14.08.25
Справа № 635/12637/24
Провадження № 1-кп/635/42/2025
14 серпня 2025 року с-ще Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
судді - ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному
до ЄРДР № 22024220000000769 від 01.07.2024 відносно ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
Харківський районний суд Харківської області здійснює судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком
на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень,
та неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на обґрунтованість обвинувачення та наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1
ст. 177 КПК України. Так, ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України полягає в тому,
що ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем ЗСУ, командиром екіпажу танку, перебуваючи за місцем дислокації військової частини, у якій проходить військову службу, усвідомлюючи здійснення відкритої Російської агресії, яка розпочалась повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України та триває більш 2 років, здійснив саме державну зраду, перейшовши на бік ворога. Окрім цього є підстави вважати, що ОСОБА_6 може й переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, виїхавши на території РФ, оскільки він у тому числі має сталі зв'язки із особами, які тривалий час проживають там - його колишня дружина та син. Також зазначила, що незважаючи на ускладнену процедуру виїзду за кордон військовозобов'язаних чоловіків (18-60 років)
в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану, 15.07.2023 ОСОБА_6 вільно виїжджав за межі України та тривалий час знаходився в країнах Європи. В обґрунтування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначила, що ОСОБА_6 може особисто незаконно впливати на свідків з військослужбовців танкової роти танкового батальйону НОМЕР_1 окремої штурмової бригади вч НОМЕР_2 , зокрема т.в.о. заступника командира танкового батальйону
ОСОБА_8 , а також військовослужбовців 1 танкового зводу 2 танкової роти танкового батальйону НОМЕР_1 окремої штурмової бригади вч НОМЕР_2 , оскільки вони працювали разом протягом тривалого часу та всі до затримання ОСОБА_6 мешкали в одному будинку, мають спільних знайомих, а тому обвинувачений може легко увійти у довіру до вищевказаних осіб та спонукати їх до необхідності зміни показань чи іншим шляхом впливу на них, в тому числі й через роботу.
В обґрунтування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначила, що ризик полягає у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (злочин) у якому обвинувачується існує на тій підставі, що зважаючи на володіння ОСОБА_6 значним обсягом інформації про структуру, особливий склад, озброєння і військову техніку танкового батальйону НОМЕР_1 окремої штурмової бригади вч НОМЕР_2 , передача якої іноземній державі може завдати шкоди національним інтересам України, останній, перебуваючи на волі, може продовжити вчинення кримінального правопорушення (злочину), вчинення якого йому інкримінується. Окрім цього зазначила, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за умисні корисливі злочини проти власності, спричинення тілесних ушкоджень, незаконний обіг зброї та боєприпасів до неї, що свідчить про девіантну поведінку та реальну можливість останнього вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор посилається на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, може бути застосований лише такий запобіжний захід як тримання під вартою.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати відносно нього заставу або особисте зобов'язання.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання або визначити розмір застави.
Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить
до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2024 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
на 60 днів.
В подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 неодноразово продовжувався Київським районним судом м. Харкова та Харківським районним судом Харківської області, останній раз на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 17 червня 2025 року ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою
на 60 днів до 15 серпня 2025 року включно.
Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду
суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою
18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду
про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 17 березня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання
під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м'який запобіжний захід.
Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання
під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Ризиком п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Так, попередніми ухвалами слідчих суддів була встановлена наявність існування ризику можливого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, вплив на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Суд погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків виходячи з того, що інкримінований ОСОБА_6 злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням (злочином), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.
За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_6 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується
із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 володіє значним обсягом інформації про структуру, особливого складу, озброєння і військову техніку танкового батальйону НОМЕР_1 окремої штурмової бригади вч НОМЕР_2 , передача якої іноземній державі може завдати шкоди національним інтересам України, останній, перебуваючи на волі, може продовжити вчинення кримінального правопорушення (злочину), вчинення якого йому інкримінується. Окрім цього, ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за умисні корисливі злочини проти власності, спричинення тілесних ушкоджень, незаконний обіг зброї та боєприпасів до неї, що свідчить про девіантну поведінку та реальну можливість останнього вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані обставини в сукупності об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти основ національної безпеки України, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, а тому використовуючи свої зв'язки у військовій сфері, на військовослужбовців може намагатися впливати на свідків у кримінальному провадження, у тому числі завдяки умовлянням, підкупу тощо, щоб уникнути відповідальності за вчинене.
Разом з цим, суд зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того,
що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні
в майбутньому.
Отже, оцінюючи тяжкість злочину, яке інкримінується обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує,
що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту
як запобіжний захід, може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину,
за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого
ОСОБА_6 судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
Колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів наголошує увагу на тому, що на даний час ризики, передбачені
ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу
у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 діяння, особи обвинуваченого, віку та стану його здоров'я, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого діяння, колегія суддів вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315 КПК України, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні під час дії воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, проти основ національної безпеки України,
що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.
Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 174, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на шістдесят днів до 12 жовтня 2025 року включно.
Строк дії ухвали визначити 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 жовтня 2025 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів
з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченому - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді
ОСОБА_11
ОСОБА_12