Справа № 644/2925/25 Головуючий суддя І інстанції Зайцева М. С.
Провадження № 33/818/1118/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами
30 липня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 справу за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року,-
Оскаржуваною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ПП ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на десять діб.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Як установив суд 21.03.2025 року о 12-00 год. в м. Харкові по проспекту Героїв Харкова, 308, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом технічний стан якого не відповідає вимогам правил, що стосується БДР, а саме змінено режим роботи приладів зовнішніх світлових, а також не працюють передбачені конструкцією сигнали гальмування, дане правопорушення вчинено повторно протягом року постанова ЕНА 2966981 від 02.09.2024 року чим порушив вимоги п. 31.4.3; 31.4.3.А ПДР України, повторно протягом року вчинив правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати. Винести нову постанову, якою застосувати до ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.121 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Вказує, що він - ОСОБА_1 відкрито визнає, що 21.03.2025 р. керував автомобілем із технічною несправністю (порушення п. 31.4.3 ПДР України), та визнає, що за рік до нього мав аналогічне правопорушення (керував технічно несправним транспортним засобом).
Між тим, скаржник не є юристом, отже не знайомий із змістом термінів “адміністративний арешт» та “штраф як адміністративне стягнення».
Для таких осіб суд зобов'язаний надавати стислий, але змістовний виклад: що означатиме відбування арешту та які саме наслідки матиме сплата штрафу.
Без повного роз'яснення ОСОБА_1 про відмінність між арештом та штрафом та неможливість оцінити, наскільки тяжким є обмеження його свободи, скаржник не зміг обґрунтовано заявити суду, що готовий і здатний сплатити штраф. Відсутність цієї інформації фактично унеможливила реалізацію його права довести, чому штраф є більш пропорційним заходом.
Також, зазначає, що суд, накладаючи адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту не врахував пом'якшуючої відповідальність обставини - щире каяття, не звернув увагу на відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
За таких обставин автор апеляційної скарги вважає, що йому слід було призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в межах максимальної санкції ч.4 ст. 121 КУпАП України без позбавлення права керування транспортним засобом.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши доводи його апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, належить зазначити, що згідно вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За наслідками судового розгляду судом першої інстанції правильно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, та самим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, переглядаючи оскаржувану постанову суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги щодо правильності накладеного судом першої інстанції стягнення на ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 121 КУпАП, на переконання суду апеляційної інстанції, такі доводи сторони захисту не позбавлені правових підстав, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Санкцією ч.4 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення цього адміністративного правопорушення у виді штрафу в розмірі від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Тобто, аналіз змісту санкції ч.4 ст. 121 КУпАП дає підстави дійти висновку, що за вчинення цього правопорушення, законодавець імперативно визначив покладення на винну особу, як основного стягнення (штрафу), так і додаткового стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами), але також передбачає альтернативний вид основного стягнення - адміністративний арешт, без призначення додаткового стягнення.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення, в кожному конкретному випадку, має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Як вбачається з відомостей доказів, що є наявними у матеріалах справи, а також з наданих стороною захисту пояснень під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 визнав свою вини у вчиненому адміністративному правопорушень, тобто висловлював свого щирий жаль з приводу скоєного правопорушення, не намагаючись будь-яким чином уникнути відповідальності за вчинене.
Тобто, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявність обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд також враховує відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .
Отже апеляційний суд враховує ту обставину, що матеріали цієї справи не містять відомостей про особу ОСОБА_1 , які давали підстави для накладення на останнього більш суворого основного виду стягнення ніж штраф.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини у цій справі, характер вчиненого правопорушення, відомостей про особу порушника, поведінку останнього як під час вчиненого правопорушення, так й після нього, наявність обставини, що пом'якшує відповідальність та відсутність і обтяжують відповідальність, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в мінімальних розмірах, що передбачені санкцією за ч.4 ст.121 КУпАП.
Апеляційним судом також враховуються вимоги ст.38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення у справах, що підвідомчі суду, які на час цього апеляційного розгляду у цій справі не сплили.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
В решті постанова суду першої інстанції належить залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП - змінити в частині накладення стягнення.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, а також накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці..
В решті постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева