Справа № 204/4093/25
Провадження № 2/204/2598/25
06 серпня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про припинення обтяження, -
14 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив 17 квітня 2025 року, до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , в якій просив скасувати арешт (архівний запис) № 4909684, зареєстрований 04 травня 2007 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області та припинити обтяження на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що позивачу на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1998 року та зареєстрованого в МБТІ за реєстровим № 79-155. Іншим співвласником даної квартири є ОСОБА_2 , а також була мати позивача - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_3 померла. Після смерті матері позивач залишився єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину. Коли позивач зібрав всі документи для отримання свідоцтва про право на спадщину, то нотаріус йому повідомила, що в ДРРПНМ містяться відомості про арешт (архівний запис) на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали б/н Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2001 року, яку було внесено до ДРРПНМ реєстратором Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області 04 травня 2007 року, реєстраційний номер обтяження № 4909684. З відповіді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2024 року позивачу стало відомо, що дійсно ухвалою суду від 26 квітня 2001 року по справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання права власності на майно в порядку наслідування по закону, з метою забезпечення позову було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві особистої власності ОСОБА_10 . З відповіді на адвокатський запит КП «ДМБТІ» ДМР від 27.02.2025 року він дізнався, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2002 року в справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 було знято арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який був накладений на підставі ухвали суду від 06 квітня 2001 року. Ні позивачів, ні відповідачів по тій справі він, його мати та ОСОБА_2 ніколи не знали, вищезазначена квартира їм на праві власності ніколи не належала, чому в рамках їхнього спору було накладено та знято арешт на квартиру позивача та його сім'ї невідомо (можливо була помилково вказана невірна адреса), але у зв'язку з тим, що накладений арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися належною йому частиною квартири та отримати свідоцтво про право на спадщину, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, адже позбавлений можливості захистити свої права в позасудовому порядку.
05 травня 2025 року від представника відповідача - ОСОБА_11 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. Згідно ст. 35 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів. Вчинення будь-яких інших нотаріальних дій державними нотаріальними архівами законом не передбачено, повноважень про накладання та зняття заборони відчуження (арештів нерухомого майна державні нотаріуси державних нотаріальних архівів не мають. Згідно норм Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що були чинними в період 1992-2009 років, повноваженнями з накладання та зняття заборон (арештів) нерухомого та рухомого майна були наділені державні нотаріуси державних нотаріальних контор за місцем знаходження такого майна, відповідно до територіального поділу міста Дніпропетровська на райони. При надходженні до державної нотаріальної контори ухвали суду про накладання арешту (заборони відчуження) на майно державний нотаріус нотаріальної контори вносив запис про заборону (арешт) до Реєстру (на паперовому носії) державної нотаріальної контори для реєстрації заборон жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку, а також арештів (заборон) накладених судовими та слідчими органами, в Алфавітну книгу накладених заборон та одночасно вносив запис до єдиної комп'ютерної бази даних України - в Єдиний Реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, створений відповідно до наказу Міністерства Юстиції України № 41/5 від 27.05.1997 року. Перенесення інформації з бази даних раніше створеного прикладного програмного забезпечення Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (база даних раніше створеного електронного реєстру протягом 1997-2004 р. р.) до бази даних нового прикладного програмного забезпечення (база даних модернізованого реєстру) здійснювалося державними нотаріальними конторами за місцем знаходження нерухомого майна. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 414106316 від 19.02.2025 року, вбачається, що арешт на належне позивачу та його матері нерухоме майно було накладено - тобто, вчинено нотаріальну дію, відповідно до п. 9 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», та зареєстровано в Реєстрі державної нотаріальної контори для реєстрації заборон жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку (на паперовому носії) за № 707 від 04.05.2001 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори на підставі ухвали Красногвардійського суду від 26.04.2001 року «Підстава обтяження: ухвала, б/н, 26.04.2001, Третя дніпропетровська нотконтора Красногв. суд, додаткові дані: архівний номер 2583222DNIPER1, архівна дата 04.05.2001, дата виникнення 04.05.2001, коментарій 707». Пізніше, 04 травня 2007 року ця сама заборона (дата виникнення обтяження - 04.05.2001) була автоматично перенесена в оновлену електронну базу даних до Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: Тип обтяження - арешт (архівни запис), реєстраційний номер 4909684. Наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису від 04 травня 2007 року про нібито накладення Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області арешту (архівний запис) на нерухоме майно не відповідає дійсності. Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області будь-які записи про накладення заборон до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не вносились ні 10 травня 2001 року, ні 04 травня 2007 року. Архівний запис - це не накладення Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області заборони відчуження, а лише є автоматичним перенесенням інформації з бази даних раніше створеного електронного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до бази даних нового прикладного програмного забезпечення. Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області не є державним реєстратором, не вносив ніяких реєстраційних записів і ніяким чином не міг здійснити запис про заборону відчуження належного позивачу нерухомого майна, оскільки не мав жодної інформації про те коли саме, стосовно якої особи, на підставі якого документу державним нотаріусом було вчинено та зареєстровано нотаріальну дію, оскільки Реєстри для реєстрації заборон жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку діючими державними нотаріальними конторами на зберігання до фондів Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області не передаються. Третя дніпровська (дніпропетровська) державна нотаріальна контора будь-які Реєстри для реєстрації заборон (арештів) відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, Алфавітні книги обліку про накладання заборон (арештів) на майно, а також будь-які інші документи щодо обтяжень на нерухоме та рухоме майно та внесення записів в Єдиний реєстр заборон, на зберігання до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області не передавала. Державний нотаріальний архів не має доступу (не підключений) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки державні нотаріуси Державного нотаріального архіву не є державними реєстраторами та не наділений повноваженнями для роботи з вищевказаними Реєстрами. На підставі викладеного вважає, що Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області не є належним відповідачем, а позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Державного нотаріального архіву є неправомірними.
15 травня 2025 року від представника позивача - ОСОБА_12 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області не вносив оскаржувану заборону до ДРРПНМ матеріали справи не містять. Подаючи позовну заяву до суду позивач входить з того, що всі відомості, які містяться в офіційних Державних реєстрах, є вірними (дійсними), в тому числі щодо кола осіб, які вносили ці відомості в реєстр, достовірність такої інформації презюмується. Тому вважає, що саме Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області є належним відповідачем у даній справі, оскільки згідно з інформацією з ДРРПНМ реєстратором, який зареєстрував обтяження, був саме Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області.
У судове засідання представник позивача - Бардаченко Д.В. не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Раніше, в судовому засіданні 07 травня 2025 року, представник відповідача - Топонарь І.В. позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи - Третьої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1998 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням (наказом) від 30 листопада 1998 року № 8/243-98, позивачу ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м. (т. 1, а.с. 6). Право власності було зареєстровано в КП «ДМБТІ» та записано в реєстрову книгу за № 97п за реєстровим № 79-155 (т. 1, а.с. 6 (зворотній бік)).
У відповіді Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 14694 від 09 грудня 2024 року також зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , містяться відомості про право власності, на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис № 83 (т. 1, а.с. 9).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09 вересня 1971 року Амур-Нижньодніпровським РАЦС м. Дніпропетровська, актовий запис № 1631 (т. 1, а.с. 12).
11 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 41 (зворотній бік)).
На підставі вищевказаної заяви Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 19/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , копія якої міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 41-84).
Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 414106316 від 19 лютого 2025 року (т. 1, а.с. 13), в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження № 4909684 - арешт (архівний запис) на квартиру АДРЕСА_1 , який зареєстрований 04 травня 2007 року реєстратором - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області на підставі ухвали від 26 квітня 2001 року, підстава обтяження: Третя дніпропетровська нотконтора, Красногвардійський суд, архівний номер 2583222DNIPER1, архівна дата 04 травня 2001 року, дата виникнення 04 травня 2001 року, коментар 707.
У зв'язку з цим, у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та просив скасувати арешт (архівний запис) № 4909684, зареєстрований 04 травня 2007 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області, а також припинити обтяження на квартиру АДРЕСА_1 .
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
У частинах першій та третій статті 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа як суб'єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Тобто, у контексті зазначених норм процесуального права здійснення розгляду справ за правилами іншого судочинства означає наявність у законодавстві чітко й однозначно сформульованих підстав і порядку вирішення відповідних правових питань судом іншої юрисдикції, що дає заінтересованій особі обґрунтовані підстави розраховувати на вирішення ним спору по суті.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Як вже було зазначено вище, позивач ОСОБА_1 , який звернувся до суду з даним позовом про припинення обтяження квартиру АДРЕСА_1 є співвласником даної квартири та водночас є спадкоємцем майна ще одного співвласника цієї квартири - померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача - ОСОБА_3 .
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Стаття 391 ЦК України закріплює право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, судом встановлено, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 2-2264/01 (перереєстрація за № 2-356/02; № 2-54/2002) за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання права власності на майно в порядку наслідування по закону.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2001 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , діючих також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання права власності на майно в порядку наслідування по закону, було, серед іншого, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а також заборонено органам нотаріату, БТІ проведення будь-яких дій по оформленню документів для відчуження вказаного майна (т. 1, а.с. 15).
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2002 року було скасовано арешт, в тому числі з квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою суду від 26 квітня 2001 року (т. 1, а.с. 18).
Але, незважаючи на скасування ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2002 року арешту, який був накладений на квартиру на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2001 року, 04 травня 2007 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна був внесений запис про обтяження № 4909684 - арешт (архівний запис) на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2001 року (архівний номер 2583222DNIPER1, архівна дата 04 травня 2001 року, дата виникнення 04 травня 2001 року, коментар 707).
До теперішнього часу арешт (обтяження) на майно, яке належить позивачу, наявний в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, записи про скасування арешту та припинення обтяження не вносились.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Суд також враховує, що жоден з власників квартири АДРЕСА_1 не був стороною у справі № 2-2264/01 (перереєстрація за № 2-356/02; № 2-54/2002), яка розглядалась Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська та у якій на дану квартиру було накладено арешт.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна за умови відсутності майнових претензій до власника майна, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм рухомим та нерухомим майном.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на час звернення з позовною заявою про припинення обтяження до суду за наявності арешту, накладеного на нерухоме майно позивача, порушується право позивача як співвласника майна на розпорядження майном, а тому наявні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення обтяження.
Враховуючи викладене, оскільки позивач ОСОБА_1 в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про припинення обтяження, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування арешту (архівний запис) та припинення обтяження № 4909684 на квартиру АДРЕСА_1 , який зареєстрований 04 травня 2007 року реєстратором - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області (підстава обтяження: ухвала від 26 квітня 2001 року, Третя дніпропетровська нотконтора, Красногвардійський суд; архівний номер - 2583222DNIPER1, архівна дата - 04 травня 2001 року, дата виникнення - 04 травня 2001 року, коментар - 707).
При цьому, суд не бере до уваги та відхиляє як недоведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами усі наведені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача - Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області на те, що Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не вносились будь-які записи про накладення заборон, в тому числі і запис про обтяження № 4909684 (арешт), а відомості в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо реєстратора обтяження № 4909684 не відповідають дійсності. Такі твердження сторони відповідача не доведені жодними доказами у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, та спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 414106316 від 19 лютого 2025 року, згідно якої реєстратором обтяження за № 4909684 від 04 травня 2007 року є саме Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 391 ЦК України, та керуючись 2, 3, 4, 19, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про припинення обтяження - задовольнити.
Скасувати арешт (архівний запис) та припинити обтяження № 4909684 на квартиру АДРЕСА_1 (попередня назва - м. Дніпропетровськ), який зареєстрований 04 травня 2007 року реєстратором - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області (підстава обтяження: ухвала від 26 квітня 2001 року, Третя дніпропетровська нотконтора, Красногвардійський суд; архівний номер - 2583222DNIPER1, архівна дата - 04 травня 2001 року, дата виникнення - 04 травня 2001 року, коментар - 707).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Л. Черкез