вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1858/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради, м. Боярка Київської області
про стягнення 289 327,48 грн.,
без виклику представників
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ГАЗ.УА») 03.06.2025 звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради, м. Боярка Київської області (далі по тексту - КП «Боярка-Водоканал») у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 289 327,48 грн. за Договором №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії, з яких:
265549,68 грн. інфляційних втрат, за період прострочення з квітня по липень 2022 року;
23777,79 грн. 3% річних, за період прострочення з 29.03.2022 по 01.08.2022;
Крім того, позивач просить суд стягнути з КП «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 339,91 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач на виконання умов Договору №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії передав, а відповідач прийняв електричну енергію в кількості 545 033 кВТ/год загальною вартістю 2852366,44 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним Актом приймання-передачі електричної енергії №В0015022021 від 28.02.2022. У порушення умов Договору, за спожиту електричну енергію за лютий 2022 відповідач сплатив із простроченням, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2025 відкрито провадження у справі №911/1858/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву №01-8/231, в якому просить суд у задоволенні позовної заяви ТОВ «ГАЗ.УА» відмовити в повному обсязі.
Відповідач твердить про настання форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок введення в Україні воєнного стану. Відповідач посилається на п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та зазначає, що штрафні санкції відповідачу нараховані неправомірно.
Крім того, відповідач зазначає, що сплата за зобов'язанням здійснювалась майже кожного дня, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат.
Також, відповідач додає лист ТОВ «ГАЗ.УА», в якому позивач повідомляв споживачів, що на період дії особливого періоду зупиняє нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених укладеними договорами, та не буде здійснювати відключення споживачів.
25.06.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив, в якій не підтверджує факт надсилання листа у березні 2022 року на адресу відповідача. Крім того, твердить, що заявлені до стягнення відсотки річних та інфляційні нарахування за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
27.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких твердить, що ним було належним чином повідомлено про настання форс-мажорних обставин.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав клопотання, в якому просить суд залишити без розгляду додані відповідачем додатки, які містять картинки, на яких нібито відображені листи між позивачем та відповідачем, оскільки такі не були додані до відзиву.
08.07.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву, в якій також просить суд залишити без розгляду подані відповідачем додатки до заперечення.
Щодо клопотання про залишення доказів, доданих до заперечень на відповідь на відзив, без розгляду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 167 ГПК України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Отже, до заперечень на відповідь на відзив застосовується також пункт 1 частини 6 ст. 165 ГПК України, відповідно до якого до відзиву (а отже і до заперечень) додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
З огляду на викладене, подання доказів, доданих до заперечень на відповідь на відзив, відповідає вимогам ГПК України, у звязку з чим клопотання відповідача про залишення без розгляду доказів не належить до задоволення.
Крім того, відповідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «ГАЗ.УА» до КП «Боярка-Водоканал» про стягнення 289 327,48 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
24.01.2022 між КП «Боярка-Водоканал» (споживач) та ТОВ «ГАЗ.УА» (постачальник) був підписаний договір №07-1/14-22 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п.2.1);
- період постачання електричної енергії за Договором з 01.02.2022 по 31.12.2022 (п.2.4);
- постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки, форма якої є додатком №1 до цього договору (п.3.1);
- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.7);
- оплата постачальнику за цим договором здійснюється споживачем протягом 20 банківських днів від дня отримання акту прийому-передачі електричної енергії (наданого протягом 7 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим) (п.5.8);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.12.1);
- під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п.12.2);
- строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.12.3);
- сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п.12.4);
- договір набирає чинності з дати підписання сторонами і укладається на строк до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.14.1).
Разом із договором сторонами підписано заяву-приєднання (додаток №1); комерційну пропозицію (додаток №2), в якій зазначено спосіб оплати, який відповідає п.5.8 договору; порядок визначення вартості електричної енергії (додаток №3); розрахунок вартості 1кВт*год електричної енергії (додаток 4); перелік об'єктів КП «Боярка-Водоканал» (додаток №5); форма прогнозованих обсягів споживання електричної енергії (додаток №6).
На виконання умов договору постачальник у лютому 2022 року передав споживачу електричну енергію в обсязі 545 033 кВт*год на загальну суму 2 852 366,44 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №В0015022021 приймання-передачі електричної енергії від 28.02.2022.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 6.2 оплата постачальнику за цим договором здійснюється споживачем протягом 20 банківських днів від дня отримання акту прийому-передачі електричної енергії (наданого протягом 7 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим).
Зважаючи на те, що спірний акт датований 28.02.2022 та містить підписи уповноважених осіб та відбитки печатки підприємств, суд дійшов висновку, що датою отримання акту слід вважати 28.02.2022. Жодна сторона не посилається на обставину отримання Акту в іншу дату, та не подає докази на підтвердження такої обставини.
Відтак, строк оплати за спірним актом №В0015022021 від 28.02.2022 настав 28.03.2022, а з 29.03.2022 настало прострочення.
Сторони визнають, що спірний акт був повністю оплачений відповідачем протягом травня-серпня 2022 року, тобто із простроченням.
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 265 549,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по липень 2022 року та 23777,79 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.03.2022 по 01.08.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів договором не встановлено.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Суд відхиляє посилання відповідача на відкритий лист ТОВ «ГАЗ.УА» до споживачів, отриманий відповідачем 09.03.2022 за вхідним номером 01-6/144-1, позаяк предметом спору у справі є стягнення інфляційних втрат та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, а у листі ТОВ «ГАЗ.УА» повідомляє про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених укладеними договорами.
Проценти річних та інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України не є договірними штрафними санкціями.
Безпідставне також посилання відповідача на п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до вказаного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою не є кредитним договором або договором позики, позивач не є кредитодавцем (позикодавцем), а відповідно відповідач не є позичальником, тому положення даного пункту не розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникли на підставі договору №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу.
Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Відповідач твердить, що настання форс-мажорних обставин настало внаслідок оголошення воєнного стану в країні та ведення активних бойових дій на території Київської області, зокрема в Бучанській територіальній громаді, яка межує з Боярською територіальною громадою, що призвело до масової евакуації населення Боярської територіальної громади, оплата за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є основним джерелом надходження коштів на підприємство.
Разом із тим, по-перше, відповідно до висновків викладених у постанові КГС ВС від 13.09.2023 у справі №910//8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
По-друге, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначено, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктом 12.4 договору встановлено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення та надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Документів, виданих ТПП України та доказів їх надання позивачу матеріали справи не містять.
Відтак, за відсутності зазначених документів у суду відсутня можливість встановити причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням саме спірного зобов'язання перед ТОВ «ГАЗ.УА» за Договором №07-1/14-22 від 24.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, та наведеними форс-мажорними обставинами. Крім того, за відсутності будь-якого підтвердження дійсного майнового стану відповідача у суду також відсутні підстави для висновку про наявність об'єктивної неможливості виконати спірне зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд погоджується із тим, що позивач правомірно нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої відповідачем електричної енергії.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, встановивши дати оплат та відповідно дати закінчення періодів прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем,
АктДата оплатиФактично сплачено, грнОсновний борг, грн.Період прострочення3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн.
за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 2852366,44 грн.28.03.22 (кінцевий строк) 2 852 366,4429.03.22-01.05.227 971,00квітень 2022 88 423,36 грн.
02.05.2210 366,44 (ПІ №643)2 842 00002.05.22233,59
03.05.2212 000,00 (ПІ №654)2 830 00003.05.22232,60
04.05.2210 000,00 (ПІ №661)2 820 00004.05.22231,78
05.05.2212 000,00 (ПІ №688)2 808 00005.05.22230,79
06.05.2210 000,00 (ПІ №695)2 798 00006.05.22-08.05.22689,92
09.05.2212 000,00 (ПІ №703)2 786 00009.05.22228,99
10.05.2210 000,00 (ПІ №720)2 776 00010.05.22228,16
11.05.2212 000,00 (ПІ №734)2 764 00011.05.22227,18
12.05.2210 000,00 (ПІ №755)2 754 00012.05.22226,36
13.05.2212 000,00 (ПІ №762)2 742 00013.05.22-15.05.22676,11
16.05.2210 000,00 (ПІ №773)2 732 00016.05.22224,55
17.05.2212 000,00 (ПІ №787)2 720 00017.05.22223,56
18.05.2210 000,00 (ПІ №792)2 710 00018.05.22222,74
19.05.225 000,00 (ПІ №806)2 705 00019.05.22222,33
20.05.227 000,00 (ПІ №808)2 698 00020.05.22-22.05.22665,26
.23.05.225 000,00 (ПІ №816)2 693 00023.05.22221,34
24.05.227 000,00 (ПІ №830)2 686 00024.05.22220,77
25.05.225 000,00 (ПІ №847)2 681 00025.05.22220,36
26.05.227 000,00 (ПІ №856)2 674 00026.05.22219,78
27.05.225 000,00 (ПІ №868)2 669 00027.05.22-29.05.22658,11
30.05.227 000,00 (ПІ №885)2 662 00030.05.22218,79
31.05.225 000,00 (ПІ №899)2 657 00031.05.22218,38травень 2022 71 739,00 грн.
01.06.227 000,00 (ПІ №913)2 650 00001.06.22217,81
02.06.225 000,00 (ПІ №926)2 645 00002.06.22217,40
03.06.227 000,00 (ПІ №937)2 638 00003.06.22-05.06.22650,47
06.06.225 000,00 (ПІ №948)2 633 00006.06.22216,41
07.06.227 000,00 (ПІ №965)2 626 00007.06.22215,84
08.06.225 000,00 (ПІ №974)2 621 00008.06.22215,42
09.06.227 000,00 (ПІ №986)2 614 00009.06.22214,85
10.06.225 000,00 (ПІ №1008)2 609 00010.06.22-12.06.22643,32
13.06.227 000,00 (ПІ №1022)2 602 00013.06.22213,86
14.06.225 000,00 (ПІ №1035)2 597 00014.06.22213,45
15.06.227 000,00 (ПІ №1048)2 590 00015.06.22212,88
16.06.225 000,00 (ПІ №1060)2 585 00016.06.22212,47
17.06.227 000,00 (ПІ №1075)2 578 00017.06.22-19.06.22635,67
20.06.225 000,00 (ПІ №1090)2 573 00020.06.22211,48
21.06.227 000,00 (ПІ №1098)2 566 00021.06.22210,90
22.06.225 000,00 (ПІ №1102)2 561 00022.06.22210,49
23.06.227 000,00 (ПІ №1124)2 554 00023.06.22209,92
24.06.22300 000,00 (ПІ №1138)2 254 00024.06.22-26.06.22555,78
27.06.225 000,00 (ПІ №1143)2 249 00027.06.22184,85
28.06.227 000,00 (ПІ №1154)2 242 00028.06.22184,27
29.06.225 000,00 (ПІ №1159)2 237 00029.06.22183,86
30.06.227 000,00 (ПІ №1166)2 230 00030.06.22183,29червень 2022 69 130,00 грн.
01.07.225 000,00 (ПІ №1189)2 225 00001.07.22-03.07.22548,63
04.07.227 000,00 (ПІ №1201)2 218 00004.07.22182,30
05.07.225 000,00 (ПІ №1222)2 213 00005.07.22181,89
06.07.227 000,00 (ПІ №1240)2 206 00006.07.22181,32
07.07.225 000,00 (ПІ №1248)2 201 00007.07.22180,90
08.07.227 000,00 (ПІ №1261)2 194 00008.07.22-10.07.22540,99
11.07.225 000,00 (ПІ №1268)2 189 00011.07.22179,92
12.07.227 000,00 (ПІ №1283)2 182 00012.07.22179,34
13.07.225 000,00 (ПІ №1301)2 177 00013.07.22178,93
14.07.227 000,00 (ПІ №1312)2 170 00014.07.22178,36
15.07.225 000,00 (ПІ №1315)2 165 00015.07.22-17.07.22533,84
18.07.227 000,00 (ПІ №1329)2 158 00018.07.22177,37
19.07.225 000,00 (ПІ №1338)2 153 00019.07.22176,96
20.07.227 000,00 (ПІ №1343)2 146 00020.07.22176,38
21.07.225 000,00 (ПІ №1355)2 141 00021.07.22175,97
22.07.227 000,00 (ПІ №1363)2 134 00022.07.22-24.07.22526,19
25.07.225 000,00 (ПІ №1371)2 129 00025.07.22174,99
26.07.2259 000,00 (ПІ №1381, №1388)2 070 00026.07.22170,14
27.07.22100 000,00 (ПІ №1404)1 970 00027.07.22-31.07.22809,59липень 2022 13 790,00 грн.
01.08.221 970 000,00 (ПІ №1430, №1444)0---
ВСЬОГО 26 381,15243 082,36
встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 26381,15 грн. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), у зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних має бути задоволена повністю у заявленій сумі 23777,79 грн. Вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 243 082,36 грн., у зв'язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «ГАЗ.УА» частково та ухвалює рішення про стягнення з КП «Боярка-Водоканал» 243 082,36 грн. інфляційних втрат та 23 777,79 грн. процентів річних.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 4 002,90 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» Боярської міської ради (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 19-Б, ідентифікаційний код 30687118)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, ідентифікаційний код 42468262)
243 082,36 грн. (двісті сорок три тисячі вісімдесят дві гривні тридцять шість копійок) інфляційних втрат,
23 777,79 грн. (двадцять три тисячі сімсот сімдесят сім гривень сімдесят дев'ять копійок) процентів річних,
4 002,90 грн. (чотири тисячі дві гривні дев'яносто копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх