ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/9904/25
Суддя Привалов А.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
про забезпечення позову
у справі № 910/9904/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";
2) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"
про визнання відсутнім права та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" про визнання відсутнім права та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Газорозподільні мережі України" зазначає, що надання ТОВ «Оператор ГТС України» доступу АТ «Черкасигаз» до Інформаційної платформи, як оператору ГРМ, останнім, за фактичної відсутності в експлуатації "Газорозподільні мережі України" будуть вчинятись дії щодо внесення на платформу спотвореної інформації про споживання споживачами природного газу на території Черкаської області, що в подальшому неминуче призведе до порушення майнових прав ТОВ "Газорозподільні мережі України" - недоотримання коштів за послуги розподілу природного газу від споживачів, адже на інформаційній платформі такі споживачі будуть обліковуватись, як споживачі АТ «Черкасигаз», у той час як фактично розподіл природного газу таким споживачам буде здійснюватися за допомогою газопроводів державної форми власності, що перебувають в експлуатації ТОВ "Газорозподільні мережі України" і за які Товариство, відповідно до вимог постанови КМУ №95, здійснює сплату коштів
Разом з позовною заявою ТОВ "Газорозподільні мережі України" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- заборонити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) вимагати у будь-який спосіб від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490) права на доступ до Інформаційної платформи - електронної платформи у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, в межах компетенції Оператора ГРМ, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) на території Черкаської області;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490) надавати у будь-який спосіб Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (код ЄДРПОУ 03361402) доступ до Інформаційної платформи, як оператору ГРМ на території Черкаської області.
Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що у випадку надання Оператором ГТС доступу АТ «Черкасигаз» до Інформаційної платформи, як Оператору ГРМ, останнім, за фактичної відсутності в експлуатації ГРМ будуть вчинятись дії щодо внесення на платформу спотвореної інформації про споживання споживачами природного газу на території Черкаської області, що в подальшому неминуче призведе до порушення майнових прав ТОВ «Газорозподільні мережі України» - недоотримання коштів за послуги розподілу природного газу від споживачів, адже на інформаційній платформі такі споживачі будуть обліковуватись, як споживачі АТ «Черкасигаз», у той час як фактично розподіл природного газу таким споживачам буде здійснюватися за допомогою газопроводів державної форми власності, що перебувають в експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України» і за які Товариство, відповідно до вимог постанови КМУ №95, здійснює сплату коштів. При цьому, збитків зазнаватимуть й постачальники природнього газу, адже Інформаційна платформа не матиме об'єктивних даних про обсяги поставленого природного газу. Відновлення достовірності даних на Інформаційній платформі Оператора ГТС з подальшим відновленням коректних даних в обліку учасників ринку природного газу та, відповідно, коригуючи заходи по розрахункам із споживачами послуг з розподілу та постачання природного газу вимагатимуть значного часу, зачіпатимуть велике коло осіб. Позивач вважаємо, що вжиття заходів забезпечення позову дозволить запобігти спотворенню обліку обсягів транспортування та розподілу природного газу, а також зможуть запобігти порушенню прав побутових споживачів.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Конкретний захід забезпечення позову має бути співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17).
Крім цього, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. А тому заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Отже, обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а тому метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, забезпечення позову застосовується як гарантія реального задоволення законних вимог позивача. Вирішуючи питання щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача, в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Звідти, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Водночас, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
В свою чергу, господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача; забезпечити запобігання порушенню, у зв'язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вище зазначені висновки, зокрема, викладені у пунктах 8.11-8.15 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2024 у справі №903/135/23.
У пункті 8.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 викладено висновок про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, як вбачається з поданої до суду заяви, заявником жодними належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі.
Таким чином, суд відзначає, що саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без належного обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Серед іншого, суд звертає увагу заявника на приписи ч. 11 ст. 137 ГПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З обставин, наведених у заяві, та з огляду на подані заявником докази, суд не може встановити, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову може у майбутньому перешкодити позивачеві у захисті його прав.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 13.08.2025.
Суддя А.І. Привалов