Справа № 487/6215/24
Провадження № 2/487/363/25
12.08.2025 року м. Миколаїв Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді - Нікітіна Д.Г.,
при секретарі Марченко О.С.,
представник позивача Фігель Л.І., представник відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана Сіті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, -
18.07.2024 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана Сіті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди № 1БК-19 від 01.01.2021 р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.01.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1БК-19 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2021(надалі-Договір), з яким відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . 27.01.2022 року відповідачем сплачено орендну плату та відшкодування вартості по обслуговуванню, утриманню та експлуатацію орендованого приміщення та експлуатацію орендованого приміщення та місць загального користування у будинку у розмірі 6 237, 51 грн., в зв'язку з чим, Договір № 1БК-19 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2021 р. було продовжено на новий строк та на тих самих умовах. З грудня місяця 2022 року відповідач припинив сплачувати будь-які зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим, у листопаді 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 18 від 01.11.2023 року про сплату заборгованості у розмірі 289 173,40 грн. та на виконання умов Договору повідомлення про розірвання Договору за ініціативою позивача на підставі пункту 9.5. Договору та з вимогою прибути за адресою: АДРЕСА_2 , Україна задля належного повернення орендованого приміщення. При цьому за період з січня 2024 по червень 2024 року відповідач фактично припинив користування приміщенням, але не повернув його за актом прийому передачі, що є грубим порушенням пунктів 2.3., 2.4., 2.5, Договору. На день припинення Договору, а саме 31.12.2023 року обов'язок з належного повернення приміщення відповідачем не виконано, заборгованість з орендної плати відповідачем не погашено та не подано письмової обґрунтованої (підтвердженої документально) відмови від сплати заборгованості за Договором. Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, сума основного боргу зі сплати орендної відшкодування витрат по обслуговуванню, утриманню та експлуатацію орендованого приміщення та місць загального користування у будинку становить 65 679,66 грн., а також, пеня у розмірі 398 396,66 грн., інфляційні втрати 10 616,78 грн, 3% річних у розмірі 3 676,25 грн., неустойка за час прострочення повернення приміщення у розмірі 40 320,00 грн., що в сумі разом становить 518 689,35 грн. Також позивач просить провести розподіл судових витрат та стягнути з відповідача судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 22 400 грн. та судовий збір - 6224, 27 грн.
Ухвалою суду від 23.07.2024 по справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
21.11.2024 представником відповідача, адвокатом Вдовиченко І.С. надано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнано частково. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача, зазначає, що між сторони було укладено Договір № 1БК-19 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2021, за яким відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін п. 3.1. Договору встановлено орендну плату у розмірі 3 360 грн. Пунктом 9.1. Договору встановлено строк дії Договору з 01.01.2021 по 31.12.2021 року. Відповідачем не було повідомлено позивача про припинення Договору, а 27.01.2022 року сплачено орендну плату та відшкодування вартості по обслуговуванню, утриманню та експлуатацію орендованого приміщення та експлуатацію орендованого приміщення та місць загального користування у будинку у розмірі 6 237, 51 грн. Враховуюче вказане Договір вважався продовженим на новий строк та на тих самих умовах, тобто до 31.12.2022. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено. З 24 лютого 2022 року відповідач припинила фактично користуватися нежитловим приміщенням, оскільки виїхала за межі території України та отримала тимчасовий прихисток в Греції, де проживає до сьогоднішнього дня, проте продовжила сплачувати орендну плату, оскільки не звільнила орендоване приміщення. В листопаді 2022 року відповідач повідомила адміністратора позивача про те, що з грудня орендоване приміщення буде звільнено, та відповідач немає наміру пролонгувати (продовжувати) строк дії договору. Особисте листування відбулось в месенджері Telegram. Адміністратор на ім'я ОСОБА_3 повідомила, щоб після вивільнення приміщення ключі від орендованого приміщення необхідно залишити у чергового. Оскільки відповідач перебувала за межами території України, вона звернулась до знайомих та попросила організувати вивільнення приміщення, забрати всі особисті речі.
24 грудня 2022 рок знайомий відповідача, ОСОБА_4 разом з вантажниками здійснив вивільнення нежитлового приміщенням загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Після того, як всі особисті речі було вивезено з офісу, ОСОБА_4 передав ключи черговому. 08.12.2022 відповідачем було перераховано позивачу на підставі рахунку фактури № СФ-00008 від 05.11.2022 кошти за оренду приміщення у розмірі 16 908, 12 грн. 27.12.2022 відповідачем було перераховано кошти позивачу за оренду приміщення у розмірі 3880 грн. Враховуючи, що 24.02.2022 відповідач припинила фактичне використання орендованим приміщенням, а фактично вивільнила приміщення в грудні 2022 року, саме з 31.12.2022 було припинено строк дії Договору оренди. Відповідач визнає наявність заборгованості за Договором оренди за 2022 рік у розмірі 16 171, 88 коп. за наступним розрахунком з лютого 2022 по грудень 2022 (3360 Х 11 місяців = 36 960 грн. - 16 908, 12 грн - 3880 грн. = 16 171, 88 грн.). В стягненні пені, інфляційні втрат та 3% річних відповідач просить відмовити позивачу відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Представник позивача, ТОВ «Беркана Сіті», адвокат Фігель Л.І., в судовому засіданні просила про задоволення позову з викладених в ньому підстав.
Представник відповідача, ОСОБА_2 , адвокат Вдовиченко І.С., в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити в частині стягнення боргу за договором оренди за період оренди 2022 р. в розмірі 16 171, 88 грн., в іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За змістом ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
01.01.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1БК-19 оренди нежитлових приміщень від 01.01.2021, з яким відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
За домовленістю сторін п. 3.1. Договору встановлено орендну плату у розмірі 3 360 грн. За пунктом 9.1. Договору встановлено строк дії Договору з 01.01.2021 по 31.12.2021 року.
Сторонами не оспорюється той, факт, що строк дії Договору продовжено з січня 2022 на новий строк та на тих самих умовах, тобто до 31.12.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено.
З 24 лютого 2022 року відповідач припинила фактично користуватися нежитловим приміщенням загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , але не звільнила орендоване приміщення.
Допитаний в судовому засіданні свідок, ОСОБА_4 , надав покази, що 24 грудня 2022 ним на прохання відповідача було організовано вивільнення нежитлового приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого в приміщенні була присутня уповноважена особа позивача, адміністратор на ім'я ОСОБА_3 . Після вивільнення приміщення, ним було передано ключі від приміщення черговому, який перебував за адресою будинку АДРЕСА_2 .
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з нормами статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
Стаття 764 ЦК України передбачає, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Тож у статті 764 ЦК України законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким для настання наслідків у вигляді поновлення договору оренди сторони мають утриматися від дій, які б спричиняли закінчення дії такого договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення, зокрема укладення правочину про продовження договору, не вимагається.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №709/453/17 (провадження №61-30678св18), від 20 січня 2021 року у справі №190/750/17 (провадження №61-42086св18).
24.12.2022 року відповідач припинив користуватися орендованим приміщенням, вивільнив його, не мав фактичного доступу до вказаного приміщення, відповідно строк дії Договору припинено 31.12.2022.
Відповідач не продовжив володіти та/або користуватися орендованим приміщенням після закінчення строку договору оренди. Відтак доводи позивача в частині продовження строку дії договору до 31.12.2023 не знайшли свого підтвердження. Позивачем не надано доказів на підтвердження користування відповідачем приміщення після закінчення строку дії договору, 31.12.2022, та продовження строку дії договору до 31.12.2023.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).
Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книгип'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книгип'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книгип'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книгип'ятої цього Кодексу).
При цьому устатті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц , від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 .
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 398 396,66 грн., інфляційних втрати у розмірі 10 616,78 грн, 3% річних у розмірі 3 676,25 грн., задоволенню не підлягають, оскільки вищевказані нарахування підлягають списанню позивачем.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за час прострочення повернення приміщення у розмірі 40 320,00 грн., суд зазначає, що позивачем не доведено, викладених ним обставин щодо припинення строку оренди за Договором 31.12.2023, а навпаки встановлені обставини свідчать, що зобов'язання сторін за Договором оренди нежитлового приміщенням загальною площею 42,0 кв.м. за адресою: вул. Морехідна, будинок 14, офіс № 119, припинено 31.12.2022 та вивільнення орендованого приміщення відбулось в грудні 2022. Враховуючи викладене, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно положень ч.4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не виконано зобов'язання за Договором оренди в повному обсязі, а саме не сплачено оренду за договором за період з лютого по грудень 2022.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором оренди № 1БК-19 від 01.01.2021 р. підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з лютого 2022 по грудень 2022, з врахуванням сплачених відповідачем платежів (3360 Х 11 місяців) 36 960 грн. - 16 908, 12 грн - 3880 грн. = 16 171, 88 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України N 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно зі змістуст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року, №14, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 518 689,35 грн., судового збору у розмірі 6 624,27 грн. та правових витрат у сумі 22 400 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за наступним розрахунком:
Правові витрати позивача:16 171,88 грн / 518 689,35 грн ? 0,0312 (3,12%), правові витрати = 22 400 грн ? 0,0312 = 698,88 грн.
Судовий збір, який підлягає стягненню: 6 624,27 ? 0,0312 = 206,73 грн.
Керуючись ст. ст.4-5, 12-13, 18, 79-82, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана Сіті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди № 1БК-19 від 01.01.2021 р. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана Сіті» заборгованість за договором оренди № 1БК-19 від 01.01.2021 р. за період з лютого 2022 по грудень 2022 у розмірі 16 171,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана Сіті» судові витрати позивача у розмірі 905, 61 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕРКАНА СІТІ", адреса Україна, 54010, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ МОРЕХІДНА, будинок 14, ЄДРПОУ 37697714.
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1
Суддя Д.Г. Нікітін