Справа № 201/5169/25
2/212/3671/25
08 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Стрибайло О. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу, позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив таке.
До суду звернувся представник позивача Шкапенко О. В. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судовий розгляд на 24.06.2025, а потім - на 08.08.2025
В усі судові засідання сторони та/або їх представники не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином. Під час звернення з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а. с. 7).
Оскільки всі учасники справи не з'явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України скористався своїм правом відкласти складення повного рішення.
Позиції сторін.
Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101711570946410 від 27.03.2024 року у розмірі 22 741,06 грн станом на 29.04.2025 та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн судового збору.
Позов обґрунтував таким. 27.03.2024 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом Банку, уклав з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101711570946410 щодо надання останньому кредиту в розмірі 15 000,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 26.03.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 99,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач не своєчасно та не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі своєчасного їх повернення та сплати відсотків за користування ними, в результаті чого станом на 29.04.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 22 741,06 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитом - 14 023,13 грн, заборгованості за відсотками - 8 128,06 грн, загальний залишок заборгованості за пенею - 589,87 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву тощо не скористався.
Досліджені докази. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.03.2024 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» власноруч (цифровим підписом) підписана Анкета-заява (а. с. 8). В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зазначено також, що він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг, згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту; зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті А-банку.
Анкета-заява свідчить про те, що відповідач погодився на банківське обслуговування. Водночас Анкета-заява не містить посилання на номер відкритого йому рахунку (рахунків).
В цей же день ОСОБА_1 підписав Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а. с. 9-11), згідно з якою відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт умовах, передбачених Заявою, Лімітами по картці (рахунку).
27 березня 2024 року ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису підписав Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101711570946410 (а. с. 13-14), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а. с. 14 зворот - 15), Паспорт споживчого кредиту (а. с. 12). Згідно з такою Заявою відповідачу надається строковий кредит на 36 місяців у розмірі 15 000,00 грн. Процентна ставка - 99 % річних. Відповідно до п. 9 Заяви, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155126118148. Згідно з п. 11 Заяви, погашення заборгованості здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 . Паспорт споживчого кредиту містить аналогічну зазначеній у Заяві інформацію щодо кредитування.
Позивач долучив до позову Розрахунок заборгованості за договором № АВН0СТ155101711570946410 від 27.03.2024, укладеного між позивачем та клієнтом ОСОБА_1 станом на 29.04.2025 року, де зазначено про заборгованість 22 741,06 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за кредитом - 14 023,13 грн, заборгованості за відсотками - 8 128,06 грн, загальний залишок заборгованості за пенею - 589,87 грн (а. с. 16 зворот).
На підтвердження обставини видачі кредиту позивач надав меморіальний ордер № TR.34586180.245188.65455 від 27.03.2024 (далі - «ордер»; а. с. 17). У цьому ордері платником зазначений ОСОБА_1 , отримувачем - ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК»; сума 15 000 грн; призначення платежу: видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101711570946410 від 27/03/2024. Цей ордер не містить підписів відповідальних за його оформлення осіб та штамп банку, будь-яких відміток банку про те, що платіж проведено, штамп банку - також відсутній. Номер рахунку, зазначений в ордері, не збігається із зазначеним у Заяві відповідача про відкриття рахунку (а. с. 9)
Оформлення меморіальних ордерів регулювалося Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ № 22 від 22.01.2004 (втратила чинність 01.08.2022). Згідно з Додатком 9 до цієї Інструкції «Указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості» визначалася вимога про заповнення реквізиту «підпис банку»: ставляться підписи відповідального виконавця банку, який оформив меморіальний ордер, та працівника, на якого покладено функції контролера.
Отже, у зв'язку з тим, що платником зазначений відповідач, а отримувачем коштів - сам позивач, а також із тим, що ордер не містить підписи уповноважених осіб та відміток про те, що платіж проведений, суд оцінює цей доказ як такий, що не підтверджує обставину видачі кредитних коштів відповідачу позивачем.
Інших документів на підтвердження обставини видачі (перерахування) кредитних коштів, користування такими кредитними коштами позивач суду не надав.
«Виписка по кредиту», надана позивачем (а. с. 17 зворот - 18) не є випискою з рахунку відповідача. І хоча позивач позначив її серед додатків як «6. виписка по рахунку на підтвердження погашень» (а. с. 5 зворот), вона не відповідає вимогам до банківських виписок з огляду на таке. Обставина заборгованості може підтверджуватися лише первинними документами або зведеними обліковими документами, складеними на основі первинних. Саме такі документи є підставою для бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими зведеними обліковими документами можуть бути, серед іншого, виписки з рахунку.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ під назвою «Виписка по кредиту» за період 17.02.2024 - 23.05.2025 (а. с. 17 зворот - 18) не містить посилання на номер банківського рахунку, зміст та обсяг господарської операції, який дозволить, зокрема, встановити обставину зарахування/перерахування коштів (коли, ким, яку суму, з якого на який рахунок відбулося перерахування, призначення платежу тощо). Зокрема, у першому рядку таблиці «Виписки по кредиту» зазначено про тіло кредиту - 52,76; відсотки та комісії - 1 278,75; прострочена заборгованість - 0; нарахування - 1 278,75 грн; перенесення заборгованості на прострочку - 0 грн; заборгованість на кінець періоду - 14 947,24 грн. Відсутні відомості про погашення кредиту, хоча заявлено до стягнення тіла кредиту не 15 000 грн (нібито виданих відповідачу), а 14 023,13 грн. Отже, така «виписка» не дає відповіді на питання: звідки виникла заборгованість 22 704,22 грн про яку заявив позивач, та як вона утворилася.
Номер рахунку, відкритого в Банку ОСОБА_1 у Заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та у Заяві про надання послуги «Швидка готівка» є різними. Пунктом 9, 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» (а. с. 13) передбачено номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту; однак у меморіальному ордері, наданому на підтвердження видачі (перерахування) коштів, номер рахунку не збігається з номером поточного рахунку, відкритого відповідачу (а. с. 9, 17).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості (а. с. 16 зворот) суд оцінює як аналітичний документ банку, складений в односторонньому порядку, тому він не є безспірним доказом обставин видачі кредиту та наявності боргу.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).
Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В умовах, як у цій справі, коли відповідач не відреагував на позов та не визнав обставин отримання кредитних коштів та користування ними, тягар доведення цих обставин покладається на позивача. Позивач на підтвердження обставин кредитування належних та допустимих доказів, достатніх у своїй сукупності, не надав. Суд дійшов висновку про доведеність обставини укладення кредитного договору, однак вважає не доведеними обставини отримання відповідачем кредитних коштів, користування такими коштами. Виписку по кредиту суд оцінив як неналежний та недопустимий доказ, оскільки вона не містить інформації про отримання відповідачем кредитних коштів та не відповідає вимогам закону до банківських виписок. Меморіальний ордер суд також оцінив як неналежний доказ, оскільки у ньому платником зазначений відповідач, а отримувачем коштів - позивач; номери рахунків, зазначених в ордері та Заяві про відкриття рахунку, не збігаються. Розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує обставини перерахування кредитних коштів, користування кредитними коштами.
Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на позивача.
Наданих суду доказів в їх сукупності - недостатньо для підтвердження обставин отримання відповідачем від позивача кредитних коштів за усіма кредитними договорами, користування такими коштами. Оскільки ці обставини - не доведені (отже, не встановлені судом), не доведена підстава для виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань повернути такі кошти та сплатити відсотки за користування ними, комісії тощо. У зв'язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладається на самого позивача.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
У задоволенні позовної заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 14 серпня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець