вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3134/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Еліт» м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Вікторі Транс» м. Дніпро
про стягнення суми боргу у розмірі 35862грн07коп, пені у розмірі 4841грн21коп, 3% річних 1302грн60коп, інфляційних втрат у розмірі 5601грн99коп
Без участі представників сторін.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Еліт» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Вікторі Транс» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 35862грн07коп, пені у розмірі 4841грн21коп, 3% річних 1302грн60коп, інфляційних втрат у розмірі 5601грн99коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати за договором від 07.02.2024 №ВЕ-16.24.О найму (оренди) автотранспорту.
Позивач послався на акт приймання-передачі майна від 07.02.2024 та вказав, що орендодавець(позивач) передав орендарю(відповідачу) вантажний автомобіль DAF FT XF (АЕ8783XB), ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_2 виданий 27.01.2023 ТСЦ 1249. Згідно з актом приймання-передачі майна від 31.03.2024 орендар повернув орендодавцю транспортний засіб.
Позивач зазначив, що згідно з пунктом 4.1 договору від 07.02.2024 №ВЕ-16.24.О та актами надання послуг від 29.02.2024 №77, від 31.03.2024 №95 відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 15862грн07коп та 20000грн відповідно. На момент звернення до суду з позовом відповідач не сплатив суму боргу у розмірі 35862грн07коп.
За порушення строку оплати орендної плати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 4841грн21коп за загальний період 01.03.2024 - 30.09.2024.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1302грн60коп за загальний період 01.03.2024 - 03.06.2025, інфляційних втрат у розмірі 5601грн99коп за загальний період березень 2024року - квітень 2025року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 17.06.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 19.06.2025 о 18:51год. На підставі частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.06.2025 вважається врученою відповідачу 20.06.2025. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 07.07.2025 включно.
На адресу суду 28.07.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання позивача про долучення до матеріалів справи претензії-вимоги від 21.05.2025 №21/05-1 щодо сплати грошових коштів в сумі 62758грн62коп. Позивач послався на долучення до позову неповного тексту претензії.
Станом на момент вирішення спору відзив на адресу суду не надходив.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Еліт» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Вікторі Транс» (далі - орендар) укладений договір від 07.02.2024 №ВЕ-16.24.О найму (оренди) автотранспорту (далі - договір від 07.02.2024).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору від 07.02.2024 орендодавець надає, а орендар приймає в безстрокове володіння автотранспортний засіб, марка: Вантажний автомобіль DAF FT XF (АЕ8783XB), ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_2 виданий 27.01.2023 ТСЦ 1249 (далі - об'єкт).
Стан об'єкту, що орендується, на момент передачі в оренду за договором оглянуто до підписання договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням та про які орендар хотів би зазначити у договорі, на момент огляду виявлено не було.
Техніка належить орендодавцю на підставі приватної власності, що підтверджується технічним паспортом.
У пункті 2.1 договору від 07.02.2024 зазначено, що об'єкт оренди передається в оренду для використання в підприємницькій діяльності.
Згідно з пунктом 3.1 договору від 07.02.2024 термін оренди - 3 роки з моменту прийняття об'єкта, що орендується.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 07.02.2024 розмір орендної плати, що орендується складає 20000грн за місяць.
Пунктами 5.1, 5.2 договору від 07.02.2024 визначено, що приймання-передача об'єкту, що орендується, здійснюються за актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору протягом двох днів з моменті підписання договору.
Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до підпункту 6.1.2 пункту 6.1 договору від 07.02.2024 орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.
Пунктами 7.1 - 7.3 договору від 07.02.2024 передбачено, що повернення орендарю об'єкта, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору протягом двох днів з моменту прийняття рішення сторонами договору про повернення об'єкта.
Протягом двох днів орендар зобов'язаний здати техніку, що орендується, та підготувати його до передачі орендарю.
Об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.
Згідно з пунктом 8.1 договору від 07.02.2024 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт приймання-передачі майна за договором найму (оренди) автотранспорту від 07.02.2024 №ВЕ-16.24.О. За цим актом орендодавець передав, а орендар прийняв майно: вантажний автомобіль DAF FT XF (АЕ8783XB), ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_2 виданий 27.01.2023 ТСЦ 1249. Майно передане повністю відповідно до умов договору від 07.02.2024, зауважень до якості майна немає. Момент передачі майна зафіксований вірно: 07 лютого 2024 року.
На підставі актів надання послуг від 29.02.2024 №77 на суму 15862грн07коп, від 31.03.2024 №95 на суму 20000грн позивач виставив рахунки на оплату від 29.02.2024 №76 на суму 15862грн07коп, від 31.03.2024 №93 на суму 20000грн. Загальний розмір орендних платежів становив 35862грн07коп.
Позивач повідомив, що 31.03.2024 орендар повернув орендодавцю об'єкт оренди (майно). За фактом повернення об'єкта оренда був складений акт від 31.03.2024 приймання-передачі (повернення) майна за договором найму (оренди) автотранспорту від 07.02.2024 №ВЕ-16.24.О. Цей акт був підписаний позивачем та наданий відповідачу. Відповідач не повернув позивачу підписаний примірник зазначеного акту приймання-передачі (повернення) майна.
Відповідно до статей 798, 799 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 4.1 договору від 07.02.2024 вказано, що розмір орендної плати становить 20000грн за місяць.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на положення частини 5 статті 762 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити орендну плату за актами надання послуг:
- №77 від 29.02.2024 на суму 15862грн07коп - до 29.02.2024 включно;
- №95 від 31.03.2024 на суму 20000грн - до 01.04.2024 включно.
Позивач направляв на адресу відповідача претензію-вимогу від 21.05.2025 №21/05-1 про сплату заборгованості у розмірі 62758грн62коп (у тому числі, суми боргу у розмірі 35862грн07коп за договором від 07.02.2024) у строк не більше 2 (двох) календарних днів з моменту отримання вимоги. Згідно з роздруківкою результатів відстеження за трек-номером поштового відправлення 27.05.2025 відповідач отримав претензію-вимогу від 21.05.2025 №21/05-1.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач не виконав грошове зобов'язання. Відповідач не надав до матеріалів справи докази припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 35862грн07коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині позовних вимог.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення строків оплати орендної плати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 4841грн21коп за загальний період 01.03.2024 - 30.09.2024, 3% річних 1302грн60коп за загальний період 01.03.2024 - 03.06.2025 та інфляційні втрати у розмірі 5601грн99коп за загальний період березень 2024року - квітень 2025року.
Відповідно до статей 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
У договорі від 07.02.2024 відсутні умови щодо розміру та бази нарахування пені за порушення строків оплати орендної плати. З огляду на характер правовідносин між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати орендної плати не передбачена законодавчими актами. Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4841грн21коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1302грн60коп за загальний період 01.03.2024 - 03.06.2025.
Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3% річних. Позивач визначив помилкову дату початку нарахування 3%річних за порушення строку оплати орендної плати за березень 2024 року (без урахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України).
За розрахунками суду обґрунтований розмір 3% річних дорівнює 1300грн95?коп та складається з сум:
- у розмірі 598грн62коп за період 01.03.2024 - 03.06.2025 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 15862грн07коп;
- у розмірі 702грнр33коп за період 02.04.2025 - 03.06.2025 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 20000грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 01грн65коп слід відмовити.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 5601грн99коп за загальний період березень 2024року - квітень 2025року.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційних втрат. Розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5601грн99коп за загальний період березень 2024року - квітень 2025року підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицією, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Позов був сформований в системі «Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.
Платіжною інструкцією від 03.06.2025 №1673 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028грн.
З огляду на заявлений розмір позовних вимог, належний розмір судового збору дорівнює 2422грн40коп. (3028грн х 0,8).
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив надлишково суму судового збору у розмірі 605грн60коп. (3028грн - 2422грн40коп.).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На адресу суду не надходило клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Еліт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Вікторі Транс» про стягнення суми боргу у розмірі 35862грн07коп, пені у розмірі 4841грн21коп, 3% річних 1302грн60коп, інфляційних втрат у розмірі 5601грн99коп - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Вікторі Транс» (Ідентифікаційний код 45045550; місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Злуки, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Еліт» (Ідентифікаційний код 41566011; місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 33) суму боргу у розмірі 35862грн07коп, 3% річних 1300грн95?коп, інфляційні втрати у розмірі 5601грн99коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2175грн98коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4841грн21коп та 3% річних у розмірі 01грн65коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова