14 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3274/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув заяву Акціонерного товариства «ОТП БАНК»
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції
у справі № 908/3274/23
за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» (далі - Банк, позивач)
до: Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» (далі - КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора», відповідач 1);
Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора» (далі - КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора», відповідач 2);
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (далі - ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», відповідач 3);
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 4);
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 5)
про стягнення 5 044 106,51 доларів США та 33 823 629,88 грн.
Банк звернулося до суду з позовом до: КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора»; КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора»; ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , - про солідарне стягнення 5 044 106,51 доларів США та 33 823 629,88 грн.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачами подано заяви про відстрочення виконання рішення суду у цій справі строком на один рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 07.03.2024 позов задовольнив. У задоволенні заяв відповідачів про відстрочення виконання рішення суду відмовив.
Банк у позовній заяві (першій заяві по суті спору) зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок, зокрема суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 252 450 грн та просив стягнути такі витрати з відповідачів. При цьому позивач зазначив, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу та докази, що підтверджують їх понесення у вказаному розмірі будуть надані позивачем окремо у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України). Позивачем у межах вказаного строку подано до суду першої інстанції докази понесення витрат на правничу допомогу (12.03.2024) та відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою просив суд стягнути з відповідачів на свою користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 253 350 грн у рівних частинах з кожного по 50 670 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.03.2024 у справі № 908/3274/23 заяву Банку про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу на його користь за розгляд справи в суді першої інстанції задоволено повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024 рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо вимог відповідачів про відстрочення виконання рішення суду) та додаткове рішення місцевого господарського суду залишені без змін.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2025: касаційне провадження у справі № 908/3274/23, відкрите за касаційними скаргами ОСОБА_2 , КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора», ОСОБА_1 , КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024 в частині відмови у задоволенні заяв відповідачів про відстрочення виконання рішення суду на один рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення, закрито; касаційні скарги ОСОБА_2 , КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора», ОСОБА_1 , КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024, у частині якою переглянуте додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 22.03.2024 у справі № 908/3274/23 залишено без змін.
До ухвалення зазначеної постанови Верховним Судом Банк у відзиві на касаційні скарги заявив, що позивач очікує понести у зв'язку з розглядом спору в суді касаційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі гривневого еквіваленту 6 000 доларів США, з яких 3 000 доларів США у гривневому еквіваленті вже понесено фактично. При цьому у відзиві позивач просив здійснити розподіл судових витрат (пункт 3 прохальної частини відзиву) та заявив, що у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України долучає до відзиву докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом спору в суді касаційної інстанції, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22; копію додаткової угоди від 03.02.2025 № 2-8 до договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22; копію рахунку на оплату від 03.02.2025 № 16 до договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22; копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів (авансу) від 14.02.2025 № 2901596755.
Згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною.
Верховний Суд звертає увагу на заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності та принцип господарського судочинства, який полягає у відшкодуванні судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Отже, суд касаційної інстанції оцінив подану Банком (у відзиві на касаційні скарги) заяву з посиланням на приписи статті 129 ГПК України відповідно як заяву про розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 31.07.2025 представник Банку адвокат Дубовський П.В., надаючи пояснення щодо касаційних скарг зробив усну заяву про подання додаткових доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та ухвалення Судом рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) 05.08.2025 (у межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови Верховним Судом) від Банку надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з: КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора»; КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора»; ОСОБА_1.; ОСОБА_2., - на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в у сумі у сумі 303 480 грн у рівних частинах з кожного по 75 870 грн.
Заява (до якої долучені копії: рахунку на оплату послуг від 04.08.2025 № 201; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на ім'я Дубовського П.В., ордер серії АІ № 1961147, виданий на ім'я адвоката Дубовського П.В. Адвокатським об'єднанням «ЕЛ СІ ЕФ» на надання правової допомоги Банку у Верховному Суді, - обґрунтована вимогами статей 123, 126, 129 ГПК України.
Від КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора»; КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора»; ОСОБА_1.; ОСОБА_2. заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 908/3274/23 до Верховного Суду не надходило.
Розглянувши заяву Банку з доданими до неї документами та матеріалами справи, Верховний Суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частинами першою та другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
В розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження (повністю або частково) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, зокрема про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Згідно з наданим позивачем (клієнтом) договором про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22, укладеним із Адвокатським об'єднанням «ЕЛ СІ ЕФ», Об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову допомогу за окремими завданнями клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати Об'єднанню надання послуг та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Сторони погодили, що перелік та обсяг послуг відповідно до кожного завдання, порядок, строк їх надання та винагорода (гонорар) Об'єднання, а також, за потреби, інші умови надання послуг деталізуються сторонами: (1) в окремих додаткових угодах та/або додатках до цього договору або (2) шляхом обміну повідомленнями між Об'єднанням та клієнтом за допомогою електронної пошти з адрес та на адреси електронної пошти представників сторін, зазначених у договорі (п.1.1. договору).
03.02.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 2-8 до договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили надання правової допомоги, а саме: Об'єднання зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цією додатковою угодою № 2-8, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити Об'єднанню вартість правової допомоги щодо судового захисту та представництва інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 22.03.2024 у справі № 908/3274/23 за позовом Банку про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 27.11.2014 № СR 14-582/300-4 з КТ «Желєв С.С. і компанія Комиш-Зорянського елеватора» (позичальник 1), КТ «Желєв С.С. і компанія Мелітопольського елеватора» (позичальник 2), ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (позичальник 3), ОСОБА_2 (поручитель 1), ОСОБА_1 (поручитель 2). Відповідно до пункту 1.1.1. додаткової угоди від 03.02.2025 № 2-8 до договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22 під правовою допомогою, передбаченою пунктом 1.1., сторони розуміють: - формування правової позиції; - підготовка та подання відзиву на касаційні скарги; - підготовка необхідних клопотань та заяв з процесуальних питань; - підготовка інших необхідних процесуальних документів; - пошук та аналіз судової практики; - участь в судових засіданнях в суді касаційної інстанції. Пунктом 1.2. додаткової угоди від 03.02.2025 № 2-8 до договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22 сторони визначили, що сума винагороди, що сплачується клієнтом Об'єднанню за надання правової допомоги, зазначеної у пункті 1.1. цієї додаткової угоди є фіксованою, розраховується за курсом продажу долару США, встановленого Акціонерним товариством «ПУМБ» (далі - АТ «ПУМБ») станом на дату виставлення рахунку та складає суму в українських гривнях, що є еквівалентною 6 000 доларів США (не враховуючи ПДВ 20%, що додається до суми винагороди та складає суму, еквівалентну 1 200 доларів США). Відповідно до пункту 1.4.1. додаткової угоди № 2-8, винагорода, яка визначена у пункті 1.2. цієї додаткової угоди сплачується клієнтом у наступному порядку: - на умовах авансування у розмірі 50% від розміру винагороди, у сумі 3 000 доларів США (не враховуючи ПДВ 20%, що додається до суми авансу та складає суму, еквівалентну 600 доларів США), що розраховується за курсом продажу долару США, встановленого АТ «ПУМБ» станом на дату виставлення рахунку, у строк 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку Об'єднання до початку надання правової допомоги; - залишок винагороди у розмірі 50% від розміру винагороди, в сумі 3 000 доларів США (не враховуючи ПДВ 20%, що додається до суми авансу та складає суму, еквівалентну 600 доларів США) сплачується клієнтом у строк 5 банківських днів з дати складення судом касаційної інстанції повного тексту постанови.
03.02.2025 Адвокатське об'єднання «ЕЛ СІ ЕФ» виставило АТ «ОТП Банк» рахунок № 16 на оплату 50% від вартості юридичних послуг у розмірі 151 920 грн (сума, включаючи ПДВ) у відповідності до пункту 1.4.1. додаткової угоди № 2-8. 14.02.2025 Банк сплатив зазначений рахунок на суму 151 920 грн, що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів від 14.02.2025 № 2901588595 з клієнт-банку АТ «ПУМБ» на рахунок Об'єднання.
04.08.2025 Адвокатським об'єднанням «ЕЛ СІ ЕФ» виставлено Банку рахунок № 201 на оплату залишку винагороди, що становить 50% від вартості юридичних послуг у розмірі 151 560 грн (сума з ПДВ) відповідно до пункту 1.4.1. додаткової угоди № 2-8. Залишок винагороди у розмірі 50% від визначеного у пункті 1.4.1. розміру винагороди буде сплачено АТ «ОТП Банк» протягом 5 банківських днів з дати складення судом касаційної інстанції повного тексту постанови у справі № 908/3274/23.
Отже, сторонами договором про надання правової допомоги від 28.10.2022 № 98-АО/22 погоджено плату за надану правову допомогу у касаційній інстанції по справі № 908/3274/23 у фіксованому розмірі.
Адвокатське об'єднання «ЕЛ СІ ЕФ» надало Банку професійну правничу допомогу у касаційній інстанції, яка включала в себе наступні послуги: 1) аналіз касаційних скарг відповідачів на спірні судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також додаткового судового рішення місцевого господарського суду, переглянутого судом апеляційної інстанції, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції; 2) підготовка заперечень проти відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами відповідачів; 3) формування правової позиції та стратегії захисту Банку при перегляді Верховним Судом спірних судових рішень за касаційними скаргами відповідачів; 4) підготовка відзиву на касаційні скарги відповідачів на спірні судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також додаткового судового рішення місцевого господарського суду, переглянутого судом апеляційної інстанції, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції; 5) підготовка заперечень проти клопотання відповідачів щодо зупинення виконання спірних судових рішень; 6) підготовка клопотання щодо закриття касаційного провадження у справі № 908/3274/23; 7) представництво інтересів Банку у судовому засіданні 31.07.2025 при розгляді касаційних скарг відповідачів на спірні судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також додаткового судового рішення місцевого господарського суду, переглянутого судом апеляційної інстанції, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції.
Згідно з протоколом судового засідання від 31.07.2025 та постановою Верховного Суду від 31.07.2025 у судовому засіданні інтереси Банку у справі № 908/3274/23 представляв адвокат Дубовський П.В. (ордер серії АІ № 1961147, виданий на ім'я адвоката Дубовського П.В. Адвокатським об'єднанням «ЕЛ СІ ЕФ» на надання правової допомоги Банку у Верховному Суді).
З тексту відзиву на касаційні скарги Банку вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Суду адвокатом Дубовського П.В. у строк, встановлений Судом для його подачі, отже, був прийнятий та доводи якого враховані при розгляді касаційних скарг відповідачів у цій справі.
Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Банком на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19).
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Так, виходячи з критерію необхідності, розумності та виправданості розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про часткове задоволення Банку, з огляду на таке.
У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потребувалося адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Водночас матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій (в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також додаткового судового рішення місцевого господарського суду, переглянутого судом апеляційної інстанції, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції) свідчать про те, що правова позиція позивача є сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Дубовський П.В., надаючи правову допомогу Банку, був обізнаним з усіма обставинами цієї справи, й власне зазначений адвокат був представником позивача з другої інстанції. При цьому Верховним Судом враховано також, що касаційний розгляд, справи № 908/3274/23 був здійснений в одне судове засідання. Водночас за результатом розгляду касаційних скарг позивачів в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, колегія суддів закрила касаційне провадження, як помилково відкрите, заважаючи на висновки, викладені Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 06.06.2025 у справі № 908/1721/23, а в решті вимог касаційної скарги за результатом перегляду постанови апеляційного господарського суду, якою залишено без змін додаткове судове рішення місцевого господарського суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції, Верховний суд залишив касаційні скарги без задоволення, а судові рішення у зазначеній частині - без змін. Отже, судом касаційної інстанції здійснювався розгляд зазначеної справи за результатом перегляду спірних судових рішень виключно стосовно процесуальних питань, без перегляду справи по суті, а також щодо перегляду судових рішень стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції.
Водночас Верховний Суд зауважує, що послуги за пунктами: 1, 3 (- аналіз касаційних скарг відповідачів на спірні судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також додаткового судового рішення місцевого господарського суду, переглянутого судом апеляційної інстанції, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції; - формування правової позиції та стратегії захисту Банку при перегляді Верховним Судом спірних судових рішень за касаційними скаргами відповідачів) та 4 (підготовка відзиву на касаційні скарги відповідачів на спірні судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а також додаткового судового рішення місцевого господарського суду, переглянутого судом апеляційної інстанції, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у першій інстанції) - є такими, що безпосередньо поглинаються послугами визначеними пунктом 4.
Натомість стосовно послуг, визначених пунктами 2, 5 (- підготовка заперечень проти відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами відповідачів; - підготовка заперечень проти клопотання відповідачів щодо зупинення виконання спірних судових рішень) позивачем не доведено їхньої дійсності та необхідності, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат, а також виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, Банком також не доведено розумності такого розміру в аспекті зазначених послуг.
Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, враховуючи їх складання та подання у сукупності, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 303 480 грн у рівних частинах з кожного відповідача по 75 870 грн, не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Банком на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, часткове поглинання певних видів послуг, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії необхідності, розумності, пропорційності, справедливості розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про часткове покладення на КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора»; КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора»; ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 судових витрат на професійну правову допомогу, понесених Банком у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000 грн, з покладенням такої суми у рівних частинах з кожного відповідача по 7 500 грн, які є співрозмірними з виконаною правовою допомогою у справі № 908/3274/23.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Акціонерного товариства «ОТП БАНК» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 908/3274/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора», Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» 30 000 грн витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 908/3274/23, з покладенням зазначеної суми у рівних частинах з кожного із вказаних відповідачів по 7 500 грн.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов