ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2025Справа № 910/6842/25
За позовом Фермерського господарства "АВЛОС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП"
про зобов'язання повернення майна
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фермерське господарство "АВЛОС" (далі - позивач, ФГ "АВЛОС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" (далі - відповідач, ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП"), в якому просить суд: зобов'язати ТОВ "Рівненський ХПП" повернути ФГ "АВЛОС" Зерно - пшеницю у кількості 142,52 т, з яких 105,0 т - пшениця 4 класу, 37,52 т - пшениця 3 класу, передану на зберігання згідно з Договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску Зерна від 28.06.2021 № 5.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, відповідач (зерновий склад) за сім календарних днів до закінчення строку зберігання Зерна (до 31.05.2022) за Договором не повідомив позивача (поклажодавця) про необхідність забрати Зерно, не запропонував термін витребування Зерна, на вимогу позивача не повернув Зерно, станом на час подання позовної заяви, як стверджує позивач, Зерно продовжує перебувати на зберіганні у відповідача.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 позовну заяву ФГ "АВЛОС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
11.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява з усунутими недоліками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2025 позовну заяву ФГ "АВЛОС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6842/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/6842/25.
23.06.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, наданих на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2025.
27.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" заперечувало проти задоволення позовних вимог та просило суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, посилаючись на те, що приміщення зернового складу, на якому зберігалося спірне Зерно, були знищені внаслідок обстрілів та пожежі 01.10.2022, про що було складено Акт про пожежу та повідомлено позивача.
Крім того, відповідач вказує, що Сертифікатом Запорізької Торгово-промислової палати № 2300-25-0822 від 23.05.2025 встановлено неможливість виконання ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" обов'язку (зобов'язання), а саме: зберігання сільськогосподарської продукції, надання послуг з сушки, очищення та інших технологічних операцій та видачі: пшениці 3 класу врожаю 2021 року в кількості 37 520 кг, пшениці 4 класу врожаю 2021 року в кількості 105 000 кг за Договором складського зберігання, сушки, очистки та відпуску Зерна № 5 від 28.06.2021.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" (далі - зерновий склад) та Фермерським господарством "АВЛОС" (далі - поклажодавець) укладено Договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № 5 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, за цим Договором зерновий склад, що знаходиться за адресою: 74001, Херсонська область, Бериславський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, 5, зобов'язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури) (далі - Зерно), яка йому передається поклажодавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання Зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуг по його навантаженню (для цієї статті навантаження вважається процес переміщення Зерна з ємностей зернового складу на (в) ємності вказані поклажодавцем). При навантаженні у зернового складу не виникає прав та обов'язків вантажовідправника, зерновий склад зобов'язується повернути поклажодавцеві Зерно в строки і на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з п. 3.2 Договору, приймання Зерна на зберігання супроводжується наданням товарно-транспортних накладних, оформлених поклажодавцем належним чином. Зерно повинно бути в здоровому стані, без стороннього запаху, ознак псування, не заражене шкідниками хлібних запасів та/або насінням карантинних об'єктів.
Приймання Зерна здійснюється за масою, встановленою на вагах зернового складу, та за якістю, визначеною виробничо-технологічною лабораторією зернового складу. При цьому зерновий склад зараховує на картку поклажодавця всю кількість прийнятого Зерна без розподілу по постачальниках. (п. 3.3 Договору).
Згідно п. 4.1 Договору, зерновий склад приймає на зберігання Зерно поклажодавця та розміщує його в зерносховищах знеособлено.
Відповідно до п. 4.2 Договору за згодою сторін, з метою створення належних умов зберігання Зерна поклажодавця, Зерно, власником якого є поклажодавець, може зберігатися відокремлено від Зерна третіх осіб. Умови та вартість такого зберігання обумовлюються в Додатковій угоді до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно із п. 5.1.1 Договору зерновий склад зобов'язується приймати від поклажодавця Зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, та довести його до якісних показників, що забезпечують довготривале, стійке зберігання, забезпечувати кількісне і якісне зберігання Зерна та здійснювати відпуск його поклажодавцю на першу вимогу останнього.
Нормами п. 5.1.4 Договору передбачено, що зерновий склад зобов'язаний за попередньою згодою сторін, видати чи переоформити Зерно за умови повного розрахунку поклажодавця із зерновим складом за цим Договором та за наявності нижче вказаних документів, наданих поклажедавцем: оригінального листа з проханням видати або переоформити Зерно, підписаного керівником, при цьому підпис має бути завірений оригінальною печаткою поклажодавця та у листі має бути вказана особа, якій довірено отримати Зерно. Також в листі зазначається культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника; оригіналу складського документу на Зерно, виданого складом; оригіналу довіреності на отримання Зерна на особу, вказану в листі; копії паспорту довіреної особи; трьохстороннього акту приймання-передачі Зерна - при оформленні належного поклажодавцю Зерна на третю особу (за умови присутності представників сторін та укладених договорів складського зберігання).
Відповідно п. 5.1.17 Договору, зерновий склад зобов'язаний письмово за 7 (сім) календарних днів до закінчення терміну зберігання Зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити термін витребування Зерна.
Положеннями п. 5.2.13 Договору передбачено, що після закінчення строку зберігання Зерна поклажодавець зобов'язаний забрати Зерно із зернового складу. Строк зберігання Зерна може бути подовжений за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору, зерновий склад не має права розпоряджатися Зерном поклажодавця, крім випадків, передбачених пунктами 6.11.1 та 9.4 цього Договору.
Судом встановлено, що на виконання Договору позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу Зерно, а саме:
- пшеницю 3 класу у кількості 74,27 т, що підтверджується Реєстром № 92 від 04.07.2021 та Реєстром № 179 від 14.07.2021;
- пшеницю 4 класу у кількості 261,05 т, що підтверджується Реєстром № 191 від 15.07.2021, Реєстром № 210 від 16.07.2021, Реєстром № 220 від 17.07.2021, Реєстром № 238 від 18.07.2021.
Також вказане підтверджується Товарно-транспортними накладними долученими позивачем до позовної заяви.
Судом встановлено, що частина Зерна, переданого відповідачу на відповідальне зберігання, була відвантажена (переоформлена) зерновим складом на ТОВ "ТЕССЛАГРУП", у кількості 192,8 т, що підтверджується долученими до матеріалів справи Видатковою накладною №20 від 19.10.2021, Актом прийому-передачі від 19.10.2021, Видатковою накладною №33 від 14.12.2021, Актом прийому-передачі від 14.12.2021, Видатковою накладною №07 від 27.01.2022 та Актом прийому-передачі від 27.01.2022.
Враховуючи відвантаження частини Зерна, на відповідальному зберіганні у відповідача залишилась Зерно, передане на відповідальне зберігання позивачем, у кількості 142,52 т, з яких: 105,0 т - пшениця 4 класу, 37,52 т - пшениця 3 класу.
Згідно з п. 9.1 Договору, строк зберігання Зерна - до 31 травня 2022 року. Зберігання Зерна понад строк, установлений цим Договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.
Відповідно до п. 9.2 Договору, поклажодавець зобов'язаний забрати Зерно після закінчення строку зберігання Зерна.
Зерновий склад за сім календарних днів до закінчення строку зберігання Зерна повинен письмово попередити поклажодавця про закінчення строку зберігання Зерна та запропонувати термін витребування Зерна (п. 9.3 Договору).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За змістом ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами ч. 1 ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У відповідності до ч. 1 ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до умов ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
У частині 1 статті 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно з п. 1 ст. 943 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно із пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Аналогічна норма міститься у ст. 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Як встановлено судом раніше, пунктом 9.1 Договору передбачено, що строк зберігання Зерна - до 31.05.2022. Зберігання Зерна понад строк, установлений цим Договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що до 31.05.2022 позивач не забрав, а відповідач не повернув Зерно (пшеницю) загальною вагою 142,52 т.
01.08.2022 відповідач надіслав позивачу Повідомлення про форс-мажорні обставини, в якому повідомив, що ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" стало достовірно відомо про втрату контролю над зерновим складом (елеватором), що розташований за адресою: Херсонська область, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5, у зв'язку із захопленням військовими збройних сил Російської Федерації.
20.05.2025 позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу, в якій вимагав повернути ФГ "АВЛОС" Зерно - пшеницю, передану на зберігання на підставі Договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 28.06.2021 №5, у кількості 142,52 т, з яких: 105,0 т - пшениця 4 класу, 37,52 т - пшениця 3 класу.
Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою до ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" повернути ФГ "АВЛОС" Зерно - пшеницю у кількості 142,52 т, з яких 105,0 т - пшениця 4 класу, 37,52 т - пшениця 3 класу, передану на зберігання згідно з Договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 28.06.2021 № 5.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти задоволення позову та зазначає про наявність форс-мажорних обставин, а саме, внаслідок обстрілів та пожежі 01.10.2022, були знищені складські приміщення зернового складу ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП", які знаходяться в Херсонській області, Бериславського району, що підтверджується Актом про пожежу від 01.10.2022, а також Сертифікатом №03.3/337 про форс-мажорні обставини.
Судом, відповідно до Акту про пожежу від 01.10.2022, встановлено, що 01.10.2022 на зерновому складі, що розташований за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5 виникла пожежа, де зберігалась сільськогосподарська продукція №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10; робочих боксів №1, 2, 3; електродвигунів; залізничних вагонів, сільськогосподарської продукції загальній кількості 7 000 тон.
Запорізькою Торгово-Промисловою Палатою надано ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" сертифікат №2300-25-0822 про форс-мажорні обставини, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація Високопільської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, незаконне заволодіння майном підприємства, пожежа); що унеможливило виконання зобов'язань, а саме зберігання сільськогосподарської продукції, надання послуги з сушки, очищення, інших технологічних операцій та її видача на зерновому складі, що розташований за адресою: 74001, Херсонська область, Бериславський р-н, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5, а саме: пшениці 3 класу врожаю 2021 року в кількості 37 520 кг, пшениці 4 класу врожаю 2021 року в кількості 105 000 кг у термін до 31.05.2022, за Договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №5 від 28.06.2021, укладеним із ФГ "АВЛОС".
Відповідно до сертифікату №2300-25-0822 період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 10.03.2022; дата закінчення: тривають на 23.05.2024.
Згідно з умовами п. 8.1 Договору, зерновий склад несе повну відповідальність за передане поклажодавцем на зберігання Зерно, у т.ч. відповідає за його втрату, пошкодження, нестачу чи зниження якості.
Відповідно до п. 8.4 Договору, у випадку втрати Зерна (або його частини), переданого поклажодавцем на зберігання з вини зернового складу, зерновий склад, за своїм вибором, або відшкодовує поклажодавцеві збитки в розмірі вартості втраченого Зерна або зобов'язується поставити таку ж кількість Зерна відповідної якості на іншому зерновому складі узгодженому сторонами. У разі пошкодження, зниження якості Зерна (або його частини) зерновий склад, за своїм вибором, або відшкодовує поклажодавцеві збитки в розмірі суми, на яку знизилася його вартість або замінює таке Зерно відповідною кількістю Зерна стандартної якості на іншому Зерновому складі узгодженому сторонами.
Судом встановлено, що с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, де знаходиться зерновий склад ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП", було окуповане Російською Федерацією з 10.03.2022 по 04.10.2022, у зв'язку з чим відповідач у цей період не мав доступу до складу, де зберігалось Зерно (пшениця) вагою 142,52 т, внаслідок чого був унеможливлений повернути позивачу Зерно у строк, передбачений п. 9.1 Договору, тобто до 31.05.2022, про що повідомив позивача Повідомленням про форс-мажор від 01.08.2022.
Зазначене підтверджується Актом про пожежу від 01.10.2022 та сертифікатом Запорізької Торгово-промислової палати від 23.05.2024 №2300-25-0822 про форс-мажорні обставини.
Також, в матеріалах справи містяться технічні звіти щодо технічного обстеження будівель на території елеватора (зернового складу) ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП", розташованого за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, в яких зазначено про стан будівель, що знаходяться на цій території, ступінь їх пошкодження, а також фотоматеріали, в яких містяться зображення зруйнованих будівель зернового складу відповідача.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач у період з 10.03.2022 по 04.10.2022 не мав доступу до зернового складу розташованого за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Блакитне Бериславського району Херсонської області, внаслідок окупації цієї території Російською Федерацією, відповідно відповідач не міг виконати умови Договору щодо повернення позивачу Зерна (пшениці) загальною вагою 142,52 т у строк до 31.05.2022.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що все Зерно, в тому числі, яке належить позивачу, та зберігалось на зерновому складі ТОВ "РІВНЕНСЬКИЙ ХПП" за адресою: Херсонська область, с. Блакитне, вул. Залізнична, буд. 5 знищено внаслідок пожежі, яка виникла на складі 01.10.2022 у зв'язку із потраплянням боєприпасів та їх уламків внаслідок бойових дій, що були на цій території на початку жовтня 2022 року.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.
Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Отже, відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує, як і обрання неналежного способу захисту є підставою для відмови у позові.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).
Відповідач належними доказами довів факт знищення Зерна, що було передане позивачем на відповідальне зберігання відповідачу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ФГ "АВЛОС" про зобов'язання ТОВ "Рівненський ХПП" повернути ФГ "АВЛОС" Зерно - пшеницю у кількості 142,52 т, з яких; 105,0 т - пшениця 4 класу, 37,52 т - пшениця 3 класу, передану на зберігання згідно з Договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 28.06.2021 № 5, оскільки такий спосіб захисту є не ефективним, з урахуванням обставин даної справи.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК зУкраїни судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 14.08.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА