ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2025Справа № 910/6715/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛІННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНИМИ КОМЕРЦІЙНИМИ АКТИВАМИ"
до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"
про стягнення 711 761,51 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛІННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНИМИ КОМЕРЦІЙНИМИ АКТИВАМИ" (далі - позивач, ТОВ "УБКА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - відповідач, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") про стягнення заборгованості у загальній сумі 711 761,51грн, з яких: 701 542,54 грн основного боргу, 7 317,57 грн інфляційних втрат, 2 901,40 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №1694/01 від 28.12.2019 (далі - Договір) з оплати виробленої та проданої позивачем електричної енергії за "зеленим тарифом" за період з січня 2024 року по лютий 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 позовну заяву ТОВ "УБКА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
09.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 позовну заяву ТОВ "УБКА" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6715/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
30.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивач, розраховуючи суми заборгованості, не враховує, що з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178, яка, з урахуванням часу затвердження НКРЕКП послуги, поширюється на спірні правовідносини. Так, розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями за "зеленим" тарифом, унормований главою 11 Порядку № 641, а не главою 10, як вказує позивач. На думку відповідача, позивач невірно визначив час виникнення зобов'язань Гарантованого покупця щодо здійснення розрахунку за Договором і, тим самим, безпідставно збільшив період прострочення спірних платежів.
Також, відповідач повідомив, що ним було сплачено на рахунок позивача грошові кошти за електричну енергію у сумі 77 563,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 480 227 від 19.05.2025 на суму 47 178,71 грн за травень 2024 року та платіжною інструкцією № 483 949 від 09.06.2025 на суму 30 384,89 грн за червень 2024 року. Відтак, на думку відповідача, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 77 563,60 грн підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, відповідач вважає, що оскільки станом на 19.05.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 104 267,08 грн, то позовна вимога в частині стягнення з відповідача 104 267,08 грн не підлягає задоволенню в силу положень абз. 3 пп. 13 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", згідно яких гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом" на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначає, що у стягненні 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити, оскільки це є похідними вимогами від стягнення основної суми заборгованості, яка не підлягає задоволенню. У разі відхилення, викладених у відзиві, доводів відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
Також відповідач звернув увагу на настання обставин непереборної сили (форс-мажор), про які відповідач повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, що з урахуванням важливості Гарантованого покупця для економіки України, особливо в період дії режиму воєнного стану, унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
02.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач, не погоджуючись з нарахуваннями позивача основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, не наводить власного контррозрахунку.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суму 104 267,08 грн, відповідачем не було зроблено заяву про зарахування зустрічних вимог та не було дотримано вимог, які ставлять для здійснення такого зарахування, зокрема щодо безспірності вимог, що зараховуються. Відповідачем не надано належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача перед відповідачем.
Позивач заперечив проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, оскільки позивач, стягуючи компенсаційні виплати у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, використовує спосіб захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні своїх матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Додатково позивач звертає увагу, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за договором, та відповідач не надав суду належні та допустимі докази того, що відповідач не може здійснювати свою господарську діяльність під час воєнного стану
07.07.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що відповідно до абз. 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332 (в редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652), гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Відтак відповідач має право на зменшення суми основної заборгованості за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 104 267,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 закрито провадження у справі № 910/6715/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 30 384,89 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань і додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд,
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28.12.2019 між Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛІННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНИМИ КОМЕРЦІЙНИМИ АКТИВАМИ" було укладено Договір № 1694/01 (далі - Договір).
05.05.2020 між ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" та ТОВ "УПРАВЛІННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНИМИ КОМЕРЦІЙНИМИ АКТИВАМИ" було укладено Додаткову угоду №1356/01/20 до Договору № 1694/01 від 28.12.2019 (далі - Додаткова угода №1356/01/20 від 05.05.2020), згідно п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінити на слова "продавець за "зеленим" тарифом" та статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020), продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок № 2804 продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020), сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком № 641, Порядком № 2804 продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленими йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п. 2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020).
Згідно з п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020), обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
04.02.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду № 241/01/21 до Договору № 1694/01 від 28.12.2019 (далі - Додаткова угода № 241/01/21 від 04.02.2021)
За умовами п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 241/01/21 від 04.02.2021), оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавця за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641або главою 6 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) визначено, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Відповідно до п. 7.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020), якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року).
Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору № 1694/01 від 28.12.2019 позивачем у період з січня 2024 року по лютий 2025 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію на загальну суму 6 143 826,77 грн, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2024 року по лютий 2025 року та Актами коригування до них, підписаними сторонами із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, копії яких додано позивачем до позовної заяви.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію у січні 2024 року - лютому 2025 році на загальну суму 5 337 560,21 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2024 по 01.05.2025.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи часткову оплату відповідачем електроенергії за Актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2024 року - лютий 2025 року, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за відпущену у цей період електроенергію становить 701 542,54 грн. За доводами позивача, відповідач порушив зобов'язання за Договором, оскільки у повному обсязі та своєчасно не сплатив за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за вказаний період.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Спір у даній справі виник у зв'язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку з позивачем за відпущену останнім за Договором за період січень 2024 року - лютий 2025 року електричну енергію за "зеленим" тарифом.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 № 641 (в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178).
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об'єкти суб'єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Порядком № 641 визначено порядок продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, а також розрахунків за неї.
Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.4 Порядку № 641(в редакції чинній до 26.01.2024)).
У пункті 3.3 Договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641(в редакції чинній до 26.01.2024).
Аналогічна правова позиція щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
В той же час, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
Під час розгляду справи суд має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП)
Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.
До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку (у редакції чинній з 26.01.2024) відповідач забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.04.2025 № 529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні 2024 року, у травні та червні 2024 року, у лютому 2025 року (оприлюднено 10.04.2025).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.12.2024 № 2146 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у лютому 2024 року, у березні 2024 року (оприлюднено 20.12.2024).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.02.2025 № 193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у квітні 2024 року, у серпні 2024 року (оприлюднено 13.02.2025).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.01.2025 № 76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2024 року (оприлюднено 23.01.2025).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.12.2024 № 2418 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2024 року (оприлюднено 30.12.2024).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 № 285 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2024 року (оприлюднено 26.02.2025).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.03.2025 № 378 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні 2025 року (оприлюднено 12.03.2025).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.02.2025 № 247 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у жовтні 2024 року, у листопаді 2024 року (оприлюднено 19.02.2025).
З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії:
- за лютий 2024 року та березень 2024 року у строк до 27.12.2024 (включно);
- за вересень 2024 року у строк до 06.01.2025 (включно);
- за липень 2024 року у строк до 30.01.2025 (включно);
- за квітень 2024 року та серпень 2024 року в строк до 20.02.2025 (включно);
- за жовтень та листопад 2024 року у строк до 26.02.2025 (включно);
- за грудень 2024 року у строк до 05.03.2025 (включно),
- за січень, травень, червень 2024 року та лютий 2025 року у строк до 17.04.2025 (включно).
- за січень 2025 року у строк до 19.03.2025 (включно)
Отже, з огляду на встановлений порядок, строк оплати за електричну енергію є таким, що настав.
Позивач, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача повну оплату за відпущеної електричної енергії у розмірі 701 542,54 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 6 143 826,77 грн з січня 2024 року по лютий 2025 року.
Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлено, що заборгованість відповідача за період з січня 2024 року по лютий 2025 року перед позивачем за Договором становить 701 542,54 грн.
Судом встановлено, що 09.06.2025 відповідач сплатив на рахунок позивача за відпущену (куплену) електроенергію за червень 2024 року у розмірі 30 384,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 483 949 від 09.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 закрито провадження у справі № 910/6715/25 в частині позовних вимог про стягнення 30 384,89 грн.
Враховуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2025, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 681 376,62 грн, з яких: 671 157,65 грн основного боргу, 7 317,57 грн інфляційних втрат та 2 901,40 грн 3% річних.
Крім того судом встановлено, що 19.05.2025 відповідач сплатив на рахунок позивача за відпущену (куплену) електроенергію за травень 2024 року у розмірі 47 178,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 480 227 від 19.05.2025.
Враховуючи часткову оплату відповідачем на рахунок позивача за відпущену (куплену) електроенергію за травень 2024 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 47 178,71 грн, оскільки дана сума сплачена відповідачем за платіжною інструкцією від № 480 227 від 19.05.2025 до звернення позивачем до суду.
Що стосується решти основного боргу відповідача, що складає 623 978,94 грн (671 157,65 грн - 47 178,81 грн), то доказів його оплати відповідач суду не надав, відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 623 978,94 грн заборгованості, підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 104 267,08 грн, відповідач посилався на положення абз. 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332 (в редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652), згідно яких гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
З наведеного вбачається право відповідача припинити свої зобов'язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, що відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України може здійснюватися за заявою.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абз. 3 пп. 13 п. 1 Постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування суду сторонами не надано.
Матеріали даної справи не містять належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у наведеній відповідачем сумі. Відтак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність підстав для стягнення з нього коштів у сумі 104 267,08 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Відповідно до пунктів 1.15.4, 1.15.7 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.
Відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення. захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за Договором.
Згідно з п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.
Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства (п. 5.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020)).
Відповідно до п. 5.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1356/01/20 від 05.05.2020) потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Крім того, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення всіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, оскільки як Правилами ринку, так і умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони Договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував, що порушення зобов'язання за Договором з боку ДП "Гарантований покупець" сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати поставленої за Договором у період з січня 2024 року по лютий 2025 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, враховуючи сплату відповідачем заборгованості в розмірі 47 178,71 грн до порушення провадження у справі та закриття провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 30 384,89 грн, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 623 978,94 грн.
Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 2 901,40 грн 3% річних та 7 317,57 грн інфляційних втрат.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
У зв'язку із простроченням відповідачем оплати відпущеної електричної енергії за "зеленим" тарифом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 901,40 грн та інфляційні втрати у сумі 7 317,57 грн. Суми 3 % річних та інфляційних втрат розраховані позивачем станом на 23.05.2025.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
Суд встановив, що визначені позивачем дати початку періоду прострочення є помилковими, оскільки визначені із урахування строку оплати відповідно до п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024), а не п. 11.4. вказаного Порядку, в редакції, яка діяла з 26.01.2024 та яка, як встановлено вище, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок інфляційних втрат, врахувавши правильні дати початку періоду та не виходячи за межі визначених позивачем кінцевих періодів, а також врахувавши часткову оплату 19.05.2025 у розмірі 47 178,71 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3 % річних у сумі 2 901,40 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 715,68 грн.
Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 7 317,57 грн, в той час як правильною є сума 12 342,56 грн.
Приписами ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 317,57 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву завив клопотання про зменшення розміру розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
Інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).
Відповідно правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи, що судом не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛІННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНИМИ КОМЕРЦІЙНИМИ АКТИВАМИ" та стягнення з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" 623 978,94 грн основного боргу, 2 715,68 грн 3% річних та 7 317,57 грн інфляційних втрат.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 8 541,13 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 7 608,14 грн покладається на відповідача, а у сумі 932,99 грн на позивача.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ч. 3 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ч. 3 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ч. 3 статті 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 22.05.2025 (далі - Договір від 22.05.2025); Додаткової угоди № 1 від 22.05.2025; Акту надання послуг від № 179 від 23.05.2025; Рахунку на оплату № 00000000179 від 23.05.2025; платіжної інструкції № 1089 від 27.05.2025; ордеру серії АР № 1148694 від 28.05.2025.
Суд встановив, що Договір про надання правничої допомоги від 22.05.2025 укладено між Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія Радник" (далі - адвокатське об'єднання) та ТОВ "УБКА" (далі - клієнт).
Відповідно до п. 1.1 Договору від 22.05.2025 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу з питань захисту прав та інтересів КЛІЄНТА у судах всіх ланок та інстанцій, у всіх державних органах, перед юридичними та фізичними особами, органами виконавчої служби.
Згідно з п. 4.1 Договору від 22.05.2025 за надання правової допомоги клієнт зобов'язується сплачувати адвокатському об'єднанню гонорар, згідно з додатковою угодою сторін.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 22.05.2025 до Договору від 22.05.2025 адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту наступну правову допомогу:
1.1 Складання та подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 1694/01 від 28.12.2019 за період січень 2024 року - лютий 2025 року.
1.2. Складання та направлення інших заяв та клопотань у справі.
1.3. Представництво інтересів в судових засіданнях по справі за вищезазначеним позовом.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 22.05.2025 до Договору від 22.05.2025 визначено, що винагорода адвокатського об'єднання за пунктом 1.1. цієї угоди складає 10 000,00 грн, які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї угоди із розрахунку 5 годин роботи адвокатського об'єднання * 2 000,00 грн.
Відповідно до Акту надання послуг № 179 від 23.05.2025 визначено загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд відзначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідний висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок сторони, не на користь якої ухвалено рішення, відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони, на користь якої ухвалено рішення, були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанови КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Також у порядку статті 86 ГПК України слід надавати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг із виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Суд, дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважає, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, з посиланням зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та на тривалість судових засідань міститься у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 915/1654/19.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до відшкодування суму за надання правничої допомоги позивачу до 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛІННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНИМИ КОМЕРЦІЙНИМИ АКТИВАМИ" (Україна, 69084, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ МИКОЛИ КОРИЩЕНКА, будинок 34А, квартира 95; ідентифікаційний код: 42697962) 623 978,94 грн (шістсот двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень 94 коп.) основного боргу; 2 715,68 грн (дві тисячі сімсот п'ятнадцять гривень 68 коп.) 3% річних та 7 317,57 грн (сім тисяч триста сімнадцять гривень 57 коп.) інфляційних втрат, 7 608,14 грн (сім тисяч шістсот вісім гривень 14 коп.) судового збору, 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 14.08.2025
Суддя Оксана ГУМЕГА