18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р. Черкаси справа №925/930/25
Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Київстар» (вулиця Дегтярівська, 53, місто Київ, 03113, ідентифікаційний код 21673832) про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Землероб» (вулиця Байди Вишневецького, 36/1, місто Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 42790885) про стягнення заборгованості у сумі 24262,12 грн,
Приватне акціонерне товариство «Київстар» звернулося у Господарський суд Черкаської області із заявою про видачу судового наказу за вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Землероб» про стягнення 24262,12 грн заборгованості за угодою про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку №10384162 від 11.04.2021. У своїй заяві Приватне акціонерне товариство «Київстар» також просило суд покласти на боржника судові витрати зі сплати судового збору у сумі 302,80 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 05.08.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №925/930/23 та передано на розгляд судді Кучеренко О.І.
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до частин 1-3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Дослідивши заяву Приватного акціонерного товариства «Київстар», суддя вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1 та 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Приватним акціонерним товариством «Київстар» на підтвердження наявності заборгованості до заяви про видачу судового наказу додано: копію угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку №10384162 від 11.04.2021, копію замовлень №б/н від 11.04.2021 та копії рахунків від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023 та від 31.10.2023.
Частина 1 та 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з пунктами 15 та 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Суд зазначає, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з частинами 3 та 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19 та від 19.01.2022 у справі №202/2965/19).
Надана суду паперова роздруківка угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку №10384162 від 11.04.2021 не посвідчена в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Землероб» підписало вказану угоду, не додано жодних доказів нанесення електронного цифрового підпису (зокрема, протоколу створення та перевірки електронного підпису, з якого би слідувало, що саме уповноважена особа боржника підписала цю угоду).
Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, заявником не надано доказів укладення між ним та боржником угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку №10384162 від 11.04.2021 та із поданої заяви не можливо встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі пунктів 1 та 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Приватному акціонерному товариству «Київстар» (вулиця Дегтярівська, 53, місто Київ, 03113, ідентифікаційний код 21673832) у видачі судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Землероб».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко