адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
31.07.2025
Справа № 917/14/22
За позовною заявою Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт. Диканька, Полтавська область, 38500 в інтересах держави в особі Диканської селищної ради, вул. Незалежності, 133, смт. Диканька, 38500
до Фізичної особи-підприємця Чугуєвець Віктора Миколайовича, АДРЕСА_1
про розірвання договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок.
Суддя Погрібна С. В.
Секретар судового засідання Данько М. С.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи. У січні 2022 року заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чугуєвець Віктора Миколайовича (далі - відповідач та/або ФО-П Чугуєвець В.М.) про:
1) розірвання договору оренди землі від 27.12.2012, укладеного між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФО-П Чугуєвець В.М., щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки;
2) розірвання договору оренди землі від 27.12.2012, укладеного між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області та фізичною особою-підприємцем Чугуєвець В. М., щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 у справі № 917/14/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 917/14/22, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення та постанову, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задовольнити в повному обсязі.
Постановою Верховного суду України від 30 липня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково; рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 917/14/22 скасовано; справу № 917/14/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.08.2024 був визначений інший склад суду, головуючий суддя Погрібна С. В.
Ухвалою від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до провадження та призначено підготовче засідання.
24.10.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження; відкладено підготовче засідання на 10.12.2024, 11:00.
09.12.2024 від представника відповідача надійшли пояснення по справі (вх. № 16588) та заява про відкладення підготовчого засідання (вх. № 16589), у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі. Підготовче засідання відкладено на 23.01.2025.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 23.01.2025 не відбулось. Призначено дату наступного підготовчого засідання на 18.02.2025, 11:30.
18.02.2025 ухвалою суду закрите підготовче провадження, призначене розгляд справи по суті на 17.04.2025, 10:30.
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкладено розгляд справи по суті на 10.06.2025, 11:30.
10.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання по суті (вх. № 7690), у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
З метою забезпечення процесуальних прав сторін, з урахуванням клопотання представника відповідача, відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 31.07.2025, 11:30.
В судовому засіданні 31.07.2025 прокурором викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень. Судом були з'ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, суд розглядає спір за наявними матеріалами.
Прокурор на обґрунтування позовних вимог посилався на те, що земельні ділянки: з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га та кадастровим номером 5321084500:00:003:0184 площею 29, 2162 га (далі - спірні земельні ділянки), які перебувають в оренді ФО-П Чугуєвець В. М., упродовж 2020-2021 роки використовував з порушенням вимог статті 19, частин першої, п'ятої статті 20, частин першої, третьої статті 22, частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 37 Закону України «Про охорону земель», статей 13, 25 Закону України «Про оренду землі», статті 1 Закону України «Про землеустрій», а також інших нормативно-правових актів та пунктів 15, 17, 31 договорів оренди землі від 27.12.2012.
Як зазначає прокурор, спірні земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення, є сіножатями та пасовищами, можуть використовуватися лише у межах вказаного виду користування, однак ФО-П Чугуєвець В. М. використовував як рілля, що є порушенням умов договорів оренди землі від 27.12.2012 та норм чинного законодавства, відтак є підставою для розірвання вказаних договорів, через використання орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням.
Відповідач вважає, що посилання прокурора на статтю 37 Закону України "Про охорону земель", відповідно до якої на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, щодо розорювання пасовищ та сіножатей, є безпідставною, оскільки ці обмеження повинні бути зареєстровані у встановленому законом порядку.
Відповідач посилається на те, що у пункті 26 договорів оренди землі від 27.12.2023 зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження), а пунктом 30 договорів визначено, що орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов Договорів.
Як зазначає відповідач, прокурором не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили порушення ФО-П Чугуєвець В.М. вимог закону та договору.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
27.12.2012 між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови Оніщенка Ю. В. та ФО-П Чугуєвець В. М. укладено Договір оренди землі № 1007, відповідно до пунктів 1, 2, 8 якого, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканського району. В оренду передано земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19, 1081 га (пасовища). Договір укладено на 25 років (далі - договір № 1007).
Відповідно до пункту 15 договору № 1007, земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договору № 1007, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пункту 17 договору № 1007 умови збереження стану об'єкта оренди: дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення.
Договір № 1007 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.05.2014 за № 5555260.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 16.09.2019 № НВ-5314278412019, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 01.01. - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
09.02.2021 між Диканською селищною радою (орендодавець) та Чугуєвець В. М. (орендар) укладено додаткову угоду до договору № 1007, якою збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 21 608,03 грн на рік.
27.12.2012 між Диканською районною державною адміністрацією, в особі голови Оніщенка Ю. В. та ФО-П Чугуєвець В. М. укладено Договір оренди землі № 1008, згідно з пунктами 1, 2, 8 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Петро-Давидівської сільської ради Диканського району. В оренду передано земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га (сіножаті). Договір укладено на 25 років (далі - договір № 1008).
Відповідно до пункту 15 Договору № 1008 земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 договору № 1008, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пункту 17 договору № 1007 умови збереження стану об'єкта оренди: дотримуватися вимог нормативних актів щодо порядку користування землями сільськогосподарського призначення.
Договір № 1008 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.05.2014 за № 5556016.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 25.06.2013 № НВ-5300412342013, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5321084500:00:003:0184 01.01. - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та вид використання земельної ділянки - для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
09.02.2021 між Диканською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено Додаткову угоду до Договору № 1008, якою збільшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 43 018,40 грн на рік.
29.09.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкта - земельної ділянки № 896-ДК/0797/АП/09/01/-20, яким встановлено, що на спірних земельних ділянках, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області, виявлено посіви сільськогосподарської культури кукурудзи. Вказані земельні ділянки перебувають в оренді ФО-П Чугуєвець В. М. на підставі договорів оренди від 27.12.2012, укладених терміном на 25 років.
В акті зазначено, що ФО-П Чугуєвець В. М. використовує спірні земельні ділянки з порушенням статті 37 Закону України «Про охорону земель», вимог пункту «г» частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій», статті 15 Закону України «Про оренду землі», так як зміну істотних умов Договору оренди землі від 27.12.2012 не здійснено. Будь-які Додаткові угоди до Договорів оренди землі від 27.12.2012 не укладались.
20.09.2021 робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, створеної розпорядженням селищного голови від 14.04.2021 № 50-од, виявлено розорювання земельних ділянок на орієнтовних площах 9 га на земельній ділянці з кадастровим номером 5321084500:00:001:0061 та 11 га на земельній ділянці з кадастровим номером 5321084500:00:003:0184, а також вирощування на них сільськогосподарських культур кукурудзи, що знайшло своє відображення в актах обстеження стану та використання земельних ділянок від 20.09.2021, складених робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради.
Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання Договорів № 1007 та № 1008, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок, з огляду на те, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ФО-П Чугуєвець В. М., з видом використання як сіножаті та пасовища у 2020-2021 роках фактично використовувалися орендарем як рілля, тобто з огляду на неправомірну зміну відповідачем виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії цільового призначення - землі сільськогосподарського призначення.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Варто також зауважити, що у частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до Закону України від 17.06.2020 № 711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За змістом частини п'ятої статті 20 ЗК України (чинній на час укладення спірних договорів № 1007 та № 1008) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22).
Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення договорів № 1007 та № 1008).
Згідно з частиною третьою статті 22 Земельного Кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У статтях 31, 33-37 Земельного Кодексу України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
Так, за змістом статті 34 Земельного Кодексу України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п'ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц).
Так, з урахуванням наведених норм, дослідивши матеріали справи, викладені доводи учасників, встановивши обставини справи та відповідність їх наданим доказам, суд дійшов висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором в порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Встановлено, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №15-ОТГ від 04.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Диканській селищній раді Полтавського району (Диканського району) Полтавської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4672,7778 га, які розташовані за межами населених пунктів.
Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами: 5321084500:00:001:0061 та 5321084500:00:003:0184, передано з державної власності в комунальну власність Диканської селищної ради Полтавського району (Диканського району) Полтавської області.
Тобто органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Диканська селищна рада Полтавського району Полтавської області, яка від виконання покладених на неї Законом обов'язків самоусунулася. Натомість, як зазначає прокурор, скерувала до Диканської окружної прокуратури лист від 21.09.2021 за №021-38/445, у якому констатували факт порушення вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5321084500:00:001:0061 та 5321084500:00:003:0184.
05.11.2021 Диканською окружною прокуратурою направлено лист № 51-4220вих21 до Диканської ОТГ, в якому зазначено про наявність порушень земельного законодавства при використанні зазначених вище земельних ділянок, і з огляду на те, що на даний час розпорядником даних земельних ділянок є Диканська ОТГ, саме вона уповноважена здійснювати заходи щодо усунення порушень, допущених при використанні ФО-П Чугуєвець В.М. земельних ділянок, запропоновано вжити відповідні заходи, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до листа Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області №4003/02.1-24 від 17.11.2021, орган місцевого самоврядування підтримав позицію Диканської окружної прокуратури про те, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення (зокрема і ФОП Чугуєвець В.М.) повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки передані їм власником.
У зв'язку з вищезазначеним, Диканська селищна рада просила Диканську окружну прокуратуру Полтавської області на підставах та в порядку Закону України «Про прокуратуру» вжити представницькі заходи щодо захисту інтересів територіальної громади Диканської селищної ради в частині усунення порушень вимог земельного законодавства України при використанні ФОП Чугуєвець В.М. земельних ділянок комунальної власності.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що орган місцевого самоврядування не здійснює належний захист порушених інтересів держави, Диканська окружна прокуратура подала даний позов в інтересах держави в особі Диканської селищної ради, про що повідомила листом від 23.12.2021 за №51-5040вих21.
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже, за вказаних обставин, наявні достатні підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір оренди землі від 27.12.2012 укладений між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057416, вул. Незалежності, 44, смт. Диканька Полтавської області) та Фізичною особою-підприємцем Чугуєвець В.М. (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.10.2001 Київським РВ ІІМУ УМВСУкраїни в Полтавській області, АДРЕСА_2 ) щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району за межами населеного пункту, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 06.05.2014 за №5555260.
3. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Чугуєвець В.М. на земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, розташовану на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району за межами населеного пункту.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Чугуєвець В.М. (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.10.2001 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, АДРЕСА_2 ) повернути Диканській селищній раді (код ЄДРПОУ 04383133, вул. Незалежності, 133, смт. Диканька Полтавського району Полтавської області) земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:001:0061 площею 19,1081 га, розташовану на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі.
5. Розірвати договір оренди землі від 27.12.2012 укладений між Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057416, вул. Незалежності, 44, смт. Диканька Полтавської області) та Фізичною особою-підприємцем Чугуєвець В.М. (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.10.2001 Київським РВ ГІМУ УМВС України в Полтавській області, АДРЕСА_2 ), щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, розташованої на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району за межами населеного пункту, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 06.05.2014 за №5556016.
6. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав Фізичної особи-підприємця Чугуєвець В.М. на земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, розташовану на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району за межами населеного пункту.
7. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Чугуєвець В.М. (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.10.2001 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, АДРЕСА_2 ) повернути Диканській селищній раді (код ЄДРПОУ 04383133, вул. Незалежності, 133, смт. Диканька Полтавського району Полтавської області) земельну ділянку кадастровий номер 5321084500:00:003:0184 площею 29,2162 га, розташовану на території колишньої Петро-Давидівської сільської ради Диканського району за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі.
8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чугуєвець В.М. (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.10.2001 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, АДРЕСА_2 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, реєстраційний рахунок № ГІА 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 13 620,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.08.2025.
Суддя Погрібна С.В.