06 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3777/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Кобилянський В.А.
відповідача - Лях В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 (у складі колегії суддів: Яценко О.В. (головуючий), Михальська Ю.Б., Хрипун О.О.)
та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича
до Миронівської міської ради
про скасування пунктів рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 14.12.2023 Селянське (фермерське) господарство Коваленко Анатолія Прокоповича (далі - СФГ Коваленко А.П., Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради (далі - Міська рада, Відповідач) та просило:
- скасувати пункт 2, пункт 3 (та підпункти 3.1-3.3), пункт 4 Рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 № 4634-55-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони";
- скасувати пункт 1, пункт 2, пункт 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 № 4740-58-VІII "Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023";
- визнати за СФГ Коваленко А.П. право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га;
- визнати за СФГ Коваленко А.П. право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачу на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 належить право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га для ведення фермерського господарства. Згодом вказану земельну ділянку було розпайовано та частину з неї передано у власність фізичним особам - членам СФГ Коваленко А. П. Оскільки Позивач не відмовлявся від права користування нерозпайованою частиною земельної ділянки, а таке право може бути припинено лише з підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка, за його доводами, залишилась у постійному користуванні Позивача. За таких обставин Позивач вважає дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення його як суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права та за відсутності підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, такими, що порушують його право постійного користування земельною ділянкою. Крім того, оскаржуваними рішеннями Відповідач здійснив поділ нерозпайованої частини земельної ділянки та оголосив про проведення електронних торгів з продажу права оренди таких земельних ділянок.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Суди виходили з того, що рішення про припинення права користування землями Позивача (як у розпайованій, так і в не розпайованій частині) жодним компетентним органом не приймалося. Водночас статті 141 Земельного Кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого не входить така підстава, як розпаювання земель СФГ, у той час як внаслідок здійснення такого розпаювання право постійного користування земельною ділянкою, отриманою в постійне користування для цієї мети, фактично припиняється.
За висновками судів, вказане свідчить про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданою для створення СФГ, внаслідок її розпаювання відбувається за передбаченої загальними нормами статті 141 Земельного Кодексу України підстави добровільної відмови від права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України "Про фермерське господарство". Водночас згідно вимог статей 12, 13 цього закону внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки цього господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого. При цьому, чинним на час звернення голови Позивача із заявою про розпаювання земель законодавством було передбачено можливість використання земель фермерським господарством або на праві власності, або на умовах оренди, у зв'язку з чим прийняття рішення щодо передачі решти нерозпайованої земельної ділянки в оренду Позивачу (яке не було ані оскаржене, ані реалізоване останнім) узгоджується з наведеними нормами статі 13 Закону України "Про фермерське господарство".
За матеріалами справи та наданими доказами суди попередніх інстанцій встановили, що після розпаювання між членами фермерського господарства земельної ділянки площею 50,0 га (відомостей про кадастровий номер якої не зазначено ані в Державному акті на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996, ані в погодженні Македонської сільської ради Миронівського району Київської області № 21 від 30.11.2006, ані в розпорядженні Миронівської районної державної адміністрації (далі - Миронівська РДА) від 03.03.2007 № 97, ані в розпорядженні голови Миронівської РДА № 40 від 21.01.2008, оскільки не було розроблено технічну документацію, у зв'язку з чим межі земельної ділянки не було винесено в натурі) нерозпайованою залишилася частина земельної ділянки площею 29,15 га (50,00 га-20,85 га).
Водночас з матеріалів справи вбачається, що на дві окремі земельні ділянки було поділено саме земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 площею 25,9669 га. Проте жодних доказів того, що земельні ділянки площею 13,0000 га (кадастровий номер 3222983600:05:001:0121) та площею 12,9669 га (кадастровий номер 3222983600:05:001:0122) утворилися саме з земельної ділянки, що залишилася після розпаювання земель позивача (площею 29,15 га), немає. Крім того, площі вказаних ділянок вочевидь різняться (25,9669 га та 29,15 га).
В такий спосіб суди прийшли до висновку про відсутність підстав вважати доведеною ту обставину, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,15 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га.
2.3. Позивач не погодився з такими судовими рішеннями та скористався правом на їх касаційне оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. У своїй касаційній скарзі СФГ Коваленко А.П. просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
3.2. Доводами касаційної скарги СФГ Коваленко А.П. є:
- застосування норм статті 79-1 Земельного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19;
- застосування норм статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05;
- необхідність відступити (шляхом уточнення у зв'язку з двозначним формулюванням) від правового висновку Верховного Суду, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 про можливість приватизувати членом фермерського господарства земельну ділянку в межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством.
3.3. Міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Касаційне провадження у справі відкрито 13.03.2025 на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 09.04.2025 з подальшою перервою до 23.04.2025.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 23.04.025 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у зазначеній Відповідачем у відзиві на касаційну скаргу постанові від 08.08.2020 у справі № 635/970/17, щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства внаслідок розпаювання (приватизації) частини такої ділянки її членами.
4.3. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04.06.2025 повернула справу для розгляду колегії Касаційного господарського суду та при цьому вказала на неподібність правовідносин у цій справі № 911/3777/23 та у справі № 635/970/17 та, як наслідок, на не підтвердження існування різних підходів Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в частині припинення права фермерського господарства на постійне користування всією земельною ділянкою внаслідок приватизації членами господарства частини такої ділянки (пункти 37-41).
4.4 Ухвалою від 08.07.2025 справу призначено до розгляду у судовому засіданні 06.08.2025.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. На підставі рішення Миронівської районної ради народних депутатів Миронівського району Київської області від 01.03.1996 Коваленку О.П. було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, розташованою на території Македонської сільської ради, для ведення фермерського господарства (серія КВ, зареєстрований 07.10.1996 у Книзі записів державних актів за № 20).
5.2. У подальшому 05.06.1998 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича та затверджено і зареєстровано його статут.
5.3. 30.11.2006 Македонська сільська рада Миронівського району Київської області надала погодження на розпаювання земельної ділянки розміром 20,85 га для ведення сільськогосподарського виробництва членам позивача (5 осіб) за межами населеного пункту села Македони, а також на надання в оренду Позивачу земельної ділянки розміром 29,15 га для вирощування сільськогосподарської продукції за межами населеного пункту.
5.4. Розпорядженням голови Миронівської РДА від 03.03.2007 № 97 "Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій щодо розпаювання земельної ділянки із земель фермерського господарства та складання державних актів на право власності на землю громадянам - членам ФГ Коваленка в розмірі земельної частки (паю) та щодо передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області" на підставі заяви голови Коваленка А.П. від 02.02.2007 та погодження Македонської сільської ради (рішення від 30.11.2006 27-IV-V "Про надання погодження на розпаювання земельної ділянки ФГ за межами населеного пункту") Позивачу надано дозвіл на виготовлення технічних документацій, зокрема:
- щодо розпаювання земельної ділянки земель фермерського господарства п'ятьом його членам в розмірі земельної частки (паю) близько 4,17 га кожному, загальною площею 20,85 га ріллі, та щодо складання державних актів на право власності на землю для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради;
- щодо передачі Позивачу в оренду терміном на 10 років земельної ділянки близько 29,15 га для ведення фермерського господарства на території Македонської сільської ради.
За змістом цього розпорядження Позивач мав розробити вказані технічні документації та подати їх на затвердження голові райдержадміністрації.
5.5. Розпорядженням голови Миронівської РДА від 21.01.2008 № 40 "Про затвердження технічної документації щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам членам ФГ Коваленко А.П. в розмірі земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Македонської сільської ради" затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) з оформленням державних актів на право власності на земельні ділянки п'ятьом громадянам - членам ФГ (Позивача) загальною площею 20,85 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Македонської сільської ради.
5.6. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у подальшому члени фермерського господарства здійснили за собою реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
5.7. На клопотання Позивача від 09.07.2019 щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель площею 50,0000 га, розташованих на території Македонської сільської ради Миронівського району Київської області, ГУ Держгеокадастру у Київській області листом № 9896/0-6868/0/17-19 від 08.08.2019 надало відповідь, що частина земельної ділянки (20,8500 га) перебуває у власності (користуванні) третіх осіб, а частина площею 29,1500 га знаходиться в масиві, який включено до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, права на які буде виставлено на земельні торги, у зв'язку з чим відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо надання дозволу на проведення інвентаризації земель площею 50,0000 га.
5.8. Згідно довідки Македонської сільської ради № 255 від 27.09.2019, рішення про вилучення земельної ділянки розміром 29,15 га, яка знаходиться в постійному користуванні Позивача, та рішення про розробку документації на проведення аукціонних торгів щодо цієї земельної ділянки сільською радою не приймалися, оскільки ці землі не є в її розпорядженні.
5.9 На запит Позивача щодо виключення вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з переліку призначених для продажу права на них на земельних торгах, ГУ Держгеокадастру у Київській області листом № К-1795/0-2120/6-19 від 15.10.2019 поінформувало про недопущення внесення змін до наказів про затвердження переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, в частині виключення земельних ділянок з переліків, а також про те, що будь-який інший спосіб передачі у користування земельних ділянок, що включені до переліку, окрім як виставлення права оренди на них на земельних торгах, є неможливим.
5.10. У подальшому листом № 10-10-0.221-10777/2-23 від 14.11.2023 ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило наступне:
- відповідно до листа Македонської сільської ради Миронівського району Київської області від 06.11.2018 № 25 з проханням включити земельну ділянку площею 29,1500 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги окремими лотами, Головним управлінням було видано наказ від 26.12.2018 № 123 "Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги";
- 01.04.2019 Головним управлінням було видано наказ № 10-2038/15-19-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" Державному підприємству "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку планується за результатами електронних земельних торгів передати в оренду, площею 29,1500 га на території Македонської сільської; ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою набуття права оренди на земельних торгах (аукціоні) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стало підставою для формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111;
- відповідно до окремого доручення в.о. голови Держгеокадастру від 20.01.2021 № 45/3-21-0.22 Головним управлінням було видано наказ від 22.01.2021 № 31-Т "Про виключення земельної ділянки з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами", площею 29,1500 га на території Македонської сільської ради; в подальшому наказом Головного управління від 22.01.2021 № 35-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано земельні ділянки (у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111) сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Миронівській громаді Обухівського району Київської області.
5.12. Рішенням Миронівської міської ради від 14.08.2023 443851-VIIІ "Про поділ земельної ділянки комунальної владності за межами с. Македони кадастровий номер 3222983600:05:001:0111" вирішено:
- надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами с. Македони загальною площею 25,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111;
- поділити земельну ділянку площею 25,9669 га з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 на дві окремі земельні ділянки в кількості 2 шт. наступним чином: 1 ділянка площею 13,0000 га, 2 ділянка площею 12,9669 га.
5.13. У подальшому Миронівською міською радою прийнято оспорюване у цій справі рішення від 28.09.2023 № 4634-55-VIIІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони" та вирішено, зокрема:
- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миронівської міської територіальної громади за межами с. Македони Обухівського району Київської області загальною площею 25,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0111 на окремі земельні ділянки: земельна ділянка площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та земельна ділянка площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122;
- оголосити проведення електронних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами, загальною площею 25,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0111 та загальною площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122.
5.14. До зазначеного рішення Відповідачем 16.11.2023 внесено наступні зміни:
- внести зміни до п.п. 2, 3 рішення Миронівської міської ради від 28.09.2023 № 4634-55-VIIІ та викладено їх у такій редакції: оголосити проведення електронних торгів з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності окремими лотами, а саме земельної ділянки загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0121 та земельної ділянки загальною площею 12,9669 га, кадастровий номер 3222983600:05:001:0122 (рішення Миронівської міської ради № 4740-58-VIIІ від 16.11.2023 "Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 4634-55-VIIІ від 28.09.2023", яке також є предметом спору у цій справі).
5.15. Матеріалами справи підтверджено, що на 26.12.2023 було призначено аукціони з продажу права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122, право постійного користування якими, за доводами Позивача, належить йому.
5.16. З інформації Відповідача від 04.12.2023, наданої на запит представника Позивача, вбачається наступне:
- підставою для реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 є акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 30.03.2021 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 35-ОТГ від 22.01.2021;
- станом на 04.12.2023 земельні аукціони по продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 не зупинено;
- земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру у зв'язку з поділом та утворенням нових земельних ділянок з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122.
5.17. Право власності Миронівської міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 13.10.2023 № 350273483 та № 350275831.
5.18. Водночас Позивач доводить, що вказані земельні ділянки хоч і виникли шляхом поділу, проте досі обтяжені правом постійного користування, яке йому належить на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, зареєстрованого 07.10.1996 в Книзі записів державних актів за № 20, та потребує захисту у судовому порядку.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу та частиною другою Господарського кодексу України, та до яких належить, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
6.3. Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Частиною другою статті 249 Господарського кодексу України унормовано, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, в господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
6.4. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частини друга та третя статті 152 Земельного кодексу України).
6.5. З матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що розпаювання земель Селянського (фермерського) господарства Коваленко А.П. відбулося відповідно до розпоряджень голови Миронівської РДА від 03.03.2007 та від 21.01.2008.
6.6. Станом на вказані дати (тобто на час прийняття рішень про розпаювання земель) ані Земельний кодекс України, ані Закон України "Про фермерське господарство" не містили правових приписів щодо того, що внаслідок прийняття рішення про розпаювання земель фермерського господарства право землекористування земельною ділянкою припиняється в повному обсязі.
6.7. Лише Законом України № 3613-VI від 07.07.2011 Земельний Кодекс України доповнено статтею 79-1, яка визначила порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Згідно з частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
За приписами частин першої та другої цієї статті формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Частиною десятою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України.
6.8. Проте суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначені норми та прийшли до висновку, що з моменту передачі частини земельної ділянки фермерського господарства у власність її членам, "первісна" земельна ділянка площею 50 га фактично перестала існувати як об'єкт цивільних прав, внаслідок чого у Позивача припинилося право постійного користування нею. За висновками судів припинення права постійного користування внаслідок розпаювання земельної ділянки, переданої для створення СФГ, відбулося з передбаченої загальними нормами статті 141 Земельного кодексу України підстави добровільної відмови від такого права та в порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України "Про фермерське господарство".
В такий спосіб суди попередніх інстанцій безпідставно виснували, що внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки фермерського господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого.
6.9. Одночасно Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій необґрунтованими і з огляду на наступне.
6.10. У постанові від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 Верховний Суд зробив висновок, зокрема, про застосування статті 79-1 Земельного Кодексу України та зазначив, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв'язку з чим зміна кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування земельною ділянкою (пункт 65).
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок (абзац 1 частини десятої статті 24 вказаного Закону).
Положеннями частин першої та другої статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.
За змістом пункту 49 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 - 137 цього Порядку.
Згідно з пунктом 136 цього Порядку відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:
1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;
3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об'єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об'єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об'єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку (пункти 60-64 постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19).
6.11. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 виснувала, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (пункти 7.27-7.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).
6.12. У вказаному рішенні від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005 Конституційний Суд України також зазначив, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, постанови Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 904/2870/22, від 03.06.2025 у справі № 640/23856/21, від 24.06.2025 у справі № 924/921/24).
6.13. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що практика Верховного Суду (як Великої Палати Верховного Суду, так і касаційних судів) спрямована на збереження права землекористування фермерських господарств (зокрема, але не виключно, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 179/1043/16, № 689/1220/17, № 922/989/18, від 15.01.2020 у справі № 540/861/16).
6.14. Крім того Суд звертається до усталеної судової практики про те, що факт неодноразового об'єднання та/або поділу спірної земельної ділянки з іншими земельними ділянками та формування іншої/інших земельних ділянок не перешкоджає їх витребуванню (постанови Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20, від 07.12.2022 у справі № 924/144/20, від 31.01.2023 у справі № 924/504/20, від 26.11.2024 у справі № 924/80/24, від 14.01.2025 у справі № 902/1159/22).
6.15. В такий спосіб Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги Позивача в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та приходить до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій у цій частині.
6.16. Водночас суди підставно відмовили у задоволенні позовних вимог про скасування рішень Миронівської міської ради внаслідок обрання неефективного способу захисту порушених прав, оскільки таке скасування не призведе до їх поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Обрання ж позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Про це виснувано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту.
6.17. В такий спосіб оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішень Відповідача підлягають залишенню в силі.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
7.2. Так відповідно до частин першої-п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.5. Частина перша статті 309 Господарського процесуального кодексу України надає суду касаційної інстанції право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.6. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодекс України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
7.7. Суд касаційної інстанції може зробити правові висновки, у тому числі оціночні, на підставі вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та, за відсутності необхідності встановлення додаткових обставин, які можуть істотно вплинути на правильність вирішення спору, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження, використати свої повноваження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодекс України, і прийняти своє рішення або змінити рішення. До таких висновків дійшла судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 916/1719/22.
7.8. Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодекс України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
7.9. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга СФГ Коваленко А.П. підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані ним судові рішення - скасуванню у вказаних вище частинах з ухваленням нових рішень.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Правила розподілу судових витрат визначені в статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.2. За приписами частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
8.3. Як вбачається з матеріалів справи, СФГ Коваленко А.П. при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у сумі 18 491,28 грн (платіжне доручення том 1 а.с. 13), з яких 5 368 грн - за дві позовні вимоги немайнового характеру та 13 123,27 грн - за дві позовні вимоги майнового характеру (1,5% вартості спірних земельних ділянок).
За подання апеляційної скарги Позивачем було сплачено 27 736,92 грн, з них за дві майнові вимоги - 19 684,90 грн.
За подання касаційної скарги підлягав до сплати судовий збір у розмірі 200% від суми, що повинна бути сплачена при пред'явленні позовної заяви, тобто 36 982,56 грн, з яких 26 246,54 грн - за оскарження судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог майнового характеру. Фактична сплата Скаржником судового збору у більшому розмірі не є підставою для розподілу Судом всієї суми.
8.3. В такий спосіб сплачений Позивачем судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у цій справі підлягає розподілу між сторонами у наступний спосіб:
- на Відповідача покладаються витрати за розгляд позовних вимог майнового характеру, а саме 13 123,27 грн, 19 684,90 грн та 26 246,54 грн відповідно;
- за Позивачем залишається сплачений ним судовий збір за пред'явлення позовних вимог немайнового характеру .
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га, та в частині відмови у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.
3. Прийняти у цій частині нове рішення, яким:
- визнати за Селянським (фермерським) господарством Коваленко Анатолія Прокоповича право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121, площею 13,0000 га;
- визнати за Селянським (фермерським) господарством Коваленко Анатолія Прокоповича право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122, площею 12,9669 га.
4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3777/23 залишити без змін.
5. Стягнути з Миронівської міської ради (08801, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул. Соборності, 48, код у ЄДРПОУ 04054984) на користь Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича (08820, Київська обл., Обухівський р-н, с. Македони, вул. Шахтобудівників, 63, код у ЄДРПОУ 23239117) 13 123,27 грн (тринадцять тисяч сто двадцять три грн 27 коп) за подання позовної заяви, 19 684,90 грн (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн 90 коп) за подання апеляційної скарги та 26 246,54 грн (двадцять шість тисяч двісті сорок шість грн 54 коп) за подання касаційної скарги.
6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко