КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/3337/25
Провадження № 2-о/488/115/25 р.
Іменем України
11.08.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Годунова Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
07.08.2025, в системі "Електронний суд", заявник ОСОБА_1 , через представника - адвоката Архипова Дмитра Олександровича, звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва із заявою про встановлення факту смерті їй чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у селі Козацька Слобода Каховського району Херсонської області.
Заявниця зазначала, що отримати свідоцтво про смерть у Корабельному відділі державної реєстрації актів цивільного стану міста Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неможливо, оскільки батько помер на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ встановленого зразка.
Встановлення цього юридичного факту необхідно заявниці для проведення державної реєстрації смерті її чоловіка на території України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, але надали заяви про слухання справи у їх відсутність. Неявка заявника та заінтересованої особи не перешкоджає розгляду заяви у їх відсутність, оскільки справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду (ч. 2 ст. 317 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи Державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом ДРАЦСу факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан уведено із 05 год 30 хв 24.02.2022 на території України, дія такого спрощеного порядку поширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України. Здебільшого цей спрощений порядок застосовується у зоні воєнних дій та на тимчасово окупованих територіях України, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях" статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.
Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 (справа № 756/5840/23) звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов'язані з ним.
Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.
Обов'язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з'ясуванні обставин справи; об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.
У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, громадянин України, є чоловіком заявниці ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб, виданого 27.11.1977 Князе-Григорівською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області (а.с.6).
Із матеріалів справи також вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, помер чоловік заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Ніжнесерогозським районним відділом актів громадянського стану Управління РАГС Херсонської області 01.04.2025 складено запис акту про смерть № 170259950000300255003 і видано довідку про смерть № С-00535, та видано 01.04.2025 свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 (а.с. зв. 6, зв. 7). Крім того, факт смерті підтверджується також медичним свідоцтвом про смерть серії № 32 від 27.03.2025 року, виданим бюджетною установою охорони здоров'я Херсонської області "Великолепетиська центральна районна лікарня", що 26.03.2025 у с. Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Вказані документи не є підставою для державної реєстрації смерті на території України, відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та п. 1 розділу 5 глави 3 Правил про державну реєстрацію актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу від 24.12.2010 № 3307/5).
За змістом пунктів 2, 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Водночас положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй сформульовані як «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23.02.2016) Суд приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади]є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10.05.2001, § 96).
За змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, рішення від 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23.02.2016, § 142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 (провадження № 61-1428св23), від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22 (провадження № 61-1746св23), від 25.10.2023 у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Державна реєстрація смерті ОСОБА_2 не була проведена на підконтрольній території України, оскільки для підтвердження факту смерті відсутній документ, форма якого відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про реєстрацію актів цивільного стану" підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.
Матеріали справи містять копію медичного свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яке видане медичним закладом на тимчасово окупованій території України, копію довідки про смерть № С-00535 від 01.04.2025 та копію свідоцтва про смерть від 01.04.2025, які видані органом РАГСа на тимчасово окупованій території України, а також фото могили, де похований ОСОБА_2 , із зазначенням дат його народження та смерті.
Постановою ВРУ № 3334-ІХ вд 17.07.2020 ліквідовано Великолепетиський район Херсонської області і Великолепетиська селищна громада, увійшла до складу Каховського району Херсонської області.
Постановою ВРУ № 3984-ІХ від 19.09.2024 село Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області переіменовано в село Козацька Слобода Каховського району Херсонської області.
У зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 настала на території, де на сьогодні жодний орган державної влади України не працює, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. в селі Козацька Слобода Каховського району Херсонської області.
Суд дійшов висновку, що заявницею наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які з урахуванням положень статті 317 ЦПК України, дають підстави для встановлення вказаного вище факту.
Оскільки державна реєстрація смерті громадянина України ОСОБА_2 в порядку, що встановлений законодавством України не була проведена з причин, що викладені вище, то суд вважає необхідним встановити юридичний факт його смерті, який достовірно встановлений судом.
Звернення заявниці із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується з позицією Великої Палата Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки заявниця не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть чоловіка, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із тимчасовою окупацією території України, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України.
Оскільки ця справа окремого провадження заведена за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яка подана у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, то заявник відповідно до п. 21 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. ст. 258-259, 315-317, 319, 430 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити юридичний факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України у селі Козацька Слобода Каховського району Херсонської області.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення невідкладно направити Корабельному відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для проведення державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 11 серпня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасове місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 ;
Заінтересована особа: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса 54052, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 340/2.
Суддя: Я.В. Щеглова