65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3215/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (вх. №2-1238/25 від 05.05.2025) про розподіл витрат на правову допомогу, подану по справі -
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Проксима.»
до відповідача: акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Газ Трейдинг»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду державного майна України
про стягнення 239 842 198,04 грн.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/3215/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проксима.» (далі по тексту - ТОВ «Проксима.») до акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі по тексту - АТ «ОПЗ»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Газ Трейдинг» (далі по тексту - ТОВ «Агро Газ Трейдинг»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду державного майна України, про стягнення 239 842 198,04 грн.
Ухвалою від 28.07.2025 судом було залишено позов ТОВ «Проксима.» без розгляду згідно зі ст. 226 ГПК України.
05.08.2025 до суду від АТ «ОПЗ» надійшла заява, згідно з якою відповідач просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 190 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою від 05.08.2025 судом було прийнято заяву відповідача до розгляду без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу термін до 11.08.2025 для надання заперечень на заяву відповідача про розподіл витрат на правову допомогу.
11.08.2025 до суду від ТОВ «Проксима.» надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл витрат на правову допомогу, згідно яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви. Позивач звертає увагу на порушення відповідачем порядку звернення із заявою, у якій АТ «ОПЗ» помилково просить ухвалити додаткове рішення. Відповідач також звертає увагу на укладення додаткової угоди № 36 на представництво інтересів у даній справі з порушенням п. 1.6 договору про надання правової допомоги № 08.06/17-2021 від 08.06.2021, за змістом якого додатковими угодами мають визначатися лише конкретні види і форми надання послуг, залучення співробітників і ресурсів; на відсутність згоди відповідача на залучення АБ «Мастістий і партнери» для виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги. ТОВ «Проксима.» стверджує, що залучення ще одного адвокатського бюро для представництва інтересів відповідача здійснено з метою формального збільшення вартості правової допомоги. Крім того, позивач посилається на відсутність у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару, підстави зміни його розміру та порядку сплати; включення до актів наданих послуг вартості робіт, які надавалися відповідачу у зв'язку з неналежним виконанням адвокатами своїх обов'язків, наприклад, усунення недоліків апеляційної скарги. ТОВ «Проксима.» також звертає увагу на вказане у платіжній інструкції призначення платежу - сплату коштів у межах справи №916/2992/24, що виключає можливість відшкодування таких коштів відповідачу у межах даної справи. Викладене вище з урахуванням закінчення 07.06.2023 строку дії договору про надання правової допомоги, за твердженням позивача, є підставами для відмови у задоволенні заяви відповідача.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Ухвалою суду від 14.08.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
23.10.2024 до суду від АТ «ОПЗ» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відсутній попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Вказаний розрахунок також відсутній у зустрічній позовній заяві, яка ухвалою суду від 28.10.2024 була повернута відповідачу.
28.07.2025 судом було залишено позов ТОВ «Проксима.» без розгляду, про що постановлено ухвалу, у зв'язку з неприбуттям позивача у призначене судом на 28.07.2025 підготовче засідання.
05.08.2025 до суду від АТ «ОПЗ» надійшла заява, згідно з якою відповідач просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 190 000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (ч. 6 ст. 130 ГПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 244 ГПК України).
Суд зазначає, що оскільки розгляд даного спору був завершений без ухвалення рішення шляхом прийняттям ухвали про залишення позову без розгляду, питання про розподіл витрат відповідача на правову допомогу також має бути розглянуто шляхом постановлення ухвали.
Норми ч. 5 ст. 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі №918/634/24 наголосив, що за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу, здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом. Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Господарський суд зазначає, що зазначена правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі №924/341/22.
Частина 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретних критеріїв для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а, отже, такі дії встановлюються судом у кожній справі. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.
Отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
При цьому відповідачу необхідно довести, а суду при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Зазначені висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.
З урахуванням вищенаведеного господарський суд доходить висновку, що на АТ «ОПЗ» покладається обов'язок доведення існування обставин, які підтверджують необґрунтованість дії позивача.
Проте у поданій до суду заяві АТ «ОПЗ» обмежилося посиланням на обставину залишення позову без розгляду у зв'язку із черговою безпідставною неявкою позивача до суду.
Підставою для залишення позову ТОВ «Проксима.» без розгляду згідно з наведеними в ухвалі від 28.07.2025 висновками стала неявка позивача в одне підготовче засідання, а, отже, доводи відповідача в цій частині не відповідають дійсним обставам справи.
Господарський суд зазначає, що будь-які інші доводи, які можуть підтвердити необґрунтованість дій позивача АТ «ОПЗ» суду наведені не були, що дозволяє суду зробити висновок про невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку в цій частині.
Водночас суд вважає за необхідне, що у межах даної справи безпосередньо поведінка АТ «ОПЗ» мала наслідком затягування розгляду справи: подання зустрічного позову до особи, яка не була учасником даного судового процесу; подання відзиву через 2 місяці після відкриття провадження у справі; заперечення в процесі вирішення спору проти обставини, проти яких відповідач не заперечував у відзиві; подання заяв з пропуском процесуальних строків та за відсутності клопотань про їх поновлення, наприклад, про витребування доказів; подання до іншого суду позову про визнання договору недійсним лише у червні 2025 році.
Господарський суд зазначає, що загальна кількість поданих АТ «ОПЗ» процесуальних заяв складає п'ятнадцять, у п'яти з яких відповідач просив відкласти розгляд справи. Таким чином, у межах даної справи мало місце недобросовісність дій саме відповідача.
Крім того, суд звертає увагу на порушення АТ «ОПЗ» вимог ч. 1 ст. 124, п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України в частині надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у відзиві на позовну заяву.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (п. 3 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи недоведеність АТ «ОПЗ» існування обставин, які підтверджують необґрунтованість дії позивача, відсутність у відзиві на позовну заяву попереднього розрахунку витрат на правову допомогу, відсутність взагалі будь-якого пояснення на підтвердження існування причин неможливості включення такого розрахунку до відзиву, приймаючи до уваги недобросовісну поведінку відповідача, яка мала наслідком затягування розгляду справи, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви АТ «ОПЗ» про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 190 000,00 грн. Наведене виключає необхідність надання оцінки доводам ТОВ «Проксима.», наведеним у запереченнях на заяву відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 124, 129, 130, 165, 235, 244 ГПК України, суд, -
1. Відмовити акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» у задоволенні заяви про розподіл витрат на правову допомогу.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя С.П. Желєзна