14 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2308/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Дніпроазот"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025
у справі № 904/2308/24
за позовом акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до акціонерного товариства "Дніпроазот",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів",
про визнання недійсним договору,
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Укртатнафта") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до акціонерного товариства "Дніпроазот" (далі - АТ "Дніпроазот"), в якій просить суд визнати недійсним з моменту укладання договір про відступлення права вимоги від 26.09.2022 № 537/12/2118.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 у справі № 904/2308/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24, зокрема рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним з моменту укладання договір про відступлення права вимоги від 26.09.2022 № 537/12/2118, укладений між ПАТ "Укртатнафта" та АТ "Дніпроазот".
АТ "Дніпроазот" 01.08.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24 (повний текст постанови складено 21.07.2025), а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 у цій справі залишити в силі.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 294 ГПК України унормовано, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовує підстави касаційного оскарження судових рішень, що підпадають під пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України; вказує на те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про поновлення строку на звернення з клопотанням про витребування доказів.
Слід зауважити, що у касаційній скарзі скаржник також зазначає про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на правових висновках Верховного Суду щодо застосування статей 92, 241 Цивільного кодексу України, від яких Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити і такі висновки будуть переглянуті Великою Палатою Верховного Суду, вбачається, що апеляційним господарським судом у межах справи № 904/2308/24 надано неповну оцінку фактичним обставинам на користь висновку про обізнаність контрагента про наявність обмежень повноважень представника юридичної особи.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали касаційної скарги на стадії прийняття не є очевидно неприйнятними і є достатніми для відкриття касаційного провадження.
Статтею 295 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження; до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Разом з тим у касаційній скарзі скаржник просить зупинити виконання та дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку. Клопотання мотивоване посиланням на приписи статті 332 ГПК України та те, що позивачем можуть вчинятися дії щодо недійсності правочину, які полягають у стягненні заборгованості з третьої особи або позивач може звернутись з вимогою про стягнення коштів безпосередньо з відповідача; процедура повороту виконання рішення може бути ускладненою та спричинити виникнення нових спорів; у зв'язку з цим убачається необхідність зупинення дії оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 46 ГПК України).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").
Верховний Суд звертає увагу, що клопотання (заява) про зупинення виконання та/або дії судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судових рішень підтверджені належними доказами. У клопотанні (заяві) заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Зупинення виконання судових рішень в силу приписів статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції обґрунтованих підстав для зупинення виконання та дії оскаржуваного рішення, Суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання та дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24.
Водночас під час перевірки матеріалів касаційної скарги АТ "Дніпроазот" у справі № 904/2308/24 установлено, що ухвалою від 04.06.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 914/768/22 за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" про стягнення пайового внеску та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атріум Естейт" до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору, за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023.
Підставою для передачі справи № 914/768/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено необхідність відступу від її висновків, викладених у постанові від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 про застосування частини третьої статті 91 та статті 241 Цивільного кодексу України. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що варто вказати, що посилання у договорі на те, що особа діє на підставі статуту, не можна у будь-якому випадку ототожнювати з тим, що третя особа - контрагент ознайомилася зі статутом, оскільки буквальний (граматичний) зміст цього положення означає тільки, що сторона вказує підставу повноважень (довіреність, статут), чи здійснюється самопредставництво, а чи то представництво за довіреністю, але це не презюмує, що вона ознайомлена зі статутом та не покладає на третю особу в будь-якому разі обов'язку ознайомлення зі статутом. Питання про те, чи слід вважати особу такою, що знала чи мала знати про перешкоди законному укладенню договору, вирішуються судом у конкретній справі залежно від її обставин та природи договору.
Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 16.07.2025 прийнято до розгляду справу № 914/768/22.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи подібність правовідносин у справі № 904/2308/24 та у справі № 914/768/22, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду сприятиме забезпеченню єдності судової практики, постанова Верховного Суду є остаточною, виступає джерелом формування судової практики, Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Дніпроазот" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/768/22.
Керуючись пунктом 7 частини першої статті 228, статтями 234, 287, 290, 294 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24.
2. Учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу до 29 серпня 2025 року. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.
3. Відмовити у задоволенні клопотання акціонерного товариства "Дніпроазот" про зупинення виконання та дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24.
4. Витребувати матеріали справи № 904/2308/24 господарського суду Дніпропетровської області за позовом акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до акціонерного товариства "Дніпроазот", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", про визнання недійсним договору.
5. Копію ухвали надіслати до господарського суду Дніпропетровської області, Центрального апеляційного господарського суду для виконання та учасникам справи.
6. Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 904/2308/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/768/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов