Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" серпня 2025 р.м. ХарківСправа №922/2061/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ"
доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Харків
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КЕВ м. Харків, в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 20.12.2024 №2027 у розмірі 116.820,32 грн.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 20.12.2024 №2027 в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 з урахуванням малозначності справи №922/2061/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 у справі №922/2061/25 прийнято до розгляду заяву ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" про зменшення розміру позовних вимоги.
26.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №15130/25), в якому зазначає, що невиконання зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. В діях Відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України. У даному випадку ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування та документального підтвердження наміру умисного невиконання відповідачем спірного Договору. В діях відповідача не було вини, а тому вважає, що КЕВ м. Харків повинен бути звільнений від відповідальності.
27.06.2025 через підсистему ЄСІТ "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15185/25), в якій зазначає, що відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у Відповідача необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Також затримка фінансування не виправдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Правом на подання заперечень відповідач не скористався.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
На підставі заяви-приєднання від 20.12.2024 Харківське КЕУ (в подальшому перейменоване на КЕВ м. Харків) приєдналося до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції №11/25. Додатком до заяви надана інформація щодо об'єктів споживача.
Згідно з умовами укладеного між ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (постачальник) та Харківське КЕУ (споживач) оговору про постачання електричної постачальником універсальних послуг від 20.12.2024 №2027 (надалі - Договір) постачальник продає електричну енергію споживачу як різновид товару для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.8. Договору).
Строк (термін) постачання електричної енергії до 30.04.2025, але у будь-якому разі до моменту припинення фактичного постачання електричної енергії та зміни постачальника електричної енергії згідно з порядком, встановленим ПРЕЕ.
Додатковою угодою від 26.03.2025 №1 змінені найменування та реквізити споживача на КЕВ м. Харків.
Додатковою угодою від 17.04.2025 №2 пункту 5.1.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: ціна Договору згідно з обсягами бюджетного фінансування становить 2.073.600,00 грн.
Додатком №3 до Договору сторонами погоджені обсяги електричної енергії за період з 01.01.2025 до 30.04.2025 у кількості 480.000,00 кВт*год.
Як зазначає позивач, відповідачем у період з січень-березень 2025 була спожита електрична енергія в кількості 36.301,00 кВт*год, про що свідчить наданий АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
На підставі наданих АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" фактичних обсягів електричної енергії позивачем були сформовані рахунки на електричну енергію нараховану в січні-березні 2025 на загальну суму 156.820,32 грн, котрі були надіслані засобами поштового зв'язку на адресу відповідача. На зазначені в рахунках суми позивачем також були складені Акти приймання-передачі електричної енергії за січень-березень 2025.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2025 за Договором з урахуванням здійснених часткових оплат становить 116.820,32 грн та залишається не сплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Особливості постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Факт споживання електричної енергії відповідачем у січні-березні 2025 на загальну суму 156.820,32 грн підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на опати та актами приймання-передачі електричної енергії, які були складені на підставі наданих АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" фактичних обсягів електричної енергії КЕВ м. Харків. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов'язань відповідача. Так, умовами Комерційної пропозиції №11/25 (Розділ 5) передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача зі спожитої електричної енергії за Договором становить 116.820,32 грн та залишається несплаченою, доказів протилежного матеріали справи не містять.
У відзиві на позовну заяву відповідач також посилається на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов'язку їх оплати. Оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №916/1345/18.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. За приписами частини другої статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 116.820,32 грн не подано.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за електричну енергію за Договором у розмірі 116.820,32 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (Україна, 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61 код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 20.12.2024 №2027 у розмірі 116.820,32 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "14" серпня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля