12 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/815/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Міщенко І.С.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
ОГП: Кравчук О.А.,
позивача: не з'явились,
відповідача-1: не з'явились,
відповідача-2: Арустамян А.Е. (в режимі відеоконференції),
третьої особи: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025
та рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025
у справі № 902/815/24
за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради
до:
1) Гайсинської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс"
третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблагроліс»
про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки,
Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Гайсинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ Автосервіс» про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАМ Автосервіс», що зареєстрований в Степаській раді за № 9 від 05.03.2007, недійсним та повернення земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на протиправну передачу Степаською сільською радою земельної ділянки площею 13 500 м2, що належить до земель лісового фонду, Товариству з обмеженою відповідальністю «БАМ Автосервіс» в оренду строком на 49 років для експлуатації на ній бази відпочинку. Враховуючи, що за приписами Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Лісового кодексу України повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, Степаська сільська рада, уклавши 01.03.2007 з ТОВ «БАМ Автосервіс» договір оренди вийшла за межі своїх повноважень. Також, в порушення положень Земельного кодексу України рішення щодо відведення земельних ділянок лісового фонду в межах території колишньої Степаської сільської ради, як Степаською сільською радою, так і Вінницькою обласною державною адміністрацією не приймалось. Отже, за твердженням прокурора, договір оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладений між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАМ Автосервіс» слід визнати недійсним та зобов'язати ТОВ «БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній раді спірну земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 (суддя Виноградський О.Є.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Петухов М.Г., Мельник О.В.) змінено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду.
Судами обох інстанцій встановлено, що Рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000 «Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» та відповідним структурам» на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 «Про передачу земель лісового фонду» вирішено передати землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації.
07.12.2000 на виконання рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради №252 від 15.09.2000 комісія, утворена рішенням 11 сесії Гайсинської районної ради 23 скликання, склали акт приймання земель лісового фонду про те, що в натурі (на місцевості) було проведено обстеження земель лісового фонду колишнього КСП «За мир», с. Степашки, Гайсинського району у зв'язку з припиненням його права користування за рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 06.07.2000 і передано у постійне користування створеному ТОВ «Гайсинське районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Гайсинрайкомунліс».
06.04.2001 на виконання рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000 комісія Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблкомунліс» склала Акт приймання земель лісового фонду, відповідно до якого засвідчила факт обстеження та прийняття земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств «Гайсинського району Вінницької області» площею 5 814, 4 га.
В подальшому, відповідно до Статуту Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» в новій редакції, затвердженого рішенням 24 сесії обласної ради 7 скликання, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблкомунліс» перейменоване в Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблагроліс» рішенням 23 сесії обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 № 463.
Відповідно до п. 1.1. Статуту підприємство засноване на спільній власності територіальних громад Вінницької області та є об'єктом права спільної власності територіальних громад області управління яким здійснює Вінницька обласна рада.
Підпунктом 2.1.1. Статуту визначено, що підприємство створено з метою ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, що знаходяться в постійному користуванні підприємства, забезпечення підвищення продуктивності, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання та отримання на цій основі прибутку.
12.01.2007 рішенням 4 сесії 5 скликання Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області вирішено погодити надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,35 га ТОВ «БАМ Автосервіс» за рахунок земель рекреаційного призначення Степаської сільської ради з наступною передачею в довгострокову оренду терміном на 49 років для обслуговування придбаного у власність майнового комплексу рекреаційного центру, а саме: дві окремі будівлі на фундаменті фінського типу на шість кімнат кожна; збірний павільйон з металоконструкцій на фундаменті; два вагончики побутові на фундаментних блоках; два недобудовані вагончики під рятувальну станцію і медичний пункт на фундаментних блоках; металоконструкції лінійної споруди причалу-пристані на залізобетонних сваях і фундаментних блоках; криниці; санітарного вузла (туалет) розміщеного за межами населеного пункту с. Степашки.
01.03.2007 між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ «Бам-Автосервіс» було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Степашки Гайсинського району Вінницької області.
В пункті 2 договору оренди сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13 500 м2 для експлуатації на ній бази відпочинку.
Згідно з п. 3 договору оренди договір укладено на термін 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За умовами п. 7 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для експлуатації на ній бази відпочинку. Відповідно до п. 9 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
Згідно з довідкою Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 01.03.2007 земельна ділянка, яка є землею рекреаційного призначення площею 1,35 га, на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ «БАМ Автосервіс», розміщений за межами населеного пункту на відстані до одного кілометра в південно-східному напрямку від с. Степашок в лісовому масиві на березі річки Південний Буг.
15.07.2008 рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.07.2008 у справі №2о-191/2008 на підставі вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, договору купівлі-продажу №2711 від 27.12.1999 укладеного між ВАТ та ТОВ «БАМ Автосервіс», акта прийому- передачі № 1 від 28.12.1999, накладної та податкової накладної, визнано за ТОВ БАМ Автосервіс право приватної власності на базу відпочинку Черепаха, що складається з фінського будинку на шість кімнат з окремими входами в кожну №1 - 81,90 м2, фінського будинку на шість кімнат з окремими входами в кожну № 2 - 81,60 м2, металевого павільйону - 143,90 м2, побутового вагончика № 1 - 27,00 м2, побутового вагончика № 2 - 23,30 м2, рятувальної станції - 133,85 м2, медичного пункту - 140,75 м2, причалу-пристані з навісом - 88,43 м2, залізобетонного майданчика - 144 м2, розташовану на земельній ділянці площею 1,35 га для реєстрації в Гайсинському МБТІ.
Прокурор зазначає, що факт розміщення майнового комплексу з будівель і споруд бази відпочинку Черепаха на відстані до одного кілометра в південно-східному напрямку від населеного пункту Степашки (за його межами) в лісовому масиві на березі річки Південний Буг також підтверджується графічними матеріалами сервісу Google Earth Pro та картографічними матеріалами проекту встановлення меж сільських населених пунктів Степаської сільської ради народних депутатів.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №42021022120000049 від 22.07.2022 із залученням спеціалістів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та інженера Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, лісничого ДП Гайсинський «райагроліс» ВОКСП «Віноблагроліс», головного судового експерта Вінницького НДЕКЦ та представника ТОВ «БАМ Автосервіс» 10.08.2023 проведено огляд земельної ділянки - території бази відпочинку Черепаха, в ході якого встановлено, що ділянка з однієї сторони межує з урізом води р. Південний Буг, з інших сторін огороджена парканом, на території наявні дерева порід сосна, акація та інші, наявні будівлі та споруди.
Відповідно до інформації правонаступника Степаської сільської ради - Гайсинської міської ради від 06.08.2021 ТОВ «БАМ Автосервіс» із заявами про надання в користування земель лісогосподарського призначення на території колишньої Степаської сільської ради за межами с. Степашок не зверталось.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27.02.2024 призначеною в рамках розслідування кримінального провадження №42021022120000049 від 22.07.2022 встановлено, що будівлі та споруди бази відпочинку Черепаха розташована за адресою: по вул. Партизанська, 43 в с. Степашки, Гайсинського району, Вінницької області, що належить ТОВ «БАМ Автосервіс», а саме: медичний пункт літ. Ж, рятувальна станція літ. З, причал-пристань з навісом літ. Й, споруда волейбольної площадки, споруда вигрібної ями, підпірні стіни, відносяться до капітально побудованих будівель та споруд, тобто є капітальним будівництвом. Будівля павільйону літ. А, будівлі фінського типу літ. Б та В, вагончики побутові літ. Г, літ. Д, дерев'яні альтанки, які входять до складу комплексу, не відносяться до капітальних, частина будівель та спору є тимчасовими (а.с.92-128 т.1).
18.03.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до голови Гайсинської міської ради та старости Степаського старостинського округу Гайсинської міської ради з листом №12-726вих-24, в якому просила повідомити обласну прокуратуру про те чи приймались Степаською сільською радою чи її правонаступником - Гайсинською міською радою рішення про надання в користування (в оренду) земельних ділянок власникам баз відпочинку, зокрема Черепаха - TOB «БАМ-Автосервіс» та інформувати чи сплачувалась плата (орендна плата за вищевказаними договорами) за використання вказаними суб'єктами господарювання земельних ділянок, що розташовані в прибережній захисній смузі р. Південний Буг в лісовому масиві поблизу с. Степашки на території (колишньої Степаської сільської ради) Гайсинської міської ради за 2021-2024 роки та чи наявна заборгованість.
21.03.2024 Степаським старостинським округом Гайсинської міської ради у відповідь листом №57 повідомлено прокуратуру про те, що протягом 2006-2007 років на сесіях Степаської сільської ради було розглянуто клопотання від власників баз відпочинку і погоджено дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для рекреаційного призначення на яких знаходиться їх нерухоме майно. Так як бази відпочинку вели свою діяльність та отримували прибуток від здачі майна з метою збільшення та наповнення дохідної частини місцевого бюджету між сільським головою та суб'єктами господарювання - власниками баз відпочинку було укладено договори оренди, згідно яких сплачували на рахунок Степаської сільської ради кошти за користування землею. Більше ніяких рішень сесією Степаської сільської ради по даним базах не приймалось. Щодо надходження на даний час орендної плати за вищевказаними договорами за 2021-2024 роки чи заборгованості по виплаті Степаський старостинський округ не володіє такою інформацією.
26.03.2024 Гайсинською міською радою у відповідь листом №02.2-08/02.2-17-646 повідомлено прокуратуру, що жодні рішення щодо відведення згаданої земельних ділянок Гайсинською міською радою не приймалися, а орендна плата за користування такими ділянками в період 2021-2024 років не сплачувалась.
19.06.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до Вінницької обласної військової адміністрації з листом №12-609вих-24, в якому повідомила зокрема, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 135 00 м2 продовжує використовуватися ТОВ «БАМ Автосервіс» на підставі договору оренди від 01.03.2007, укладеного Степаською сільською радою з цим товариством всупереч вимогам ст. 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 13.01.2007) інтересів держави, при цьому заходи щодо їх захисту уповноваженим контролюючим органом до цього часу не вживались. Зважаючи на викладене, вбачаються порушення інтересів держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації. З огляду на це, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила невідкладно повідомити обласну прокуратуру чи видавались розпорядження Вінницькою обласною державною адміністрацією щодо надання земель лісового фонду в межах території колишньої Степаської сільської ради в користування ТОВ «БАМ Автосервіс», чи зверталась Вінницька обласна військова (державна) адміністрація та чи має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ «БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
26.06.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до ВОКСЛП «Віноблагроліс» з листом №12-635вих-24 в якому з метою захисту інтересів держави в судовому порядку, керуючись абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просила невідкладно інформувати обласну прокуратуру про те в якому виділі та кварталі розміщена база відпочинку Черепаха ТОВ «БАМ Автосервіс» та надати копії матеріалів лісовпорядкування, інших документів, що вказують на приналежність вказаної ділянки до лісової, а також права користування нею ВОКСП «Віноблагроліс».
27.06.2024 ВОКСЛП «Віноблагроліс» листом № 306 повідомило прокуратуру про те, що земельна лісова ділянка на якій розміщена база відпочинку Черепаха, розташована в кварталі 105 виділ 12 ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» за межами населеного пункту на території Гайсинської ТГ (в минулому Степаська сільська рада). Вищевказаною ділянкою, де розміщена база відпочинку Черепаха, користується ТОВ «Бам Автосервіс» на підставі укладеного з Степаською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007. Згідно з вказаним договором її площа становить 1,35 га, натомість фактично огороджена парканом площа ділянки лісогосподарського призначення бази відпочинку Черепаха становить близько 0,85 га. Згідно з рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради №252 від 15.09.2000 Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" передано в постійне користування 130 тис. га земель лісового фонду, в т.ч. ДП Гайсинський райагроліс 5814 га, в межах території Степаської сільської ради 351,9 га за межами населеного пункту. На початку 2002 року для засвідчення права постійного користування землями лісового фонду ВОКСЛП «Віноблагроліс» замовило виготовлення технічної документації із землеустрою на виготовлення державних актів в Вінницькій філії інституту землеустрою Української академії аграрних наук, яка була виготовлена у кінці 2002 року. Проте державний акт на право постійного користування землями лісового фонду лише в межах території Степаської сільської ради за межами населеного пункту не був отриманий по причині відмови сільського голови у погоджені технічної документації. У 2004-2005 роках та у 2015-2016 роках державним підприємством «Укрдержліспроект» на території лісового фонду ВОКСЛП «Віноблагроліс» проведено базові лісовпорядкування, виготовлено планово-картографічні матеріали, згідно з якими і здійснюються всі лісогосподарські заходи.
Відповідно до Проектів організації та розвитку лісового господарства ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області - (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), які виготовлялись у 2005 та 2016 роках Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Українська лісовпорядна експедиція», до кварталу 105 включений виділ 12. Так, згідно з відомостями Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області площа виділу 12 кварталу 105 становить 2 га, згідно з характеристикою - виділ засаджений лісовими культурами висотою 11 метрів та віком понад 25 років.
08.07.2024 Вінницька обласна військова адміністрація у відповідь листом №08-20/2281 повідомило прокуратуру, що зазначена земельна ділянка віднесена до комунальної форми власності та не може вважатися державною, на підставі п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України. Отже обласною державною адміністрацією рішення щодо надання в користування ТОВ «БАМ Автосервіс» земель лісового фонду, в межах території колишньої Степаської сільської ради не приймалося. Обласна військова адміністрація не зверталася та не має наміру звертатися до суду, а отже не заперечуватиме щодо вжиття обласною прокуратурою заходів (подання позовної вимоги) із захисту інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що земельна ділянка лісового фонду у виділі 12 кварталу 105 ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСП «Віноблагроліс» на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ «БАМ Автосервіс» в розумінні п.3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області в особі Вінницької обласної Ради.
09.07.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до Вінницької обласної ради з листом №12-664вих-24 в якому повідомила, що земельна ділянка лісового фонду у виділі 12 кварталу 105 ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСП «Віноблагроліс» на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ «БАМ Автосервіс» в розумінні п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області в особі Вінницької обласної Ради. Отже, розпорядником вищевказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення, як об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області є Вінницька обласна Рада. На даний час вищевказана земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 13500 м2 продовжує використовуватися ТОВ «БАМ Автосервіс» на підставі договору оренди від 01.03.2007, укладеного Степаською сільською радою з цим товариством всупереч вимогам ст. 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 13.01.2007) інтересів держави, при цьому заходи щодо їх захисту уповноваженим органом до цього часу не вживались. Зважаючи на викладене, вбачаються порушення інтересів держави в особі Вінницької обласної ради. З огляду на це, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила невідкладно повідомити обласну прокуратуру чи зверталась Вінницька обласна рада та чи має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ «БАМ Автосервіс», а також про повернення Вінницькій обласній раді, наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
25.07.2024 Вінницька обласна рада у відповідь листом №1117/01.01-15/2024 повідомила прокуратуру про те, що про виявлені порушення законодавства та про використання ТОВ «БАМ Автосервіс» земельної ділянки лісогосподарського призначення, що розташована в виділі 12 кварталу 105 ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСП «Віноблагроліс» і перебуває в постійному користуванні ВОКСП «Віноблагроліс», обласна рада дізналась з листа Вінницької обласної прокуратури №12-664вих-24 від 09.07.2024. Разом з тим повідомлено, що Вінницька обласна рада не зверталась та не заперечує щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ «БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
26.07.2024 Вінницька обласна прокуратура на підставі п. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до Вінницької обласної ради з повідомленням, що має намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради з позовом щодо визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ «БАМ Автосервіс», а також про повернення Вінницькій обласній раді, наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що задоволення позову про повернення спірної лісової ділянки на якій розташовані будівлі і споруди належні відповідачу-2 не призведе до усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки має бути вимога про знесення (демонтаж) будівель і споруд розташованих на спірній земельній ділянці. Крім цього, суд виснував, що: з урахуванням положень пункту в) частини першої статті 12, пунктів першого та другого статті 83 та пункту дванадцятого розділу Х Перехідні положення ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору), частини другої та третьої статті 4 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на дату укладення договору оренди) Степаська сільська рада діяла поза межами своїх повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «БАМ Автосервіс»; Степаська сільська рада не уповноважена на прийняття рішень, щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії за межами населеного пункту, а інших доказів щодо віднесення (розташування) спірної земельної ділянки на землях рекреаційного призначення, окрім пункут 1 рішення Степаської сільської ради Гайсинського району від 12.01.2007, яким погоджено надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,35 га ТОВ «БАМ Автосервіс» за рахунок земель рекреаційного призначення Степаської міської ради з наступною передачею в довгострокову оренду терміном на 49 років для обслуговування придбаного у власність майнового комплексу рекреаційного центру, в матеріалах справи немає; планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і зокрема Проект організації та розвитку лісового господарства Філії «Гайсинський Райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області є доказами наявності постійного користування землями у третьої особи, оскільки згідно пункту п'ятого Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (пункт п'ятий Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції)); за відсутності документації з землеустрою самостійно без застосування спеціальних знань неможливо зробити висновок щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення.
Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, оскільки нездійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007 відповідно до правил Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель свідчить, що у сторін не виникли права і обов'язки за вказаним договором, тобто вказаний договір є неукладеним. Відтак, якщо спірний договір є неукладеним, у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним. Що ж до вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення на користь власника в особі позивача, то такий спосіб захисту також не є належним з причин, наведених вище. При цьому суд зазначив, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20, пункт 84).
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити їх мотивувальні частини та викласти її в новій редакції, в іншій частині судові рішення просить залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що:
- судами в оскаржуваних рішеннях помилково застосовано п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України у чинній редакції, оскільки в даній справі позивачем оскаржується договір оренди землі від 01.03.2007 укладений між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ «БАМ-Автосервіс», згідно з яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 13 500 м2 для експлуатації на ній бази відпочинку. При ухваленні оскаржуваних рішень судам необхідно було здійснити застосування п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме на момент укладення спірного договору оренди землі від 01.03.2007. У зв'язку з цим суди першої та апеляційної інстанції помилкового констатували наявність у Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» на підставі планово-картографічні матеріали лісовпорядкування права постійного користування на спірну земельну ділянку;
- матеріалами справи не підтверджується здійснення ВОКСЛП «Віноблагроліс» розробки технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну на спірну земельну ділянку по Степаській сільській раді, і як наслідок набуття ВОКСЛП «Віноблагроліс» права постійного користування земельною ділянкою відповідно до рішення Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000, що також свідчить про не виникнення права постійного користування у вказаного підприємства на спірну земельну ділянку;
- скаржник не погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанції про те, що проект організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський «Райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області том I книга II підтверджує (1) категорію земельної ділянки - землі лісогосподарського призначення, (2) права на земельну ділянку, (3) місце розташування спірної земельної ділянки, а визначення точної площі конфігурації, координат земельної ділянки можливо здійснити лише в ході проведення земельно-технічної експертизи;
- реєстрація спірного договору оренди землі була здійснена Степаською сільською радою відповідно до Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073), а тому висновок апеляційного суду про неукладеність правочину є помилковим;
- суди не надали оцінки клопотанню ТОВ «БАМ Автосервіс» відносно пропуску Вінницькою обласною Радою строків позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом;
- суди не дослідили відсутності підстав для втручання у право на мирне володіння майном ТОВ «Бам Автосервіс».
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: суди неправильно застосували норм матеріального права - ст. ст. 29-1, 48, ч. 2 ст. 19, пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, ч. 13 ст. 79-1, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах викладених у постановах від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, від 05.06.2024 у справі № 913/202/23, від 30.04.2024 у справі № 913/22/24, від 21.05.2025 у справі № 907/420/22, від 07.12.2022 у справі № 911/121/21; суди не врахували неправомірності втручання у мирне володіння майном відповідачем, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 278/249/13, та рішеннях ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014; при прийнятті оскаржуваних рішень судами також не враховані правові позиції Верховного Суду у справах № 127/31157/19 від 09.03.2023, №916/5130/23 від 03.07.2024, № 514/1571/14-ц від 20.03.2019, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 21.03.2018 у справі № 441/123/16, в яких вказується про те, що лише в ході проведення земельно-технічної експертизи є можливим визначення точного місця розташування земельної ділянки; суди першої та апеляційної інстанції здійснили прийняття оскаржуваних рішень без урахування практики Верховного Суду, щодо застосування позовної давності, про що вказано у постановах від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, в пункті 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16)), від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21; у практиці Верховного Суду відсутній правовий висновок відносно того чи необхідно було при укладенні договорів оренди землі здійснювати його подвійну реєстрацію згідно Тимчасового порядок ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Наказ Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 та Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073), що у свою чергу породжує правову невизначеність відносно моменту укладення правочинів та часом його державної реєстрації.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 12.08.2025 у відкритому судовому засіданні та надано строк на подання відзивів на неї до 29.07.2025.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.07.2025 від Вінницької обласної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач вказує на помилковість доводів скаржника, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Також не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог в частині повернення земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що:
- доводи суду апеляційної інстанції щодо формування неправильної позовної вимоги про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення лісового фонду площею 0,8450 га як частини ділянки 1,35 га через неможливість її ідентифікації є хибними, оскільки хоча згідно зі спірним договором площа земельної ділянки становить 1,35 га, натомість фактично огороджена парканом площа лісової ділянки бази відпочинку «Черепаха» становить близько 0,85 га. Відтак, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути Вінницькій обласній Раді земельну лісову ділянку площею 0,8450 га, розташовану за межами с. Степашки в кварталі 105, виділ 12, Дочірнього підприємства «Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» є правильною, і визначати координати на місцевості та її ідентифікації не має потреби;
- висновки суду апеляційної інстанцій щодо неефективності способу захисту є передчасними і не спростовують підстав звернення з даним позовом до суду та задоволення позовних вимог.
- враховуючи наслідки неукладеного правочину - спірного договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, підтвердження розташування спірної земельної ділянки в кварталі 105, виділ 12, який становить єдину екосистему, тобто є земельною ділянкою лісового фонду України позивач має право вимагати зобов'язати ТОВ «ВАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній Раді, як власнику та розпоряднику, спірну земельну лісову ділянку площею 0,8450 га, розташовану за межами с. Степашок в кварталі 105, виділ 12, ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс»;
- повернення земельної ділянки лісового призначення державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки;
- належним способом захисту порушених інтересів є припинення використання ТОВ «ВАМ Автосервіс» спірної ділянки шляхом зобов'язання її повернення власнику - Вінницькій обласній Раді.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзиву на неї до 11.08.2025 і враховуючи те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 902/815/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у цій справі, тобто оскаржуються одні і ті ж самі судові рішення у справі № 902/815/24, призначено спільний розгляд касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" та Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 11.08.2025 від Вінницької обласної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити повністю.
У зв'язку з відпусткою судді Случа О.В. 11.08.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого для її розгляду визначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Міщенко І.С.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої ст. 4 ЗК України від 18.12.1990 (в редакції на момент прийняття Рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Статтею 7 ЗК України від 18.12.1990 було передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.
До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу (п. 1 ст. 12 ЗК України від 18.12.1990).
Обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.
Відповідно до статей 76, 77 ЗК України від 18.12.1990 землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Плата за вказані землі вноситься в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу. Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.
Статтею 16 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) визначено, що до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками; здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, залучення для їх гасіння протипожежної техніки, а також заборона відвідання лісів населенням і в'їзду до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством; організація благоустрою земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих цілей; вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції.
Відповідно до ст. 13 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Частиною 4 ст. 2 ЗК України від 18.12.1990 передбачено, що віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Вінницька обласна рада, як орган, якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, передала Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» та відповідним структурам на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 «Про передачу земель лісового фонду».
Проте, зазначене рішення третьою особою Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарському підприємству Віноблкомунліс не виконано, не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у строки, визначені рішенням.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №910/9322/16 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" до Вінницької обласної ради, Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Вінницяоблагроліс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Зозулинецька сільська рада Козятинського району Вінницької області, за участю Прокуратури Вінницької області, про скасування рішення Вінницької обласної Ради №217 від 6 липня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду"; скасування рішення Вінницької обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс"; визнати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999 судами досліджувалося питання щодо законності та чинності рішення Вінницької обласної ради №217 від 6 липня 2000 року Про передачу земель лісового фонду та рішення Вінницької обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі №910/9322/16 у задоволенні позову відмовлено. 25 липня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі №910/9322/16 без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі №910/9322/16 залишено без змін з мотивів, викладених в даній постанові суду касаційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Вінницька обласна рада є єдиним органом, який здійснює права власника земель лісового фонду, що передані Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс».
Місцевий господарський суд встановив, дослідивши надані прокурором фрагменти Проекту організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський «Райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області, що вказаний документ не дозволяє встановити точні межі земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», оскільки в матеріалах справи відсутній план спірної земельної ділянки, кадастровий план спірної земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту відведення спірної земельної ділянки, а також не надано доказів складання вказаних документів.
Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець надає орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Степашки Гайсинського району Вінницької області. Згідно з п. 9 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
За інформацією, що міститься в листі від 27.10.2023 № 01-10-491 спеціаліста 1 категорії відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, благоустрою, інфраструктури Гайсинського району Вінницької області Ящишина О.П., наданою на запит Старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майору поліції О. Отченаш від 20.10.2023 № 11994/24-2023, Генеральний план населеного пункту с. Степашки Гайсинського району не виготовлявся.
Відтак суд виснував, що за відсутності документації з землеустрою суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.11.2024 учасникам справи було запропоновано у разі доцільності призначення земельно-технічної експертизи у письмових поясненнях висловити пропозиції щодо кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення судової експертизи, щодо експертної установи або судового експерта, яким може бути доручено проведення земельно-технічної експертизи у цій справі, щодо згоди учасника справи оплатити попередню вартість проведення судової земельно-технічної експертизи.
Учасники справи не скористались своїм правом і не надали суду свої письмові пояснення відносно доцільності проведення експертизи, кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення судової експертизи, щодо експертної установи або судового експерта, яким може бути доручено проведення земельно-технічної експертизи у цій справі, щодо згоди учасника справи оплатити попередню вартість проведення судової земельно-технічної експертизи.
В підготовчому засіданні 04.12.2024 прокурор повідомив про відсутність узгодженого рішення безпосередніх керівників про необхідність проведення експертизи та відсутність коштів на її оплату. Представник позивач повідомив, що позивач не визначився щодо необхідності проведення експертизи, а представник відповідача-2 заявила, що потреба в проведені експертизи відсутня. Представник третьої особи повідомив про відсутність коштів на оплату проведенні експертизи.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки належним доказом, який би підтвердив чи спростував щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, то за відсутності такого висновку у суду відсутні підстави для вирішення питання про наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.
Судами також встановлено, що прокурор обґрунтовуючи наявність порушеного права Вінницької обласної ради вказував на те, що 19.06.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до Вінницької обласної військової адміністрації з листом №12-609вих-24, в якому вказувала, зокрема, що вбачаються порушення інтересів держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації. З огляду на це, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила невідкладно повідомити обласну прокуратуру чи видавались розпорядження Вінницькою обласною державною адміністрацією щодо надання земель лісового фонду в межах території колишньої Степаської сільської ради в користування ТОВ «БАМ Автосервіс», чи зверталась Вінницька обласна військова (державна) адміністрація та чи має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ «БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
08.07.2024 Вінницька обласна військова адміністрація у відповідь листом №08-20/2281 повідомило прокуратуру, що зазначена земельна ділянка віднесена до комунальної форми власності та не може вважатися державною, на підставі п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України. Отже обласною державною адміністрацією рішення щодо надання в користування ТОВ «БАМ Автосервіс» земель лісового фонду, в межах території колишньої Степаської сільської ради не приймалося. Обласна військова адміністрація не зверталася та не має наміру звертатися до суду, а отже не заперечуватиме щодо вжиття обласною прокуратурою заходів (подання позовної вимоги) із захисту інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважав, що земельна ділянка лісового фонду у виділі 12 кварталу 105 ДП «Гайсинський райагроліс» ВОКСП «Віноблагроліс» на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ «БАМ Автосервіс» в розумінні п.3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області в особі Вінницької обласної Ради.
Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Водночас, як вже було зазначено вище, суд апеляційної інстанції виснував, що Рішення 16 сесії №252 від 15.09.2000 Вінницької обласної ради, яким землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» та відповідним структурам на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 «Про передачу земель лісового фонду» Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс» не виконано, не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у строки, визначені рішенням.
В той же час, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (пункт п'ятий Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції)).
Верховний Суд відхиляє посилання відповідача-2 на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень судам необхідно було здійснити застосування п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме на момент укладення спірного договору оренди землі від 01.03.2007, оскільки у даному спорі посилання на вказаний пункт обґрунтовуються в якості підтвердження наявного у Вінницької обласної ради права на спірну земельну ділянку станом на час звернення до суду з даним позовом, а не на час укладення договору, враховуючи положення п. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Статтею 45 вказаного Кодексу визначено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 46 ЛК України лісовпорядкування передбачає: 1) відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; 2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, виготовлення планово-картографічних матеріалів.
У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону (стаття 48 ЛК України).
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
01.10.2024, на виконання ухвали місцевого господарського суду від 23.09.2024 про витребування доказів, Вінницькім обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Віноблагроліс» до суду надано докази затвердження проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» - Протокол другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (29.07.2016).
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що проект організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський «Райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області том I книга II підтверджує (1) категорію земельної ділянки - землі лісогосподарського призначення, (2) права на земельну ділянку, (3) місце розташування спірної земельної ділянки.
Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до ст. 29-1 Лісового кодексу України (станом на 29.07.2016) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин, зокрема, погоджує матеріали лісовпорядкування.
Крім цього, відповідно до ст. 48 ЛК України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
При цьому судами не досліджено доводи відповідача-2 стосовно того, чи погоджено у 2016 році матеріали лісовпорядкування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку ст. 29-1 ЛК України, та чи затверджено їх в порядку ст. 48 ЛК України.
В судових рішеннях також не надано оцінки наявним у матеріалах справи планшетам лісовпорядкування та не перевірено доводи відповідача-2 на їх відповідність Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, чи можливо на їх підставі встановити конкретні межі лісів, зокрема в частині виділу 12 кварталу 105, хоча суди обох інстанцій зазначили про їх наявність.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд, дослідивши надані прокурором фрагменти Проекту організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський «Райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області, дійшов висновку, що вказаний документ не дозволяє встановити точні межі земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», про що зазначено вище.
Відтак, вказане свідчить про те, що суди достеменно не встановили наявності права власності позивача на відповідну земельну ділянку, про що додатково свідчить висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для вирішення питання про наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на земельну ділянку.
В свою чергу, прокурор у зазначеній справі вказує на порушення прав Вінницької обласної ради як власника відповідної земельної ділянки, який може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
Отже оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
З текстів оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову суди обох інстанцій виходили фактично з неналежності обраного способу захисту, проте достеменно не встановили наявності права власності позивача, в інтересах якого звернувся прокурор у даній справі, на відповідну земельну ділянку, про що свідчить додатково висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для вирішення питання про наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на земельну ділянку.
Відповідно, вказане фактично унеможливлює розгляд касаційних скарг по суті спору, оскільки суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а не надає оцінки доказам у справі.
Враховуючи викладене, межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційні скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі № 902/815/24 скасувати.
Справу № 902/815/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Міщенко І.С.