13.08.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2745/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Губорєва Я.А.
від відповідача: Середа А.А.
від третьої особи: Сєдов С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Акціонерного товариства “Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р.
(суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 06.02.2025р.)
у справі
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця», м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Вей 2019», м.Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Бондаст», м. Миколаїв
про стягнення 1 975 691,52 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Вей 2019» плати за користування вагонами, збору за зберігання ватажу, збору за маневрову роботу в загальному розмірі 1975691,52 грн. на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-42746443/2020-002.
21.10.2024 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків , в якій у тому числі, він послався на те, що при формуванні позовної заяви було допущено технічну описку у зазначені нарахованої суми, а саме плати за користування вагонами за період з 29.04.2022 по 08.07.2022 та вказав, що слід вважати вірним таку плату у сумі 433712,60 грн., з урахуванням ПДВ 520454,60 грн., по відомостях плати ф. ГУ46, зазначених у Табл.1 позовної заяви.
Також, у таблиці 1, наведеної у тексті позовної заяви, "Плата за користування вагонами, яка сплачена вантажоодержувачем ТОВ “Стар Вей 2019» по станції Порт-Велике Запоріжжя за вагон №50749100 за період з 29.04.2022 по 08.07.2022", у підсумованому рядку слід вважати вірними цифри 43712,60 грн., з урахуванням ПДВ 52454,60 грн. Просить визнати допущену технічну описку поважною, та при вирішенні розгляду справи вважати вірними цифри 43712,60 грн., з урахуванням ПДВ 52454,60 грн. Також Позивач уточнив, що сума нарахованих та сплачених відповідачем платежів: плата за користування вагонами 52454,60 грн. з ПДВ та збір за зберігання вантажу за період з 30.04.2022 по 31.05.2022 у сумі 30181,68 грн. з ПДВ не входить до суми позовних вимог.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі №908/2745/24 у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство “Українська залізниця» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі №908/2745/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об'єктивності господарського судочинства та, як наслідок, а також при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги, що заперечення Відповідача йдуть у розріз з вимогами законодавства протирічать доказам наявним у даній справі, які підтверджують наявність підстав у Позивача для нарахування належних сум.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції, враховуючи лише заперечення Відповідача та Третьої особи дійшов безпідставного висновку про відмову у позові, пославшись на те, що позов пред'явлено до неналежного Відповідача.
Скаржник зазначає на тому, що у рамках спірного перевезення ТОВ "Стар Вей 2019" є вантажоодержувачем, більш того, останнє не спростовувало цю обставину з дня прибуття вагону на станцію Порт-Велике Запоріжжя, засвідчило факт прибуття на свою адресу вагона складеним комерційним актом від 29.04.2022 СМГС № 460804/6, оплатило суму належних платежів за знаходження (перебування) вагону по станції Порт-Велике Запоріжжя. ТОВ "Стар Вей 2019", як одержувача вагону з вантажем, визнано судом, а саме в рамках розгляду справи №335/10985/23 1-кс/335/922/2024, де ухвалою суду Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2024 даний факт засвідчено. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, як наслідок, ТОВ "СТАР ВЕЙ 2019", на думку Скаржника, є належним Відповідачем у даній справі.
Суд першої інстанції , за твердженнями Апелянта, дійшов невірного висновку, що до позовної заяви не долучено належного перевізного документа на спірний вантаж, а надання витягу з інформаційної системи "Укрзалізниця" під назвою "накладна взамін втраченої" не відповідає вимогам Правил перевезення вантажів та Статуту залізниць України. Скаржник зауважує на тому, що до позовної заяви АТ «Укрзалізниця» було долучено два примірника накладної від 17.02.2022 № 32157619, перший примірник копія накладної (паперовий варіант) з позначкою "накладна взамін втраченої" та другий примірник накладної це витяг з інформаційної системи АТ "Укрзалізниця", які відповідають вимогам п.28 розділу V Правил перевезення вантажів Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне перевезення.
За доводами Скаржника, оскільки перевезення вантажу здійснено за накладною УМЗВП (СМГС), яка є договором перевезення, то застосування норм Угоди є обов'язковим для сторін.
Скаржник наполягає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у накладній взамін втраченої, в якості платника по УЗ (р. 36 видача вантажу) зазначено ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", оскільки останнє є платником провізної плати за відстань від вхідної прикордонної станції Козача Лопань (експ.) до станції Харків-Сортувальний, від станції переадресування Харків-Сортувальний до нової станції призначення Порт-Велике Запоріжжя, а також додаткових зборів, пов'язаних з переадресуванням вантажу. При цьому Скаржник вказує на те, що згідно зі ст. 125 Статуту залізниць України, після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач, тому ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" не повинен сплачувати платежі, нарахування яких пов'язане із затримкою вагона на станції призначення.
Апелянт також вважає, що суд першої інстанції в рішенні безпідставно посилається на застосування позивачем на п.48, 50, 51 Статуту залізниць України, якими передбачене використання Перевізником заставного права і реалізації вантажу, оскільки зазначені норми права, на думку Скаржника, не можуть бути застосовані у даному випадку. Скаржник зауважує, що Перевізник виконав договір перевезення, доставив у пункт призначення вантаж. При цьому одержувач ТОВ "Стар Вей 2019" не надав заяву про відмову від вантажу, який надійшов на його адресу, та сплачував платежі протягом 30 діб і більше (понад граничного терміну зберігання).
Скаржник звертає увагу на те, що між ТОВ "Стар Вей 2019" і АТ "Укрзалізниця" укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.03.2020 № 45-42746443/2020-002, а ТОВ "Бондаст" не є ні відправником, ні одержувачем, ні платником по Договору перевезення, як наслідок, вантажовласник не є окремою стороною у договорі перевезення (накладній).
Скаржник зауважує, що надані Позивачем виписки з особового рахунку Відповідача підтверджують оплату послуг безпосередньо одержувачем ТОВ «Стар Вей 2019», згідно з Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеним між ТОВ "Стар Вей 2019" і АТ "Укрзалізниця" від 25.03.2020 № 45 42746443/2020-002. Розрахунки між власником вантажу ТОВ "Бондаст" і ТОВ "Стар Вей 2019" здійснюються без участі Перевізника, й не впливають на розрахунки сторін (перевізник та одержувач) в даному спорі.
Затримка власних вагонів на коліях станції у зв'язку з арештом, на думку Скаржника, не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами у розумінні Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами. Згідно з наведеними нормами чинного законодавства, на переконання Скаржника, Замовник повинен сплатити Перевізнику платежі, нарахування яких пов'язане із затримкою завантаженого вагона на коліях станції призначення, з причин незалежних від Перевізника, у т.ч. за час арешту.
За доводами скарги, дозвіл митних органів - це одна з умов при переадресуванні вантажу, а другою умовою є - сплата усіх належних залізниці платежів або наявність гарантії сплати всіх належних залізниці платежів новим одержувачем. У даному випадку, ТОВ "Стар Вей 2019" відмовився від сплати нарахованих платежів. Враховуючи норми чинного законодавства, переадресування вагона №50749100 без сплати платежів суперечить вимогам зазначених Правил і Договору.
На переконання Апелянта, помилковим висновок суду, що положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне перевезення не можуть бути застосовані до обставин справи № 908/2745/24, а посилання Позивача на них є безпідставним. Перевезення вантажу у вагоні № 50749100 зі станції Белгород РЖД на станцію Харків-Сортувальний Південної залізниці з переадресуванням на станцію Порт-Велике Запоріжжя, здійснено за накладною Угоди (СМГС) від 17.02.2022р. № 32157619. Так як, залізничне перевезення вантажу здійснено по територіях двох держав, за накладною (СМГС), яка є договором перевезення, то застосування норм СМГС, на думку Скаржника, є обов'язковим для сторін і обґрунтованим.
Скаржник також зазначає, що згідно з п. 2.1.5 Договору про надання послуг, Замовник зобов'язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Вагон № 50749100 було затримано на коліях станції призначення Порт-Велике Запоріжжя з 29.04.2022 в очікування митного оформлення, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 на початок затримки від 29.04.2022 № 95, який підписаний представниками станції і представником вантажоодержувача ТОВ "Стар Вей 2019" Польща С.О.. Зазначений акт є підставою для нарахування належних платежів за затримку вагона згідно вимог чинного законодавства.
Не погоджується Скаржник і з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Стар Вей 2019" не надавало до АТ "Укрзалізниця" заяву (заявку, замовлення) перевезення вантажу - розчинника багатофункціонального в цистерні №50749100 зі ст. Харків Сортувальний до ст. Порт-Велике Запоріжжя, так як законодавством не передбачено такої дії.
Скаржник зауважує на тому, що згідно з п. 8 Правил переадресування вантажів, переадресування вантажів, що перевозяться в міжнародних залізничних сполученнях, здійснюється в порядку, встановленому відповідними угодами. Згідно з п.28 розділу V "Правил перевозок вантажів при виявленні груза без накладной" перевізник констатує їх втрату комерційним актом та складає накладну на заміну втраченої, в якій робить відповідну відмітку про втрату .
На думку Скаржника, суд першої інстанції безпідставно у рішенні застосовує п. 1.2.1 Правил перевезення наливних вантажів, оскільки у спірному перевезенні ТОВ "Стар Вей 2019" не є відправником.
Апелянт вважає, що ним були надані суду достатні та достовірні докази на підтвердження, що ТОВ "Стар Вей 2019" є належним Відповідачем, є одержувачем вагону з вантажем та обґрунтованості нарахування йому належних платежів за затримку вагона.
У відповіді на відзив Позивач вказує на безпідставність посилань Відповідача на сплив строку позовної давності, оскільки, у справі, що розглядається, строк позовної давності належить рахувати не за фактом початку затримки спірних вагонів (29.04.2022), а за фактом закінчення їх затримки, яка продовжує тривати. За наявності триваючого правопорушення залізниця має право розраховувати на захист свого порушеного права/інтересу у визначений законом спосіб, не чекаючи припинення такого правопорушення (закінчення затримки спірних вагонів). Чинне законодавство заборони щодо цього не містить. Відтак, на думку Позивача, строк не сплинув.
Інші доводи викладені у відповіді на відзив, є аналогічними з доводами апеляційної скарги.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Вей 2019» (Відповідача) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що ТОВ “Стар Вей 2019» не довіряло АТ "Укрзалізниц" доставити вантаж у цистерні № 50749100 зі ст. Харків Сортувальний до ст. Порт Велике Запоріжжя, не надавало Позивачу заяву (заявку, замовлення тощо) про перевезення цього вантажу. Дане перевезення не було затверджено планами, тощо. Позивачем не надано доказів, що ТОВ “Стар Вей 2019» є замовником послуги зі спірного перевезення.
На думку Товариства, посилання на запобігання можливих негативних наслідків, не є підставою для порушення положень Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами та не надає Позивачу право направляти вантаж на адресу нового одержувача (як вважає залізниця) без документів, без погодження з третьою стороною, якою є ТОВ "Стар Вей 2019" та без дозволу контролюючого органу. Отже, після отримання заяви від ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" щодо відправлення вагону з вантажем до ст. Порт Велике Запоріжжя на адресу Відповідача, перевізник мав погодити з останнім можливість його прийняття, а не ставити Товариство перед фактом про його прибуття на станцію Порт Велике Запоріжжя.
При цьому ТОВ "Стар Вей 2019" не є одержувачем вантажу, не є стороною перевезення вагону-цистерни № 50749100, не є замовником, вантажовідправником, вантажовласником, а діяло в інтересах залізниці та інших товариств. Тим більше, представниками Української залізниці одразу було прийнято рішення про затримання вагону № 50749100 на коліях станції, тобто "Стар Вей 2019" не мало об'єктивної можливості прийняти вантаж, навіть якби було його одержувачем.
Товариство вважає, що всупереч приписам Правил перевезення вантажів, Позивачем направлено цистерну № 50749100 на станцію Порт Велике Запоріжжя без належного прийняття вантажу, без супровідного перевізного документа - накладної, без дозволу митного органу, що в подальшому призвело до неможливості передання вантажу вантажовласнику , митного оформлення вантажу у м. Запоріжжя та до блокування відправки (повернення, переадресації) вантажу у зворотному напрямку, на станцію Харків Сортувальний без сплати нарахованих платежів, як того бажає (вимагає) АТ «Укрзалізниця».
Сама залізниця визначила ТОВ "Стар Вей 2019" одержувачем вантажу, без відповідних належних документів та достатнього нормативно-правового обґрунтування. При цьому Товариство вважає безпідставним посилання Позивача на лист ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" щодо переадресування вантажу, наказ про переадресування, накладну, складену взамін втраченої як на доказ того, що Відповідач є одержувачем вантажу, оскільки ці документи складені без погодження з ТОВ "Стар Вей 2019". Комерційним актом підтверджується виключно факт прибуття вагону № 50749100 з вантажем без документів. Вантаж не видавався залізницею Відповідачу, тому не міг бути ним прийнятий.
На думку Відповідача, безпідставним є посилання Апелянта на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2024 р. у справі № 335/10985/23, оскільки у даному рішенні суд не встановлював факт того, що ТОВ "Стар Вей 2019" є одержувачем вантажу у вагоні № 50749100, а лише зазначив, що відповідно до наказу №832 від 22.04.2022 вантаж переадресовано на адресу підприємства ТОВ "Стар Вей 2019" до станції Порт Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці.
Відповідач стверджує, що оскільки Позивач вважає, що ТОВ "Стар Вей 2019" є одержувачем вантажу, то для подальших дій з ним, Укрзалізницею не надано останньому перевізні документи на вантаж у спірному вагоні для проведення митного оформлення , не додано повідомлення митному органу про надходження вантажу, що перебуває під митним контролем.
Крім цього, за доводами Відповідача, на підставі залізничної накладної № 32157619 вантаж у цистерні № 50749100 направлено на адресу ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» для ТОВ “Бондаст», яке на зворотному боці вказаного документа зазначено в якості покупця товару. Відповідно до листа ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» на адресу Харківської дирекції залізничних перевезень, вантажоодержувач (ТОВ “Татнефть-АЗС- Україна») звернувся з проханням переадресувати вказаний вагон до станції Порт-Велике Запоріжжя на адресу ТОВ “Стар Вей 2019» для ТОВ “Бондаст» на колію ТОВ “ЗППЗМР Ресурс Інвест» і гарантувало оплату провізних платежів та додаткових зборів. При цьому ТОВ “Бондаст» звернулося до ТОВ “Татнєфть -АЗС-Україна» з листом про переадресування вагону № 50749100 з вантажем до станції Порт-Велике Запоріжжя , оплату провізних платежів та додаткових зборів просили здійснити за рахунок ТОВ “Татнефть-АЗС-Україна», компенсацію витрат гарантували.
Разом з цим, ТОВ "Бондаст" як власник і одержувач вантажу, переадресованого у квітні 2022 року залізницею за заявою первинного одержувача - ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» в цистерні № 50749100, у зв'язку із накладенням арешту на цистерну № 50749100 з розчинником багатофункціональним, неможливістю митного оформлення вантажу, а відтак неможливістю безпосередньо використовувати його (розпоряджатися ним) з причин, що не залежали від ТОВ “Бондаст», повідомило ТОВ “Стар Вей 2019» про відмову компенсовувати витрати послуг залізниці. Водночас, ТОВ “Стар Вей» повідомило Регіональну філію “Придніпровська залізниця» про вказані обставини і просило Позивача не нараховувати платежі за зберігання вантажу, за користування вагоном-цистерною тощо.
Відповідач вказує, що оплата платежів щодо вагона № 50749100, до 30.06.2022 здійснювалася у зв'язку з тим, що ТОВ “Бондаст», яке є вантажовласником, компенсовувало частково суму платежів ТОВ “Стар Вей 2019». Враховуючи вищенаведені обставини справи, а також норми чинного законодавства щодо перевезення вантажів залізничним транспортом, ТОВ “Стар Вей 2019» вважає вірним висновок суду про пред'явлення позову до неналежного Відповідача. На його думку, якщо Позивач вважає, що зі свого боку діяв правомірно, то ТОВ "Татнєфть-АЗС- Україна" є відповідальним за затримку вагонів і на підставі ст. 119, 120 Статуту має нести відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів, а відтак і сплачувати необхідні платежі.
Окрім цього, у відзиві йдеться про те, що заборона Урядом України митного оформлення, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000052 від 27.05.2022 р, накладення арешту на цистерну і рідину в ній, передання їх на відповідальне зберігання працівнику ст. Порт Велике Запоріжжя тощо, свідчить про відсутність вини ТОВ "Стар Вей 2019" у довготривалому простої вагону з вантажем на ст. Порт Велике Запоріжжя.
Разом з тим, 17.05.2024 на ст. Харків Сортувальний відправлено повідомлення (телеграма) щодо отримання вказівки від ТОВ “Татнєфть-АЗС-Україна» про подальші дії з вантажем та гарантії про сплату всіх належних перевізнику платежів. Тобто, Позивач звернувся до товариства, яке є первинним одержувачем, замовило переадресацію вантажу, гарантувало оплату платежів і має нести відповідальність, проте зі спливом більше двох років. Тобто, Позивачем в чергове порушено норми Статуту залізниць України, що призвело до безпідставного нарахування платежів упродовж періоду часу більше двох років.
Водночас Відповідач звертає увагу, що право на звернення до суду з позовом до ТОВ "Стар Вей 2019" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у Позивача неодноразово виникло в 2022 році, з моменту неможливості видати вантаж, а пізніше - з дати відмови Відповідача в червні 2022 року сплачувати нараховані платежі, а до 30 жовтня 2024 року (дата звернення до суду) - вищевказані строки сплинули, отже, на його думку, окремою підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Укрзалізниця» у даній справі є сплив строку, передбаченого Статутом залізниць України та Договором перевезення, внаслідок чого просить апеляційний суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
Оскільки вина товариства у простої (затримці) відсутня, Відповідач не повинен нести будь-яку відповідальність за тривале перебування вантажу на станції Порт-Велике Запоріжжя, у тому числі, сплачувати можливі пов'язані з цим нарахування (платежі, збори тощо). Враховуючи зазначене, ТОВ "Стар Вей 2019" вважає, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/2745/24 таким, що ухвалене у відповідності до Закону, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин.
ТОВ "Бондаст" (Третя особа) у відзиві на апеляційну скаргу також не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, при цьому, вказує на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, оскільки він пред'явлений до неналежного Відповідача.
Товариство зазначає, що залізницею вагон № 50749100 з вантажем був затриманий на коліях станції, не був поданий на колії під'їзні колії ТОВ “ЗППЗМР Ресурс Інвест» для вивантаження, не передано вантаж у користування/розпорядження ТОВ "Стар Вей 2019" або ТОВ "Бондаст". Зазначене, на його думку, виключало можливість прийняти його на відповідальне зберігання будь-яким з товариств.
На думку Третьої особи, представники АТ "Української залізниці" в особі уповноважених на те осіб, які мали: приймати вантаж до перевезення (переадресації); перевіряти документи на вантаж, наявність дозволу митного або інших органів; приймати рішення щодо переадресування вагону тощо, допустили прибуття вантажу без відповідних перевізних документів. Також, вантаж у вагоні №50749100 переадресовано зі станції Харків Сортувальний на станцію Порт Велике Запоріжжя без дозволу митного органу.
За доводами Третьої особи матеріали справи не містять доказів того, що Позивач надав Відповідачу перевізні документи на вантаж у вагоні № 50749100 для проведення митного оформлення та доказів повідомлення митному органу про надходження вантажу, що перебуває під митним контролем. Викладені обставини призвели до неможливості розмитнення вантажу на території обслуговування Запорізької митниці ДМС України, накладення арешту на цистерну та довготривалого досудового розслідування. З 04 червня 2022 року по теперішній час вагон № 50749100 з розчинником багатофункціональним знаходиться на відповідальному зберіганні представника станції Порт Велике Запоріжжя. При цьому у період часу з 04.06.2022 р. до 04.03.2024 р. цистерна № 50749100 з наливним вантажем перебувала під арештом.
На переконання Третьої особи, нарахування за зберігання вантажу на коліях станції , у цьому випадку, мають відшкодовуватися за рахунок державного бюджету, а витрати за користування вагоном не підлягають стягненню з Відповідача, оскільки наливний вантаж перебував (є) у цистерні № 50749100, на яку було накладено арешт і яка перебувала (є) на відповідальному зберіганні працівника станції Порт Велике Запоріжжя. У зв'язку із накладенням арешту на цистерну № 50749100, а відтак неможливістю безпосередньо використовувати його (розпоряджатися ним) з причин, що не залежали від ТОВ “Бондаст», товариство у червні 2022 року повідомило ТОВ “Стар Вей 2019» про відмову компенсовувати витрати послуг залізниці, які, на думку Третьої особи, після накладення арешту на цистерну з наливним вантажем нараховувалися безпідставно.
Водночас, Третя особа звертає увагу, що ще у липні 2022 року Позивач був обізнаний про відмову Відповідача сплачувати нараховані платежі Укрзалізницею щодо вагона № 50749100 з вантажем. Отже, на думку ТОВ"Бондаст" саме у липні 2022 року настала подія, що є підставою для подання позову. Таким чином, слушними і обґрунтованими є доводи Відповідача про те, що Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, а доводи АТ «Укрзалізниця» з цього приводу є неприйнятними. Товариство вважає, що про неможливість видати вантаж ТОВ "Стар Вей 2019" або ТОВ "Бондаст", Позивачу було відомо та зрозуміло у день прибуття вагону № 50749100 на ст. Порт Велике Запоріжжя без супровідних документів, тобто 29 квітня 2022 року.
За доводами Третьої особи, ТОВ "Стар Вей 2019" не є замовником перевезення вантажу у вагоні № 50749100, його отримувачем по документам, власником рідини в цистерні № 50749100 та не могло прийняти вагон з вантажем, у зв'язку з затриманням на коліях станції перевізником. Враховуючи встановлені обставини справи, долучені сторонами докази, а також наведені вище норми щодо перевезення вантажів залізничним транспортом, Третя особа вважає правильним і обґрунтованим висновок суду про пред'явлення АТ "Українська залізниця" позову до неналежного відповідача.
Третя особа вказує також на те, що після скасування арешту на цистерну і вантаж у ній, митне оформлення вантажу, користування/розпорядження ним, отримання або вивантаження його тощо не надається можливим у зв'язку з блокуванням залізницею переадресації вагону на станцію призначення для розмитнення вантажу під приводом необхідності сплати нарахованих платежів (в межах позовних вимог) та отримання дозволу митного органу. Однак, як з'ясувалося 15.07.2024 під час спільної наради в Запорізькій дирекції залізничних перевезень за участі представників залізниці (станції Порт- Велике Запоріжжя, дирекції, Регіональної філії “Придніпровська залізниця»), ТОВ "Стар Вей 2019", ТОВ "Бондаст" та Запорізької митниці ДМС України, представник останньої підтвердив надання дозволу на переадресацію вагону № 50749100 для подальшого розмитнення.
Третя особа звертає увагу на те, що Відомості плати за користування вагонами не надавалися вантажовласнику розчинника багатофункціонального, яким є ТОВ "Бондаст" і не передавався сам вагон з вантажем, а навпаки, був затриманий залізницею на коліях станції. Вказане додатково позбавляє Позивача права нараховувати відповідні платежі.
Крім того, з урахуванням обставин справи, положень Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами, для стягнення з Відповідача плати за користування вагоном має бути встановлена і доведена вина ТОВ "Стар Вей 2019" за затримку вагону на коліях станції, наявність якої не доведена під час розгляду справи. При цьому причини, по яким вагон № 50749100 з вантажем дотепер перебуває на коліях станції Порт Велике Запоріжжя, не залежали від дій/бездіяльності Відповідача. Стягнення збору за зберігання вантажу також можливо виключно у разі затримки їх з вини одержувача, відправника, вантажовласника.
Щодо збору за маневрову роботу, то на переконання Третьої особи, його стягнення також не можливе у зв'язку з тим, що транспортування вагону № 50749100 для зважування вантажу виконувалося за запитом правоохоронного органу - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, тобто також не з вини ТОВ "Стар Вей" чи ТОВ "Бондаст".
У запереченнях на відповідь Позивача на відзиви Відповідача та Третьої особи, Відповідач зазначає, що Позивач суперечить своїй позиції, викладеній у позовній заяві, за якою перевезення вантажу у вагоні № 50749100 відбулося на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.03.2020.. Позивачем не надано доказів того, що відправник (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") надав комплект перевізних документів до спірного перевезення, а представник станції їх перевірив і саме на підставі таких документів видав наказ про переадресування вантажу. Разом з цим, відсутність перевізних документів на вантаж у вагоні № 50749100 підтверджується відомостями акту загальної форми № 1128 від 22.04.2022 , на який посилається Позивач. Отже, на станцію Основа Південної залізниці вказаний вагон з вантажем 22.04.2022 р. прибув без документів. Таким чином, на думку Відповідача, враховуючи змінену позицію АТ "Українська залізниця", вантаж у вагоні № 50749100 доставлено до ст. Порт Велике Запоріжжя не на підставі Договору перевезення, оскільки відсутня заява (заявка, замовлення, доручення тощо) Відповідача про перевезення цього вантажу, та за відсутності перевізних документів, тобто безпідставно, без будь-якої угоди щодо перевезення вантажу.
Також, відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, на станції Порт Велике Запоріжжя представники залізниці повинні були видати вантаж одержувачу разом з накладною. Втім, сам Позивач підтверджує, що вагон № 50749100 з вантажем прибув без супровідних документів, а саме накладної, а вантаж було затримано на коліях станції. Тобто, своїми діями Позивач унеможливив прийняття, вивезення вантажу зі станції, прийняття його на відповідальне зберігання тощо. Більш того, з 04.06.2022 р. вагон з вантажем перебуває на відповідальному зберіганні станції. У даному контексті слушними є посилання ТОВ "Бондаст" на порядок фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів. Окрім цього, після прибуття вагону № 50749100 на станцію Порт-Велике Запоріжжя Позивач не надав Відповідачу пакет документів, необхідний для прийняття вантажу, його оформлення та розмитнення, хоча зобов'язаний був це зробити, а у товариства ці документи відсутні, оскільки останнє не є власником вантажу у вагоні № 50749100 .
Відповідач також зауважує на тому, що переадресуванням вагону № 50749100 з вантажем , АТ "Українська залізниця" фактично поставила в залежне становище ТОВ "Стар Вей 2019", при цьому залізницею не наведено жодного нормативно-правового обґрунтування, на підставі якого можливо було здійснити таку переадресацію вантажу. Позивач, був обізнаний, що вантаж не розмитнено, що на нього відсутні перевізні документи, дозвіл митного органу, а також договір (замовлення, план, заявка, доручення тощо), на підставі якого вантаж мав прибути на іншу станцію, між тим переадресував його на станцію Порт Велике Запоріжжя.
На переконання Відповідача, саме дії Позивача разом з ТОВ "Татнефть-АЗС-України" , яке має відшкодовувати витрати Перевізнику, призвели до виниклої ситуації. Позивач усвідомлюючи, що видати вантаж на ст. Порт Велике Запоріжжя можливо, зокрема, у разі його розмитнення, яке має бути завершене на території обслуговування Харківської митниці, відмовляє у зворотній переадресації вантажу, посилаючись на необхідність сплати всіх нарахованих платежів, внаслідок чого продовжує нараховувати Відповідачу нові платежі.
При цьому, на переконання Відповідача, складення накладної взамін втраченої не спростовує факт прийняття вантажу до перевезення без документів, а навпаки, підтверджує цей факт.
Крім того, Відповідач вважає, що положення УМЗВС не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки вантаж було доставлено до станції призначення, визначеному в накладній одержувачу, а відтак перевезення у міжнародному сполученні припинено. Пізніше, 22-29 квітня 2022 року відбулося перевезення у внутрішньому сполученні між залізницями України і Перевізник мав діяти виключно у відповідності до Положень Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів.
Відповідач також вказує на те, що Позивач не доводить, що причини, внаслідок яких вагон № 50749100 з вантажем затримано на коліях станції Порт Велике Запоріжжя, залежать від Відповідача.
Стосовно митного оформлення, то з цього приводу Відповідач зазначає, що АТ "Укрзалізниця" переадресувала вагон № 50749100 з вантажем зі ст. Харків Сортувальний на ст. Порт Велике Запоріжжя без дозволу митного органу, не надала необхідні документи ТОВ "Стар Вей 2019" чи ТОВ "Бондаст" для проведення митного оформлення і відмовляє в переадресації вказаного вагону з вантажем у зворотному напрямку. Ці причини, на думку Відповідача, залежать саме від Позивача, що додатково виключає відповідальність Відповідача.
ТОВ "Стар Вей 2019" не вважає лист від 30.06.2022 за №27 єдиним документом на підтвердження підстав для не нарахування плати за користування вагоном і збору за зберігання вантажу, про це свідчить сукупність обставин, наведених товариством та долучені докази у справі. Відповідач не мав об'єктивної можливості прийняти вантаж і це не залежало від останнього. Саме за ініціативою Перевізника, вагон № 50749100 з вантажем було затримано на коліях станції. А підстави, що призвели до цього, залежали від Позивача та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна".
Щодо застосування позовної давності, то Відповідач відхиляє доводи Позивача і наполягає на обґрунтуваннях, викладених в заяві Відповідача з цього приводу. Подія, що стала підставою для подання позову, настала у липні 2022 року, що має бути враховано при вирішенні даного питання.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2745/24.
Матеріали справи № 908/2745/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 23.07.2025р. о 15:30 год..
Від представника Акціонерного товариства “Українська залізниця» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р., судове засідання у справі № 908/2745/24, призначене на 23.07.2025р. о 15:30, вирішено провести з представником Акціонерного товариства “Українська залізниця», призначене на 23.07.2025р. о 15:30, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Бондаст» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025р., судове засідання у справі № 908/2745/24, призначене на 23.07.2025р. о 15:30, вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Бондаст», призначене на 23.07.2025р. о 15:30, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
У судовому засіданні 23.07.2025р. по справі оголошено перерву до 13.08.2025р.
У судовому засіданні 13.08.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 13.08.2025р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45- 42746443/2020-002 року АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ТОВ "Стар Вей 2019" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Отже, ТОВ "Стар Вей 2019" було приєднано АТ «Українська залізниця» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно з п. 1.1. якого предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/ або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
19.02.2022 на станцію Харків-Сортувальний Південної залізниці за накладною від 17.02.2022 № 32157619 зі станції Белгород РЖД прибував вагон № 50749100 з вантажем "Розчинники непоіменовані в алфавіті", на адресу ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна".
Перевізні документи для митного оформлення були передані в Харківську митницю.
У зв'язку з початком військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, обстрілів та пошкодженням інфраструктури, станція Харків Сортувальний не мала можливості повноцінно працювати, Харківська митниця закрила свою діяльність.
З метою уникнення небезпечної ситуації, за заявою ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", вагон № 50749100 переадресований 22.04.2022 на нову станцію призначення Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці, на адресу нового одержувача ТОВ "Стар Вей 2019", що підтверджується наказом про переадресування від 22.04.2022 №832.
На момент здійснення переадресування, комплект перевізних документів від 17.02.2022 № 32157619 залишився в Харківський митниці. Митні операції по відправленню/прибуттю вагона Харківською митницею не оформлені.
29.04.2022 завантажений вагон № 50749100 прибув на станцію Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці.
Згідно з вимогами п. 1 Правил видачі вантажів про прибуття вантажу залізницею повідомлено ТОВ "Стар Вей 2019" 29.04.2022 о 12-30 год., що підтверджується записом в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Вагон №50749100 прибув на станцію Порт-Велике Запоріжжя без перевізного документа, про що станцією призначення складено комерційний акт від 29.04.2022 СМГС №460804/6 із зазначенням про складений акт загальної форми попутної станції Основа Південної залізниці від 22.04.2022 №1128. Комерційний акт від 29.04.2022 СМГС №460804/6 підписаний представниками перевізника та ТОВ "Стар Вей 2019" Польща С.О.
На заміну оригіналу накладної від 17.02.2022 № 32157619 станцією Порт-Велике Запоріжжя складена накладна "Взамін втраченої", про що зроблено відмітку у цій накладній 29.04.2022.
Вагон №50749100 було затримано на коліях станції призначення Порт-Велике Запоріжжя з 12-30 год. 29.04.2022 в очікування митного оформлення, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 на початок затримки від 29.04.2022 №95, який підписаний представниками станції і представником ТОВ "Стар Вей 2019" Польща С.О.
З моменту затримки завантаженого вагона на коліях станції з 29.04.2022 в очікуванні митного оформлення станцією нараховані і стягнуто платежі з особового рахунку ТОВ "Стар Вей 2019" по узгоджених вантажовласником первинних документах, а саме підтверджених електронним цифровим підписом представника одержувача ТОВ "Стар Вей 2019" Ушакової К.В.
Враховуючи викладене, Позивач вважає, що за Правилами перевезень в контексті перевізних документів саме ТОВ "Стар Вей 2019" є вантажоодержувачем.
Позивач зазначає, що сума нарахованих платежів: плата за користування вагонами 52454,60 грн. з ПДВ та збір за зберігання вантажу 30181,68 грн. з ПДВ були сплачені ТОВ "Стар Вей 20192 та не входить до суми позовних вимог.
Листом від 30.06.2022 ТОВ "Стар Вей 2019" повідомило Регіональну філію "Придніпровська залізниця" та Запорізьку дирекцію залізничних перевезень про неможливість нарахування з червня 2022 року плати за зберігання вантажу та за використання вагону, оскільки здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021080010000052, накладено арешт на вагон №50749100 з вантажем, а ТОВ "Бондаст" відмовляється компенсувати витрати товариству послуги залізниці.
У подальшому ТОВ "Стар Вей 2019" відмовлялося підписувати відомості плати за користування вагоном № 50749100 та накопичувальні картки щодо зберігання вантажу.
За час затримки вагона №50749100 на коліях станції з вини вантажоодержувача станцією нараховані платежі, які не сплачені ТОВ "Стар Вей 2019", а саме:
1) Плата за користування вагонами за відомостями плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №28069001, №28069002 на загальну суму 684761,40 грн., а з урахуванням ПДВ - на суму 821713,68 грн. Плата за користування вагоном розрахована на підставі акту загальної форми ГУ-23 від 29.04.2022 №95.
2) Збір за зберігання вантажів по накопичувальних картках ф. ФДУ-92 №28069001, 28069002 на загальну суму 960763,37 грн., а з урахуванням ПДВ - на суму 1152916,04 грн. Збір за зберігання ватажу нарахований на підставі акту загальної форми ГУ-23 від 29.04.2022 №95.
3) Збір за маневрову роботу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 №28069001 на загальну суму 884,50 грн., а з урахуванням ПДВ - на суму 1061,40 грн. Збір за маневрову роботу нарахований на підставі акта загальної форми ГУ-23 від 21.06.2022 №30, яким засвідчено виконання зважування вагона №50749100 на вагонних вагах ПрАТ «Укррічфлот», на підставі звернення заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі В.Чечетова (вхідний номер від 20.06.2022 №Н-359/13).
Від підписання відомостей плати ф.гу-46 №28069001, №28069002, накопичувальних карток №28069001, 28069002 представник ТОВ "Стар Вей 2019" відмовився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 від 05.07.2024, який підписаний представниками станції і директором ТОВ "Стар Вей 2019" Ушаковою К.В.
Для стягнення нарахованих сум на особовому рахунку ТОВ "Стар Вей 2019" недостатньо коштів, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 28.06.2024 №13 та випискою з особового рахунку ТОВ "Стар Вей 2019" №2562572.
На підставі вказаних обставин, Акціонерне товариство “Укрзалізниця» в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Вей 2019» про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання ватажу та збору за маневрову роботу в загальному розмірі 1975691,52 грн. на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-42746443/2020-002.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яке обґрунтовано тим, що вантаж у вагоні № 50749100 не перебував у користуванні ТОВ "Стар Вей 2019" чи у безпосередньому розпорядженні, а тривала затримка вагону на станції Порт-Велике Запоріжжя сталася не з його вини, що виключає можливість стягнення з Відповідача нарахованих платежів, тому вважав наявними підстави для відмови у позові. Крім того суд встановив , що позов пред'явлений до неналежного Відповідача.
При цьому заява Відповідача про застосування строку позовної давності до вимог Позивача не розглядалась судом , у зв'язку з відмовою у позові по суті.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
За змістом п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 ЦК передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 8 Закону України “Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно із ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Згідно з пунктами 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
У пунктах 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Вантажовласником у розумінні ст.6 Статуту залізниць є як вантажовідправник, так і вантажоодержувач.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, яким передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Абзацом 21 п. 4 Правил користування вагонам і контейнерами унормовано, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.
Також, згідно з ч. 1 ст. 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Митного кодексу України після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За приписами ст. 219 Митного кодексу України залізниця несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (ст. 219 Митного кодексу України).
Статтею 335 Митного кодексу України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні залізничним транспортом: а) транспортні (перевізні) документи; б) передатну відомість на залізничний рухомий склад; в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів); г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої Наказом Державної митної служби України й Міністерства транспорту та зв'язку України № 1019/1143 від 18.09.2008, залізниці зобов'язані доставити від станції відправлення (митниці відправлення) на станцію призначення (митницю призначення) товари (вантажі) без будь-яких змін упаковки або стану з непошкодженими засобами ідентифікації, а також ДКД (а саме реєстраційного номеру ДКПТ), перевізні й супровідні документи на ці товари (вантажі).
Залізниця, як перевізник, бере участь у переміщенні вантажів (товарів) і несе відповідальність відповідно до законодавства України за їх збереження від моменту прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачеві або передання згідно з угодами про перевезення товарів (вантажів) у міжнародному сполученні та Правилами іншому підприємству, а також за доставку зі станції відправлення (митниці відправлення) на станцію призначення (у митницю призначення), (п. 2.5 Інструкції).
У разі дії надзвичайних або невідворотних обставин чи подій працівник залізниці звертається до підрозділу митниці, у зоні діяльності якого відбулися такі події чи обставини, з письмовою заявою про продовження строку доставки товарів (вантажів) (п. 2.12 Інструкції).
За втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, несе відповідальність залізниця в особі начальника дирекції залізничних перевезень (п. 2.17 Інструкції).
Відповідно до п. 1.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1066 від 09.10.2012, виконання митних формальностей при здійсненні контролю за транзитним перевезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється на підставі документів контролю за переміщенням товарів (далі - ДКПТ).
Позивачем не надані докази на підтвердження надання Відповідачу перевізних документів на вантаж у вагоні №50749100 для проведення митного оформлення, повідомлення митному органу про надходження вантажу, що перебуває під митним контролем та надходження його без належних документів.
Зокрема на лист Запорізької дирекції залізничних перевезень від 30.06.2022 на адресу Запорізької митниці ДМС України щодо вирішення питання митного оформлення вагону № 50749100, відповіді не надано. Також, АТ «Укрзалізниця» не надано вказівок відправника (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") про подальші дії з вантажем, що прибув без перевізних документів і який не може бути видано одержувачу (вантажовласнику).
Одночасно, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж.
Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
У даному випадку, 29.04.2022 завантажений вагон № 50749100 прибув на станцію Порт-Велике Запоріжжя без перевізного документа, що не заперечується Позивачем. Дану обставину встановлено по факту прибуття вантажу на станцію.
Викладене додатково свідчить про те, що вантаж у вагоні № 50749100 доставлено до ст. Порт Велике Запоріжжя не на підставі Договору перевезення, оскільки відсутня заява (заявка, замовлення, доручення тощо) Відповідача про перевезення цього вантажу, та за відсутності перевізних документів, тобто безпідставно, без будь-якої угоди щодо перевезення вантажу.
Позивачем був складений дублікат накладної СМГС, замість втраченої.
Між тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, надання витягу з інформаційної системи «Укрзалізниця» під назвою «накладна взамін втраченої» не відповідає вимогам Правил перевезення вантажів та Статуту залізниць України, оскільки у долученому документі, зокрема. відсутні відомості про первинного одержувача.
Крім того, у цій накладній, створеній станцією Порт-Велике Запоріжжя, залізниця самостійно визначила ТОВ "Стар Вей 2019" одержувачем вантажу, без відповідних належних документів та достатнього нормативно-правового обґрунтування, а тому цей документ не може вважатися перевізним документом, який створює зобов'язання для Відповідача як вантажоодержувача.
Крім того, колегія суддів вважає, що складення накладної взамін втраченої не спростовує факт прийняття вантажу до перевезення без документів, а навпаки, підтверджує цей факт.
При цьому ст. 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Разом з цим, можливість покладення виконання обов'язку на іншу особу може бути реалізовано за умови дотримання сторонами зобов'язання вимог ст. 521 ЦК України, яка передбачає, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 Правил переадресування вантажів (статті 44, 45 Статуту), переадресування вантажу дозволяється посадовою особою Укрзалізниці або її структурного підрозділу, на ім'я якої надається заява.
Згідно з п. 4 цих Правил, дозвіл на переадресування вантажу у вигляді наказу надається начальникові станції, яка оформляє переадресування засобами телеграфного зв'язку, телефонограмою або в електронному вигляді.
Пунктом 6 даних Правил передбачено, що переадресування імпортних та транзитних вантажів здійснюється за первинними перевізними документами.
Переадресування вантажів, що перевозяться під митним контролем, здійснюється за наявності згоди на це митних органів (пункт 16).
Щодо досліджуваної справи, то матеріали справи свідчать про те, що первинним вантажоодержувачем вагону №50749100 з розчинником багатофункціональним є ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", а в подальшому цистерна з вантажем переадресована для ТОВ "Бондаст", яке є власником товару - рідини в кількості 65 тонн.
Разом з тим, приписи Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами не надають Позивачу право направляти вантаж на адресу нового одержувача без документів, без погодження з третьою стороною, якою є ТОВ "Стар Вей 2019" та без дозволу контролюючого органу
При цьому матеріали справи не містять доказів надання ТОВ "Стар Вей 2019" згоди на прибуття вагона-цистерни №50749100 на свою адресу без супровідних документів, а також на оплату коштів за користування вагонами та зберігання вантажу.
Також не вбачається й дозволу митного органу на переадресацію вагону № 50749100 з вантажем зі станції Харків-Сортувальний на станцію Порт-Велике Запоріжжя.
Тобто, АТ "Укрзалізниця" переадресувала вагон № 50749100 з вантажем зі ст. Харків Сортувальний на ст. Порт Велике Запоріжжя без дозволу митного органу і не надала необхідні документи ТОВ "Стар Вей 2019" чи ТОВ "Бондаст" для проведення митного оформлення.
Направлення Позивачем цистерни № 50749100 з вантажем на станцію Порт-Велике Запоріжжя без належного прийняття вантажу, без належного супровідного перевізного документа - накладної, без дозволу митного органу, що у подальшому призвело до неможливості передання вантажу вантажоодержувачу (вантажовласнику) та його митного оформлення у м. Запоріжжя - є причинами, що залежали від Позивача.
Разом з тим, зазначені обставини у подальшому призвели до блокування відправки (повернення, переадресації) вантажу на станцію Харків Сортувальний без сплати нарахованих платежів.
З урахуванням вищенаведеного, вина Відповідача у довготривалому перебуванні (простої) вагона-цистерни з вантажем - розчинником багатофункціональним на території станції Порт Велике Запоріжжя Позивачем належними доказами не доведена, про що обґрунтовано було зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.
Одночасно суд враховує, що відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Згідно з п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2008 №1454), на які також посилається Позивач, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13).
Відповідно до абз. 2 п. 4 вказаних Правил відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
Згідно з абз. 2 п. 6 цих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У даному випадку, ТОВ "Бондаст", яке є власником вантажу, компенсувало ТОВ "Стар Вей 2019" оплату провізних платежів та зборів стосовно цистерни № 50749100 з вантажем (станом на червень 2022 року), на підтвердження чого суду надані виписки по рахунку ТОВ "Стар Вей 2019" за червень 2022 року, рахунку-фактури від 08.06.2022, акту здачі-приймання робіт та не спростовано Позивачем.
У подальшому, у зв'язку із накладенням арешту на цистерну №50749100 з розчинником багатофункціональним, неможливістю митного оформлення вантажу, а відтак неможливістю безпосередньо використовувати його (розпоряджатися ним) з причин, що не залежали від ТОВ "Бондаст", товариство повідомило ТОВ "Стар Вей 2019" про відмову компенсувати витрати послуг залізниці. ТОВ "Стар Вей 2019", у свою чергу, повідомило Регіональну філію "Придніпровської залізниці" про вказані обставини і просило залізницю не нараховувати платежі за зберігання вантажу, за користування вагоном-цистерною тощо.
Слід зазначити, що у силу приписів ст. 170 КПК України, суть арешту майна, як одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження передбаченого статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України, полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на користування, розпорядження або відчуження арештованого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спірний вагон, у будь-якому випадку, не перебував у користуванні ні ТОВ "Бондаст", ні ТОВ "Стар Вей 2019" під час його арешту, по незалежних від товариств обставин.
Проте залізницею продовжено нарахування платежів за зберігання вантажу в цистерні №50749100 та за користування вагоном, які перебували на відповідальному зберіганні під розпискою у в.о. начальника станції Порт-Велике Запоріжжя Рєус С.Д. в межах кримінального провадження №62022080010000052 від 27.05.2022.
ТОВ "Стар Вей 2019" відмовлялося підписувати відомості плати за користування вагоном №50749100 та накопичувальні картки щодо зберігання вантажу. Разом з цим, у згаданих документах ТОВ "Стар Вей 2019" зазначалося в якості вантажовласника, з чим Відповідач не погоджується.
Крім того, після скасування арешту, накладеного на цистерну № 50749100 та рідину у ній, завершення митного оформлення вантажу не було можливим у зв'язку з відмовою залізниці відправити вагон з вантажем на станцію призначення для його розмитнення без сплати платежів за весь час перебування цистерни на станції Порт-Велике Запоріжжя, що підтверджуються відмовою залізниці листом від 24.07.2024 на звернення ТОВ "Стар Вей 2019" від 04.07.2024, направленого на адресу Регіональної філії "Придніпровської залізниці" про відправку (переадресацію) вагона-цистерни №50749100 з вантажем (розчинник багатофункціональний) на станцію Харків-Сортувальний для проведення розмитнення.
При цьому , на переконання суду, не мають під собою підґрунтя посилання Скаржника на укладений між ним та Відповідачем договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.03.2020. Так, цим договором передбачено, що перевезення - це послуга, в процесі якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу).
З п. 2.1.5 Договору про надання послуг вбачається, що Замовник зобов'язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів з причин, що не залежать від Перевізника.
Однак, ТОВ "Стар Вей 2019" у даному випадку не виступало замовником, оскільки не надавало АТ "Укрзалізниця" заяву (заявку, замовлення) про перевезення вантажу - розчинника багатофункціонального в цистерні №50749100 зі ст. Харків Сортувальний до ст. Порт Велике Запоріжжя.
До того ж, оскільки переадресація вантажу відбулася у внутрішньому сполученні: зі ст. Харків Сортувальний до ст. Порт Велике Запоріжжя, то положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне перевезення не можуть бути застосовані до обставин справи № 908/2745/24, а посилання Позивача на них є безпідставним.
За фактом прибуття вагону на ст. Порт Велике Запоріжжя, залізницею повідомлено ТОВ "Стар Вей 2019", яке після отримання інформації про вантаж і безпекову ситуацію, дійсно погодилося підписати комерційний акт та підтвердило факт прибуття вантажу без документів. Разом з тим, ТОВ "Стар Вей 2019" не є одержувачем вантажу, не є стороною перевезення вагону - цистерни № 50749100, не є замовником, вантажовідправником та вантажовласником.
Як зазначалось раніше, Залізниця не надала ТОВ "Стар Вей 20192 пакет документів, необхідний для прийняття вантажу, його оформлення та розмитнення, вантаж у вагоні № 50749100 не перебував у користуванні ТОВ "Стар Вей 2019" чи у безпосередньому розпорядженні.
Слід зазначити, що посилання Позивача як на підтвердження того, що Відповідач є одержувачем вантажу на висновки суду відхиляються колегією суддів, оскільки в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2024 р. у справі № 335/10985/23 цей факт не встановлений, а лише зазначено, що відповідно до наказу №832 від 22.04.2022 вантаж переадресовано на адресу підприємства ТОВ "Стар Вей 2019"до станції "Порт Велике Запоріжжя" Придніпровської залізниці.
Окрім цього, заборона митного оформлення, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000052 від 27.05.2022, накладення арешту на цистерну і рідину в ній, передання їх на відповідальне зберігання тощо, на переконання колегії суддів, свідчить про відсутність вини ТОВ "Стар Вей 2019" у довготривалому простої вагону з вантажем на ст. Порт Велике Запоріжжя.
При цьому оплата платежів, що стосуються вагона №50749100 до 30.06.2022, здійснювалася Відповідачем за домовленістю із Третьою особою у зв'язку з тим, що вантаж прибув на станцію Порт Велике Запоріжжя для ТОВ "Бондаст", яке є вантажовласником і компенсувало частково суму платежів ТОВ "Стар Вей 2019". Тобто нараховані платежі сплачувалися коштами, які надавалися для цього вантажовласником.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм, обставин спору та наявних у матеріалах справи документів, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність вини Відповідача у довготривалій затримці вагону № 50749100, що , у свою чергу, свідчить про безпідставність нарахування Позивачем плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та за маневрові роботи.
Крім того суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
У справі, що розглядається, вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові по суті, а тому строк позовної давності, про застосування якого просив Відповідач, до спірних взаємовідносин не підлягає застосуванню, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі №908/2745/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.08.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус