. На заяві містяться позначки про її прийняття слідчим ОСОБА_17 28 липня 2022 року.

ІІ......З залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду речей від 28 липня 2022 року вбачається таке.

1. Огляд проводився 28 липня 2022 року у період часу з 12 годин 00 хвилин до 12 години 40 хвилин.

2. Огляд проводився слідчим Слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 .

3. Огляд проводився без участі інших осіб, під час огляду застосовувався цифровий фотоапарат «Sony».

4. Предметом огляду виступав: «мобільний телефон марки «Samsung», моделі «SM-G361F» сірого кольору.

5. Далі, у протоколі відображений перебіг огляду цього предмету.

6. Протокол містить підпис слідчого.

ІІІ......Долучений до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон ««Samsung», моделі «SM-G361F» безпосередньо судом не оглядався.

ІV……У висновку експерта № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року зазначається про таке.

1. Дослідження, за наслідками якого був складений цей висновок, проводилось на підставі постанови від 28 липня 2022 року про призначення товарознавчої експертизи, винесеної слідчим слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 у Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України

2. Вказана ухвала надійшла до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 28 липня 2022 року.

3. Проведення експертизи було доручене судовому експерту відділу товарознавчих та гемологічних досліджень Миколаївського Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру МВС України ОСОБА_46 , яка має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» (свідоцтво № 17569, видане ЕКК МВС України 15.09.2020), стаж експертної роботи з 2020 року.

4. Перед початком дослідження експерт була попередженою про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

5. На вирішення експерта було поставлене питання:

«Яка ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsyng», моделі «SM-G361F», станом на 19.07.2022»?

6. Предметом експертного дослідження був мобільний телефон марки «Samsyng», моделі «SM-G361F», який надійшов до експертної установи у сейф-пакеті № BYM1003635.

7.. Далі у висновку описаний хід експертного дослідження.

8. За наслідками експертного дослідження експертом був зроблений такий висновок

«Ринкова вартість (без урахування до неї суми податку на додану вартість) мобільного телефону марки «Samsyng», модель «Galaxy Core Prime VE (SM-G361F)», який був у використанні, у справному стані, станом на 19.07.2022, могла становити - 710,00 грн. (сімсот десять грн. 00 коп.)».

V......З залученої до матеріалів кримінального провадження постанови про визнання речовим доказом вбачається таке.

1. Ця постанова є винесеною 28 липня 2022 року слідчим Слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 в межах досудового розслідування № 12022152020000946 від 27 липня 2022 року.

2. Шляхом винесення цього документу слідчий постановив визнати телефон марки «Samsung», моделі «SM-G361F», IMEI: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 речовим доказом у кримінальному провадженні.

VІ......З залученої до матеріалів кримінального провадження зберігальної розписки вбачається таке.

1. Вона є складеною ОСОБА_7 та наданою слідчому слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 ..

2. У розписці потерпіла зазначила

«Я, ОСОБА_7 , отримала від працівників поліції мобільний телефон марки «Samsung», моделі «SM-G361F», IMEI: НОМЕР_2 .

Беру на себе відповідальність за зберігання до вирішення справи по суті»

3. На заяві містяться позначки про її прийняття слідчим ОСОБА_17 02 серпня 2022 року.

Норми права.

1. Відповідно до статті 99 Кримінального Процесуального Кодексу України

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

/частина 1/

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

/пункт 3 частини 2/

2. Відповідно до статті 237 Кримінального Процесуального Кодексу України,

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів

/частина 1/

...

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

/частина 7/

3. Відповідно до статті 98 Кримінального Процесуального Кодексу України

Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

/частина 1/

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

/частина 2/

4. Відповідно до частини 2 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких

Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Відповідно до статті 242 Кримінального Процесуального Кодексу України

Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження ... , якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

/частина 1/

Слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо:

6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

/частина 2/

6. Відповідно до частини 1 статті 243 Кримінального Процесуального Кодексу України

Експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.

7. Суд враховує також процитовані вище приписи частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Оцінка суду.

І......Вирішуючи питання про можливість використання отриманого від обвинуваченого мобільного телефону «Samsung» для мети цього кримінального провадження, суд враховує таке.

1. Цей мобільний телефон був отриманими для мети цього кримінального провадження у встановленому законом порядку, а саме - був отриманим стороною обвинувачення від ОСОБА_5 ..

2. Суд також відзначає, що залучена до матеріалів кримінального провадження заява ОСОБА_5 не містить позначок про те, що під час її подання тому роз'яснювалось право не свідчити проти себе.

Але з огляду на цю обставину суд відзначає таке.

2.1. Сам ОСОБА_5 про порушення його права зберігати мовчання під час отримання цього телефону або ж - про застосований відносно нього примус з метою отримання телефону - не посилається взагалі.

2.2. З наведених вище показань обвинуваченого вбачається, що надання ним вилученого в ОСОБА_7 мобільного телефону повною мірою відповідає його волевиявленню та було добровільним.

Таке позбавляє підстав припущення про те, що ОСОБА_5 бажав відмовитись надавати вилучений ним в потерпілої мобільний телефон для мети цього кримінального провадження.

3. Далі суд відзначає, що цей мобільний телефон після його отримання під час досудового розслідування у повній відповідності до вимог частини 2 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, що були процитованими вище, був описаний у протоколі огляду та упакований у спосіб, що запобігає несанкціонованому доступу до нього сторонніх осіб.

4. Суд також відзначає, що цей телефон, як предмет злочинного посягання, може використовуватись для встановлення обставин цього кримінального провадження.

Наведене у сукупності доводить, що вказаний мобільний телефон «Samsung» є належним та допустимим доказом, з огляду на що може використовуватись для подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

ІІ......Оцінюючи висновок експерта № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року, суд відзначає таке.

1. Відомості, що містяться у вказаному висновку, та інші результати проведених досліджень були отриманими внаслідок застосування правової процедури, передбаченої законодавством.

1.1. Так, це експертне дослідження було проведеним на підставі постанови слідчого.

1.2. Більше того, відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 242 Кримінального Процесуального Кодексу України проведення експертного дослідження в цьому випадку є обов'язковим.

2. Суд також відзначає, що, як доведено вище, об'єкт експертного дослідження - мобільний телефон «Samsung» - був отриманим у встановленому законом порядку та міг використовуватись під час доказування в межах цього кримінального провадження, зокрема - під час експертних досліджень.

При цьому суд відзначає, що позначки у висновку експерта доводять, що предметом експертного дослідження був саме той телефон, що був отриманий слідчим від ОСОБА_5 , описаний та оглянутий.

3. Далі суд відзначає, що висновок експерта № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року містить позначки про те, що перед початком проведення експертного дослідження та дачею висновку за його наслідками експерт була попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема, за дачу вочевидь необґрунтованого висновку.

Таке доводить, що цей висновок був наданий в умовах, які створювали необхідні гарантії достовірності викладених у кожному з цих висновків результатів.

4. Компетенція експерта ОСОБА_47 сумнівів в учасників кримінального провадження не викликає

Підстав для сумнівів у її безсторонності під час судового розгляду не встановлено та сторони, зокрема - захист - про наявність таких підстав не посилаються.

Наведене у сукупності доводить, що відомості що викладені у висновку експерта № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року є належними, допустимими та достовірними, з огляду на що можуть використовуватись під час доказування у цьому кримінальному провадженні.

Б......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали відомості, отримані в результаті огляду місця події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Джерелом цих відомостей є:

протокол огляду місця події від 27 липня 2022 року;

фото таблиця до нього.

Зміст джерел доказів

1. Огляд місця події проводився 27 липня 2022 року в період часу з 18:20 до 18:45 години слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 за участі потерпілої ОСОБА_7 ..

2. Об'єктом огляду була відкрита ділянка місцевості «розміром 6 х 6 метрів», що розташована на вході до кафе «Пані Марія», а саме - на перехресті вулиць Захисників Миколаєва /на той час - Декабристів/ та Павла Скоропадського /на той час - Адмірала Макарова/ у місті Миколаєві.

3. Під час проведення огляду застосовувався фотоапарат марки «SONY»

4. За результатами огляду було встановлено таке

«Ділянка місцевості являє собою накладену на поверхню плитку, на вході до кафе «Пані Марія» наявні 3 (три) сходини, які ведуть до вхідних дверей та розташовані в напрямку вулиці Павла Скоропадського.

З правого боку від вхідних дверей паралельно сходинам наявне дерев'яне перило, а з лівого - металева труба висотою близько 5 (п'яти) метрів, яка прикріплена до навісу.

…

На момент огляду місця події кафе «Пані Марія» зачинено та закрито на двох строчу решітку з навісним замком»

5. За наслідками проведення огляду нічого вилучено не було; було встановлено, що в межах ділянки місцевості камери відео спостереження відсутні.

6. Протокол підписаний потерпілим, понятими та слідчим.

7. На доданій до протоколу фото таблиці зафіксовані зорові образи ділянки місцевості, що спостерігались під час огляду.

Норми права

1. Оцінюючи цей доказ, суд враховує процитовані вище приписи статті 237 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2. При цьому суд відзначає, що Верховний Суд у своїй практиці розтлумачував зміст правових норм, що регулюють проведення огляду місця події, неодноразово.

2.1. Так, у постанові від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати зробив такі висновки про застосування норм права:

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені КПК, а також відповідальність, встановлена законом. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

2.2. Частково уточнюючи цей висновок, у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 518/203/17 Верховний суд колегією суддів Другої судової палати зазначив таке:

огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.

3. Враховує суд також процитовані вище приписи статей 99, 104, 107 Кримінального Процесуального Кодексу України

Оцінка суду

1. З позначок у протоколі огляду місця події, зокрема - з того, що в ньому брала участь потерпіла - вбачається, що на момент його проведення органи досудового розслідування отримали відомості про те, що на оглядуваному місці відносно потерпілої були вчинені протиправні дії.

Отже, цей огляд місця події був проведений за наявності до того передбачених законом підстав.

2. Далі суд відзначає, що в цьому випадку огляд був проведений компетентною особою, його результати знайшли своє закріплення у складеному за його наслідками протоколі та доданій до нього фото таблиці.

Наведене у сукупності доводить, що результати цього огляду є належними та допустимими доказами, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

В…… На підтвердження обставин вчинення цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду результати впізнання свідком ОСОБА_48 обвинуваченого під час досудового розслідування.

Джерелом відомостей про такі результати є протокол пред'явлення ОСОБА_49 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 28 липня 2022 року;

Зміст наданих суду джерел доказів.

Протокол пред'явлення свідку ОСОБА_11 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 28 липня 2022 року являє собою бланк, надрукований барвником чорного кольору, до відповідних граф якого від руки барвником чорного кольору вписані відповідні змісту бланку відомості.

З тексту протоколу від 28 липня 2022 року пред'явлення ОСОБА_11 обвинуваченого для впізнання за фотознімками вбачається таке.

1. Ця слідча дія проводилась слідчим слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_17 28 липня 2022 року у період часу з 11:10 до 11:40 години.

2. Ця слідча дія проводилась за участю двох понятих, яким перед початком проведення слідчої дії були роз'яснені їх права та обов'язки.

3. Технічні засоби під час проведення цієї слідчої дії не застосовувались.

4. Особою, яка впізнає, була ОСОБА_11 .

5. З подальших позначок у протоколі вбачається таке.

5.1. Слідчий "провів пред'явлення для впізнання наступних скріплених печаткою № 1 для пакетів ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області фотознімків громадян".

5.2. Далі, у протоколі містяться фотографії чотирьох осіб, одна з яких (під номером 4) є фотографією ОСОБА_5 , які наклеєні та прошиті.

5.3. Далі у протоколі зазначається таке:

«Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка (потерпілого) потерпілого ОСОБА_11 попередньо з'ясовано, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

На запитання слідчого свідок (потерпілий) ОСОБА_11 відповів, що зможе впізнати особу, яка 19.07.2022 близько о 23:30 годині перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що розташоване на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів у м. Миколаєві, заволоділа майном потерпілої ОСОБА_7 »

5.4. Далі протокол містить позначки про те, що:

"Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України".

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_11 ..

6. Далі у протоколі зазначається:

«На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_11 заявив (ла), що впізнає особу на фото № 4, яка 19.07.2022 приблизно о 23:30 годині, перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що розташоване на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів в м. Миколаєві, заволоділа майном потерпілої ОСОБА_7 »

У протоколі також наводяться ознаки, за якими ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_5 .

7. Протокол містить позначки про ознайомлення із ним свідка ОСОБА_11 , а також - про те, що зауважень до протоколу вона не мала.

8. Протокол підписаний ОСОБА_11 , понятими та слідчим.

Оцінка суду.

1. Результатом проведення пред'явлення для впізнання, за наслідками якого був складений вказаний протокол, є висновок ОСОБА_11 про результати проведеної нею ідентифікації - тотожності особи, фотографія якої поруч з іншими була представленою їй для впізнання, з ознаками особи, які збереглись в її пам'яті.

1.1. У протоколі пред'явлення для впізнання зазначається, що впізнаючи ОСОБА_5 , ОСОБА_11 повідомила, що той є особою, яка: «19.07.2022 приблизно о 23:30 годині перебуваючи біля кафе «Пані Марія», що розташоване на перехресті вул. Адмірала Макарова та вул. Декабристів у м. Миколаєві, заволоділа майном потерпілої ОСОБА_7 »

Проте ці позасудові показання ОСОБА_11 не є результатом слідчої дії, передбаченої статтею 228 Кримінального Процесуального Кодексу України, оскільки не містять висновку про результати проведеної ОСОБА_44 ідентифікації особи.

За такого під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження відомості, що містяться у цих позасудових показаннях, враховуватись не можуть.

1.2. В той же час, матеріали кримінального провадження /зокрема, показання потерпілої та свідка ОСОБА_10 доводять, що ОСОБА_11 спостерігала ОСОБА_5 лише під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Таке призводить до висновку, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_11 вказала на ОСОБА_5 , як на особу, яка брала участь у цих подіях.

2. Легітимна мета проведення цієї слідчої дії поза розумним сумнівом полягала в отриманні такого висновку, як доказу.

3. Далі суд відзначає, що за наслідками проведення цієї дії у відповідності до приписів статей 104, 107 Кримінального Процесуального Кодексу України був складений протокол.

4. Суд відзначає й те, що зміст наданого протоколу доводить, що для отримання результатів слідчої дії слідчим були виконані передбачені статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дії, що є гарантією достовірності результатів слідчої дії.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що результати впізнання ОСОБА_5 ОСОБА_11 є достовірним, належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

Оцінка доказів щодо обставин вилучення майна ОСОБА_7 у їх сукупності.

Наведене вище доводить, що відомості про обставини вилучення майна ОСОБА_7 містяться головним чином - у таких належних та допустимих доказах:

-показаннях обвинуваченого, надані ним 03 червня 2024 року;

-заяві обвинуваченого про добровільну видачу мобільного телефону;

-показаннях потерпілої та зафіксованих у електронних документах результатах проведених за її участі впізнання та слідчого експерименту;

-показаннях свідка ОСОБА_10 та результатах проведеного за її участі впізнання

-висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року.

А......З цих доказів

-показаннях обвинуваченого, надані ним 03 червня 2024 року;

-заяві обвинуваченого про добровільну видачу мобільного телефону;

-показаннях потерпілої та зафіксованих у електронних документах результатах проведених за її участі впізнання та слідчого експерименту;

-показаннях свідка ОСОБА_10 та результатах проведеного за її участі впізнання

стосуються кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а інші докази - наслідків цього моменту.

І…….Спільним у відомостях, отриманих з перелічених джерел, є те, що:

-події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, відбувались 19 липня 2022 року приблизно о 23:30 годині біля магазину «Пані Марія», який знаходиться на розі вулиць Захисників Миколаєва /на той час - Декабристів/ та Павла Скоропадського /на той час - Адмірала Макарова/ у місті Миколаєві;

-учасниками цих подій були:

-з одного боку - ОСОБА_26 та ОСОБА_11 ;

-з іншого боку - ОСОБА_5 та ОСОБА_50

-на момент початку подій ОСОБА_15 мала при собі сумку, до якої в процесі розвитку подій поклала мобільний телефон;

-кульмінаційний момент подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, відбувся на фоні конфлікту між вказаними двома групами;

-під час цього моменту телефон знаходився в сумці ОСОБА_7

-цей конфлікт розпочався з того, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_44 підійшли до ОСОБА_15 , яка сиділа на сходах разом з ОСОБА_11 , та обвинувачений почав висловлювати претензії із приводу перебування ОСОБА_15 з родичкою на вулиці під час дії комендантської години, засліплюючи тим очі;

-в процесі розвитку конфлікту між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 відбулась сварка /та одповідала обвинуваченому на його претензії/, яка переросла у бійку. У бійці ОСОБА_15 «застосовувала» відносно обвинуваченого сумку;

-конфлікт завершився тим, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_44 місце конфлікту покинули.

Доказів на спростування будь-якої з цих обставин матеріали кримінального провадження не містять, сторони або потерпіла на наявність відомостей на спростування цих обставин не посилаються.

Отже, ці обставини суд вважає встановленими.

ІІ……Сукупність наведених доказів також доводить, що за саме під час описаного вище конфлікту, щонайменш, «з поля зору» ОСОБА_15 вибула належна тій сумка.

1. Так, на цій обставині наполягає потерпіла ОСОБА_26 .

2. Свідок ОСОБА_39 у своїх показаннях також вказує, що після завершення конфлікту ОСОБА_15 кричала, голосила про те, що в неї пропала сумка.

3. У показаннях обвинуваченого заперечень проти цієї обставини не міститься.

Більше того, у своїх показаннях обвинувачений фактично цю обставину підтвердив, повідомивши, що після закінчення конфлікту сумка потерпілої залишилась без нагляду на місці конфлікту /чи - неподалік від цього місця/.

4. Суд також знов відзначає, що доказів на спростування цієї обставини матеріали кримінального провадження не містять, сторони, зокрема - захист - про наявність таких доказів не посилаються.

Отже, цю обставину суд також вважає встановленою.

ІІІ……Та обставина, що в момент, коли сумку вибула «з поля зору» ОСОБА_15 , у цій сумці був мобільний телефон, підтверджується сукупністю наведених вище доказів та сторонами кримінального провадження або потерпілою не заперечується.

Отже, цю обставину суд також вважає встановленою.

ІV……Далі, принципова різниця між відомостями, що отримані з перелічених доказів, полягає у способі «вибуття» сумки «з поля зору» ОСОБА_15 .

1. Так, сама ОСОБА_15 наполягає на тому, що сумку під час бійки «вихопив» в неї з рук обвинувачений.

2. ОСОБА_5 зазначав, що ця сумка випала з рук ОСОБА_15 в процесі бійки; після бійки та сама не змогла її /сумку/ знайти.

3. При цьому свідок ОСОБА_39 стверджує, що після початку кульмінаційних подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, належної ОСОБА_23 сумки не бачила.

В......Вирішуючи питання про «спосіб» вибуття сумки з володіння потерпілої, суд відзначає таке.

І……Оцінюючи показання свідка ОСОБА_31 в цій частині, суд звертає увагу на наступне.

1. ОСОБА_21 по суті стверджує, що після початку кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, сумки вона не бачила взагалі.

2. Зміст цих відомостей, з огляду на викладені вище обставини, що характеризують мовлення ОСОБА_22 , однозначно усвідомити неможливо.

Так, вони можуть бути сприйнятими:

-або - як твердження про те, що обвинувачений під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, сумку потерпілої не брав взагалі;

-або ж - як твердження про те, що, незалежно від дій інших осіб щодо цієї сумки, особисто вона /Юлія/ цих дій не бачила (чи - не помітила).

З огляду на таке, оцінюючи отримані від цього свідка відомості, суд розгляне кожен з цих випадків.

3. Якщо сприйняти отримані від ОСОБА_31 відомості, як твердження про те, що ОСОБА_5 сумку потерпілої не брав взагалі, неможливо не дійти висновку про те, що таке твердження не є достовірним.

Так, сам по собі факт того, що ОСОБА_5 внаслідок подій, що встановлені вище, отримав безперешкодний доступ до сумки потерпілої та скористався цим доступом, підтверджується:

-показаннями самого обвинуваченого, який цей факт прямо підтвердив, хоча й навів інші обставини отримання сумки у своє володіння;

-встановленим вище фактом наявності в цій сумці мобільного телефону;

-заявою самого ОСОБА_5 про добровільну видачу мобільного телефону, яка підтверджує те, що на момент видачі мобільний телефон був в його /обвинуваченого/ розпорядженні.

Отже, у такому випадку показання ОСОБА_31 в цій частині не можуть використовуватись під час доказування в межах цього кримінального провадження, як недостовірні.

4. Якщо ж сприйняти отримані від ОСОБА_22 відомості, як твердження про те, що вона не бачила дій ОСОБА_5 щодо отримання доступу до сумки, слід дійти такого.

4.1. Оскільки в такому випадку обставини, про які повідомила ОСОБА_21 , не стосуються відображення нею у пам'яті її власних дій, підстави стверджувати про недостовірність її тверджень в цій частині є відсутніми.

4.2. В той же час, такі твердження не можуть бути сприйнятими інакше, ніж таким чином, що відомості про обставини отримання ОСОБА_5 доступу до сумки і її пам'яті не відобразились та не збереглись.

Отже, у такому випадку показання ОСОБА_31 в цій частині вочевидь не можуть використовуватись під час доказування в межах цього кримінального провадження, оскільки не містять відомостей про обставини, що мають значення до кримінального провадження.

Наведене доводить, що показання свідка ОСОБА_31 не можуть бути використаними для мети встановлення обставин вибуття сумки з володіння ОСОБА_27 та отримання ОСОБА_5 доступу до цієї сумки.

ІІ……Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_27 в цій частині, суд звертає увагу на наступне.

1. Показання, надані ОСОБА_15 під час судового розгляду цього кримінального провадження, та результати проведеного за її участі слідчого експерименту в цілому повністю узгоджуються поміж собою.

Окрім іншого, таке означає, що її показання є послідовними.

2. Далі, дії обвинуваченого щодо заволодіння її сумкою потерпіла відтворила двічі - одного разу - під час слідчого експерименту та вдруге - під час судового засідання.

При цьому матеріалами слідчого експерименту встановлено, що відтворені нею дії є можливими в обставинах цього кримінального провадження.

3. Далі, посилання ОСОБА_15 , сукупно з іншими встановленими вище обставинами, вказують про такий перебіг кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Вона / ОСОБА_15 / намагалась вдарити ОСОБА_5 сумкою, той схопив сумку, шляхом ривку забрав її з рук ОСОБА_15 та залишив місце події, внаслідок чого конфлікт припинився.

З цього приводу суд відзначає, що така картина перебігу подій є цілісною, у ній кожна послідуюча подія природним чином випливає з попередньої та з необхідністю тягне наступну; вона не містить жодних прогалин або протиріч. До того ж, версія, змістом якої є такий перебіг подій, здатна пояснити увесь комплекс обставин, що встановлені під час цього кримінального провадження.

ІІІ……Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 в цій же частині, суд звертає увагу на наступне.

1. Під час судового засідання свою позицію щодо висунутого обвинувачення ОСОБА_5 , як вже зазначалось вище, змінював.

При цьому, як доведено вище, зміна позиції обвинуваченого була більш схожою на декларативний мовленнєвий хід /крок/, ніж на повідомлення про обставини, які збереглись в його пам'яті.

Таке само по собі доводить, що обвинувачений є схильним до повідомлення відомостей, які в дійсності не були відображені в його пам'яті, але - є лише вигідними (на думку обвинуваченого) для нього у відповідній обстановці.

Таке певною мірою знижує «доказову вагу» наданих обвинуваченим відомостей.

2. Далі, посилання обвинуваченого, сукупно з іншими встановленими вище обставинами, вказують про такий перебіг кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Між ним та ОСОБА_15 почалась бійка, у якій та «застосовувала» сумку; під час цього сумка випала з її рук та «зникла» з «поля її зору». Конфлікт же припинився за його ( ОСОБА_5 ) бажання.

2.1. З цього приводу суд відзначає, що така картина перебігу подій не є цілісною, адже містить істотну прогалину.

Так, цій «картині» не достає обставин, які завадили ОСОБА_15 виявити сумку негайно після того, як сумка випала з її /потерпілої/ рук.

2.2. За такого версія, змістом якої є такий перебіг подій, не здатна пояснити, як внаслідок дій з сумкою, які є об'єктивно здатними вказати на місце її знаходження, сумка «випала» з поля зору її власника та не була виявлена внаслідок очевидних дій.

IV......Такий стан доказів дає можливість встановити «спосіб» вибуття сумки з володіння потерпілої таким чином

1. Обставиною, яка завадила ОСОБА_23 виявити сумку на місці події одразу після того, як вона «випала» з її / ОСОБА_15 / рук обвинувачений пропонує визнати стан потерпілої під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а саме - ту обставину, що під час цих подій ОСОБА_15 була у стані алкогольного сп'яніння.

Але такі посилання суперечать обставинам цього кримінального провадження.

1.1. Так, очевидним є те, що після «випадання» сумки з руки /навіть - внаслідок розмахування сумкою/ місце перебування сумки стає очевидним.

1.2. В той же час, з показань самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_51 вбачається, що під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_15 поводилась адекватно - за голосом впізнала ОСОБА_52 , привіталась із нею, в цілому адекватно (хоча, можливо - виправдано агресивно) реагувала на претензії з боку самого ОСОБА_5 , слухала музику, вимкнула музику та поклала мобільний телефон до сумки тощо.

Таке, незалежно від того, чи вживала ОСОБА_15 алкогольні напої, із неспроможністю вчинення очевидних дій є вочевидь несумісним.

Отже, ці посилання обвинуваченого є неспроможними.

2. Сама ОСОБА_15 вказує, що в обставинах, що є предметом розгляду цього кримінального провадження, ОСОБА_5 «вихопив» сумку з її рук.

Та, як доводить наведене вище, її показання в цій частині є доволі переконливими.

3. Інших обставин, які завадили ОСОБА_15 виявити сумку негайно після того, як сумка випала з її /потерпілої/ рук, ані обвинувачений, ані - потерпіла, ані - ОСОБА_39 не наводять; ознаки наявності таких обставин в матеріалах кримінального провадження є відсутніми.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка передбачає, що ОСОБА_5 вихопив сумку з рук

ОСОБА_7 ……Вирішуючи питання про вартість майна, вилученого у такий спосіб в потерпілої ОСОБА_7 , суд виходе з приписів статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

/частина 1/

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

/частина 2/

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

/частина 3/

З огляду на ці приписи діючого законодавства та зміст описаних вище доказів суд відзначає таке.

1. Вирішуючи питання про вартість мобільного телефону, що був вилучений в потерпілої ОСОБА_27 , суд виходе з такого.

1.1. Як зазначалось вище, відповідно до висновку експерта № СЕ19/115-22/5971-ТВ від 02 серпня 2022 року вартість цього телефону становить 710 грн.

При цьому, як доведено вище, цей висновок є належним, допустимим та достовірним доказом, з огляду на що має бути покладеним у підґрунтя судового рішення.

1.2. Потерпіла у судовому засіданні правильність визначеної експертом вартості мобільного телефону заперечувала.

Проте, доказів на підтвердження таких заперечень (як то - чеки про придбання телефону тощо) потерпілою суду не надані.

Отже, ці заперечення потерпілої не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

З огляду на таке суд вважає доведеним, що вартість вилученого в потерпілої мобільного телефону становить 710 грн.

2. Далі, наведені вище докази поза розумним сумнівом доводять, що під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, обвинувачений вилучив також належну ОСОБА_7 сумку.

Вирішуючи питання про вартість цього майна, суд відзначає таке.

2.1. Потерпіла під час судового засідання стверджувала, що вилучена в неї ОСОБА_5 сумка має для неї цінність.

2.2. В той же час, в наданому суду обвинувальному акті вартість вилученої в ОСОБА_27 сумки не вказана взагалі.

При цьому прокурор в цій частині обвинувачення не змінював.

2.3. Визначення вартості сумки у самому лише вироку суду потягне за собою збільшення обсягу обвинувачення, а за такого - погіршення становища ОСОБА_5 .

Таке з процитованими вище приписами статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України не є сумісним.

З огляду на таке під час ухвалення цього вироку суд:

-є позбавленим можливості встановити вартість вилученої в потерпілої сумки за наслідками судового розгляду;

-не може не прийти до висновку про те, що внаслідок здійснення цього кримінального провадження вартість вилученої ОСОБА_5 сумки не є невстановленою.

3. Далі, потерпіла під час судового засідання стверджувала, що у вилученій обвинуваченим в неї сумці, окрім мобільного телефону, було й інше майно, зокрема - грошові кошти та інше майно, яке мало для неї цінність.

Стосовно цих посилань потерпілої суд відзначає таке.

3.1. В наданому суду обвинувальному акті про інше, окрім сумки та мобільного телефону, майно потерпілої не йдеться взагалі.

При цьому прокурор в цій частині обвинувачення не змінював.

3.2. Визначення переліку такого майна та його вартості у самому лише вироку суду потягне за собою збільшення обсягу обвинувачення, а за такого - погіршення становища ОСОБА_5 .

Таке з процитованими вище приписами статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України не є сумісним.

З огляду на таке під час ухвалення цього вироку суд:

-є позбавленим можливості встановити інше /окрім сумки та мобільного телефону/ майно, що було вилучене в потерпілої під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження;

-не може покласти посилання потерпілої про інше вилучене в неї майно у підґрунтя судового рішення.

Враховуючи все наведене, суд вважає вину ОСОБА_5 у вилученні майна ОСОБА_7 за встановлених судом обставин доведеною.

Докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_5 кваліфікуючої ознаки «вчинення злочинів повторно»

На підтвердження наявності в діях ОСОБА_5 цієї кваліфікуючої ознаки органи досудового розслідування та публічне обвинувачення, окрім проаналізованих вище доказів його злочинної поведінки, надали також:

-довідку ІЦ № 21-28072022/48001 від 29 липня 2022 року;

-копію вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 грудня 2014 року;

-копію вироку Центрального районного суд міста Миколаєва від 03 червня 2019 року.

Зміст джерел доказів

І......Довідки ІЦ вбачається, що ОСОБА_53 раніше засуджувався, зокрема:

-11 березня 2010 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - із застосуванням статті 69 цього Кодексу - до позбавлення волі строком на 02 роки; судом ухвалювалось про його звільнення від відбування покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу з випробуванням, з встановленням іспитового строку в 01 рік;

-02 жовтня 2010 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - за сукупністю цього вироку та вироку від 02 11 березня 2010 року - до позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців; був звільненим 04 вересня 2014 року по відбуттю строку покарання;

-24 грудня 2014 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців; був звільненим 13 липня 2017 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання - 01 рік 05 місяців 08 днів;

-03 червня 2019 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки 08 місяців, а за сукупністю цього вироку та невідбутої частини покарання, призначеного вироком цього ж суду від 24 грудня 2014 року - остаточно - до позбавлення волі строком на 05 років; був звільненим 26 жовтня 2021 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 01 рік 01 місяць 23 дні.

ІІ......З вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 грудня 2014 року вбачається таке.

1. Цим вироком ОСОБА_5 був засудженим за вчинення 08 вересня 2014 року злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України.

2. За вчинення цього злочину судом ОСОБА_5 було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців.

ІІІ......З вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 червня 2019 року вбачається таке.

1. Цим вироком ОСОБА_5 був засудженим за вчинення 10 грудня 2017 року злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України.

2. За вчинення цього злочину судом ОСОБА_5 було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 04 роки 08 місяців.

На підставі статті 71 Кримінального Кодексу України до цього покарання ОСОБА_5 була приєднана частина невідбутого покарання за вироком від 24 грудня 2014 року та остаточно за сукупністю вироків було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років.

Норми права

Оцінюючи ці докази, суд враховує процитовані вище приписи статей 93, 99 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Оцінка суду

Оцінюючи ці докази, суд враховує, що вони поза розумним сумнівом мають значення для встановлення обставин цього кримінального провадження; про порушення порядку їх отримання сторони не посилаються.

Наведене у сукупності доводить, що відомості, що містяться у цих доказах, можуть використовуватись під час здійснення цього кримінального провадження.

Отже, вину ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин суд вважає доведеною.

Мотиви зміни обвинувачення.

А......Вирішуючи питання про можливість зміни висунутого ОСОБА_5 обвинувачення відповідно до встановлених внаслідок судового розгляду обставин, суд виходе з процитованих вище приписів статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України, а також - роз'яснення Верховного суду із приводу застосування цієї норми.

1. Так, у Постанові від 21 травня 2019 року у справі № 727/12/18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати касаційного кримінального суду виснував таке

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

2. У Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 Верховний Суд, окрім іншого, зазначив, що обвинувачення складається з трьох складових - фабули обвинувачення /тобто - виклад фактичних обставин вчиненого злочину/ яка є фактичною моделлю вчиненого злочину, а також - юридичного формулювання: формули /тобто - правової кваліфікації/ та формулювання обвинувачення /тобто - формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України/, яке є правовою моделлю злочину, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому наведені в обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

3. У розвиток цієї тези у Постанові від 17 жовтня 2022 року Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду зазначила, зокрема, таке

… правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації кримінального правопорушення за встановленими судом фактичними обставинами є імперативно встановленим обов'язком, а не реалізацією судом повноважень диспозитивного характеру.

На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК щодо судового провадження, здійснюваного судом першої інстанції, завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).

Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатись у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення.

КПК не визначає окремих підстав зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення місцевим судом. Очевидно, ними можуть бути лише загальні підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, які обумовлені положеннями ч. 1 ст. 2 КК, і за наявності таких підстав суд зобов'язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення в аспекті застосування положень ч. 3 ст. 337 КПК.

Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

4. Зрештою, у Постанові від 29 травня 2024 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного Кримінального Суду виснував таке.

Кримінальний процесуальний закон вимагає обов'язкового відображення трьох складників щодо висунутого обвинувачення: фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули обвинувачення); правової кваліфікації (формули обвинувачення); формулювання обвинувачення. При цьому фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі.

Суд звертає увагу, що для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та належної реалізації права на захист. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) є правовою моделлю кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Б……З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

І……Автор наданого суду обвинувального акту, формулюючи обвинувачення ОСОБА_5 , зазначив таке.

«… ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 4 ст. 185 КК України тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше сховище, в умовах воєнного стану та обвинувачується за ч. 4 ст. 186 КК України у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, а саме у тому, що [й далі навів фактичні обставини злочинів, вчинених Аносовим 19, 23 та 25 липня 2022 року]»

З приводу цих позначок в обвинувальному акті суд відзначає таке.

1. Відповідно до правил української мови, таке твердження обвинувального акту об'єктивно не може бути сприйнятим інакше, ніж твердженням про те, ніби ОСОБА_5 19, 23 та 25 липня 2022 року вчинив продовжуваний злочин, який одночасно має кваліфікуватись за двома статтями Кримінального Кодексу України (за статтею 185 та статтею 186 цього Кодексу).

2. В той же час, щонайменше, недолугість такого твердження є очевидною.

Також, очевидним є й те, що:

-кожна з вказаних автором обвинувального акту злочинних дій, вчинених відповідно 19 липня 2022 року, 23 липня 2022 року та 25 липня 2022 року, має окрему об'єктивну та суб'єктивну сторону, з огляду на що ці дії не можуть бути кваліфіковані, як одиничний злочин;

-вказані автором обвинувального акту дії, вчинені 23 липня 2022 року та 25 липня 2022 року не містять ознак відкритого викрадення чужого майна, з огляду на що не можуть кваліфікуватись за статтею 186 Кримінального Кодексу України;

-вказані автором обвинувального акту дії, вчинені 19 липня 2022 року не, мають ознак таємних, з огляду на що не можуть кваліфікуватись за статтею 185 Кримінального Кодексу України.

3. Вирішуючи питання про можливість ухвалення вироку відповідно до встановлених судом обставин та правил кваліфікації злочинів, суд враховує таке.

3.1. Фактичні обставини, вказані в обвинувальному акті, є підтвердженими цим вироком.

3.2. Відповідно до встановлених фактичних обставин та правил кваліфікації правова модель вчинених ОСОБА_54 злочинів має бути такою:

-19 липня 2022 року він за встановлених судом обставин вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану;

-22 липня 2022 року та 25 липня 2022 року він за встановлених судом обставин вчинив злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в інше сховище, в умовах воєнного стану.

4. Відмінність такої правової моделі, порівняно з твердженням щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення, викладеним в обвинувальному акті, полягає в самій лише формулі кримінального правопорушення.

При цьому:

-елементи цієї формули /вказівки про частини та статті кримінального закону/ залишаються незмінними;

-ідеальна сукупність у цій формулі перевтілюється на реальну.

Таке само по собі погіршити становище обвинуваченого не здатне.

5. При цьому правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації кримінального правопорушення за встановленими судом фактичними обставинами є імперативно встановленим обов'язком, а не реалізацією судом повноважень диспозитивного характеру.

За такого суд вважає за необхідне за наслідками розгляду цього кримінального провадження задля ухвалення справедливого судового рішення ухвалити вирок, у якому надати діям обвинуваченого правову оцінку, що відповідає правилам кримінального закону.

Спростування частини посилань захисту.

Б......У своїх показаннях обвинувачений, не заперечуючи факту заволодіння ним мобільним телефоном потерпілої, стверджував, що під час такого заволодіння не мав корисливої мети; взяв телефон фактично лише на зберігання, з метою запобігання можливості притягнення його / ОСОБА_5 / до кримінальної відповідальності за викрадення телефону.

Проте, ці посилання обвинуваченого суперечать обставинам кримінального провадження.

Так, як доведено вище, в обставинах цього кримінального провадження обвинувачений вихопив сумку з речами потерпілої, зокрема - з її мобільним телефоном - з руки ОСОБА_15 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таке, поза розумним сумнівом, з бажанням запобігти безпідставному обвинуваченню у вчиненні крадіжки та вилученням майна на зберігання не є сумісним.

Отже, ці посилання обвинуваченого у підґрунтя судового рішення покладеними бути не можуть.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого

ОСОБА_55 …Захист пропонує визнати за обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття.

Стосовно наявності цієї обставини суд відзначає таке.

І……Верховний Суд у своїй послідовній практиці сформулював правову позицію, відповідно до якої

щире каяття "передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження"

/див, окрім іншого, постанову від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19/

ІІ……З огляду на ці дороговкази суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

1. Поведінка обвинуваченого під час здійснення цього кримінального провадження була такою.

1.1. Протягом періоду з 22 вересня 2022 року до 15 вересня 2023 року обвинувачений від суду ухилявся; його участь у судових засіданнях вдалось забезпечити лише внаслідок цілеспрямованих дій правоохоронних органів щодо його розшуку, за наслідками якого він був затриманим та відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

1.2. Далі, протягом періоду з 15 вересня 2023 року до 08 січня 2024 року справа призначалась до судового розгляду неодноразово, проте обвинувачений від участі у судових засіданнях безпідставно відмовлявся та розпорядження головуючого не виконував.

За такого відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 08 січня 2024 року він був видалений з зали судового засідання до надання йому можливості виступити з останнім словом.

1.3. 10 березня 2024 року обвинувачений надіслав до суду заяву, у якій зазначив, що усвідомив хибність своєї поведінки та в подальшому зобов'язується належним чином брати участь у судових засіданнях. За такого судом обвинуваченому була надана можливість взяти участь у судових засіданнях з розгляду справи. Проте, до 03 червня 2024 року обвинувачений продовжував спроби чинити перешкоди у судовому розгляді, такі спроби припинив лише після неодноразових наполегливих зауважень головуючого у справі.

1.4. Далі, протягом періоду з 10 березня 2024 року до 04 грудня 2024 року свою вину у відкритому заволодінні майна ОСОБА_56 обвинувачений не визнавав.

Така поведінка із каяттям у вчиненні злочину не є сумісною.

2. Далі, як неодноразово зазначалось вище, 04 грудня 2024 року обвинувачений заявив, що свою провину у відкритому викраденні майна ОСОБА_7 він визнає.

Але, як неодноразово зазначалось вище, таку дію обвинувачений вчинив лише як організаційну - з метою покращити своє становище.

3. Далі, суд відзначає, що матеріалами кримінального провадження доведено, що обвинувачений протягом місяця вчинив три злочини проти власності, що з засудженням злочинної поведінки не є сумісним.

4. Відзначає суд й те, що протягом здійснення кримінального провадження, зокрема - протягом майже року, під час якого обвинувачений ухилявся від явки до суду, жодних дій щодо виправлення ситуації, зумовленої його протиправною поведінкою /зокрема - відносно ОСОБА_27 / ОСОБА_5 не вчинив.

Ба більше - під час судового засідання 20 серпня 2024 року перед ОСОБА_15 навіть не вибачився, навпаки, намагався перекласти на неї відповідальність за подію, під час якої викрав в тої телефон, та надавати оцінку її / ОСОБА_15 / способу життя.

Оцінюючи наведене у сукупності, суд приходе до висновку про те, що щире каяття в діях обвинуваченого ОСОБА_5 є відсутнім.

Б……Разом із тим, суд враховує, що під час здійснення цього кримінального провадження обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні крадіжок.

Та, стосовно цієї обставини, суд відзначає, що вона поза розумним сумнівом сприяла ефективному розгляду цього кримінального провадження.

З огляду на таке суд, керуючись частиною 2 статті 66 Кримінального Кодексу України, враховує цю обставину, як таку, що пом'якшує покарання обвинуваченого.

В……Інших обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено не було та сторони, зокрема - захист - про наявність таких обставин не посилаються.

Обставин, які відповідно до приписів статті 67 Кримінального Процесуального Кодексу України є такими, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено; сторони, зокрема - обвинувачення - про наявність таких обставин не посилаються.

Мотиви призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_5 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкцій відповідних частин відповідних статей Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості кожного з вчинених ним злочинів, обставину, що пом'якшує його відповідальність, а також особу винного.

При цьому суд враховує таке.

Стосовно ступеню тяжкості кожного з скоєних злочинів.

І……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України, суд враховує таке.

1. Злочин, передбачений частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України, відповідно до приписів статті 12 Кримінального Кодексу України тяжким.

2. Суспільна небезпека цього злочину значною мірою є зумовленою тим, що він був вчиненим під час дії воєнного стану.

З огляду на таке суд, стосовно обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. Запроваджуючи Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року підвищену кримінальну відповідальність за вчинення злочинів проти власності у цей період, законодавець виходив з того, що: "військові дії агресора [що зумовили необхідність запровадження військового стану] в багатьох випадках спрямовані на мирне населення, об'єкти цивільної інфраструктури, що породжує страх за своє життя та здоров'я, змушує людей полишати свої домівки та майно. Нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично безперешкодного заволодіння цим майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі під час запровадження військового стану"1

Проте, вчинений обвинуваченим злочин з такими обставинами не є пов'язаним взагалі.

2.2. Далі, у тексті згаданої пояснювальної записки зазначається й те, що, запроваджуючи підвищену кримінальну відповідальність за вчинення злочинів проти власності у цей період, законодавець виходив з того, що: «Мають місце й випадки відкритого заволодіння чужим майном, у тому числі із застосуванням насильства. Суспільна небезпечність таких дій істотно підвищується в умовах воєнного або надзвичайного стану»2.

З огляду на це, суд відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження обвинувачений вдався саме до дій щодо відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 .

2.3. Принагідно суд відзначає й те, що вчинений ОСОБА_5 злочин є вочевидь пов'язаним з умовами воєнного стану.

Так, як доведено вище, обраним ОСОБА_5 приводом для початку конфлікту, який, зрештою, й зробив можливим заволодіння майном ОСОБА_15 , стала та обставина, що на території міста Миколаєва в зв'язку з воєнним станом була запроваджена комендантська година.

2.4. Далі, з тексту згаданої пояснювальної записки також вбачається, що метою запровадження такої кваліфікуючої ознаки був захист громадян, які з огляду на обставини військового стану стають, зокрема - в матеріальному плані - особливо вразливими.

З огляду на таке суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає, що внаслідок дій обвинуваченого потерпіла мала вживати додаткових заходів для повернення майна, яке не тільки має матеріальну цінність, але - є необхідним для забезпечення можливості існування в умовах військового часу /зокрема - є необхідним для підтримання зв'язку, що в умовах збройної агресії проти України є життєво важливим/.

З огляду на наведене у сукупності суд констатує, що вчинений ОСОБА_5 злочин, передбачений частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України є саме такими, на запобігання та справедливе покарання за вчинення яких є направлене запровадження підвищеної кримінальної відповідальності за грабіж.

3. Далі суд відзначає, що вчинений ОСОБА_5 злочин характеризується додатковою кваліфікуючою ознакою - «вчинення злочину повторно».

Таке, поза розумним сумнівом, збільшує ступінь тяжкості цього злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

4. Відзначає суд й те, що ОСОБА_5 вчинив відкрите викрадення чужого майна відносно жінки, до цього спровокувавши із нею бійку.

Таке певною мірою підвищує суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення.

5. Далі, суд відзначає, що шкода, заподіяна діями ОСОБА_5 хоча й - внаслідок дій правоохоронних органів, але - частково відшкодована.

В той же час, частина заподіяного їй збитку - вартість сумки - за наслідками цього кримінального провадження залишилась невідшкодованою.

За такого обставини відшкодування шкоду на мають істотного значення для вирішення питання про ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 грабежу.

6. Принагідно суд відзначає й таке.

6.1. Перебуваючи поза місцем проживання під час дії комендантської години без поважних до того причин, ОСОБА_26 природно наражала себе на небезпеку.

6.2. Проте, ця обставина не виправдовує та не може виправдовувати вчинення відносно неї навмисних злочинів.

За такого в обставинах цього кримінального провадження поведінка потерпілої про зменшення ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину не свідчить.

ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, суд враховує таке.

1. Злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, відповідно до приписів статті 12 Кримінального Кодексу України тяжким.

2. Суспільна небезпека цього злочину також значною мірою є зумовленою тим, що він був вчиненим під час дії воєнного стану.

При цьому суд відзначає, що на відміну від вчиненого ОСОБА_5 грабежу, вчинені ним крадіжки не мають ніякого відношення ані - до обставин полишення населенням приміщень через зумовлений збройною агресією Російської Федерації острах за своє життя, ані - з вразливим майновим станом окремих громадян, ані - з будь-якими іншими обставинами, що пов'язані із самим по собі воєнним станом.

Ці обставини у їх сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненої ОСОБА_5 крадіжки порівняно з іншими злочинами цієї категорії, що вчинюються під час військового стану, майже до рівня крадіжки, що не має кваліфікуватись із застосуванням особливо кваліфікуючих ознак.

3. Далі суд відзначає, що вчинена ОСОБА_5 крадіжка характеризується двома додатковими кваліфікуючими ознаками - «вчинення злочину повторно» та «проникнення у сховище»

Таке, поза розумним сумнівом, збільшує ступінь тяжкості цього злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

4. Відзначає суд й те, що в цьому випадку вчинена ОСОБА_5 крадіжка складається з двох епізодів злочинної діяльності.

Таке, також збільшує ступінь тяжкості цього злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

5. Поруч з наведеним, суд відзначає, що шкода, заподіяна вчиненими ОСОБА_5 крадіжками хоча й - внаслідок дій правоохоронних органів, але - є відшкодованою.

Таке до певної міри знижує ступінь тяжкості цього злочину.

Стосовно особи винного.

1. Як зазначалось вище, ОСОБА_5 раніше неодноразово засуджувався.

1.1. Вперше до місць позбавлення волі він потрапив 25 листопада 2009 року; на той час йому виповнилось лише 16 років.

1.2. З цього моменту до моменту вчинення злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження /протягом 12 років 07 місяців 15 днів/ він:

-перебував у місцях позбавлення волі трохи більше, ніж протягом 11 років 01 місяця;

-перебував на свободі - трохи більше, ніж півтора року

1.3. При цьому він неодноразово звільнявся від відбуття покарання з випробуванням або умовно-достроково, проте в усіх випадках випробування проходив невдало та через вкрай незначний строк після звільнення /що обраховувався декількома місяцями/ знов вчиняв корисливі злочини.

1.4. Показовим є й те, що в більшості випадків він вчиняв саме грабежі

2. Внаслідок такого способу життя наразі обвинувачений не має ані - родини, ані - постійного місця проживання, ані - місця, де він здійснює соціально корисну діяльність.

До того ж, на теперішній час він майже не має освіти.

3. На обліках в лікарів психіатра або нарколога він не перебуває.

4. В той же час, наразі він страждає на низку небезпечних невиліковних хвороб (В20.0, ІІІ клінічна стадія; множинний лікарсько-стійкий туберкульоз; вірусний гепатит «С»; опортуністичні інфекції), внаслідок чого 25 березня 2024 року спеціалізованою МСЕК був визнаний інвалідом ІІ групи.

Наведене у сукупності не дозволяє суду не прийти до висновку про те, що вчинені обвинуваченим злочини є нічим іншим, як наслідком антисоціальної спрямованості його особи, яку /спрямованість/ він, попри неодноразову виявлену до нього довіру з боку держави та, зрештою, попри стан його здоров'я вперто не бажає змінювати.

Таке, в свою чергу, доводить й підвищену суспільну небезпеку його особи.

Призначення покарання за кожен з вчинених обвинуваченим злочинів.

Загальне застереження.

Під час судового засідання обвинувачений просив призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України.

В обґрунтування такого посилався про стан його здоров'я, а також - про його ставлення до скоєного та інші обставини вчинених ним злочинів.

Але з такими посиланнями обвинуваченого погодитись неможливо.

1. Так, відповідно до статті 69 Кримінального Кодексу України суд дійсно може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Але обов'язковою умовою такого є, зокрема, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

2. В обставинах цього кримінального провадження ж, як доведено вище, наявною є лише одна обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого.

Отже, підстави для застосування статті 69 Кримінального Кодексу України в цьому випадку є відсутніми, та обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій відповідних частин відповідних статей Кримінального Кодексу України.

Призначення покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України.

І…… Санкція частини 4 статті 186 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 07 до 10 років.

ІІ……Вирішуючи питання про міру покарання, яке має бути призначеним ОСОБА_5 за вчинення цього злочину, суд враховує таке.

1. В цьому випадку ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, як доведено вище, є збільшеною стосовно інших злочинів цієї категорії.

2. Далі, відомості про особу обвинуваченого:

-з одного боку - свідчать про підвищену суспільну небезпеку його особи;

-з іншого ж - про вкрай незадовільний стан його здоров'я.

За такого ці відомості не є здатними вплинути на міру покарання, що має бути призначеною ОСОБА_5 за вчинення цього злочину.

3. Встановлена вище обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого, до відкритого викрадення майна відношення не має.

З огляду на таке, суд вважає, що за вчинення цього злочину обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у розмірі, що є більш ближчим до максимального з передбачених законом, ніж - до мінімального з передбачених законом, тобто - строком на 09 років.

Призначення покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України.

І……Санкція частини 4 статті 185 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років.

Принагідно суд відзначає, що за вчинення повторної крадіжки, поєднаної з проникненням у приміщення, законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 03 до 06 років.

ІІ……Вирішуючи питання про міру покарання, яке має бути призначеним ОСОБА_5 , суд враховує таке.

1. Як доведено вище, в цьому випадку ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_57 злочину:

-з одного боку:

-є істотно зниженою порівняно з іншими злочинами цієї категорії через відсутність зв'язку цього злочину з обставинами воєнного стану;

-є додатково зниженою /хоча й - незначною мірою/ - через відшкодування завданої злочинами шкоди під час здійснення цього кримінального провадження

-з іншого боку - є певною мірою збільшеною через наявність у складі злочину кваліфікуючих ознак.

2. Також в цьому випадку наявна й обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого.

3. Що ж стосується відомостей про особу обвинуваченого, то, так само, як й у попередньому випадку:

-з одного боку - вони свідчать про підвищену суспільну небезпеку його особи;

-з іншого ж - про вкрай незадовільний стан його здоров'я.

За такого ці відомості не є здатними вплинути на міру покарання, що має бути призначеною ОСОБА_5 за вчинення цього злочину.

З огляду на таке, суд вважає, що за вчинення цього злочину обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у розмірі, що є максимально наближеним до мінімального з передбачених законом - строком на 05 років 03 місяці.

Призначення покарання за сукупністю злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

А......Призначаючи ОСОБА_5 покарання за вчинення злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, суд виходе з таких приписів діючого законодавства та настанов судової практики.

1. Відповідно до частини 2 статті 65 Кримінального Кодексу України

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

2. Відповідно до статті 70 Кримінального Кодексу України

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань

/частина 1/

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі

/частина 2/

До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

/частина 3/

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

/частина 4/

3. Відповідно до приписів, що містяться у пункті 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання"

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Б......Наведені норми права та дороговкази, що містяться у настановах судової практики, доводять, що в обставинах цього кримінального провадження остаточне покарання ОСОБА_58 має бути призначеним за таким алгоритмом:

1) визначення переліку злочинів, що входять до сукупності, та покарань, що підлягають врахуванню;

2) визначення принципу, який підлягає застосуванню для призначення остаточного покарання;

3) визначення результатів застосування обраного принципу.

В……Враховуючи таке, суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, зауважує на такому.

І……Як неодноразово зазначалось вище, в цьому випадку до складу сукупності злочинів входять злочини, передбачені:

-частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України;

-частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України;

ІІ……Далі, вирішуючи питання про принцип з передбачених у частині 1 статті 70 Кримінального Кодексу України, що має бути застосованим при призначенні остаточного покарання ОСОБА_5 , суд, керуючись наведеними вище дороговказами, що містяться у пункті 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України, враховує таке.

1. В цьому випадку до складу сукупності входять два злочини (один з яких утворюють два епізоди злочинної діяльності), які утворюють реальну сукупність.

2. В той же час, суд відзначає таке.

2.1. Вказані злочини посягають на один й той самий об'єкт - відношення власності; вони є спрямованими на протиправне заволодіння чужим майном.

2.2. Вказані злочинні діяння були вчиненими протягом вкрай короткого проміжку часу - протягом 07 днів.

2.3. Як доведено вище, вчинення кожного з них є результатом стійкої антисоціальної спрямованості особи самого ОСОБА_5 .

Наведене у сукупності дає підстави сприймати усі злочинні дії, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, як «цілісне явище».

3. Далі, не викликає сумніву та обставина, що дія, здатна купірувати більш небезпечні прояви явища, одночасно купірує й його менш небезпечні прояви цього ж явища.

З огляду на таке суд відзначає наступне.

3.1. За вчинення кожного з злочинів, що є предметом розгляду цього кримінального провадження, ОСОБА_5 призначається покарання, що є необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, тобто - для того, щоб купірувати наслідки вчинення ним злочинів.

3.2. Найбільш небезпечним з вчиненим ОСОБА_5 злочинів є злочин, передбачений частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України.

3.3. Як доведено вище, усі вчинені ним злочини є проявом «цілісного явища»

Отже, покарання, що призначається цим вироком обвинуваченому за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України, повною мірою купірує небезпечні наслідки як злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 цього Кодексу, так й - суспільну небезпеку ОСОБА_5 під час вчинення крадіжки.

Таке, в свою чергу, доводить, що необхідність додатково до покарання, що призначається за грабіж, призначенні додаткового покарання в зв'язку із вчиненням крадіжки є відсутньою.

Наведене призводить суд до висновку про те, що за злочини, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_5 слід призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Отже, за вчинення цих злочинів ОСОБА_5 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 09 років.

Призначення остаточного покарання.

І……Як доводять наведені вище відомості про попередні засудження обвинуваченого, злочини, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, він вчинив протягом невідбутої частини покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 червня 2019 року.

ІІ……Відповідно до приписів частини 4 статті 81, частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України за таких обставин остаточне покарання йому слід призначити шляхом повного або часткового приєднання до покарання, що призначається цим вироком, невідбутої частини покарання.

ІІІ……Вирішуючи питання про те, яку частину невідбутого покарання слід приєднати до покарання, що призначається ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, суд враховує таке.

1. ОСОБА_5 був звільнений від покарання, призначеного вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 червня 2019 року 26 жовтня 2021 року; невідбута частина призначеного йому покарання становить 01 рік 01 місяць 23 дні.

2. До моменту вчинення ОСОБА_5 першого з злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження (до 19 липня 2022 року) з моменту його звільнення пройшло 08 місяців 23 дні з невідбутого ним покарання.

Оскільки протягом цього періоду нових злочинів ОСОБА_5 не вчиняв, підстав для приєднання цього періоду до покарання, що призначається судом цим вироком за сукупністю злочинів, що є предметом цього кримінального провадження, суд не вбачає.

3. На той момент (станом на 19 липня 2022 року) період невідбутого покарання мав тривати ще 05 місяців.

Отже, цей період суд вважає за необхідне приєднати до покарання, що призначається судом цим вироком за сукупністю злочинів, що є предметом цього кримінального провадження.

Отже, остаточне покарання, що має бути призначене ОСОБА_5 цим вироком, становить (09 років 00 місяців + 05 місців) - 09 років 05 місяців позбавлення волі.

Порядок застосування покарання.

1. Строк відбуття основного покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

2. При цьому відповідно до частини 5 статті 75 Кримінального Кодексу України у строк відбуття покарання обвинуваченим слід зарахувати період його попереднього ув'язнення, а саме - період з моменту його затримання (з 15 вересня 2023 року до моменту набрання чинності цим вироком) з розрахунку 01 день попереднього ув'язнення за 01 день позбавлення волі.

Вирішення питання про запобіжний захід.

1. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 вересня 2023 року відносно ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14 листопада 2023 року.

В подальшому ухвалами цього ж суду строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово.

2. В зв'язку із тим, що відносно ОСОБА_5 обирається міра покарання у вигляді позбавлення волі, передбачені у статті 377 Кримінального Процесуального Кодексу України підстави для зміни цього запобіжного заходу є відсутніми.

Отже, до набрання вироком чинності обраний відносно нього раніше запобіжний захід слід залишити попереднім - тримання під вартою.

Вирішення питання про долю речових доказів.

1. Речовий доказ у справі - мобільний телефон «Samsung» Galaxy Core Prime VE SM-G361F - як предмет кримінального правопорушення - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути його власнику - ОСОБА_7 ..

2. Речові доказі у справі:

-телевізор марки «SAMSUNG» моделі PS-42 E71SR;

-приймач виклику персоналу марки Rapid HCM-1300 з дротами живлення до нього

як предмети кримінального правопорушення - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути їх власнику - ТОВ «Свантовіт».

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експерта Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центра МВС України було витрачено 3.020 грн. 48 коп..

Відповідно до статті 124 КПК України ці витрати слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 .

Цивільний позов під час здійснення цього кримінального провадження не заявлялся.

Керуючись статтями 368, 373-374 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 186, частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Призначити ОСОБА_59 покарання:

-за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 09 років;

-за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 05 років 03 місяці.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_59 за сукупністю цих злочинів покарання у вигляді позбавлення волі строком на 09 років.

На підставі частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України приєднати до цього покарання частину невідбутого покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 червня 2019 року та остаточно призначити ОСОБА_59 покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на 09 /дев'ять/ років 05 /п'ять/ місяців.

До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити попереднім - у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання, призначеного за цим вироком, період його попереднього ув'язнення, а саме - період з 15 вересня 2023 року до моменту набрання чинності цим вироком - з розрахунку 01 день попереднього ув'язнення за 01 день позбавлення волі.

Речовий доказ у справі - мобільний телефон «Samsung» Galaxy Core Prime VE SM-G361F - повернути ОСОБА_7 ..

Речові доказі у справі:

-телевізор марки «SAMSUNG» моделі PS-42 E71SR;

-приймач виклику персоналу марки Rapid HCM-1300 з дротами живлення до нього

- повернути ТОВ «Свантовіт».

Стягнути з ОСОБА_5 у прибуток держави 3.020 грн. 48 коп. на відшкодування витрат на проведення експертизи експертами Миколаївського НДЕКЦ при МВС України.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ = ОСОБА_60

25.04.2025

1 - пояснювальна записка до проекту закону № 2117-ІХ / https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1243626/

2 - пояснювальна записка до проекту закону № 2117-ІХ / https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1243626/