05 серпня 2025 року Справа № 915/20/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., при секретарі судового засідання Артьомова І.І.,
за участю:
представника позивача: - Хлівицької О.В.,
представника відповідача: - Літкової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни ( АДРЕСА_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )
про стягнення 1 916 085,75 грн, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
встановив:
ОСОБА_1 пред'явлено позов до фізичної особи - підприємця Карапетян Л.А. з вимогами про стягнення з ФОП Карапетян Лусіне Арменівни на користь ОСОБА_1 1916085,75 грн, а саме: заборгованість з орендної плати в розмірі 767438,20 грн., що еквівалентно сумі 22000,00 дол.США за період з 01.03.2022 по 01.12.2023; неустойки в розмірі 292064,30 грн, за період з 03.05.2023 по 03.12.2023; пеню у розмірі 597391,55 грн; сума збитків від інфляції - 217686,96 грн; 3% річних від простроченої суми - 41504,74 грн. Також просить зобов'язати відповідача звільнити та повернути об'єкт оренди.
05.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів від 29.12.2023, в якому просить витребувати у відповідача договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2016, витребувати у ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2016.
Ухвалою суду від 10.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
31.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву в новій редакції, в якій позивач Іванов В.Д. пред'являє до фізичної особи - підприємця Карапетян Л.А. такі вимоги:
- “Стягнути з ФОП Карапетян Лусіне Арменівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1916085 (один мільйон дев'ятсот шістнадцять тисяч вісімдесят п'ять) гривень 75 копійок, а саме: заборгованість з орендної плати в розмірі 767438,20 грн. (сімсот шістдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 20 копійок), що еквівалентно сумі 22000,00 дол.США за період з 01.03.2022 року по 01.12.2023 року; неустойка в розмірі 292064 (двісті дев'яносто дві тисячі сорок шість) гривень 30 копійок, за період з 03.05.2023 року по 03.12.2023 року; несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, підлягає стягнення пені у розмірі 597391 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч триста дев'яносто одна) гривня 55 копійок; сума збитків від інфляції становить 217686 (двісті сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 96 копійок; 3% річних від простроченої суми становить 41504 (сорок одна тисяча п'ятсот чотири) гривні 74 копійки.
- Зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за Договором оренди від 01.12.2016р., б/н - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, загальною площею 100,2 (сто цілих дві десятих) кв. метрів, а саме: Приміщення №1 площею 54,7 кв, м., Приміщення №2 площею 6,1 кв. м., Приміщення №3 площею 2,4 кв. м., Приміщення №4 площею 1,4 кв. м, Приміщення №5 площею 6,8 кв. м., Приміщення №6 площею 28,8 кв, м.
- Зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном - нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, загальною площею 100,2 (сто цілих дві десятих) кв. метрів, а саме: Приміщення №1 площею 54,7 кв. м., Приміщення №2 площею 6,1 кв. м., Приміщення №3 площею 2,4 кв. м., Приміщення №4 площею 1,4 кв. м.. Приміщення №5 площею 6,8 кв. м., Приміщення №6 площею 28,8 кв.м.
- Судовий збір, який підлягає стягненню при поданні позовної заяви та сплачений в сумі 34109 (тридцять чотири тисячі сто дев'ять) гривень 29 копійок - стягнути з відповідача».
За такими вимогами ухвалою від 05.02.2024 суд відкрив провадження у даній справі, призначив підготовче засідання на 05.03.2024 та встановив сторонам відповідні процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
05.03.2024 від відповідача до суду надійшла заява від 05.03.2024 (вх.. № 2636/24) про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Клопотання мотивоване відсутністю у ФОП юриста, який би забезпечив укладання договору про надання правової допомоги з фаховим адвокатом, якого також у даний час складно знайти.
Ухвалою суду від 05.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 18.03.2024.
Ухвалою суду від 05.03.2024 клопотання Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни від 05.03.2024 про продовження строку на подання відзиву у справі № 915/20/24 задоволено. Продовжено Фізичній особі - підприємцю Карапетян Лусіне Арменівні строк для подання відзиву у справі № 915/20/24 - до 18.03.2024 включно.
Ухвалою суду від 18.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 25.03.2024.
18.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач не погоджується і повністю не визнає викладені у позовній заяві вимоги; заперечує проти їх задоволення. Вказує, що відповідно до укладеного 01.12.2016 договору оренди нежитлових приміщень, фізичною особою Івановою Тетяною Валеріївною (п.1.4 договору) - фізичній особі-підприємцю передано в оренду нежитлові приміщення для організації та ведення торгівлі квітами. Орендна плата за використання орендованих приміщень складала суму, еквівалентну 1000,00 дол.США по курсу НБУ України на день вчинення такої оплати. Під час укладання договору оренди, відповідно до розписки орендодавця - фізичної особи Іванової Т.В., орендарем 14.04.2016 сплачено авансовий платіж у розмірі 2000,00 дол. США за перший і останній місяці оренди. Орендні платежі сплачувались відповідачем у встановлений договором строк, в тому числі сплачувались податкові зобов'язання, як податковий агент Іванової Т.В. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. Місто Миколаїв знаходився під постійними обстрілами військ РФ. Діяльність у орендованих приміщеннях припинилась і до цього часу не ведеться. За усною домовленістю, припинилась і сплата орендних платежів. Станом на цей час, приміщення звільнене і, перешкод в його використанні власником, відповідач не чиніть і не чинив. Претензій щодо орендних платежів у фізичних осіб Іванової Тетяни Валеріївни і Іванова Віктора Дем'яновича за час дії договору оренди - не надходило. Відповідач вважає, що вимоги позивача не відповідають реальним обставинам.
Відповідач просить суд закрити провадження у господарській справі, оскільки між відповідачем та фізичними особами Івановим В.Д. та Івановою Т.В. існували цивільно-правові відносини. Відповідач вважає, що спір, який прийнято до розгляду господарським судом, з огляду на те, що стороною спірного правочина є фізична особа - Іванова Т.В., яка не є підприємцем має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а провадження у господарській справі №915/20/24 має бути закритим. Крім того, відповідач звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту не поновлює його порушеного права.
Просить закрити провадження №915/20/24 за позовом фізичної особи Іванова Віктора Дем'яновича до фізичної особи-підприємця Карапетян Люсіне Аремівни; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , - про стягнення 1916085,75 грн. та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди.
Івановим В.Д. 18.03.2024 подано заяву від 14.03.2023 (зареєстровану у суді за № 3059/24) про забезпечення позову в даній справі шляхом:
1) накладення арешту на нерухоме майно відповідача Карапетян Лусіне Арменівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташоване за адресами:
- садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо цього нерухомого майна;
- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складається з житлового будинку літ.Д-2 загальною площею 195,1кв.м.,житловою площею 100,1 кв.м. та господарської будівлі та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо цього нерухомого майна;
2) накладення арешту на розрахункові рахунки ФОП Карапетян Лусіне Арменівни (РНОКПП НОМЕР_1 )у межах заявлених позовних вимог які знаходяться на рахунках у всіх банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 02.04.2024 задоволено заяву позивача від 14.03.2023 про забезпечення позову та судом постановлено вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/20/24, а саме: 1) накласти арешт на нерухоме майно відповідача Карапетян Лусіне Арменівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташоване за адресами: - садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо цього нерухомого майна; - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складається з житлового будинку літ.Д-2 загальною площею 195,1кв.м.,житловою площею 100,1 кв.м. та господарської будівлі та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо цього нерухомого майна; 2) накласти арешт на розрахункові рахунки ФОП Карапетян Лусіне Арменівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах заявлених позовних вимог які знаходяться на рахунках у всіх банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 25.03.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 02.04.2024.
29.03.2024 до суду від позивача надійшла заява від 28.03.2024 про продовження строку на подання відповіді на відзив, в якій просить визнати причини пропуску пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив позивачем поважними та продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив.
02.04.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 04.04.2024 клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив задоволено та продовжено позивачу процесуальний строк.
У відповіді на відзив позивач вказує, що 01.12.2016 сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд.215, загальною площею 100,2 кв.м., відповідно до якого об'єкт оренди передано Фізичній особі-підприємцю Карапетян Лусіне Арменівні в придатному для використання за призначенням стані, моментом передачі в користування об'єкта оренди є 01 грудня 2016 року. Приміщення передано в оренду для цільового використання та акт приймання-передачі приміщення було підписано без жодних зауважень з боку Орендаря. При передачі приміщення в оренду були присутні сторони Договору та Іванов Віктор Дем'янович, як власник приміщення та Карапятян Акоп (представник відповідача по справі). Зазначає, що виконання умов договору щодо сплати орендної плати виконувалось відповідачем до березня 2022 року, проте, орендоване приміщення по теперішній час використовується відповідачем та особисто останнім підтверджується, що здійснювалась господарська діяльність до лютого 2024 року, більш того, ніяких повідомлень або листів щодо припинення дії або розірвання договору в односторонньому порядку зі сторони відповідача не надходило, але сплата орендної плати за користування орендованим майном - не здійснюється. Позивач наголошує, що ніякої усної домовленості щодо припинення сплати за орендоване приміщення не було. Більш того, не було і будь-яких письмових звернень з боку відповідача до Іванової Т.В. або до власника майна Іванова В.Д. Окрім того зазначає, що п.14.4 договору оренди передбачено, що зміни, доповнення, додатки до договору є невід'ємною частиною договору, якщо вони викладені письмово та підписані обома сторонами. Тобто, ніякі усні домовленості між сторонами договором не передбачені. Відповідачем не надано жодних доказів до відзиву щодо спростування позовних вимог, а навпаки стверджується факт, що з 24 лютого 2024 року і до цього часу - спірні приміщення не використовував, діяльності в них не вів.
До того ж вказує, що у даній справі фізична особа-підприємець Карапетян Люсіне Арменівна використовує нежитлові приміщення для ведення підприємницької (господарської) діяльності з 2016 року і по теперішній час. Окрім того, звертає увагу на те, що умовами п.11.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2016 передбачено, що у випадку неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, Сторони звертаються до Господарського суду Миколаївської області. На виконання умов договору, Іванов Віктор Дем'янович - позивач по справі, звернувся за захистом своїх порушених прав, саме до Господарського суду Миколаївської області, в розумінні ст. 4 ГПК України Позивачем по справі, Івановим Віктором Дем'яновичем, було вжито усіх можливих заходів щодо досудового врегулювання спірної ситуації, яка виникла.
Позивач вважає доведеними та обґрунтованими свої доводи щодо правомірності подання позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 02.04.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Іванову Тетяну Валеріївну; підготовче засідання відкладено на 30.04.2024. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оригінал договору оренди від 01.12.2016. Постановлено витребуваний судом договір надати суду через відділ документального забезпечення господарського суду до 30.04.2024.
10.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме: документів, що підтверджують направлення третій особі документів.
22.04.2024 до суду від відповідача надійшла заява про повернення оригіналу письмового доказу, в якій просить: - залишити в матеріалах справи засвідчену копію письмового доказу - оригінал договору оренди від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_2 і ФОП Карапетян Л.А. - оригінал договору оренди від 01.12.2016, отриманий судом 02.04.2024, укладений між ОСОБА_3 і ФОП Карапетян Л.А. - повернути відповідачу, представнику відповідача для надання його в якості доказу уповноваженим органам; - надати оригінал договору оренди від 01.12.2016 до 29 квітня 2024 року.
29.04.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень.
Відповідачем заперечується факт наявності порушеного права позивача. Відповідач повторно звертає увагу суду що позов подано не до того відповідача і не з тими вимогами. Обраний позивачем спосіб захисту не приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Також звертає увагу суду що із суті спору, з яким звернувся позивач за захистом, вбачається, що існує спір між позивачем і третьою особою, який є спором з їх особистих майнових відносин і який має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Вбачається що у фізичної особи-позивача відсутні будь-які правовідносини з відповідачем. Спірний договір не передбачає стягнення зобов'язань фізичною особою-позивачем, обраний позивачем спосіб захисту не визначений законодавством України.
Вказує, що достовірно знаючи і визнаючи у позовній заяві факт використання відповідачем спірного майна до 24 лютого 2022 року (до дня початку масштабної воєнної агресії рф), - посилається на технічну помилку, яка сталася під час роздруківки тексту відзиву і, стверджує, що відповідач використовував спірне майно до 24 лютого 2024 року, що є технічною помилкою. Посилається на те, що ця обставина спростовується письмовими доданими доказами (лист ОСОБА_1 «про звільнення приміщення», отриманий відповідачем 06 квітня 2023 року з рекомендованим повідомленням про вручення 2400308515482; відповідь відповідача на адресу третьої особи і позивача від 10 квітня 2023 з пропозицією скласти Акт приймання передачі та погодити дату складання і підписання такого акту; лист від 17 квітня 2023 року від ТОВ «СФІНКС В» (37697892) на адресу відповідача; лист відповідача від 29 квітня 2023 року до третьої особи-орендаря з додатками з пропозицією прибути 03.05.2023; лист-повідомлення відповідачем ОСОБА_1 та третю особу про досягненні з позивачем домовленості, досягнуті при зустрічі 03.05.2023. Зазначає, що ці письмові докази підтверджують що орендоване приміщення не використовувалось з 24 лютого 2022 року; третя сторона-сторона договору оренди, будь-яких претензій щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором не висловлювала; право позивача, яке підлягає поновленню у господарському суді не порушено; вимоги, які висунуті позивачем не відносяться до юрисдикції господарських судів. Отже, відповідач спростовує факт використання спірних приміщень до 24.02.2024. Зауважує, що позивач підтверджує факт того, що спірні приміщення не використовуються відповідачем з 24 лютого 2022 року, і підтверджує наданими саме позивачем доказами.
Відповідач наголошує, що за змістом розділу 12 спірного договору, сторони узгодили застосування наслідків настання форс-мажорних обставин.
Просить відмовити фізичній особі - ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) у задоволенні позову про стягнення 1916085,75 грн. та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди до фізичної особи-підприємця Карапетян Л.А.
Підготовче засідання у справі, призначене на 30.04.2024, не відбулось.
Ухвалою суду від 01.05.2024 повідомлено учасників у справі про призначення наступного підготовчого засідання у справі на 17.06.2024.
23.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зустрічне забезпечення позову в порядку ст. 141 ГПК України, у якому відповідач просить суд зобов'язати ОСОБА_1 надати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок суду протягом 10 днів з дня винесення ухвали грошових коштів у розмірі 1916085,75 грн. Відповідач посилається ускладнення вжитими заходами забезпечення господарської діяльності.
Ухвалою суду від 28.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача вих. № 03 від 21.05.2024 про зустрічне забезпечення позову.
Ухвалою суду від 17.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі за клопотанням відповідача, відкладено на 02.07.2024.
02.07.2024 до суду від відповідача надійшла заява про повернення оригіналу письмового доказу - оригіналу договору оренди від 01.12.2016, укладеного ОСОБА_2 і ФОП Карапетян Лусінє Арменівною.
02.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме просить: витребувати у позивача та у третьої особи - оригінал договору оренди від 01.12.2016 укладений ОСОБА_2 і ФОП Карапетян Лусінє Арменівною та оригінал нотаріально посвідченої 31 травня 2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. довіреності НВТ 426516, зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій приватним нотаріусом за № 604.
02.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою.
Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулось з технічних причин. Ухвалою суду від 02.07.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.07.2024, повідомлено учасників у справі про те, що наступне підготовче засідання призначено на 06.08.2024.
06.08.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 06.08.2024 №08/пр.кл. про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, плану першого поверху - орендованих приміщень, копії квитанції поповнення готівкового рахунку орендодавця - ОСОБА_2
06.08.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання від 05.08.2024 про залишення позову без розгляду відповідно до вимог п. 1, п. 8 ч.1 ст. 226 ГПК України.
06.08.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову в порядку ч.1 ст. 145 ГПК України, в якому просить скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 02.04.2024 в частині накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача - ФОП Карапетян Л.А., у межах заявлених позовних вимог, які знаходяться на рахунках у всіх банківських установах і які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 06.08.2024, яку залишено без змін ухвалою Південно-західного апеляційного суду від 15.10.2024, в скасуванні забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 06.08.2024 повторно витребувано у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувано оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 06.08.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2024. Повторно витребувано у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувано оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні. Витребувані судом докази надати суду через відділ документального забезпечення господарського суду Миколаївської області до 02.09.2024.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2024 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, справу № 915/20/24 було надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду 04.09.2024.
Після апеляційного оскарження справа надійшла до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 31.10.2024 розгляд справи (по суті) призначено на 04.12.2024. Повторно витребувано у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувано оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 04.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) за клопотанням представника позивача відкладено на 28.01.2025.
Ухвалою суду від 28.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 24.02.2025. Визнано обов'язковою участь у судовому засіданні відповідача - ОСОБА_4 та третьої особи - ОСОБА_2 . Відповідачу для огляду у судовому засіданні надати оригінали договору оренди від 01.12.2016, акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, оригінали платіжних доручень по сплаті орендних платежів. Повторно витребувано у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувати оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні. Копії витребуваних судом документів надати суду через відділ документального забезпечення господарського суду Миколаївської області до 18.02.2025.
Ухвалою суду від 24.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників справи про оголошення у судовому засіданні перерви до 24.03.2025.
24.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 23.03.2025 про застосування заходів процесуального примусу до позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог фізичної особи ОСОБА_2 у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та штрафу з метою спонукання до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійснені судочинства. Просить постановити ухвали про застосування заходів процесуального примусу до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. За твердженнями представника відповідача, викладеними у клопотанні, третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 не виконуються процесуальні обов'язки, що є зловживанням процесуальними правами, що виражається в бездіяльності шляхом невиконання процесуальних обов'язків.
24.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 23.03.2025 про витребування доказів у справі, в якому просить витребувати від позивача Акт передачі-приймання (повернення) з оренди нежитлових приміщень від 17.03.2025, підписаний двосторонньою комісією і позивачем; витребувати від позивача Акт про відмову від прийняття приміщень від 17.03.2025, підписаний двосторонньою комісією і позивачем. У клопотанні вказує, що відповідно до Акту передачі-приймання (повернення) з оренди нежитлових приміщень від 17.03.2025, оригінал якого знаходиться у позивача, підтверджується передача позивачу з оренди нежитлових приміщень, який складено в присутності двосторонньої комісії - орендовані приміщення прийняті позивачем, про що міститься його особистий підпис на зазначеному Акті. Крім того, вказує, що позивач має Акт, яким підтверджується факт ухилення третьою особою від прийняття нерухомого майна з оренди. Зазначає, що відповідач, позбавлений можливості самостійно надати докази на підтвердження своїх тверджень.
24.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 24.03.2025 про приєднання доказів, а саме: листи-запрошення до позивача та третьої особи про прийняття приміщень від 10.04.2023 №01, від 29.04.2023 №02, від 14.06.2023 №03 з поштовими повідомленнями про отримання цих листів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтверджують виконання відповідачем, що регламентовані договором по передачі з оренди нежитлових приміщені; листи-запрошення третій особі від 12.03.2025 №09-03/І_Т, від 17.03.2025 №09-03/І_Т2 (на три адреси з поштовими повідомленнями про отримання цих листів ОСОБА_2 ), які підтверджують ухилення ОСОБА_2 від прийняття приміщень; звернення до органу поліції про направлення працівника поліції для участі в прийманні з оренди приміщень від 14.03.2025 №10-03/01 та від 17.03.2025 №12-03/02, які підтверджують виконання відповідачем умов договору; лист-запрошення позивачу від 13.03.2025 року №10-03/І_Т з поштовими повідомленнями про отримання, який підтверджує прийняття позивачем з оренди приміщень. Вказує, що ці письмові докази не могли бути долучені раніше, оскільки враховуючи бездіяльність і ухилення від вчинення дій, передбачених договором з боку позивача і третьої особи, - можливість їх отримання сталася тільки під час, коли справа розглядається у цьому суді.
Ухвалою суду від 24.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, повідомлено учасників у справі про оголошення у засіданні перерви до 08.04.2025. Повторно витребувано у ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) оригінал договору оренди від 01.12.2016, а також витребувати оригінали акту приймання - передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016, технічного плану нежитлового приміщення торгово-офісного центру та оригінали платіжних доручень, по яким сплачувалися кошти (якщо такі існують) для огляду у судовому засіданні. Копії витребуваних судом документів надати суду через відділ документального забезпечення господарського суду Миколаївської області до 01.04.2025.
08.04.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 08.04.2025 про повернення на стадію підготовчого провадження з метою з'ясування фактичних обставин справи, які мають значення для справи та враховуючи невиконання третьою особою і відповідачем процесуальних рішень, прийнятих судом і викладених в ухвалах.
Ухвалою суду від 08.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 22.04.2025.
22.04.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою суду від 22.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) за клопотанням представника позивача відкладено на 27.05.2025.
Судове засідання (розгляд справи по суті) 27.05.2025 не відбулося у зв'язку з відрядженням головуючого судді.
Ухвалою суду від 13.06.2025 повідомлено учасників у справі, що розгляд справи по суті відбудеться 30.06.2025.
30.06.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою суду від 30.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) за клопотанням представника позивача відкладено на 29.07.2025.
29.07.2025 до суду від позивача надійшла заява з долученими документами, в якій останній просить розглянути справу за його відсутністю. У заяві зазначає, що приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 215, були йому повернуті ФОП Карапетян Л.А. 17.03.2025.
У судовому засіданні 29.07.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про застосування заходів процесуального примусу до третьої особи Іванової Т.В.
Щодо клопотання представника відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження від 08.04.2025, суд зазначає наступне.
Клопотання мотивоване тим, що існує необхідність у повернення до стадії підготовчого провадження в даній справі для подання відповідачкою належних доказів того, що орендовані приміщення за договором від 01.12.2016 не використовувалися нею після 24.02.2022. Таким доказом, за ствердженнями відповідача, є Акт повернення приміщення з оренди.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Суди першої інстанції за наявності певних обставин дійсно можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20.
Разом із тим, суд зазначає, що в даному випадку будь-які вагомі обставини, які б свідчили про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження у даній справі відсутні.
Щодо клопотання представника відповідача щодо витребування доказів у справі та про долучення доказів , суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2 та 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до ч. 4 -9 ст. 81 ГПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Так, суд зазначає, в даному випадку клопотання представника відповідача не містить викладення обставин щодо заходів, яких було вжито ФОП Карапетян Л.А. для самостійного отримання указаних нею доказів, як і причин неможливості отримання цих доказів.
Крім того, клопотання не містить обґрунтування неможливості його подання разом із відзивом на позовну заяву.
У судовому засіданні 29.07.2025 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотань представника відповідача про витребування доказів у справі від 24.03.2025, про долучення доказів від 24.03.2025, а також клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження від 08.04.2025.
У судовому засіданні 29.07.2025 судом оголошено, що ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини рішення відбудеться 05.08.2025.
30.07.2025 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких представник викладає вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Протягом розгляду справи по суті представник відповідача неодноразово наполягав на застосуванні ч. 5 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України та вважав необхідним залишити позов без розгляду.
Разом з тим, від представника відповідача письмових чи усних мотивованих клопотань щодо залишення без розгляду з наведених підстав суду не надходило.
Слід зазначити, що підстави залишення позову без розгляду, наведені у ст. 226 ГПК України, у даному випадку відсутні.
З огляду на це, суд вважає доцільним розглянути справу по суті з постановленням рішення, що відновить порушені права як позивача, так і відповідача.
У судове засідання 05.08.2025 представники сторін не з'явилися.
05.08.2025 у судовому засіданні суд повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення без проголошення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
За матеріалами справи нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чкалова, будинок 215 належать на праві приватної спільної часткової власності (частка власності 33/100) ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна: 12652843).
Як вбачається із наявної в матеріалах справи довіреності від 31.05.2016, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. (реєстровий №604), ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив Іванову Т.В. представляти його інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, а також перед фізичними особами з питань, зокрема, нагляду (у межах, визначених цією довіреністю) за належними на праві власності нежитловими приміщеннями за № 215 по АДРЕСА_5 та забезпечення їх життєздатності; здійснення поточного ремонту (з переплануванням) у зазначених вище нежитлових приміщеннях; здачі в оренду (найм) зазначених вище нежитлових приміщень.
01.12.2016 між фізичною особою ОСОБА_2 , як орендодавцем, з однієї сторони, та ФОП Карапетян Л.А., як орендарем, з другої сторони, було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 100,2 кв.м., а саме:
- приміщення №l площею 54,7 кв м;
- приміщення №2 площею 6,1 кв.м;
- приміщення №3 площею 2,4 кв.м ;
- приміщення №4 площею 1,4 кв.м;
- приміщення №5 площею 6,8 кв.м ;
- приміщення №6 площею 28,8 кв.м.
План приміщення наводиться у Додатку №1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору приміщення належить орендодавцю на праві власності плану БТИ Іванову Віктору Демьяновичу.
Згідно п. 1.3 договору орендодавець гарантує, що є власником приміщення та має всі права щодо розпорядженням приміщенням, в тому числі шляхом надання його в оренду на умовах цього договору. Орендодавець гарантує, що приміщення не знаходиться під арештом, заставою (в тому числі податковою), не передане в оренду іншим особам, не обмежене правами третіх осіб, на нього не звернено стягнення за рішенням судових та державних органів та стосовно нього немає прав третіх осіб.
Згідно п. 1.4 договору орендодавцем приміщень, які передаються в оренду відповідно до умов цього договору, є Іванова Тетяна Валеріївна, яка діє від імені та за дорученням власника приміщень відповідно до нотаріально посвідченої довіреності.
Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає приміщення для господарської діяльності шляхом організації та ведення оптової торгівлі квітами та рослинами, добривами, домашніми тваринами для них, тощо.
Згідно п. 3.2 договору передача та повернення приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається з уповноважених представників сторін.
Відповідно до п. 3.2 договору передача та повернення приміщення оформлюється Актом приймання-передачі. Проект Акту готує сторона, яка передає приміщення. Акт підписується орендодавцем та орендарем.
Відповідно до п. 3.3 договору орендар вступає в користування приміщенням за цим договором на підставі Акту приймання-передачі приміщення, який після підписання його сторонами є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2). В Акті зазначається: технічний стан приміщення інженерного устаткування, стан та показники засобів обліку: електричної енергії, води, газу, на момент передачі приміщення. На газопостачання орендар самостійно заключає договір і самостійно сплачує за нього. На водопостачання та електроенергію орендар компенсує витрати орендодавцю на основі рахунку згідно передоплати.
Згідно п.п. 3.4, 3.5 договору Акт приймання-передачі приміщення складається та підписується уповноваженими представниками сторін в день підписання цього договору. Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на орендоване приміщення. Власником орендованого приміщення залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 4.1 договору цей договір укладений на строк з 01.12.2016 та діє до 01.11.2019 року включно.
Приміщення вважається переданим в оренду після підписання Акту приймання-передачі (додаток №2) (п. 4.2 договору).
Дія договору може бути продовжена шляхом письмового підписання додаткових угод, що будуть складати його невід?ємну частину (п. 4.3. договору).
Згідно п. 5.1, п. 5.2 договору за оренду приміщення орендар сплачує орендну плату по цьому договору з розрахунку: 254 грн 491 коп., що еквівалентно 9,98 доларам США за один кВ.м., без ПДВ, відповідно за все приміщення загальна сума орендної плати за місяць оренди складає 25,500 грн 00 коп, без ПДВ, що еквівалентно 1000 $ (одна тисяча ) доларів США. Розмір орендної плати визначається по формулі:
А. плата = А1*К1/Кх, де
А. плата - сума щомісячної орендної плати, що підлягає сплаті орендодавцю;
A1 - розмір орендної плати за перший місяць оренди - 25,500 грн 00 коп,
K1 - курс USD, встановлений НБУ, за станом на 01 число розрахункового місяця;
Кх - курс USD, встановлений НБУ станом на дату підписання договору 25,50 грн за 1 USD.
Якщо курс USD, встановлений НБУ станом на дату сплати орендної плати менше, ніж курс встановлений НБУ на дату підписання договору, то розмір орендної плати за місяць становить 25,500 грн.
На дату підписання цього договору офіційний курс гривні по відношенню до долару США встановлений НБУ у розмірі 25,50 грн за 1 (один) долар США.
Відповідно до п. 5.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно на 1 (перше) числа поточного місяця, але не пізніше 5 числа поточного місяця на розподільчий рахунок орендодавця, № 29244825509100, №5168 7555 2012 0623 інд. Код 2782513886, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 ПАТ КБ Приват Банк отримувач Іванова Тетяна Валеріївна.
Згідно п. 5.3 договору орендна плата сплачується орендарем в грошовій одиниці України за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долару США на день виставлення орендної платні, з урахуванням п.5.2 договору.
Згідно п. 5.4 договору в день підписання Акту приймання-передачі приміщення, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за перший і останній місяць оренди, останній є залоговою частиною договору.
Згідно п. 5.5 договору орендна плата нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення в оренду. Орендна плата за неповний місяць оренди сплачується у розмірі, пропорційному фактичному використанню приміщення.
Орендар є приватним підприємцем Приватне підприємство ФОП Карапетян Лусіне Арменівна (п. 5.6 договору). Орендодавець є фізична особа (п. 5.7 договору).
Розмір орендної плати може переглядатися орендодавцем шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору (п. 5.7 договору).
Відповідно до п. 5.12 договору орендна плата встановлена по цьому договору включає плату за користування приміщенням.
Відповідно до п. 5.13 договору в орендну плату не враховуються витрати, передбачені п. 5.8 цього договору, а також інші витрати: на прибирання приміщення, пожежну та охоронну сигналізацію.
Згідно п. 6.1.3 договору орендодавець має право на отримання щомісячної орендної плати у розмірі та в строк, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 6.1.4 договору орендодавець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку і вимагати від орендаря негайного звільнення останнім приміщення у разі несплати або сплати в неповному обсязі орендарем протягом п'ятнадцяти днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору орендної плати та компенсації за сплату комунальних платежів.
Орендодавець зобов?язується: передати приміщення орендареві в день підписання цього договору та прийняти його відповідно до умов договору згідно Акту про отримання приміщення (додаток №l), що є невід?ємною частиною даного договору; протягом дії цього договору надати можливість безперешкодного використання орендарем приміщення на умовах договору; надати орендарю строк при припиненні договору оренди для звільнення приміщення (не більше 15 (п??ятнадцяти) робочих днів та прийняти приміщення по акту приймання-передачі умові виконання орендарем вимог стосовно технічного стану приміщення; відмовитись від договору в односторонньому порядку і вимагати від орендаря негайного звільнення останнім приміщення у разі несплати або сплати в неповному обсязі орендарем протягом 15 днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору орендної плати та компенсації за сплату комунальних платежів (п. 6.2.1-6.2.4 договору).
Згідно п.7.1.3 договору орендар зобов'язаний у встановлений цим договором термін щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату за користування приміщення в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, в тому числі орендну плату, а також компенсувати сплачені орендодавцем платежі, передбачені п. 5.8 цього договору.
Згідно п. 7.1.8 договору протягом 15 робочих днів після закінчення терміну оренди приміщення або розірвання договору повернути приміщення орендодавцю у стані не гіршому, в якому він був одержаний згідно акту про отримання приміщення, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 8.1 договору повернення орендодавцю приміщення здійснюється в п'ятнадцяти денний строк з дати закінчення строку дії даного договору, а в разі дострокового припинення чи розірвання цього договору - з дати такого розірвання чи припинення та фіксується двосторонньою комісією, яка складає та підписує Акт приймання - передачі приміщення.
Відповідно до п. 8.2 договору приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання Акту приймання-передачі.
Приміщення повинне бути повернуто орендодавцю у стані не гіршому, в якому воно було одержано згідно підписаного сторонами Акту приймання-передачі приміщення, з урахуванням його нормального зносу (п. 8.3 договору).
Згідно п. 8.7 договору після розірвання або припинення дії договору орендар передає орендодавцю ключі від приміщення.
Приміщення повертається орендарем орендодавцю за Актом приймання-передачі , що складається відповідно до п. 8.1 цього договору. З дати складання зазначеного Акту припиняється нарахування орендної плати (п. 8.8 договору).
Відповідно до п. 8.9 договору у разі затримки підписання Акту приймання- передачі з вини орендодавця, орендна плата нараховується та сплачується по десятий день включно з дня закінчення строку дії даного договору. В разі затримки підписання Акту приймання- передачі з вини орендаря, останній сплачує орендну плату по день фактичного звільнення приміщення включно.
Згідно п.9.1.1 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця зазначений в п. 5.3 договору з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно до п. 9.1.4 договору у разі несвоєчасної сплати або сплати в неповному обсязі орендарем орендної плати, а також несвоєчасної компенсації передбачених п. 5.7 цього договору платежів, з моменту отримання повідомлення орендодавця про розірвання договору орендар повертає приміщення на підставі Акту приймання- передачі та негайно звільняє приміщення.
Відповідно до п. 9.1.5 договору у разі, якщо орендар не виконує обов'язку щодо звільнення приміщення, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення. Сплата неустойки не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань за цим договором в натурі.
Згідно п.10.1 договору договір оренди може бути припинено або розірвано за взаємною згодою сторін (окрім не сплати орендної плати).
Договір оренди може бути припинено або розірвано на вимогу орендодавця в односторонньому порядку в таких випадках, зокрема, якщо орендар не сплачує або сплачує в неповному обсязі орендодавцю орендну плату та комунальні послуги їх постачальникам понад п'яти банківських днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору (п.10.2.4 договору).
Згідно п. 10.4 договору дострокове припинення або розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендну плату за фактичний строк користування приміщення (з урахуванням умов п. 8.10 договору).
Згідно п. 11.1 договору у випадку виникнення спорів з питань, що є предметом договору чи у зв'язку з ним, сторони вживатимуть заходи щодо їх вирішення шляхом переговорів.
У випадку неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, сторони звертаються до Господарського суду Миколаївської області (п. 11.2 договору).
Згідно п. 12.1 договору під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли після підписання договору, в результаті загибелі приміщення, а також не передбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи землетруси, повені, оповзні, інші стихійна лиха, війну або військові дії, які роблять неможливим виконання умов даного договору.
У випадку виникнення форс-мажорних обставин, сторони повинні повідомити про такі обставини одна одну у письмовій формі протягом 3 (трьох) банківських днів. Настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено висновком Торгово-промислової палати України ( п. 12.2 договору).
Згідно п. 14.1 договору договір укладено при повному розумінні сторонами його предмету та умов. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.
Зміни, доповнення, додатки до договору є невід'ємною частиною договору, якщо вони викладені письмово та підписані обома сторонами ( п.14.4 договору).
Додатками до договору є: додаток № 1 - «План приміщення, яке є предметом договору оренди» (п. 15.2.1 договору); додаток №2 - «Акт приймання - передачі приміщення» (п.15.2.2 договору).
Договір підписано сторонами договору та скріплено печаткою ФОП Карапетян Л.А.
Матеріали справи містять копію розписки від 14.04.2016, відповідно до якої орендодавець - фізична особа Іванова Т.В. прийняла авансовий платіж у розмірі 2000,00 дол. США за перший і останній місяці оренди приміщення по вул. Чкалова, 215.
На виконання умов договору, відповідно до підписаного сторонами договору Акту приймання-передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016 (додаток №2 до договору), який складно в присутності Іванова В.Д. та Карапетян Акопа, ФОП Іванова Т.В. (орендодавець), з однієї сторони, передала, а ФОП Карапетян Л.А. (орендар), з другої сторони, прийняла в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 100,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215: приміщення № 1 Торгівельна зала площею 54,7 кв.м.; приміщення №2 Коридор площею 6,1 кв.м.; приміщення № 3 Душова площею 2,4 кв.м; приміщення № 4 Вбиральня площею 1,4 кв.м.; приміщення № 5 Побудова площею 6,8 кв.м.; приміщення № 6 Торгівельна зала площею 28,8 кв.м. План приміщення наводиться у додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 Акту). Приміщення передається в оренду для цільового використання ( п.1.3 Акту).
Як вбачається із матеріалів справи, 05.04.2023 позивачем на адресу відповідача був направлений лист, в якому Іванов В.Д. вимагав про розірвання договору від 01.12.2016 нежитлового приміщення по вул. Чкалова, 215, у зв'язку з несплатою Карапетян Л.А. орендної плати з березня 2022 року та звiльнення протягом п'яти днiв з моменту отримання листа орендованого нежитлового приміщення. Також в листі повідомляє, що відповідно до п. 8.8 договору приміщення повертається за Актом приймання-передачі, і з дати складання Акту припиняється нарахування орендної плати. У листі зазначає номер телефону задля узгодження дати та часу складання Акту.
Вказаний лист було отримано відповідачем 06.04.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи трекінгом поштових відправлень (трек номер 5400308515482).
З листа відповідача від 10.04.2023 № 01, адресованого позивачу та третій особі, вбачається, що 06.04.2023 відповідачем отримано вимогу від Іванова В.Д. про звільнення орендованого нежитлового приміщення та відповідач повідомляє, що умови договору оренди виконуються орендарем в повному обсязі. З посиланням на п. 8.1, п.10.2, р.12 договору, відповідач просила надати кандидатури осіб, які входять до складу комісії для складання Акту приймання-передачі орендованого майна (нежитлового приміщення на першому поверху будинку 215 по вул. Чкалова у м. Миколаєві); дату прийняття -передачі орендованого приміщення просить повідомити шляхом направлення поштового повідомлення - листа на її адресу.
Надалі позивач звертався до Карапетян Л.А. та Карапетян А. з листом від 17.04.2023, в якому вимагав розірвання договору у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати з березня 2022 року; вимагав негайного звільнення приміщення; посилався на п.8.8 договору, відповідно до якого приміщення підлягає поверненню за Актом приймання-передачі; зазначав, що членами комісії є власники майна ТОВ «Сфінкс В»: Іванов В.Д., Кіро О.В. Також в листі просив 03.05.2023 об 11.00 год прибути до орендованого приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 215, для складання Акта приймання-передачі майна.
Відповідачем у відповідь на лист від 17.04.2023, на адресу позивача та третьої особи було направлено лист «щодо передачі орендованого приміщення по вул. Чкалова, 215» від 29.04.2023 за № 02, в якому відповідач зазначала щодо не надання з боку орендодавця належних кандидатур для участі у прийманні орендованого майна та просила прибути 03.05.2023 об 11:00 год і прийняти участь у прийманні орендованого приміщення.
Як вказує позивач, 03.05.2023 мiж сторонами у справі не було проведено передачу-прийняття орендованого майна, та, вiдповiдно, не підписано акт приймання-передачi у зв'язку з неявкою вiдповiдача.
Як вбачається з листа від 14.06.2023 № 03 «щодо повернення орендованого приміщення по вул. Чкалова, 215 та проведення компенсації», вiдповiдачем повідомлено, що за результатами проведених перемовин щодо умов припинення договору оренди, пiдписання Акту приймання - передачi та повернення орендованого примiщення, - за пропозицiєю власника примiщення, досягнуто домовленостей про наступне: орендоване примiщення має бути повернуто власнику в cтані, в якому це примiщення знаходилось до укладання договору оренди; орендар демонтує та вивозить все належне йому майно i матерiали, якими він за власний кошт виконав роботи, зробив ремонт примiщення, благоустрiй фасаду i прилеглої територiї; орендар повертає власнику орендоване примiщення в початковому cтані; орендар залишає у iснуючому стані фасадну частину примiщення; орендар залишає в iснуючому станi стелю у внутрішніх кімнатах; власник орендованого примiщення приймає примiщення в початковому cтані (в тому cтaнi, в якому примiщення знаходилось до пiдписання договору оренди); власник примiщення компенсує орендарю вapтість матерiалiв i робiт по встановленню стелi у внутрiшнiх кімнатах орендованого примiщення. Bapтість компенсацiї складається з вартості матерiалiв, використаних при встановленнi внутрiшньої стелi; власник примiщення компенсує орендарю вapтicть матерiалiв i робiт по реставрації i ремонту фасаду орендованого примiщення. Bapтість компенсацiї складається iз вартості матерiалiв, використаних при peмонті фасаду та вартості робiт проведених при реконструкцiї фасаду. Також в листі повідомлено, що враховуючи досягнуті домовленості: вартість компенсації по стелі складає 30800,00 грн; вартість компенсації по фасаду складає 100000,00 грн. Сума компенсації становить 130800,00 грн.
У відповідь на лист відповідача від 14.06.2023 № 03, позивач направив на адресу відповідача лист-претензію від 27.06.2023, в якому повідомив щодо не досягнення домовленостей по ряду питань у зв'язку з фактичною відсутністю власника приміщення, та, зокрема вважає нараховану відповідачем компенсацію за матеріали, проведені ремонтні роботи, поліпшення орендованого приміщення, безпідставними та такими, що підлягають відхиленню. Також в листі повідомляє, що сума боргу щодо орендної плати за договором становить 548529,10 грн, що еквівалентно сумі 16000,00 доларів США за період з 01.03.2022 по 01.06.2023. В листі вимагає: припинення договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2016, передачу приміщення за договором оренди від 01.12.2016 шляхом підписання Акту прийому-передачі, сплати заборгованості з орендної плати у сумі 548529,10 грн, що еквівалентно сумі 16000,00 доларів США за період з 01.03.2022 по 01.06.2023 протягом трьох днів з моменту отримання даного листа; у разі несплати заборгованості з орендної плати у встановлений термін, підлягає застосуванню п. 9.1.1 договору (нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати); вказує, що цей лист є невід'ємною частиною договору нежитлового приміщення від 01.12.2016.
Як вказує позивач його пропозиція щодо мирного вирішення конфлікту залишилась без відповіді відповідача, станом на момент звернення позивача до суду орендоване приміщення використовувалось відповідачем у повному обсязі, повідомлень або листів щодо припинення дії або розірвання договору в односторонньому порядку від відповідача не надходило, але сплата орендної плати за користування орендованим майном - не здійснюється, орендоване приміщення відповідачем не повернуто. У зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду з позовом до відповідача, в якому заявив вимоги про:
- стягнення з ФОП Карапетян Лусіне Арменівни на користь Іванова Віктора Дем'яновича 1916085,75 грн, з якої: заборгованість з орендної плати в розмірі 767438,20 грн, що еквівалентно сумі 22000,00 доларів США за період з 01.03.2022 по 01.12.2023; неустойка в розмірі 292064,30 грн, за період з 03.05.2023 по 03.12.2023; пеня у розмірі 597391,55 грн; сума збитків від інфляції - 217686,96 грн; 3% річних від простроченої суми - 41504,74 грн.;
- зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди від 01.12.2016, б/н - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, загальною площею 100,2 кв. м., а саме: Приміщення №1 площею 54,7 кв, м., Приміщення №2 площею 6,1 кв. м., Приміщення №3 площею 2,4 кв. м., Приміщення №4 площею 1,4 кв. м, Приміщення №5 площею 6,8 кв. м., Приміщення №6 площею 28,8 кв, м.;
- зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном - нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215.
В процесі розгляду справи в суді представник позивача просила залишити вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди від 01.12.2016, б/н - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, загальною площею 100,2 кв. м., а саме: Приміщення №1 площею 54,7 кв, м., Приміщення №2 площею 6,1 кв. м., Приміщення №3 площею 2,4 кв. м., Приміщення №4 площею 1,4 кв. м, Приміщення №5 площею 6,8 кв. м., Приміщення №6 площею 28,8 кв, м. та зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном - нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, без розгляду.
Як вбачається з наданої представником позивача заяви поданої до суду 29.07.2025 та письмових пояснень, 17.03.2025 відбулось повернення позивачу приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 215, від ФОП Карапетян Л.А. та сторонами було підписано Акт передачі- приймання (повернення) з оренди нежитлових приміщень та передано ключі від приміщення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема відсутній предмет спору.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини, станом на час розгляду справи відсутній предмет спору в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди від 01.12.2016, б/н - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, загальною площею 100,2 кв. м., а саме: Приміщення №1 площею 54,7 кв, м., Приміщення №2 площею 6,1 кв. м., Приміщення №3 площею 2,4 кв. м., Приміщення №4 площею 1,4 кв. м, Приміщення №5 площею 6,8 кв. м., Приміщення №6 площею 28,8 кв, м. та зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном - нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, у зв'язку з чим провадження у справі у цій частині вимог позивача слід закрити.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги позивача про стягнення з ФОП Карапетян Лусіне Арменівни на користь Іванова Віктора Дем'яновича 1916085,75 грн, з якої: заборгованість з орендної плати в розмірі 767438,20 грн, неустойка в розмірі 292064,30 грн, пеня у розмірі 597391,55 грн; сума збитків від інфляції - 217686,96 грн; 3% річних від простроченої суми - 41504,74 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Як встановлено, договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2016 було укладено між третьою особою Івановою Т.В. (яка діяла як довірена особа від власника майна - позивача у справі, на підставі довіреності), як орендодавцем, та ФОП Карапетян Л.А., як орендарем.
За умовами п. 4.1 договору від 01.12.2016, договір було укладено на строк з 01.12.2016 до 01.11.2019 включно.
Пунктом 14.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.
Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 договору передача та повернення приміщення оформлюється Актом приймання-передачі. Орендар вступає в користування приміщенням за цим договором на підставі Акту приймання-передачі приміщення, який після підписання його сторонами є невід'ємною частиною цього договору.
Так, за матеріалами справи, між сторонами було підписано Акт приймання-передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016 (додаток №2 до договору). Приміщення передано в оренду відповідачу для цільового використання та вказаний Акт було підписано без жодних зауважень з боку орендаря.
Судом встановлено, що з 01.12.2016 та після 01.11.2019 відповідачем використовувалось орендоване приміщення згідно умовами договору.
За матеріалами справи, відповідачем за період 01.12.2016 по лютий 2022 року (включно) здійснювалась оплата орендних платежів відповідно до договору від 01.12.2016, підтвердженням чого є надані відповідачем до матеріалів справи платіжні інструкції (т.2 а.с. 155-232).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Частиною 1 ст. 764 ЦК України унормовано, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зазначені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Отже, суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні.
У контексті наведених норм також варто зауважити, що чинне законодавство не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має направлення такої заяви у межах встановленого законом строку та її зміст, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, а також на повернення орендованого майна.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6947/22 суд зазначив, що суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні; - відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; - правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у ст. 764 ЦК України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища; - заява орендодавця про припинення договору оренди після закінчення строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз. 3 ч.3 ст. 202 ЦК України; - настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Сторони не обмежені вправі заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь який час протягом всього строку дії такого договору (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах №906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 21.02.2022 у справі № 910/17533/20, від 02.02.2022 у справі № 914/1598/20).
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 921/163/19).
Схожий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 908/252/24.
З огляду на вказане та положення ст. 764 ЦК України, договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2016 був продовженим після 01.11.2019, що не заперечено відповідачем.
За ствердженнями позивача, виконання умов договору щодо сплати орендних платежів виконувалось відповідачем до березня 2022 року, орендоване приміщення використовувалось відповідачем у повному обсязі, ніяких повідомлень або листів щодо припинення дії або розірвання договору в односторонньому порядку від відповідача не надходило, але з березня 2022 року відповідачем припинено виконання зобов'язань згідно умов договору оренди щодо сплати орендної плати.
Як встановлено судом, 05.04.2023 позивачем було направлено відповідачу у справі лист, в якому Іванов В.Д. вимагав розірвання договору від 01.12.2016 нежитлового приміщення по вул. Чкалова, 215, у зв'язку з несплатою Карапетян Л.А. орендної плати починаючи з березня 2022 року та звiльнення протягом п'яти днiв з моменту отримання листа орендованого нежитлового приміщення.
За матеріалами справи, вказаний лист було отримано відповідачем 06.04.2023.
Так, сторонами договору в п. 10.2.4 договору було узгоджено, що договір оренди може бути припинено або розірвано на вимогу орендодавця в односторонньому порядку у випадку, зокрема, якщо орендар не сплачує або сплачує в неповному обсязі орендодавцю орендну плату та комунальні послуги їх постачальникам понад п'яти банківських днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 6.1.4 договору орендодавець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку і вимагати від орендаря негайного звільнення останнім приміщення у разі несплати або сплати в неповному обсязі орендарем протягом п'ятнадцяти днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору орендної плати та компенсації за сплату комунальних платежів.
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з цим, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з положеннями частин 2 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У силу приписів частини 2 статті 782 ЦК України та пункту 10.2.4 договору останній є розірваним з дати отримання відповідачем повідомлення позивача про розірвання договору, а саме з 06.04.2023.
При цьому, згідно п. 7.1.8 договору протягом 15 робочих днів після закінчення терміну оренди приміщення або розірвання договору повернути приміщення орендодавцю у стані не гіршому, в якому він був одержаний згідно акту про отримання приміщення, з урахуванням нормального зносу; відповідно до п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3 договору повернення орендодавцю приміщення здійснюється в п'ятнадцяти денний строк з дати закінчення строку дії даного договору, а в разі дострокового припинення чи розірвання цього договору - з дати такого розірвання чи припинення та фіксується двосторонньою комісією, яка складає та підписує Акт приймання - передачі приміщення; приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання Акту приймання-передачі; приміщення повинне бути повернуто орендодавцю у стані не гіршому, в якому воно було одержано згідно підписаного сторонами Акту приймання-передачі приміщення, з урахуванням його нормального зносу.
Як встановлено, ані у строк встановлений умовами договору, ані 03.05.2023 орендодавцю орендоване приміщення повернуто не було. Фактично, станом на момент звернення позивача до суду, відповідач користувався спірним нежитловим приміщенням без належних правових підстав, а саме договору оренди, оскільки договір припинив свою дію внаслідок дострокового його розірвання за ініціативи позивача.
Встановлено, що лише 17.03.2025 відбулось повернення позивачу приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 215, від ФОП Карапетян Л.А., що не заперечено відповідачем.
Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення, зокрема орендної плати за період користування майном з березня 2022 року по грудень 2023 року в сумі 767438,20 грн, неустойки за період з 03 травня 2023 року по 03 грудня 2023 року в сумі 292046,30 грн.
В п. 5.6, п. 5.8-5.12, п. 5.14-5.15 постанови КГС ВС від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19 Верховний Суд зазначив, що із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
З орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за її користування.
Вищенаведеним спростовуються висновки апеляційної інстанції про стягнення з Відповідача орендної плати замість неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна (п. 5.21, 5.22 постанови КГС ВС від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19).
В п. 9.23-9.25 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № № 910/11131/19 Суд відступив від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, відповідно до якої зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Водночас, дійшовши висновків у пунктах 9.9, 9.11, 9.12, 9.19, 9.20, 9.21 цієї постанови, Суд не вбачає підстав для відступу як від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах: від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, а також в постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, прийнятій Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, так і від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 925/1223/17 та від 11.12.2019 у справі № 904/527/19, за наведеного у пунктах 9.9, 9.11, 9.12, 9.19, 9.20, 9.21 правового регулювання за наслідками, що настають для сторін у разі припинення Договору, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, та щодо способу захисту у цьому разі порушеного права орендодавця.
Враховуючи викладене, висновки в оскаржуваній постанові апеляційного суду про задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача разом із сумою неустойки за несвоєчасне повернення Відповідачем Майна з оренди спірних сум заборгованості з орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, зроблені без врахування встановленого законом способу захисту порушеного права орендодавця, якщо після припинення договору найму наймач не виконує передбаченого диспозицією частини 2 статті 785 ЦК України обов'язку щодо повернення речі.
Отже, з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за її користування.
Стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору оренди у випадку якщо наймач не виконав обов'язку щодо негайного повернення речі і користування майном було неправомірним.
Так, сторонами договору в п.п.5.1-5.3, п.5.5 погоджено розмір орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно на 1 (перше) числа поточного місяця, але не пізніше 5 числа поточного місяця на розподільчий рахунок орендодавця. Орендна плата нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення в оренду.
Також сторонами у договорі погоджено, що відповідно до п. 8.9 договору у разі затримки підписання Акту приймання- передачі з вини орендодавця, орендна плата нараховується та сплачується по десятий день включно з дня закінчення строку дії даного договору. В разі затримки підписання Акту приймання- передачі з вини орендаря, останній сплачує орендну плату по день фактичного звільнення приміщення включно.
Разом з тим, як зазначено судом вище, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений ч 2 ст. 785 ЦК України).
Зважаючи на те, що після припинення строку дії договору оренди, стягується неустойка, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за її користування, судом здійснено перерахунок заборгованості з орендної плати, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов'язань (за період з 01.03.2022 по 06.04.2023) та встановлено, що розмір заборгованості з орендної плати становить суму у розмірі 446137,02 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати (поза межами договору) у розмірі 321301,18 грн. (767438,20 грн - 446137,02 грн) задоволенню не підлягає.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати грошових коштів у зазначеному розмірі.
Також в п. 9.1.5 договору сторони узгодили, що у разі, якщо орендар не виконує обов'язку щодо звільнення приміщення, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення. Сплата неустойки не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань за цим договором в натурі.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які би перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.
Отже, за змістом статті 785 ЦК України, яка визначає обов'язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки зобов'язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
Отже, оскільки відповідачем фактично відбулось порушення умов договору (п.9.1.5), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, заявленої позивачем до стягнення за період з 03.05.2023 по 03.12.2023 у розмірі 292064,30 грн.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.12.2023 в сумі 41504,74 грн а також інфляційні втрати за період березень 2022 року - листопад 2023 року в сумі 217686,96 грн.
Відповідач правом на подачу контррозрахунку не скористався.
Судом здійснено перерахунок 3% річних, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов'язань (за період з 01.03.2022 по 06.04.2023), зважаючи на суму боргу у розмірі 446137,02 грн, та встановлено, що розмір 3% річних становить 14740,85 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26763,89 грн (41504,74 грн - 14740,85 грн) задоволенню не підлягає.
Судом здійснено перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов'язань (за період з березня 2022 року по березень 2023 року), зважаючи на суму боргу у розмірі 446137,02 грн, та встановлено, що розмір інфляційних витрат становить 119276,24 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 98410,72 грн (217686,96 грн - 119276,24 грн ) задоволенню не підлягає.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає таке.
Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п.9.1.1 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця зазначений в п. 5.3 договору з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір нарахованої пені становить суму у розмірі 597391,55 грн. Нарахування здійснені позивачем за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 18.12.2023.
Судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов'язань, у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, та встановлено, що розмір пені становить 135195,27 грн.
Частиною 1 ст. 233 ГК визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21.
З урахуванням викладеного, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки, баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем жодних доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, суд вважає, що пеня у сумі 135195,27 грн є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача.
З огляду на те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд, з урахуванням інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у сумі 135195,27 грн. При цьому, обґрунтованим розміром для стягнення з відповідача на користь позивача суд вважає розмір пені у сумі 1000,00 грн.
Відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог посилаючись, зокрема на форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України.
24.02.2022 року розпочалася масштабна військова агресія російської федерації проти України. В зв'язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан строком на 30 діб. Згодом режим воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжував діяти, в тому числі на дату пред'явлення позову до суду.
Запровадження воєнного стану є загальновідомою обставиною і з огляду на положення ст. 75 ГПК доказуванню не підлягає.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.
Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку (вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22).
Наявність форс-мажорних обставин відповідач підтвердив листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, яким палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні».
В пункті 12.1 договору зазначено, що під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли після підписання договору, в результаті загибелі приміщення, а також не передбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи землетруси, повені, оповзні, інші стихійна лиха, війну або військові дії, які роблять неможливим виконання умов даного договору.
Сторонами договору у п. 12.2 договору узгоджено, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, сторони повинні повідомити про такі обставини одна одну у письмовій формі протягом 3 (трьох) банківських днів. Настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено висновком Торгово-промислової палати України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про Торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікату торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат та відповідних письмових повідомлень про настання форс-мажорних обставин, як то передбачено п. 12.2 договору, відповідачем не надано.
Зміни до Закону України “Про Торгово-промислові палати в Україні» щодо порядку засвідчення форс-мажорних обставин з оголошенням воєнного стану не вносилися.
Отже, неможливість виконання договірних зобов'язань через дію обставин непереборної сили (воєнного стану), відповідачем не доведено, а тому зобов'язання по оплаті орендних платежів підлягало виконанню та зважаючи на це, відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач, як ФОП, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов'язання і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.
Отже, заперечення відповідача до уваги не приймаються.
Таким чином, не виконавши умови договору щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, відповідач порушив відповідне право позивача на отримання передбаченої договором оплати.
Згідно ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Учасники справи, зокрема зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, п. 2 ч. 1 ст. 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 915/20/24 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни про стягнення 1 916 085,75 грн, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном в частині позовних вимог про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
2. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) грошові кошти у загальному розмірі 873 218,41 грн, з якої:
заборгованість з орендної плати в розмірі 446 137,02 грн;
неустойка у розмірі 292 064,30 грн;
пеня у розмірі 1000,00 грн;
сума збитків від інфляції у розмірі 119 276,24 грн;
3% річних від простроченої суми у розмірі 14 740,85 грн,
а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором 15111,21 грн.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено та підписано14.08.2025.
Суддя Т.М. Давченко