65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"11" серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/1640/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу № 916/1640/25
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність
за участю представників:
від Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК": Царюк М.З.;
від ОСОБА_2 : Карабут М. В.;
боржник: не з'явився;
від боржника: не з'явився;
керуючий реструктуризацією боргів боржника: арбітражний керуючий Юрченко О. М.;
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; призначив керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Юрченко Ольгу Миколаївну; попереднє судове засідання призначив на 02.07.2025 о 15:00.
21.05.2025 господарський суд в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" в електронній формі сформував оголошення про відкриття провадження у справі № 916/1640/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
20.06.2024 за вх.№3-517/25 господарський суд одержав заяву Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" з грошовими вимогами до боржника, в якому останній просить суд:
визнати вимоги Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" в розмірі 6056,00 грн - судовий збір та затвердити у реєстрі вимог кредиторів;
визнати вимоги Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" в розмірі 2 342 000,00 грн - вимоги, що забезпечені заставою та затвердити у реєстрі вимог кредиторів;
визнати вимоги Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" 2 366 803,76 грн - вимоги конкурсного кредитора, не забезпечені заставою та затвердити у реєстрі вимог кредиторів.
Ухвалою від 01.07.2025 суд прийняв до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" з грошовими вимогами до боржника за вх.№3-517/25 від 20.06.2025 у справі № 916/1640/25 та призначив розгляд заяви в попередньому судовому засіданні на 02.07.2025.
26.06.2025 за вх.№20317/25 господарський суд одержав повідомлення арбітражного керуючого на заяву про грошові вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», в якому арбітражним керуючим визнаються забезпеченими вимоги на суму 813 000,00 грн, інші вимоги вважаються конкурсними.
14.07.2025 за вх.№22229/25 господарський суд одержав оновлене повідомлення про розгляд грошових вимог на заяви про грошові вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», в якому арбітражний керуючий визнає вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в наступній черговості: позачергово: 7 876,00 грн (з урахуванням судових витрат за рішенням суду) забезпечені вимоги: 813 000,00 грн; 2 черга: 3 841 977,90 грн; 3 черга: 52 032,85 грн.
У відзиві за вх.№22717/25 від 17.07.2025 боржник заявив про застосування позовної давності до вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» щодо сплати пені, штрафу та 3 % річних.
21.07.2025 за вх.№22862/25 господарський суд одержав пояснення ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», в який останній вказує на те, що у зв'язку із триваючим невиконанням рішенням Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 року по справі № 2-3108/10, у ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 обліковується заборгованість перед АБ «УКРГАЗБАНК» у розмірі 111 819,75 доларів США та 53 852,85 грн з якої: 88 701,80 дол. США - заборгованість по кредиту прострочена (за рішенням суду); 8 644,08 дол. США - заборгованість по процентах прострочена (за рішення суду); 1700,00 гривень - судовий збір (за рішенням суду); 120,00 гривень - витрати на ІТЗ (за рішенням суду); 14 473,87 дол. США - заборгованість по 3% річним за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022; - 11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів (за рішенням суду) - 40 650 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки.
У попередньому судовому засіданні 11.08.2025, за участю представників кредиторів та арбітражного керуючого, суд постановив скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду.
Розглянувши заяву кредитора, суд встановив таке.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Поняття грошового зобов'язання визначено у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
20.09.2007 між Публічним акціонерним товариством АБ "УКРГАЗБАНК" (надалі - Кредитор/Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник), був укладений кредитний договір № 241/К (надалі - Кредитний договір). Згідно з п. 1.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів. Кредитні кошти надаються на строк/ термін з 20.09.2007 р. по 20.09.2019 р. із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 12,5 % річних. Комісія за відкриття позичкового рахунку - 1% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1., що становить 1000,00 (одна тисяча) доларів США. Оплата здійснюється у національній валюті за курсом НБУ на день фактичної сплати або на дату укладання кредитного договору.
В забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором 20.09.2007 року між Банком та Позичальником був укладений Договір іпотеки, посвідчений 20.09.2007 року Таранською А.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 12506 (далі - Договір іпотеки). Відповідно до п. 2.1. Договору предметом іпотеки є: трикімнатна квартира, загальною площею 88,9 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372 (п. 2.1 Договору Іпотеки).
Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданими кредитором доказами, а саме:
- рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 року у справі № 2- 3108/10 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованістьі за Кредитним договором в сумі 97 345,88 дол. США та 11 382, 85 грн пені. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах - трикімнатну квартиру, загальною площею 88,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372. Стягнуто судові витрати в сумі 1820,00 грн.
- рішенням Апеляційного суду Одеської області 16.02.2011, рішення суду першої інстанції змінено, а саме: виключено абзац 4 резолютивної частини «В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах - трикімнатна квартира, загальною площею 88,9 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372».
- постановою від 24.11.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП№63720422 з примусового виконання вищевказаного рішення суду на підставі виконавчого листа №3108/10 від 20.09.2013 р., виданого Київським районним судом м. Одеси.
Відповідно до заяви Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" у ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 обліковується заборгованість перед АБ «УКРГАЗБАНК» у розмірі 111 819,75 доларів США та 53 852,85 грн, у тому числі: 88 701,80 дол. США - заборгованість за кредитом прострочена (за рішенням суду); 8 644,08 дол. США - заборгованість за процентами прострочена (за рішенням суду); 1700,00 гривень - судовий збір (за рішенням суду); 120,00 гривень - витрати на ІТЗ (за рішенням суду); 14 473,87 дол. США - заборгованість за 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022; 11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів (за рішенням суду) - 40 650, 00 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки.
З урахуванням наведеного, офіційного курсу гривні, встановленим Національним банком України станом на 19.06.2025 щодо іноземної валюти «Долар США» (код літерний «USD») за одну одиницю - 41,6293 грн, загальна заявлена заборгованість ОСОБА_1 становить 4 708 803,76 грн.
За змістом статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Предметом застави можуть бути майно та майнові права, а також майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (частини перша, друга статті 4 Закону України "Про заставу").
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель), та статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Чинний ЦК України та Закон України "Про заставу" не містять визначення поняття майнового поручителя. Зміст такого поняття розкриває стаття 1 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (частина третя статті 3 Закону України "Про заставу"). Право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Аналогічні положення також передбачено частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку", в яких зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодаводержателем (іпотекодержателем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону України "Про заставу", абзац третій частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").
Отже, за наведеними вище положеннями законодавства заставодержатель (іпотекодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Водночас аналіз норм КУзПБ свідчить, що в процедурі розпорядження майном на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 КУзБП розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Лише у процедурі ліквідації до повноважень ліквідатора належить: визначення початкової вартості майна банкрута (частина перша статті 61 КУзБП); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 КУзБП); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 КУзБП).
Із урахуванням наведеного, погоджена сторонами вартість предмета застави (іпотеки) у договорі застави (іпотеки) не може обмежувати розмір зобов'язань боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні), забезпечених заставою (іпотекою), позаяк з огляду на викладене вище сума задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) пов'язується саме з вартістю фактичної реалізації предмета застави (майнової поруки), якщо інше не встановлено договором застави (іпотеки).
Суд звертає увагу, що необхідно розмежовувати дії щодо визначення вартості заставного майна боржника та щодо визначення розміру кредиторських вимог, оскільки такі дії є різними за своєю суттю та наслідками як для боржника, так і для кредиторів. Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації заставного (іпотечного) майна за наслідком якої з дотриманням вимог КУзПБ застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними.
На стадії формування реєстру кредиторських вимог реалізація майна боржника не передбачена, тому посилання кредитора, арбітражного керуючого на вартість майна забезпечених вимог кредитора, суд не бере до уваги, оскільки в цьому випадку надання оцінки судом таким доказам є передчасним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Такий підхід враховує положення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ, та мінімізує виникнення проблемних ситуацій. Забезпечений кредитор при такому підході самостійно визначає модель поведінки щодо своєї участі у справі про банкрутство: або його вимоги є повністю забезпеченими (з урахуванням умов відповідного договору застави (іпотеки)), однак при цьому він бере участь у засіданні зборів кредиторів та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу, або він вчиняє активні процесуальні дії щодо повної чи часткової відмови від забезпечення і таким чином набуватиме право вирішального голосу на зборах кредиторів. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19.
Абзацом третім частини другої статті 45 КУзПБ передбачено декілька можливих правових моделей поведінки забезпеченого кредитора, які застосовуються залежно від змісту заставних відносин кредитора і боржника (майнового поручителя): 1) забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника в частині вимог, що є незабезпеченими; 2) забезпечені кредитори можуть повністю відмовитися від забезпечення; 3) забезпечені кредитори можуть частково відмовитися від забезпечення.
Суд з'ясував, що заяви про відмову від забезпечення кредитор не подавав, про відсутність такої заяви АБ "УКРГАЗБАНК" підтвердило у судовому засіданні.
Оскільки під час розгляду заяви АБ "УКРГАЗБАНК" з кредиторськими вимогами до боржника, кредитор не подавав заяву про відмову від забезпечення, тому, з урахуванням положень статті 1 КУзПБ, статей 572, 575, 584, 589, 625, 1054, 10561 ЦК України, статей 11, 12, 28 Закону України "Про заставу", статей 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України "Про іпотеку", заявлені вимоги є такими, що повністю забезпечені заставою майна боржника.
Також суд враховує, що згідно з положеннями частини четвертої статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).
Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.
Вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог як і їх черговість повинен визначатися судом (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14, від 27.05.2021 у справі № 916/1142/18).
Суд звертає увагу, що Кодекс України з процедур банкрутства не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Натомість правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення , яка на час розгляду цих вимог невідома.
З огляду на наведене, суд не узяв до уваги поданий ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" Звіт про оцінку майна від 10.06.2025.
У відзиві ОСОБА_1 заявив про застосування спливу позовної давності до вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про сплату пені, штрафу та 3% річних.
Згідно зі статтею 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було встановлено карантин з 12.03.2020, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінили карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Надалі відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням наведеного, суд такої заяви про сплив позовної давності не задовольнив в частині вимог, що випливають з рішення суду, а також суми 3 % річних (оскільки позовна давність переривалася у період, за який банк нарахував відповідні суми).
Так, за результатами розгляду заяви АБ "УКРГАЗБАНК" з грошовими вимогами до боржника суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на дату подачі заяви з кредиторськими вимогами становить 4 668 180,77 грн (3 692 593,84 грн основний борг за рішенням суду; 359 846,99 грн заборгованість за процентами за рішенням суду; 1700,00 грн судового збору за рішенням суду; 120 грн ІТЗ за рішенням суду; 602 537,08 грн 3 % річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022; 11 382,86 грн пеня за рішенням суду).
Що стосується штрафу, то суд відхилив вимогу про визнання суми штрафу з підстав спливу позовної давності.
За подання заяви з кредиторськими вимогами заявником також був сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Беручи до уваги наведене, господарський суд визнає грошові вимоги Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" до боржника ОСОБА_1 на суму 4 668 180, 77 грн та 6056,00 грн судових витрат, з яких: 6056 грн - позачергово (судовий збір); 4 668 180, 77 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Керуючись ст.ст. 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" до боржника ОСОБА_1 на суму 4 668 180,77 грн та 6056,00 грн судових витрат, з яких:
6056 грн - позачергово (судовий збір);
4 668 180,77 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Зобов'язати арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства АБ "УКРГАЗБАНК" у розмірі 4 668 180,77 грн, як такі, що забезпечені квартирою, АДРЕСА_1 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306.
Ухвала набирає законної сили 11.08.2025 та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9, ч.ч. 2, 3 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено 13.08.2025.
Суддя Т.Г. Деркач