12 серпня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/142/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук О. В., за участю секретаря судового засідання Медвідчук І.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МИРТ» про розстрочення виконання рішення у справі за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до Товариства з обмеженою відповідальністю “МИРТ», м. Чернівці
про стягнення безпідставно збережених коштів - 32370,90 грн
Представники сторін:
від стягувача - не з'явився;
від боржника - не з'явився.
Обставини справи: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 позов Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “МИРТ» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 32370,90 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МИРТ» на користь Чернівецької міської ради 32370,90 грн безпідставно збережених коштів та 3028 грн судового збору.
“12» червня 2025 року на виконання вищевказаного рішення видано наказ про примусове виконання рішення.
“11» липня 2025 року від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшла заява (вх. №2316) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області у справі №926/142/25 від 05.05.2025, рівними частинами по 3000 грн на дванадцять місяців (дванадцятий місяць - 2398,90 грн).
У зв'язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічний відпустці, ухвалою від 29.07.2025 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення у судовому засіданні призначено на 12.08.2025.
11.08.2025 року від позивача на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання про розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду без участі представника Чернівецької міської ради. При цьому в клопотанні зазначено, що стягувач не заперечує проти задоволення вищевказаної заяви.
У судове засідання представники сторін не з'явились, що не перешкоджає розгляду заяви без їх участі.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Тобто, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України», заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі “Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, боржник посилається на воєнний стан в країні, дефіцитом кадрів та іншими негативними обставинами, які виникли через військову агресію сторонньої країни ускладнили фінансову спроможність відповідача одразу сплатити заборгованість.
Водночас, боржник виявляє намір добросовісно сплатити кошту на користь позивача згідно запропонованого графіку розстрочення виконання рішення на 12 місяців річними частинами. При цьому, вказує, що арешт банківських рахунків може призвести до неможливості здійснювати подальшу господарську діяльність і не буде у повній мірі сприяти ефективному виконанню рішення.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати товариству та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.
При цьому стягувач не заперечує проти розстрочення виконання рішення у даній справі зі сплатою рівними частинами суми заборгованості.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги позицію стягувача стосовно поданої боржником заяви, а також матеріальні інтереси обох сторін, з метою дотримання балансу їх інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України та розстрочення виконання судового рішення у цій справі.
Поряд з цим, боржник просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно. Згідно з запропонованим відповідачем графіком погашення строк оплати передбачено з 15 серпня 2025 року по 15 липня 2026 року.
Однак, положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У даній справі Господарським судом Чернівецької області ухвалено рішення - 05.05.2025, тому, враховуючи приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення виконання судового рішення в даному випадку можливе до 05.05.2025, починаючи з п'ятого числа, наступного за місяцем постановлення цієї ухвали.
Отже суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МИРТ» про розстрочення виконання судового рішення у справі №926/142/25 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 у справі №926/142/25 строком на дев'ять місяців з щомісячним погашенням боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю “МИРТ», м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36, код 37158896) на користь кредитора (Чернівецької міської ради, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147) заборгованості та судового збору рівними частинами по 4000 грн (вісім місяців) та 3398 (дев'ятий місяць), починаючи з 05.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано « 14» серпня 2025 року.
Суддя О.В. Гончарук