12 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2182/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (далі - Товариство, позивач) - Наконечний О.М. (адвокат),
відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач, скаржник) - Оленюк С.Л. (самопредставництво),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного підприємства «ЄВРОІМЕКС-ІНВЕСТ» (далі - Підприємство, третя особа) - Порада С.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення АМК
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (головуюча - суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.)
та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 (головуюча - суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.)
у справі за позовом Товариства
до Відділення АМК,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємство,
про визнання частково недійсним та скасування рішення.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для часткового визнання частково недійсним і скасування рішення, яке прийняте Відділенням АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Відділення АМК про визнання частково недійсним і скасування рішення відповідача у частині, що стосується позивача.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неповне з'ясування відповідачем фактичних обставин справи, його висновки ґрунтуються на припущеннях, є незаконними та підлягають скасуванню, з таких підстав:
- учасники торгів не були пов'язані між собою господарськими відносинами та інтересами щодо результатів торгів, оскільки, укладені до моменту оголошення торгів договори є звичайною господарською діяльністю кожного суб'єкта господарювання і не мають характеру пов'язаності в розумінні законодавства;
- електронне листування ніяким чином не стосувалося обміну інформацією та координацією дій у торгах, а пов'язане лише з виконанням господарських договорів;
- подібність оформлених документів учасників у торгах не свідчить про те, що учасники спільно готували свої тендерні пропозиції у торгах, така схожість обумовлена оформленням додатків до тендерної документації замовником;
- послідовність дій у часі під час подання документів та вхід у торги не свідчить про узгодженість дій, оскільки усі учасники подали свої пропозиції в останній визначений замовником день, що є усталеною практикою;
- таким чином, перелічені обставини не можуть бути доказом вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій, а мають оцінюватися в сукупності з іншими обставинами.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 16.12.2024 у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовив.
2.2. Західний апеляційний господарський суд постановою від 17.03.2025 у цій справі, зокрема, апеляційні скарги Товариства та Підприємства задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги Товариства задовольнив.
2.3. Західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 24.04.2025 у цій справі заяву третьої особи про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив частково, стягнув з Відділення АМК на користь Підприємства 12 450,00 грн судових витрат за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні решти вимог заяви відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Відділення АМК, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Відділення АМК з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що апеляційним судом не враховані висновки, викладені у таких судових рішеннях (постановах і ухвалі) Верховного Суду:
4.1.1. від 11.06.2020 у справі №910/10212/19, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 20.05.2021 у справі №924/871/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 22.07.2021 у справі №924/1096/20, від 27.01.2022 у справі №910/16243/20, від 22.12.2022 у справі №914/130/22, від 17.01.2023 у справі №914/3300/21, від 09.11.2023 у справі №924/1230/21, від 05.12.2023 у справі № 924/1266/21, від 07.05.2024 у справі №924/923/23, від 22.08.2024 у справі №910/20567/20, від 21.11.2024 у справі №924/702/23 в частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет), які стосуються спотворення результатів торгів у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності;
4.1.2. від 16.01.2020 у справі №910/367/19 щодо застосування норм статей 7, 19 Закону.
4.2. Також Відділення АМК у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в подібних правовідносинах, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та однакове матеріально-правове регулювання.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Позивач у визначений Судом строк відзив на касаційну скаргу не подав.
5.2. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просила:
- касаційну скаргу Відділення АМК залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін;
- стягнути з відповідача на користь третьої особи судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції.
5.2.1. У мотивувальній частині відзиву Підприємство зазначило, що:
- внаслідок перегляду справи у касаційному порядку понесе витрати на правову допомогу, орієнтовний розмір яких становить 15 000,00 грн;
- докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані у строк, визначений ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що:
- розпорядженням Адміністративної колегії Відділення АМК від 25.03.2021 №63/48-рп/к розпочато розгляд справи №63/1-01-43-2021 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за кваліфікацією передбаченою пунктом 4 частини другої статті 6 і пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;
- Адміністративною колегією Відділення АМК 17.07.2024 прийнято рішення № 63/61-р/к (далі - Рішення) у справі №63/1-01-43-2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Товариство та Підприємство, узгодивши свою поведінку під час участі в торгах №1 на закупівлю «Капітальний ремонт вул. Антонівська у м. Ужгород» (ідентифікатор торгів UA-2019-05-24-001425-а) та торгах №2 «Капітальний ремонт вул. Львівська у м. Ужгород» (ідентифікатор торгів UA-2019-08-27-000317-b), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 і пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону. За вчинення порушення на позивача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн за кожне порушення (разом 136 000,00 грн).
6.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в процесі розгляду справи №63/1-01-43-2021 Відділення АМК дійшло висновку, що учасники під час підготовки та участі в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання, що вбачається з такого.
6.2.1. За замовленням Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради 11.06.2019 (торги №1) та 07.10.2019 (торги №2) проводилися торги (UA-2019-05-24-001425-а (торги №1) та UA-2019-08-27-000317-b (торги №2). У зазначених торгах брали участь: Товариство; Підприємство та інший учасник торгів.
6.2.2. Висновки про антиконкурентні узгоджені дії відповідачем зроблено на підставі сукупності таких обставин:
1) наявність господарських відносин у період до проведення аукціону, під час та після його проведення. Між учасниками аукціону за період 2018-2019 існували сталі господарські відносини, що свідчить про спільне здійснення ними господарської діяльності, тісну співпрацю, комунікацію, узгодженість дій (договір купівлі-продажу від 13.04.2018 №3, договір про надання послуг від 25.03.2019 №25/03/19 та договір купівлі-продажу від 22.04.2019 №22/04);
2) синхронність дій учасників у часі. Учасники розмістили свої заявки на електронному майданчику та завантажили документи в один день та час (11.06.2019 - 08:32:51 та 09:10:49) і здійснили вхід на аукціон з різницею у часі 1 хв. Така погоджена поведінка під час підготовки та участі в торгах підтверджує взаємодію, узгодженість та синхронність дій у часі, що свідчить про координацію дій і не може вважатись випадковим збігом;
3) подібність оформлення документів - підкреслення тексту та оформлення пропозицій у вигляді таблиць; довідки учасників оформлені подібно, що проглядається у назві їх колонок, зазначенні ідентифікаційних кодів, стовпчиків та написанні форми власності суб'єкта господарювання, що свідчить про координацію дій між учасниками.
6.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що Рішення АМК отримано позивачем 09.08.2024. Не погодившись з Рішенням АМК, позивач 09.09.2024 оскаржив його в судовому порядку, в межах, визначеного частиною першою статті 60 Закону строку.
6.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги Товариства та Підприємства підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, з огляду на таке.
6.4.1. У Рішенні АМК обставинами, що свідчать про встановлення між Товариством і Підприємством антиконкурентних узгоджених дій, за твердженнями Відділення АМК, є:
1) наявність між сторонами господарських відносин під час проведення торгів №1 та №2;
2) електронне листування між сторонами під час проведення торгів №1 та №2;
3) особливості оформлення документів тендерних пропозицій сторін у торгах №1 та №2;
4) послідовність дій сторін у часі під час подання тендерних пропозицій та під час входу в аукціон в торгах №2.
6.4.2. У підпунктах 16-17 Рішення АМК відповідач дійшов висновку, що внаслідок господарських відносин між Товариством і Підприємством усувається або відчутно зменшується взаємна визначеність щодо їх поведінки під час участі в торгах, а пов'язаність їх господарськими відносинами свідчить про єдність інтересів і зацікавленість в результатах роботи один одного та наявність умов для обміну інформацією в торгах №1 та №2.
6.4.3. Щодо наявності між сторонами господарських відносин під час проведення торгів №1 та №2 колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що між Товариством і Підприємством існують договірні зобов'язання, які виникли, зокрема, з договорів купівлі-продажу від 13.04.2018 №3, від 22.04.2019 №22/04 та договору про надання послуг за від 25.03.2019 №25/03/19. Суд апеляційної інстанції зауважив, що означені договори, на виконання яких здійснювалося надання послуг та відвантаження товару під час участі Товариства та Підприємства у спірних торгах, укладені сторонами до моменту оголошення про проведення торгів на спірні закупівлі, а мети їх укладення досягнуто сторонами шляхом отримання товару та проведення відповідних розрахунків, що відображено в підпунктах 10-15 Рішення АМК. Вказане свідчить про те, що укладення позивачем і третьою особою означених договорів, спрямоване виключно на задоволення їх власних господарських потреб окремо та не свідчить про здійснення ними господарської діяльності узгоджено або спільно.
6.4.4. На переконання суду апеляційної інстанції укладення сторонами вказаних договорів задовго до моменту оголошення про проведення торгів не може свідчити про доступ до інформації про господарську діяльність один одного, а також про сприяння в обміні інформацією, у тому числі, під час підготовки до участі в торгах. Вказані дії позивача та третьої особи могли бути зумовлені їх власними економічними інтересами. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що ведення господарської діяльності учасниками торгів в умовах ринкової економіки не є беззаперечним доказом сприяння, на наявність якого посилається Відділення АМК у Рішенні АМК.
6.4.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів й одержання прибутку. Водночас, перебування у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між особами під час проведення торгів.
6.4.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення Закону та Закону України «Про публічні закупівлі» не містять заборони суб'єктам господарювання, які беруть участь у процедурі закупівлі, мати господарські договірні відносини між собою та не пов'язують наявність таких стосунків з ознаками узгоджених антиконкурентних дій.
6.4.7. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, сама по собі наявність господарських відносин між позивачем і третьою особою не є ознакою пов'язаності між юридичними особами, а наявність факту господарських відносин не може прямо вказувати на узгодженість дій між позивачем та третьою особою щодо проведення відповідних торгів, відтак наведені Відділенням АМК у пунктах 16-17 Рішення АМК доводи свідчить про неповне з'ясування Відділенням АМК обставин справи.
6.4.8. Відповідач в підпунктах 20-21 Рішення АМК вказує, що за інформацією, наданою ТОВ «Укрнет» в листі від 08.04.2021 за №195/01/01-08, між електронними скриньками Товариства (mishem@ukr.net) та Підприємства (euroinvestbuh@ukr.net) у період проведення торгів №1 та №2 відбувалось електронне листування, дати якого відображені у таблиці №8 Рішення АМК, що свідчить про обмін інформацією між сторонами антимонопольної справи та підтверджує наявність середовища для обміну інформацією та координацію дій між ними.
6.4.9. Дослідивши означене вище листування між позивачем і третьою особою, суд апеляційної інстанції встановив, що обмін електронними листами між Товариством і Підприємством відбувся на виконання господарських зобов'язань між ними, оскільки, у перелічених у таблиці №8 Рішення АМК електронних листах між сторонами відбувався обмін в електронному вигляді накладними, рахунками-фактурами, рахунками на оплату та актами звірки взаємних розрахунків. Водночас, у вказаних електронних листах відсутня будь-яка інформація, яка стосувалася чи могла б стосуватися участі сторін у спірних торгах.
6.4.10. Зі змісту Рішення АМК вбачається, що Відділення АМК не досліджувало вмісту електронних листів, а також не надало оцінки змісту листування, яке відбувалося між сторонами антимонопольної справи під час участі в торгах, відтак, дійшло передчасного висновку про обмін інформацією між позивачем та третьою особою та наявність середовища для координації дій між ними.
6.4.11. Суд апеляційної інстанції вказав, що електронне листування між учасниками торгів у межах власних господарських відносин (не пов'язаних із проведенням тендеру) не можна вважати узгодженими діями й ставити в основу кваліфікації спотворення результатів торгів.
6.4.12. У пункті 5.3 Рішення АМК відповідач дійшов висновку, що перелік зазначених в таблицях 9 та 10 документів містять ознаки подібності в оформленні та не можуть пояснюватися випадковим збігом обставин, зокрема, гарантійні листи та довідки Товариства та Підприємства містять жирне накреслення інформації із назвою предмета закупівлі, а інформація, яка подається учасником торгів у довільній формі, сформовано сторонами у таблиці. Вказані обставини вказують на узгодженість дій Товариства та Підприємства у підготовці їх пропозицій на торги №1 та торги №2.
6.4.13. Дослідивши перелік документів тендерної документації, суд апеляційної інстанції зазначив, що довідки позивача та третьої особи з відомостями про учасників тендерів є візуально різними, а таблична форма подання довідок відмінна, що вбачається з аналізу її пунктів 9, 10, 11, 12. Водночас, дослідивши зміст довідок та гарантійних листів інших учасників тендеру, суд апеляційної інстанції встановив, що такі подали відомості про учасника у табличній формі із виділенням назви предмета закупівлі жирним накресленням, що спростовує твердження Відділення АМК про узгодженість поведінки позивача та третьої особи через схоже оформлення тендерної документації.
6.4.14. Відділення АМК у пункті 5.4 Рішення АМК дійшло висновку про координацію між діями Товариства та Підприємства, що полягала у послідовності їх дій в часі, а саме при поданні тендерних пропозицій у торгах №2 та під час входу в аукціон. Так, відповідач у Рішенні АМК встановив, що сторони антимонопольної справи не були обмежені в часі щодо подання тендерних пропозицій від дати опублікування оголошення (27.08.2019), однак подали свої пропозиції в один день - 11.09.2019 та з невеликою різницею в часі, а вхід в аукціон у торгах №2 здійснили з різницею в 1 хвилину, що не може бути випадковим збігом.
6.4.15. Щодо подання тендерних пропозицій та входження в аукціон в однаковий час, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що з наведених у Рішенні АМК таблиць вбачається подання Товариством і Підприємством їх тендерних пропозицій в останній день строку на подання таких, а час їх входу в аукціон здійснений з різницею в одну хвилину. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що Відділенням АМК не досліджувалося питання з якої адреси відбувалося подання учасниками їх тендерних пропозицій, зокрема, чи сторонами антимонопольної справи для подання документів та для входження в аукціон для участі в торгах №2 використано одну ІР-адресу чи різні. Інформація про ІР-адреси сторін відсутня у Рішенні АМК, відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що таке питання не досліджувалося Відділенням АМК. Подання сторонами їх конкурсних пропозицій в останній день строку могло бути наслідком збігу, встановленого обмеженням в часовому періоді для надання пропозицій, та могло бути пов'язане з особливостями режиму роботи вказаних юридичних осіб. З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що Відділення АМК у пункті 5.4 Рішення АМК дійшло помилкового висновку про координацію між діями позивача та третьої особи, оскільки, не повно з'ясувало та дослідило усі обставини антимонопольної справи.
6.4.16. Здійснивши оцінку наведених Відділенням АМК в Рішенні АМК доказів і обставин та здійснених на їх підставі висновків, дослідивши сукупність наведених сторонами позицій та доказів, виходячи зі стандарту вірогідності доказів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Відділенням АМК не доведено обставин, які мають значення для справи, а встановлені ним факти у своїй сукупності не доводять наявності в діях Товариства та Підприємства обставин щодо усунення конкуренції під час проведення торгів зі здійснення процедур закупівлі «Капітальний ремонт вул. Антонівська у м. Ужгород» (ідентифікатор торгів UA-2019-05-24-001425-a) та «Капітальний ремонт вул. Львівська у м. Ужгород» (ідентифікатор торгів UA-2019-08-27-000317-b) та узгодження їх поведінки чи наміру такого узгодження під час підготовки тендерних пропозицій.
6.4.17. З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції, вважала, помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства, оскільки, Рішення АМК про визнання дій, зокрема, позивача такими, що вчинені з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а також про застосування до позивача і третьої особи штрафів за такі порушення, прийняте відповідачем за неповного з'ясування обставин справи та недоведеності, відтак є незаконним.
6.4.18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи апеляційних скарг позивача та третьої особи знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі, відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства - задоволенню.
6.5. Ухвалюючи додаткову постанову суд апеляційної інстанції встановив, що в апеляційній скарзі Підприємство зазначило, що очікує понести витрати на професійну правову допомогу, орієнтовний розмір який становить 12 000,00 грн Разом з тим, третя особа зазначила, що докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
6.5.1. Від третьої особи 21.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі №914/2182/24, до якої долучено докази на підтвердження розміру понесених витрат.
6.5.2. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 заяву Підприємства призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.04.2025 в режимі відеоконференції з представниками позивача та третьої особи; відповідачу запропоновано подати суду заперечення на заяву третьої особи про відшкодування судових витрат.
6.5.3. На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 відповідач подав свої заперечення, в яких зазначив, що судові витрати є неспівмірними зі складністю справи №914/2182/24, оскільки:
- підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію Відділення АМК, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося;
- подані платіжні доручення не підтверджують надання послуг у цій справі;
- обсяг вказаних годин є безпідставним;
- учасник оскаржує відповідне рішення органу АМК у справі №914/2331/24, апеляційна скарга та інші документи є лише дублюванням його позиції зі справи №914/2331/24. Разом з тим, відповідач зазначив, що заявлені судові витрати не відповідають розумності та реальності їхнього розміру та становитимуть надмірний тягар для Відділення АМК, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
6.5.4. Колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що зазначення Підприємством в апеляційній скарзі про те, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у цій справі, є заявою третьої особи в розумінні частини восьмої статті 129 ГПК України.
6.5.5. У заяві про прийняття додаткового рішення у справі №914/2182/24 Підприємство просило стягнути з відповідача 17 955,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
6.5.6. В обґрунтування своєї заяви третя особа, зокрема, зазначила про те, що Підприємство залучено до участі у справі на стороні позивача та воно активно процесуально підтримувало позовні вимоги (в тому числі й шляхом подання апеляційної скарги). Оскільки, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову Товариства, то у третьої особи не було підстав для подання доказів щодо витрат на правничу допомогу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції. Це пояснюється тим, що третя особа не є стороною спору, а її участь у справі має допоміжний характер. Відповідно, вона не несе обов'язку доводити свої витрати на правничу допомогу в першій інстанції, якщо спір вирішено не на користь позивача. Лише на етапі перегляду справи, коли інтереси третьої особи безпосередньо порушені прийняттям незаконного рішення, постає питання про необхідність відшкодування витрат на правничу допомогу. Схожий підхід, викладений у постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі №922/2992/23.
6.5.7. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою до заяви долучено:
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- договір про надання правової допомоги від 06.06.2019 разом з додатковою угодою від 15.05.2023;
- рахунки та акти виконаних робіт від 08.01.2025, 13.03.2025, 17.03.2025;
- документи про оплату правничої допомоги (платіжні інструкції); витяг із статуту Адвокатського об'єднання «Греца і Партнери».
6.5.8. Суд апеляційної інстанції встановив, що 06.06.2019 Адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» [далі - АО «Греца і Партнери»] (виконавець) та Підприємством (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язався прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання вказаного договору.
6.5.9. Перелік юридичних послуг, які виконавець зобов'язався надати клієнту, сторони погодили в пункті 2 Договору.
6.5.10. За умовами пункту 5.3 Договору надані послуги оформляються актами виконаних робіт, що готуються виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі.
6.5.11. Оплата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця (пункт 6.1 Договору).
6.5.12. АО «Греца і Партнери» та Підприємством 15.05.2023 укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою змінено розмір гонорару адвоката за одну годину роботи, зокрема, встановлено, що вартість години роботи партнера АО «Греца і Партнери» становить 1 500,00 грн.
6.5.13. Третьою особою до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі долучено, також, детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, затрачений ним час для надання перелічених послуг та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у зв'язку із розглядом справи №914/2182/24 в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім цього, заявником подано рахунки, в яких також міститься перелік наданих послуг, час для надання таких і їх вартість, а також акти виконаних робіт і платіжні інструкції про здійснену оплату за послуги. Загальна вартість наданих послуг на правову допомогу становить 17 955 грн.
6.5.14. Скориставшись своїм правом, наданим статтею 126 ГПК України, відповідач подав заперечення на заяву третьої особи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Як на підставу для відмови в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач покликається на незначну складність цього спору, вказує на неспівмірність витрат на професійну допомогу з часом, затраченим адвокатом на надання відповідної допомоги, і обсягом такої допомоги.
6.5.15. Досліджуючи розмір понесених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу через призму реальності, необхідності та розумності таких витрат, колегія суддів апеляційної інстанції, зокрема, вважала, що адвокатом останньої до переліку наданих послуг безпідставно включено такі послуги як коригування процесуальних документів чи подання їх через систему "Електронний суд", позаяк, на переконання суду апеляційної інстанції, послуга яка відображає підготовку пояснень, клопотань чи апеляційної скарги апріорі включає в себе і підготовку процесуального документа, і його коригування, і подання такого документа відповідними засобами зв'язку. Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично оцінює зазначення виконавцем в актах «очікування судового засідання» як послугу, надану адвокатом, оскільки, участь представника Підприємства в судових засіданнях було визначено в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв'язку, таким чином, адвокат, очікуючи судове засідання, не був обмежений у можливості виконання своєї поточної роботи. Судом апеляційної інстанції, також, відхилені такі послуги як підготовка заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з огляду на те, що такі процесуальні документи спрямовані, виключно, на інтереси заявника/його адвоката і не мають характеру необхідних. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що належними, підтвердженими достатніми доказами, обґрунтовано заявленими та необхідними витратами на правову допомогу є 12 450,00 грн.
6.5.16. З врахуванням наведеного, враховуючи позицію третьої особи в суді першої інстанції, яка зводилася до підтримки доводів позивача, приймаючи до уваги задоволення вимог апеляційної скарги Підприємства за результатами перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2024 у цій справі, відтак, на думку суду апеляційної інстанції, за рахунок Відділення АМК третій особі підлягає відшкодуванню 12 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти витрат слід відмовити, у зв'язку із необґрунтованістю таких.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/2182/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.06.2025 у зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2182/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Власов Ю.Л.
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.06.2025 у зв'язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2182/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
7.4. Від позивача 20.06.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на касаційну скаргу.
7.5. Від Товариства 23.06.2025 до Суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляд справи, яке мотивоване тим, що Мельничук М.М., якому адвокат Наконечний В.О. надає правову допомогу, викликаний на 13:30 год. 24.06.2025 повісткою Державного бюро розслідувань у якості свідка. Адвокат Наконечний О.М. також є представником позивача у цій справі.
7.6. Суд протокольною ухвалою від 24.06.2025 визначив дату наступного судового засідання у розгляді касаційної скарги у справі №914/2182/24 на 12.08.2025.
7.7. Суд протокольною ухвалою від 12.08.2025, ураховуючи клопотання позивача та думку учасників справи, залучив його до матеріалів справи з огляду на статтю 42 ГПК України і оцінюватиме його як письмові пояснення у межах статті 300 ГПК України.
7.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.9. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.03.2021 у справі №910/1943/20 про те, що положення Закону та Закону України «Про публічні закупівлі» не містять заборони суб'єктам господарювання, які беруть участь у процедурі закупівлі, мати господарські договірні відносини між собою, та не пов'язують наявність таких стосунків з ознаками узгоджених антиконкурентних дій.
8.10. Предметом судового розгляду у цій справі є наявність/відсутність підстав для часткового визнання недійсним і скасування рішення відповідача, прийнятого Відділенням АМК, і відповідно до якого визнано, що, зокрема, Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача.
8.10.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на неповне з'ясування відповідачем фактичних обставин справи, узагальнено викладені у пункті 1.2 цієї постанови, зазначаючи, що висновки Відділення АМК ґрунтуються на припущеннях, є незаконними та Рішення АМК в оскаржуваній частині підлягають скасуванню.
8.11. Предметом розгляду справи №910/10212/19 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.11.1. Позовна заява мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні АМК в частині, що стосуються позивача, не відповідають обставинам справи, є необґрунтованими та безпідставними.
8.12. Предметом розгляду справи №910/17126/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.12.1. Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що рішення АМК прийнято: за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи.
8.13. Предметом розгляду справи №921/120/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення АМК ухвалене за неповного з'ясування обставин справи, недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та за неправильного застосування норм матеріального права.
8.14. Предметом розгляду справи №924/871/20 було визнання недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте рішення ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, вказаним рішенням не доведена антиконкурентна узгоджена поведінка позивачів, не зазначені докази, які підтверджують негативний вплив на стан конкуренції на цьому ринку у вигляді настання певних негативних наслідків для інших суб'єктів господарювання, зокрема, спотворення результатів торгів, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення, на думку позивача, не відповідає приписам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
8.15. Предметом розгляду справи №914/938/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.15.1. Позові вимоги мотивовані, зокрема, тим, що Рішення АМК прийнято: за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
8.16. Предметом розгляду справи №924/1096/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.16.1. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що рішення АМК прийнято: за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
8.17. Предметом розгляду справи №910/16243/20 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.17.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Комітет неповно з'ясував обставини справи та дійшов необґрунтованих висновків, внаслідок чого прийняв протиправне рішення.
8.18. Предметом розгляду справи №914/130/22 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.18.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, вказані у рішенні відділення АМК про антиконкурентні узгоджені дії позивача та іншого учасника торгів під час їх участі в електронних торгах на закупівлю товарів є необґрунтованими, а встановлені обставини - недоведеними.
8.19. Предметом розгляду справи №914/3300/21 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.19.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки територіального відділення АМК, які викладені у рішенні, є безпідставними та такими, що не підтверджуються в сукупності належними та допустимими доказами.
8.20. Предметом розгляду справи №924/1230/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.20.1. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на протиправність оспорюваного рішення, з огляду на його прийняття з порушенням вимог законодавства.
8.21. Предметом розгляду справи №924/1266/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.21.1. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на протиправність оспорюваного рішення, з огляду на його прийняття з порушенням вимог законодавства.
8.22. Предметом розгляду справи №924/923/23 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.22.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях позивача відсутнє порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі в конкурсних торгах; рішення Комітету є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
8.23. Предметом розгляду справи №910/20567/20 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.23.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в рішенні АМК, не підтверджуються відповідними доказами; зроблені на припущеннях і не свідчать про порушення позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції; поведінка позивача не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів і ґрунтується на суб'єктивній думці посадових осіб відповідача, які проводили перевірку.
8.24. Предметом розгляду справи №924/702/23 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.24.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення територіального відділення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення відповідач: неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки територіального відділення АМК у рішенні не відповідають обставинам антимонопольної справи.
8.25. Предметом розгляду справи №910/367/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.25.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не вчиняв антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, рішення АМК підлягає скасуванню з підстав, визначених частиною першою статті 59 Закону.
8.26. З огляду на викладене, ця справа та справи означені скаржником (дивись пункти 4.1.1, 4.1.2, 8.10 - 8.25.1) є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання частково недійсним рішення АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, що у контексті змістовного критерію вказує на схожість спірних правовідносин.
8.27. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду в частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень органів АМК, які стосуються спотворення результатів торгів у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності та щодо застосування норм статей 7, 19 Закону такого змісту:
« 57. При цьому, касаційний суд відзначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення у справі з огляду на виключні повноваження органів АМКУ здійснювати оцінку та кваліфікацію дій суб'єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію. Отже, аргументи позивача щодо обов'язку суду досліджувати та аналізувати всі дії учасників справи є необґрунтованими та суперечать статтям 7, 19 Закону України ?Про Антимонопольний комітет України?» (постанова Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/367/19).
8.28. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
8.28.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.28.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.29. Верховний Суд неодноразово та послідовно наголошував, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону.
8.30. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.31. Відповідно до приписів Закону в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
8.32. Зі змісту судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій, встановлено, що дії позивача кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у зв'язку з чим на Товариство АМК накладено штраф.
8.33. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону, для скасування оскаржуваного Рішення АМК.
8.34. Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційні скарги, скасував рішення суду першої інстанції, задовольнив позовні вимоги, вказавши, зокрема, про те, що Відділенням АМК не доведено обставини, які мають значення для справи, а встановлені ним факти у своїй сукупності не доводять наявності в діях, зокрема, Товариства обставин щодо усунення конкуренції під час проведення торгів та узгодження їх поведінки чи наміру такого узгодження під час підготовки тендерних пропозицій.
8.35. Втім, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваної постанови та додаткової постанови й залишення рішення суду першої інстанції без змін.
8.36. Узагальнені покликання Відділення АМК зводяться, зокрема, до такого:
- на думку відповідача, з аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції здійснював аналіз, встановлених у Рішенні АМК обставин, окремо щодо кожного доказу, а не сукупність доказів щодо торгів, у той час як Відділення АМК звертало увагу, що усі докази саме в сукупності щодо кожної закупівлі;
- скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно з'ясовував обставини щодо використання ІР-адрес, фактично, перебравши повноваження органу АМК, що свідчить про неправильне застосування норм пунктів 1, 2 частини першої та частини четвертої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та частини другої статті 19 Конституції України;
- на думку відповідача, суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував виконання норми частини другої статті 4 ГПК України щодо апеляційної інстанції.
8.37. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, відзиву та письмових пояснень, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
8.38. При цьому, відповідне з'ясування наявності/відсутності підстав для визнання недійсним чи скасування рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.
8.39. Верховний Суд виходить також (окрім означеного в пунктах 8.37 - 8.38 цієї постанови) з того, що:
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України);
- при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 5-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (частина перша статті 237 ГПК України);
- у силу приписів частин другої та третьої статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
- принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Такі ж висновки щодо застосування стандарту переваги більш вагомих доказів зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;
- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";
- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;
- тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- Верховний Суд, виходячи із системного аналізу завдань АМК, кваліфікації за частиною четвертою статті 6 Закону у сукупності зі статтею 86 ГПК України, у цій категорії справ стандарту доказування і тлумачення, застосований Верховним Судом у низці справ (зокрема, у постановах від 07.12.2023 у справі №910/16639/21, від 19.12.2024 у справі №910/257/24, від 01.04.2025 у справі №914/484/24), що свідчить про сталість підходу щодо стандарту доказування;
- Верховний Суд наголошує, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23);
- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
8.40. Верховний Суд виходить з того, що застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
8.41. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).
8.42. При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
8.43. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги позивача та третьої особи у межах доводів апеляційних скарг, ураховуючи предмет і підстави позову, з огляду на статтю 269 ГПК України, через призму статті 59 Закону дослідив і надав оцінку доказам й доводам, наданим учасниками справи, зокрема, доказам, які на думку АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства (дивись розділ 6 цієї постанови) та дійшов висновку про те, що Рішення АМК прийняте відповідачем за неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для справи та недоведення обставин, які мають значення для справи, і які визнані встановленими.
8.44. Водночас, Верховний Суд відхиляє доводи Відділення АМК про те, що суд апеляційної інстанції фактично встановлював відсутність антиконкуренних узгоджених дій, перебираючи на себе дискреційні повноваження АМК, оскільки, апеляційний розгляд здійснювався через призму статті 59 Закону у порядку, визначеному ГПК України.
8.45. На думку Відділення АМК, обставинами, що свідчать про встановлення між Товариством і Підприємством антиконкурентних узгоджених дій є:
1) наявність між сторонами господарських відносин під час проведення торгів №1 та №2;
2) електронне листування між сторонами під час проведення торгів №1 та №2;
3) особливості оформлення документів тендерних пропозицій сторін у торгах №1 та №2;
4) послідовність дій сторін у часі під час подання тендерних пропозицій та під час входу в аукціон в торгах №2.
8.46. Втім, зі змісту оскаржуваної постанови (дивись розділ 6 цієї постанови) вбачається, що суд апеляційної інстанції, здійснивши оцінку наведених Відділенням АМК в Рішенні АМК доводів, доказів і обставин та здійснених на їх підставі висновків, дослідивши сукупно й окремо наведених сторонами позицій та доказів, виходячи зі стандарту вірогідності доказів, у порядку статей 73, 76-79, 86, 210, 269, дійшов висновку, що Відділенням АМК не доведено обставини, які мають значення для справи, та встановлені ним факти у своїй сукупності у контексті її вірогідності не доводять наявності в діях, зокрема, Товариства обставин щодо усунення конкуренції під час проведення торгів, узгодження поведінки позивача з третьою особою чи наміру такого узгодження під час підготовки тендерних пропозицій.
8.47. Так, суд апеляційної інстанції стосовно обставин, які означені у пункті 8.45 цієї постанови, вказав, зокрема, таке:
1) щодо наявності між сторонами господарських відносин під час проведення торгів №1 та №2 колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що між Товариством і Підприємством існують договірні зобов'язання, які виникли, зокрема, з договорів купівлі-продажу від 13.04.2018 №3, від 22.04.2019 №22/04 та договору про надання послуг за від 25.03.2019 №25/03/19. Суд апеляційної інстанції зауважив, що означені договори, на виконання яких здійснювалося надання послуг та відвантаження товару під час участі Товариства та Підприємства у спірних торгах, укладені сторонами до моменту оголошення про проведення торгів на спірні закупівлі, а мети їх укладення досягнуто сторонами шляхом отримання товару та проведення відповідних розрахунків, що відображено в підпунктах 10-15 Рішення АМК. Вказане свідчить про те, що укладення позивачем і третьою особою означених договорів, спрямоване виключно на задоволення їх власних господарських потреб окремо та не свідчить про здійснення ними господарської діяльності узгоджено або спільно (також дивись пункти 6.4.3 - 6.4.7 цієї постанови);
2) стосовно електронного листування між сторонами під час проведення торгів №1 та №2, суд апеляційної інстанції, дослідивши вказане листування встановив, що обмін електронними листами між Товариством і Підприємством відбувся на виконання господарських зобов'язань між ними, оскільки, у перелічених у таблиці №8 Рішення АМК електронних листах між сторонами відбувався обмін в електронному вигляді накладними, рахунками-фактурами, рахунками на оплату та актами звірки взаємних розрахунків. Водночас, у вказаних електронних листах відсутня будь-яка інформація, яка стосувалася чи могла б стосуватися участі сторін у спірних торгах. Зі змісту Рішення АМК вбачається, що Відділення АМК не досліджувало вмісту електронних листів, а також не надало оцінки змісту листування, яке відбувалося між сторонами антимонопольної справи під час участі в торгах, відтак, дійшло передчасного висновку про обмін інформацією між позивачем та третьою особою та наявність середовища для координації дій між ними;
3) щодо особливості оформлення документів тендерних пропозицій сторін у торгах №1 та №2 суд апеляційної інстанції, дослідивши перелік документів тендерної документації, зазначив, що довідки позивача та третьої особи з відомостями про учасників тендерів є візуально різними, а таблична форма подання довідок відмінна, що вбачається з аналізу її пунктів 9, 10, 11, 12. Водночас, дослідивши зміст довідок та гарантійних листів інших учасників тендеру, суд апеляційної інстанції встановив, що такі подали відомості про учасника у табличній формі із виділенням назви предмета закупівлі жирним накресленням, що спростовує твердження Відділення АМК про узгодженість поведінки позивача та третьої особи через схоже оформлення тендерної документації;
4) стосовно послідовності дій сторін у часі під час подання тендерних пропозицій та під час входу в аукціон в торгах №2 колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що з наведених у Рішенні АМК таблиць вбачається подання Товариством і Підприємством їх тендерних пропозицій в останній день строку на подання таких, а час їх входу в аукціон здійснений з різницею в одну хвилину. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що Відділенням АМК не досліджувалося питання з якої адреси відбувалося подання учасниками їх тендерних пропозицій, зокрема, чи сторонами антимонопольної справи для подання документів та для входження в аукціон для участі в торгах №2 використано одну ІР-адресу чи різні. Інформація про ІР-адреси сторін відсутня у Рішенні АМК, відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що таке не досліджувалося Відділенням АМК. Подання сторонами їх конкурсних пропозицій в останній день строку могло бути наслідком збігу, встановленого обмеженням в часовому періоді для надання пропозицій, та могло бути пов'язане з особливостями режиму роботи вказаних юридичних осіб. З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що Відділення АМК у пункті 5.4 Рішення АМК дійшов помилкового висновку про координацію між діями позивача та третьої особи, оскільки, не повно з'ясував та дослідив усі обставини антимонопольної справи.
8.48. Системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень АМК), Закону (щодо меж його застосування), свідчить про те, що АМК проводить дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; а у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення.
8.49. Верховний Суд виходить з того, що АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов'язку всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі доказів.
8.50. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
8.51. Верховний Суд виходить з того, що у застосуванні процедурних і процесуальних норм діяльності АМК, як підстави для визнання недійсним або скасування прийнятого органом АМК рішення, необхідно, враховувати положення частини другої статті 59 Закону, відповідно до якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
8.52. Наведена норма свідчить, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів АМК є порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
8.53. Верховний Суд виходить з того, що суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином, суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
8.54. Суд наголошує, що покликання скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів, до якої суд касаційної інстанції вдаватися не може, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.
8.55. Суд апеляційної інстанції на виконання припису статті 59 Закону проаналізував зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірив дотримання Відділенням АМК вимог законодавства, дослідив та оцінив наведені сторонами доводи та аргументи, докази, з дотриманням статті 86 ГПК України дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується позивача.
8.56. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що висновки суду апеляційної інстанції не є узагальненими, а містять належні висновки щодо дослідження, оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованого позивачу порушення антимонопольного законодавства, що відповідає статті 86, 237, 238 ГПК України, судом апеляційної інстанції з'ясовані обставини існування підстав для визнання протиправним і скасування Рішення АМК у частині, що стосується недотримання органом АМК положень статті 59 Закону.
8.57. Верховний Суд виходить з того, що оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду, означених у пункті 4.1.1 цієї постанови, з огляду на таке.
8.57.1. Зі змісту судових рішеннях у справах №910/10212/19, №910/17126/19, №921/120/20, №924/871/20, №914/938/20, №924/1096/20, №910/16243/20, №914/130/22, №914/3300/21, №924/1230/21, №924/1266/21, №924/923/23, №910/20567/20, №924/702/23 вбачається, що під час їх розгляду суди не встановили наявність підстав передбачених статтею 59 Закону для визнання рішення АМК недійсним.
8.57.2. Також, судами у вказаних вище справах були з'ясовані відмінні, від цієї справи обставини, що підтверджують, антиконкуренті узгоджені дії відповідачів антимонопольних справ, зокрема, наявність спільних працівників, спільних засновників, надавання фінансової допомоги, використання однієї ІР-адреси, однакові помилки в оформленні документів, тощо.
8.58. Стосовно доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно з'ясовувано обставини щодо використання ІР-адрес, фактично, перебрано повноваження органу АМК, що свідчить про неправильне застосування норм пунктів 1, 2 частини першої та частини четвертої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та частини другої статті 19 Конституції України, слід зазначити таке.
8.59. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не перебрав на себе повноважень Відділення АМК та не з'ясував обставин щодо використання однієї ІР-адреси, а, розглядаючи доводи апеляційних скарг Товариства та Підприємства щодо подання ними тендерних пропозицій та входження в торги в однаковий час, зазначив про те, що Відділенням АМК не досліджувалося питання з якої адреси відбувалося подання учасниками їх тендерних пропозицій, зокрема, чи сторонами антимонопольної справи для подання документів та для входження в аукціон для участі в торгах №2 використано одну ІР-адресу чи різні, зазначив, що інформація про ІР-адреси сторін відсутня у Рішенні АМК, відтак, суд апеляційної інстанції вказав, що таке питання не досліджувалося Відділенням АМК. Вказане узгоджується зі статтею 59 Закону через призму недоведеності обставин і неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
8.60. Щодо покликань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував виконання норми частини другої статті 4 ГПК України щодо апеляційної інстанції, слід зазначити таке.
8.61. Відповідно до статті 4 «Право на звернення до господарського суду» ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою юрисдикцією господарських судів за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій.
Термін "адміністратор за випуском облігацій" вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.
До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
8.62. Слід зазначити, що Підприємство у цій справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача вступ/залучення якої регулюється статтею 50 ГПК України.
8.63. У силу приписів частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
8.64. Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
8.65. Отже, Підприємство, як учасник процесу, а саме третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача скористалася своїм процесуальним правом на подання відповідної апеляційної скарги.
8.66. Суд наголошує, що законодавець не обмежує право третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на звернення з апеляційною скаргою та не вказує, що прохальна частина такої скарги не може містити вимоги про задоволення позовних вимог.
8.67. Касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.68. Так, Відділення АМК у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону в подібних правовідносинах, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та однакове матеріально-правове регулювання.
8.69. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вказану вище норму права, що полягає у її неправильному тлумаченні.
8.70. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
8.71. Верховний Суд неодноразово виснував, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
8.72. Скаржник не наводить в чому саме полягало неправильне тлумачення вказаної норми судом апеляційної інстанції, що виключає можливість з'ясування судом касаційної інстанції наявності/відсутності неправильного застосування судом апеляційної інстанції означеної норми матеріального права та надання відмінного/іншого правового висновку у подібних правовідносинах.
8.73. У контексті доводів касаційної скарги Суд наголошує, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності. Водночас, сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження.
8.74. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.75. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.76. Відділенням АМК не мотивовано та не доведено, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих (стаття 77 ГПК України), неналежних (стаття 76 ГПК України), недостовірних (стаття 78 ГПК України) чи невірогідних (стаття 79 ГПК України) доказів.
8.77. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.78. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.79. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі щодо оскарження постанови, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення без змін рішення суду першої інстанції відсутні.
8.80. Скаржник не наводить у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження додаткової постанови та зазначає лише те, що, враховуючи безпідставність постанови від 17.03.2025, додаткова постанова від 24.04.2025 у цій справі про розподіл судових витрат є необґрунтованою.
8.81. Оскільки, доводи касаційної скарги щодо постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, скаржником не наведено інших підстав оскарження додаткової постанови, то відсутні наслідки для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції, як похідного судового акта та як наслідок відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Відділення АМК в частині додаткової постанови.
8.82. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві та письмових поясненнях, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.83. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.84. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.85. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
10.2. Щодо означеної Підприємством у відзиві на касаційну скаргу вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів і невиконання приписів статті 80 ГПК України протягом встановленого ГПК України строку, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом третім частини восьмої статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №914/2182/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова