Справа № 183/1806/25
№ 2/183/2679/25
14 серпня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,-
У лютому 2025 р. ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 29.10.2020 р. між ТОВ "Фінансова Компанія "Лінеура Україна" та відповідачкою укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1193802.
Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.credit7.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" та акцептована Гундяк Т.Г. 29.10.2020 р. шляхом підписання електронним підписом заявки.
На умовах Договору позики кредитодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 5 000.00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за стандартною ставкою 1,90 % в день за користування кредитом, строк кредиту 30 днів.
22.02.2021 р. ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 р., згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки згідно реєстру прав вимоги 524.
21.08.2024 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" уклали Договір факторингу № 20240821/1 від 22.02.2021 р., згідно якого ТОВ "ФК «Артеміда-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки згідно реєстру прав вимоги 39.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Договором споживчого кредиту, станом на 21.02.2025 р. заборгованість відповідачки становить 18 736,63 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000.00 грн., заборгованості по процентам за користування в розмірі 11 400,00 грн., інфляційне збільшення - 2336,63 грн.
На підставі викладеного просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 736,63 грн., судовий збір у сумі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000.00 грн.
Ухвалою судді Самарівського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 44).
У відзиві на позов, який подано до суду 14.05.2025 р. відповідачка просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що докази перерахунку коштів відсутні, а саме, первинні банківські документи та виписка з рахунку первісного кредитора. Також відповідачка не визнає вказаних позивачем розрахунків, оскільки проценти за користування кредитом нараховані поза межами строку дії договору. Зазначила, що позивач не має права стягувати з боржника в період карантину з 01.03.2020 р. неустойку (штраф, пеню), підвищені відсотки та інші платежі. Просить суд покласти судові витрати на позивача (а.с. 56-64).
У відповіді на відзив, який подано 20.05.2025 р. через систему «Електронний суд», представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що оригінал договору про надання позики на умовах фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, долучені в додатках до позову в системі «Електронний суд» та наявні в матеріалах справи. Доводи відповідачки, що наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом є домислом відповідачки, оскільки відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження та зазначила реквізити банківської картки, на яку було перераховано кошти у розмірі 5000,00 грн. Щодо перерахунку коштів на рахунок відповідачки, то згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» підтверджено перерахування 29.10.2020 р. коштів на карту № НОМЕР_2 на суму 5000.00 грн. Крім тіла кредиту та відсотків з відповідачки підлягають стягненню інфляційні витрати та прострочені проценти, а не неустойка (штраф, пеня), що заперечує відповідачка. Щодо розрахунку заборгованості то відповідачем правильності наданого банком розрахунку не спростовано, не надано іншого розрахунку та квитанцій про погашення кредиту, які б відрізнялися від наданого банком розрахунку та підтверджували відсутність заборгованості останньої перед банком (а.с.71-77).
Представник позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О.М. у судове засідання не з'явився. просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про місце, день та час слухання справи відповідачка була повідомленою належним чином, причину неявки суд не повідомила.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Так, судом встановлено, що 29.10.2020 р. між ТОВ "Фінансова Компанія "Лінеура Україна" та відповідачкою укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1193802, відповідно до якого На умовах Договору позики кредитодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 5 000.00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за стандартною ставкою 1,90 % в день за користування кредитом, строк кредиту 30 днів (п.1.4 договору).
Відповідно до договору товариство на умовах цього договору та правил надає клієнту грошові кошти у сумі визначеній договору, а клієнт в свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної даного договору.
Договір та зміни до нього укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладанням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства, за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.
У пункті 2.1 вказано № картки/електронного гаманця позичальника для зарахування коштів НОМЕР_1 .
Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладання договору про надання кредиту та акцептована ОСОБА_1 29.10.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Відповідно до п. 2.1 договору порядок надання кредиту визначено безготівковим шляхом (а.с.8-9).
Відповідно до заяви формуляра про акцептування оферти ОСОБА_1 погодилась та прийняла пропозицію ТОВ «Фінансова компанія «Форза» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах споживчого кредиту, при цьому договір разом із графіком платежів до нього та паспортом споживчого кредиту є аналогічними умовами підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що свідчить про його ознайомлення із умовами договору та їх погодження (а.с.10-11).
Згідно інформації сервісу онлайн платежів від 09.10.2024 року, 29.10.2020 року о 08:48:03 на маска картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.ua - 70643099, зараховано 5000,00 грн. (а.с. 22).
Отже, факт надання ТОВ «Лінеура Україна» відповідачці кредиту у розмірі 5000.00 грн. підтверджено належними доказами.
22.02.2021 р. ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 р., згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки згідно реєстру прав вимоги 524 (а.с.12-14).
21.08.2024 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" уклали Договір факторингу № 20240821/1 від 22.02.2021 р., згідно якого ТОВ "ФК «Артеміда-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки згідно реєстру прав вимоги 39. (а.с.36-39).
Відповідно до п. 4.1 даного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.
Згідно Витягу з реєстру прав вимог №1 до Договору факторингу № 015-220221 від 21.08.202 р., позивач ТОВ "ФК «Артеміда-Ф" набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 400,00 грн. за кредитним договором № 1193802, яка складається з тіла кредиту - 5000.00 грн., суми заборгованості за відсотками - 11400.00 грн. (а.с.41).
Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладання кредитного договору, надала необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі (а.с. 8-9).
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.
Враховуючи викладене,суд не бере до уваги доводи відповідачки, зазначені у відзиві, щодо відсутності доказів на підтвердження підписання договору.
З детального розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» станом на 21.02.2025 р. у ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 16400.00 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5000.00 грн., заборгованості за процентами - 11400.00 грн., інфляційне збільшення - 2336.63 грн. (дата виникнення простроченої заборгованості - 29.11.2020, кінцева дата нарахування інфляційних витрат - 23.02.2022 р.) (а.с.23).
Суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000.00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Позивач, крім заборгованості за основним боргом просить стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 11400,00 грн.
Договір між сторонами було укладено на строк 30 днів з 29.10.2020 р. по 28.11.2020 р.
Отже, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики.
В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договір був укладений сторонами в електронній формі.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з умов договору заборгованість по прострочених відсотках в розмірі 11400.00 грн. нараховувалась відповідно до ст. 625 ЦПК України.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачки інфляційні втрати в розмірі 2336, 63 грн. за період з 29 листопада 2020 року по 23 лютого 2022 року.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2336,63 грн. за період з 29 листопада 2020 року по 23 лютого 2022 року, суд зазначає таке.
За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як зазначено в ст. 625 ЦК України «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання», дана норма передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином з урахуванням того, що між банком та позичальником було укладено кредитний договір, мета якого споживчі цілі, на вказані правовідносини розповсюджуються норми п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за яким у разі прострочення споживачем у період дії карантину своїх зобов'язань за споживчим кредитом він звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19).
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд також зазначає, що інфляційні втрати розраховані позивачем до 23.02.2022 року включно, що не порушує законодавство, зокрема, закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Згідно із вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що вказаний договір він не укладав або доказів повного погашення ним зазначеної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, оскільки відповідачем до цього часу отримані грошові кошти за вказаними договорами повернуті не були, суд вважає можливим захистити право позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. надано договір про надання правової допомоги №20250219-2Ш від 19.02.2025 р. (а.с.27); розрахунок суми судових витрат (а.с.28); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001477 адвоката Бачинського О.М. (а.с.29); копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1269270 (а.с.79).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не приймав, зазначивши у позові про розгляд справи без участі представника позивача, тому заявлена сума у 7000,00 грн. є завищеною.
Отже, враховуючи, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною, позов задоволено частково, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78-80, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Артеміда-Ф"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф"заборгованість за кредитним договором № 1193802 від 29 жовтня 2020 року у розмірі 18 736,63 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000.00 грн., заборгованості по процентам за користування в розмірі 11 400,00 грн., інфляційне збільшення - 2336,63 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000.00 грн., а всього 23 159,03 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят дев'ять грн. 03 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» код ЄДРПОУ 42655697, адреса: вул. С. Бандери, буд. 87, оф. 54, м. Львів, 79013;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Сорока О.В.