13.08.2025 Справа № 908/1227/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В., розглянувши матеріали заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» про забезпечення позову від 11.08.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» (вул. Крива бухта, буд. 2, Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 40685782)
до відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “ПОЛІМЕР» (просп. Соборний, 24, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи 13606170)
про стягнення коштів,
без виклику представників сторін
В провадженні Господарського суду Запорізької області (судді Педорич С.І.) перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “ПОЛІМЕР» про стягнення 1 207 497,29 грн., в т.ч. основної заборгованості - 253 298,00 грн.; пені - 527 118,82 грн., трьох процентів річних - 72 376,50 грн., інфляційних втрат -354 703,97 грн.
Ухвалою від 23.07.2025р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2025 о 10:00 год.
11.08.2025р. до суду надійшла заява ТОВ “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача, в тому числі: Недобудований торговельно-готельний комплекс літ.А (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1211975923101) за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 20д; будівля, трансформаторна підстанція літ.Б (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1211920523101) загальною площею 49.4 кв.м, за адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 20д; майновий комплекс (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 628976823101) Загальна площа (кв.м): 317.9 кв.м, Адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Макаренка, 13; Земельна ділянка (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 504201123101) Кадастровий номер: 2310100000:05:015:0001, Площа (га): 0.633, призначення - для виробництва товарів народного вжитку для потреб населення міста. Адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Горлівська, 8- 12.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Позивач посилається на те, що Відповідач у своїх додаткових поясненнях вказав, що штрафні санкції є непомірно великими, що вони спрямовані не на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а є засобом безпідставного збагачення. Також відповідач посилається на факт втрати майна, встановлений рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2024 р. у справі № 908/820/24 та об'єктивну неможливість вчасного виконання грошового зобов'язання перед своїми контрагентами. Однак, Позивач вважає, що відсутність грошових коштів у відповідача та часткове знищення майна відповідача не може бути підставою для повного звільнення його від виконання зобов'язань перед контрагентами. Оскільки Відповідач: 1. Обізнаний про існування у нього боргу перед позивачем та не проявляє намагань якимось чином узгодити з позивачем ситуацію яка склалася; 2. Не бажає контактувати з позивачем з питань урегулювання питання заборгованості, по боргу не сплачує та ухиляється від обговорення цього питання; 3. Свідомо ігнорує не тільки свої обов'язки щодо повернення грошових коштів по договору, а і можливість договірного зменшення суми грошових зобов'язань за ініціативою позивача. 4. Не має грошей для погашення боргу перед відповідачем, але має нерухоме майно, хоча і у невідомому відповідачу стані, тому, Позивач вважає, що подальший розгляд справи без вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду, а тому єдиним можливим шляхом забезпечення виконання обов'язку відповідача перед позивачем є накладення арешту на все нерухоме майно боржника, за рахунок наступної примусової реалізації якого на аукціоні будуть задоволені грошові вимоги позивача за рахунок коштів, виручених від продажу такого майна. Також посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.
Станом на 13.08.2025р. Відповідач заперечень щодо вказаної заяви Позивача до суду не надіслав.
Розглянувши заяву від 11.085.2025р. та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).
Крім того, заявником не обґрунтовано належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову, запропонованого ним, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Так, судом з позовної заяви та інших матеріалів справи встановлено що загальна вартість поставленого у 2022 році Позивачем Відповідачу товару складає 1 727 768,55 грн., яку він частково оплатив, а розмір заборгованості станом на 17.03.2023р. складала 496 701,87 грн., яку Відповідач також визнавав у відповіді на претензію за № 91 від 27.03.2023р.
В подальшому Відповідач у відповідь на вимогу Позивача додатково сплатив протягом червня-жовтня 2023р. ще 246 701,57 грн., а тому залишок заборгованості складає 253 298,00 грн., як у і просить Позивач стягнути, додатково нарахувавши 527 118,82 грн. - пені; 723 76,50 грн. - 3 % річних; 354 703,97 - грн. - інфляційні втрати, а всього 1 207 497,29 грн., які є позову стягнення у справі № 908/1227/25.
При цьому 26.05.2025 Відповідач надав до суду додаткові пояснення по справі, в яких він визнав позовні вимоги ТОВ “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» в частині стягнення суми основного боргу (253 298,00 грн., але просив застосувати положення ст.. 233 ГКУ та ч. 3 ст. 551 ЦКУ та зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних на 97%, визначивши суму штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3% від заявленої позивачем суми, що у грошовому вираженні становить 28 625,98 грн.
Також зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/820/24 від 29.05.2024р. за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Полімер» до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації позов задоволено та стягнуто з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “Полімер» в рахунок відшкодування суми збитків, завданих внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, у розмірі 23 392 074,54 грн., що еквівалентно 648 286,53 доларів США.
Станом на 13.08.2025р. вказане рішення суду набрало чинності.
При цьому судом в цій справі встановлено наступне.
Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма “Полімер» (ПП ВКФ “Полімер») з 12.11.1992 року є українським підприємством, що зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за адресою: Україна, 69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 24.
Основний вид діяльності ПП ВКФ “Полімер» - 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури.
Господарська діяльність з 12.11.1992 по теперішній час здійснюються ПП ВКФ “Полімер» на території міста Запоріжжя Запорізької області (Олександрівський район міста Запоріжжя).
Для здійснення господарської діяльності ПП ВКФ “Полімер» використовується земельна ділянка загальною площею 6166 кв.м (0,6166 га), яка була надана позивачу Запорізькою міською радою на праві постійного користування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 10 від 28.06.1994. На відповідній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать підприємству (будівлі та споруди (адміністративний офіс, виробничі цехи, склади).
18 жовтня 2023 року у період часу з 01 години 33 хвилин по 01 годину 48 хвилин невстановлені особи із числа військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, діючи в порушення законів та звичаїв війни, із застосуванням ЗРК типу С-300, здійснили цільовий обстріл об'єктів цивільної інфраструктури у місті Запоріжжя, в результаті якого було пошкоджено майно за адресами: проспект Соборний, буд. 44, буд. 24, провулок Оздоровчий, буд. 2, чимала кількість людей отримала поранення, а також є загиблі.
Внаслідок ракетного обстрілу завдано істотної шкоди рухомому та нерухомому майну ПП ВКФ “Полімер» (69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 24). Серед іншого є майно, яке внаслідок ракетного обстрілу не піддягає відновленню та було повністю знищено.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації на ПП ВКФ “Полімер» були зруйновані та пошкоджені наступні об'єкти: 1) Адміністративна будівля літ. А-2; 2) Виробничий цех літ. А1; 3) Склад літ. Ж; 4) Склад літ. Е.
Також, були знищені або значним чином постраждали виробничі машини та обладнання, що знаходились у будівлях підприємства.
Вказаний ракетний обстріл міста Запоріжжя набув значного суспільного резонансу та був освітлений в численних засобах масової інформації, у зв'язку з чим є загальновідомим. Вищевказані обставини також підтверджуються: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 22023080000001727) від 18.10.2023; актами комісійного обстеження об"єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складеними комісією Запорізької міської ради від 01.11.2023; витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України).
30 листопада 2023 року Запорізькою Торгово-промисловою палатою було складено звіт ОЦ-1932/USAID/CEP332_SIMP про незалежну оцінку розміру реальних збитків. Об'єктом оцінки були реальні збитки, завдані ПП ВКФ “Полімер» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації.
У результаті проведеної незалежної оцінки встановлено, що сума реальних збитків завданих ПП ВКФ “Полімер» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, з урахуванням ПДВ станом на 23.11.2023, склала 648 286,53 доларів США або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (курс 36,0675 гривень) 23 392 074,54 грн.
Вказані обставини є преюдиційними в силу положень ст. 75 ГПК України, а тому не мають доводитися в інших справах, за участі ПП ВКФ “Полімер», а тому враховуються судом при розгляді заяві про забезпечення позову у справі № 908/1227/25, оскільки свідчать про те, що Відповідач зазнав значного пошкодження свого виробничого майна, що об'єктивно призвело до неможливості здійснення ним нормальної господарської діяльності, а отже і отримання доходів від її здійснення та у повному обсязі вжиття заходів до погашення існуючої заборгованості перед Позивач.
Крім цього, вказані вище фактичні обставини, в тому числі визнання Відповідачем суми основного боргу, не свідчать про недобросовісну поведінку Відповідача, а будь-яких належних та допустимих доказів зловживання Відповідачем своїми правами та умисного ухилення від виконання обов'язку від сплати заборгованості Позивач суду не надав.
Саме лише Посилання Позивача на тривале невиконання Відповідачем свого обов'язку з розрахунку за отриманий товар за договором № 4/2018 від 05.02.2018р., за здійснену протягом 2022 року поставку, не є достатньою підставою для вжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову шляхом арешту належного Відповідачу нерухомого майна.
Також суд враховує, що із загальної суми позову у справі № 908/1227/25 в розмірі 1 207 427,29 грн., основна сума боргу складає лише 253 2198,00 грн., а решта у сумі 954 199,28 грн. - є пенею, 3% річних та інфляційними втратами.
З огляду на викладене, суд вважає, що не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи Позивача про ухилення Відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, потребують дослідження, перевірки та оцінки судом під час розгляду самої позовної заяви, а наявні матеріали справи таких доказів не містять.
Судом встановлено, що заявником не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання.
Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов'язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» від 11.08.2025р. про забезпечення позову у справі № 908/1227/25 шляхом накладення арешту на все нерухоме майно Відповідача.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти до розгляду заяву ТОВ “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» про забезпечення позову у справі № 908/1227/25 від 11.08.2025р.
2. В задоволенні заяви ТОВ “ЕЛЕКТРОТРАНСГРУП» від 11.08.2025р. про забезпечення позову у справі № 908/1227/25 шляхом накладення арешту на все нерухоме майно ПП ВКФ “Полімер» - відмовити.
3. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІТС учасників справи.
4. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.