вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2151/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг»
до Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ
про стягнення 644 549, 33 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ (надалі - відповідач) про стягнення 644 549, 33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №343 від 17.10.2024, в частині повної та своєчасної оплати спожитої в грудні 2024 року електричної енергії.
Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
2. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.07.2025, яка отримана останнім 08.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.09.2023 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №343 (далі - договір), відповідно до п.2.1. якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів електроспоживання споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість за спожиту електричну енергію, в порядку та на умовах, передбачених цим договором (далі - електрична енергія або товар).
Очікувані договірні обсяги закупівлі (кількість) електричної енергії за цим договором становлять 2 226 000 кВт год (п.2.5. договору).
Згідно із п.3.1. договору строк (термін) постачання товару: з 01.11.2024 по 31.12.2024.
У пункті 5.1. договору сторони погодили, що загальна ціна цього договору становить 16 931 868, 65 грн у т.ч. ПДВ - 2 821 978,11 грн.
Відповідно до п.5.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
У пункті 5.3.1. договору погоджено, що споживач здійснює оплату за фактично поставлений товар за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії по закінченню розрахункового періоду.
Згідно із п.5.3.2. договору, оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта прийманняпередачі товару (електричної енергії), примірна форма якого визначена в додатку 5 до цього договору протягом 20 календарних днів від дати отримання акта приймання-передачі товару (електричної енергії). При цьому споживач залишає за собою право здійснити оплату протягом 180 календарних днів від дати отримання акта приймання-передачі товару (електричної енергії).
Акт приймання-передачі товару (електричної енергії) складається та підписується постачальником та надається споживачу для підписання. Споживач розглядає та підписує акт протягом 5 (п'яти) банківських днів або в цей же строк направляє постачальнику мотивовану відмову від його підписання (п.5.3.4. договору).
Пунктом 5.3.5. договору сторони погодили, що датою підписання акта приймання-передачі товару (електричної енергії) є дата проставлення останнього підпису однією зі сторін договору.
Відповідно до п.5.7. договору фактична ціна постачання товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку “на добу наперед», у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар та/або у випадку зміни тарифу на передачу електричної енергії, який включений до складу ціни товару за цим договором та затверджується НКРЕКП, у порядку визначеному в додатку 2 до договору “Комерційна пропозиція», шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі товару (електричної енергії), примірка форма яких визначена у додатку 5 до цього договору.
Згідно із п.6.2. договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
У свою чергу пунктом 7.1. договору встановлено, що постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1. договору).
У грудні 2024 року позивачем передано, а відповідачем отримано 1 349 525 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 10 752 966, 61 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №УГТ00004217 від 20.12.2024 та актом-коригування приймання-передачі електричної енергії №УГТ00000140 від 31.12.2024, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
Відповідач частково оплатив вартість спожитої електричної енергії в грудні 2024 року в розмірі 10 108 417, 28 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №739 від 26.12.2024 та №547 від 26.12.2024.
Згідно із листом ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за вих.№1/04/12388 від 24.02.2025 відповідачем у грудні 2024 року спожито 14 495 кВт/год електричної енергії.
Також відповідно до листа ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за вих.№08/100/3352 від 29.04.2025 відповідачем у грудні 2024 року спожито 1 335 030 кВт*год.
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача 644 549, 33 грн (10 752 966, 61 грн (вартість спожитої електричної енергії) - 10 108 417, 28 грн (сума оплати спожитої електричної енергії)) заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №343 від 17.10.2024.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Пунктами 26, 68 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
За своєю правовою природою даний правочин є договором постачання електричної енергії споживачу.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (частина 1 статі 275 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно із п.5.3.2. договору, оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта прийманняпередачі товару (електричної енергії), примірна форма якого визначена в додатку 5 до цього договору протягом 20 календарних днів від дати отримання акта приймання-передачі товару (електричної енергії). При цьому споживач залишає за собою право здійснити оплату протягом 180 календарних днів від дати отримання акта приймання-передачі товару (електричної енергії).
Як убачається з матеріалів справи в грудні 2024 року відповідачем спожито 1 349 525 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 10 752 966, 61 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №УГТ00004217 від 20.12.2024 та актом-коригування приймання-передачі електричної енергії №УГТ00000140 від 31.12.2024, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
Відповідач частково оплатив вартість спожитої електричної енергії в грудні 2024 року в розмірі 10 108 417, 28 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №739 від 26.12.2024 та №547 від 26.12.2024.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача, як визнання ним основного боргу.
Отже, неоплаченою залишилася спожита електрична енергія на суму 644 549, 33 грн (10 752 966, 61 грн (вартість спожитої електричної енергії) - 10 108 417, 28 грн (сума оплати спожитої електричної енергії)).
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за спожиту електричної енергії за грудень 2024 року в розмірі 644 549, 33 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 644 549, 33 грн основної заборгованості.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 30 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №2/24 від 17.02.2024, копію додаткової угоди №5-2/25 від 11.02.2025 до вказаного договору, копію детального опису наданої професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом витрачено 10 годин вартістю 30 000, 00 грн, копію акта про прийняття-передачі наданих послуг №1/5-2/25 від 01.07.2025 на суму 30 000, 00 грн, копію довіреності за вих.№13 від 02.01.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010 на ім'я адвоката Невструєва Леоніда Борисовича.
У пункту 2.1. додаткової угоди №5-2/25 від 11.02.2025 до договору про надання правничої допомоги №2/24 від 17.02.2024 передбачено, що сторони погоджують розмір погодинної ставки адвокат за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000, 00 грн за 1 годину.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретногоскладу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).
Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось.
Суд критично оцінює зазначену в детальному описі наданої професійної правничої допомоги та акті про прийняття-передачі наданих послуг №1/5-2/25 від 01.07.2025 інформацію, щодо того, що адвокатом витрачено по 1 годині загальною вартістю 6 000, 00 грн на підготовку та направлення запитів і відповідно аналіз відповідей ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, оскільки зазначене не відповідає критерію реальності та розумності.
Крім цього, в описі наданої професійної правничої допомоги та акті про прийняття-передачі наданих послуг №1/5-2/25 від 01.07.2025 міститься пункт щодо підготовки позовної заяви, суд зазначає, що направлення вказаних запитів є етапом підготовки позовної заяви, враховуючи, що адвокатом на підготовку позовної заяви, зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, витрачено 5 годин вартістю 12 000, 00 грн.
З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, кількістю підготовлених процесуальних документів адвоката, не відповідає критерію розумності та їх стягнення в повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 15 000, 00 грн.
Крім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 04.06.2020 у справі №906/598/19 та від 15.04.2021 у справі №905/717/20.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» до Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ про стягнення 644 549, 33 грн задовольнити.
2. Стягнути з Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10-В, ідентифікаційний код 04389466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтрейдинг» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25-Б, прим. 1, ідентифікаційний код 44544025) 644 549 (шістсот сорок чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн 33 коп. основного боргу, 7 734 (сім тисячі сімсот тридцять чотири) грн 59 коп. судового збору та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова