04.08.2025 м.Дніпро Справа № 904/3982/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)
суддів Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.)
за позовом Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілс Паркінг", в якій просить суд:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди. Загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23 а, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг»;
- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг» на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23 а.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі № 904/3982/24 позов задоволено частково.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код: 26510514) у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1, 2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Салакунова Мукаша, буд. 23а, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956), про що видати наказ.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вілс Паркінг» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код: 26510514) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн, про що видати наказ.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скагою, звернувся ОСОБА_1 , в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 року у справі № 904/3982/24 скасувати повністю; ухвалити нове судове рішення, яким в частині задоволення позовної вимоги Позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Фосфорна, буд. 8, ідентифікаційний код 45306956) усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованої автостоянки, що складається з: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д - вбиральня, № 1,2, І споруди, загальна площа 10052 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг», відмовити; в частині припинення права власності (володіння) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Паркінг» на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1-будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, № 1,2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 674743012101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . позовні вимоги задовольнити викласти в мотивувальній частині судового рішення висновок суду про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме автостоянку: літ. А-1 -будівля вартової, літ. Б, В, Г- навіси, літ. Д -вбиральня, №1,2, І - споруди, загальна площа 10052 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 674743012101, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як права власності на неіснуючий об'єкт.
Враховуючи вищевикалдене, колегія суддів констатує, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 з пропуском встановленного процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що , ОСОБА_1 , попри той факт, що судове рішення, на його думку, прийнято відносно належного йому майна, він не був залучений до участі у даній судовій справі, процесуальних документів, заяв та скарг не отримував, про вказане вище судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 липня 2025 року випадково.
Увхалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. у справі №904/3982/24 визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 (суддя Мілєва І.В.) : " ... про вказане вище судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 липня 2025 року випадково..." , оскільки у відповідному клопотанні відсутні відомості про ОСОБА_1 як про фахівця в галузі права, так і про обставини, які спонукали його до звернення до Єдиного реєстру судових рішень. Відповідну апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме:
- надати до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі;
Скориставшись наданою судом апеляційної інстанції процесуальною можливістю усунути вищезазначені недоліки апеляційної скарги, скаржником 11.08.2025р. подано Заяву про поновлення пропущенного процесуального строку ( з уточненням), яка зареєстрована в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду за Вх.№ 46128. за текстом якої : " ... Скаржник не має доступу до матеріалів даної справи, але може стверджувати, що суд першої інстанції не направляв на адресу скаржника жодних процесуальних документів, оскільки Скаржник не є учасником справи. Так само цього не робив ані Позивач - Дніпровська міська рада, ані Відповідач - ТОВ “Вілс Паркінг». При цьому апелянт жодним чином не пов'язаний з відповідними особами.
Цього достатньо щоб констатувати об'єктивну відсутність у Скаржника можливості вчасно подати апеляційну скаргу. Дана обставина посвідчується матеріалами справи та не потребує додаткових доказів.
2. Скаржник дійсно не являється фахівцем в області права, про що в ухвалі справедливо зазначає суд, але Скаржник вважає, що дана обставина повинна враховуватись на його користь, а не проти нього.
Апелянт ОСОБА_1 є людиною похилого віку, 1953 року народження, якій станом на момент розгляду даної заяви виповнилося 72 роки. Апелянт не володіє та не користується комп'ютером самостійно, покладаючись на допомогу третіх осіб.
За таких обставин та за умови, що жодні процесуальні документи не надходили на його адресу засобами поштового зв'язку, той факт, що апелянт взагалі дізнався про дане судове рішення є суто вдачею. Про можливість здійснити пошук у ЄДРСР певної інформації ОСОБА_1 дізнався від свого друга, керівника приватного підприємства. Але з відомостей, наведених безпосередньо у апеляційній скарзі, яка була подана разом із заявою про поновлення строку, колегія суддів може дійти висновку, що Скаржник протягом багатьох років боровся за поновлення своїх прав, звертаючись як до правоохоронних органів, так і до органів системи Міністерства юстиції. При цьому Міністерство юстиції об'єктивно визнало допущені відносно майна Скаржника порушення, і це підтверджується доданими до скарги документами.
Саме боротьба за своє майно спонукала Скаржника, коли він дізнався про таку можливість, знову ж таки за допомогою третіх осіб пошукати у ЄДРСР відомості про Відповідача ТОВ “Вілс Паркінг» за його назвою. Скаржник сподівався знайти інформацію про злочинну діяльність даного підприємства, з'ясувати наявність судових справ у кримінальному судочинстві, проте знайшов інше рішення у господарському, а саме справу № 904/3982/24.
Скаржник належить до малозахищених верств населення (пенсіонер), не має грошей на послуги адвоката, відтак, дізнавшись про відповідну судову справу, звернувся до знайомих та родичів з проханням про допомогу. Результатом його зусиль стало подання до Центрального апеляційного суду апеляційної скарги.
3. З приводу нормативного обгрунтування постановленої судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт просить суд взяти до уваги наступне:
Дискреційні повноваження суду, як і будь-якого іншого адміністративного органу обмежуються законом.
Відповідно до п. 43-45 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.12.2021 року по справі № 1840/2970/18 дискреція це ...
.... Згідно іншої Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 826/14930/18 дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями ...
... Скаржник погоджується з тим, що питання поновлення процесуальних строків вирішується судом на власний розсуд, але таке питання має бути вирішене в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи, що мали місце, у відповідності до чинних законів України та Конституції...
...- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Отже, маючи у своєму провадженні справу № 904/3982/24, Центральний апеляційний суд, приймаючи те чи інше рішення, в тому числі з процесуального питання поновлення пропущеного апелянтом строку, має керуватися покладеним на нього завданням щодо здійснення справедливого та всебічного судового розгляду, забезпечувати захист порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, встановити обставини справи, які дійсно мали місце, в тому числі, на які сторони спору не посилалися, але про які суду стало відомо.
Частиною 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи наведене та з урахуванням обставин, викладених у апеляційній скарзі, залучення власника спірного нерухомого майна - Скаржника ОСОБА_1 до участі у даній справі являється пріоритетом Центрального апеляційного суду. Жодні інші міркування процесуального характеру не можуть бути поставлені судом на перше місце, якщо вони матимуть наслідком ухвалення судом незаконного, несправедливого та необґрунтованого судового рішення, в силу прямої вказівки ч. 2 ст. 2 ГПК України, що в свою чергу не залишає простору для дискреції у даному питанні....
.... Відмова Центрального апеляційного суду від прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 мала б наслідком не тільки порушення права права апелянта на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод», ст 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, а і без жодного сумніву стала б вкрай несправедливим актом.
Апеляційна скарга містить відомості та докази, з яких вбачається, що на земельній ділянці нерухоме майно Відповідача ТОВ “Вілс Паркінг» відсутнє. Натомість на ній присутня законно збудована апелянтом автостоянка, яка підлягає знесенню згідно ухваленого в першій інстанції судового рішення!
Апелянт звертає увагу Центрального апеляційного суду на те, що під час ухвалення судового рішення у першій інстанції Господарським судом Дніпропетровської області дані обставини могли бути суду невідомі. Але зараз, після того як Скаржник виклав дані обставини, підкріплені доказами, в апеляційній скарзі, ці обставини відомі Центральному апеляційному суду.
Дані відомості суд не може ігнорувати. Те саме стосується і Позивача Дніпровської міської ради, якій було направлено копію апеляційної скарги.
Після встановлення принципових засад щодо права на доступ до суду в своєму рішенні від 21.02.1975 року по справі Голдер проти Сполученого королівства (Серія А, т. 18, стор. 18, п. 36)...
... В даному випадку мають місце всі три перелічені виключення, оскільки: судом першої інстанції не були встановлені обставини що мають ключове значення для вирішення справи по суті, не було залучено до участі у справі справжнього власника автостоянки; пропуск строку на оскарження зумовлено тим, що Скаржник не був залучений до участі у судовій справі та об'єктивно не мав можливості про неї знати; внаслідок неповного з'ясування обставин справи судом першої інстанції допущена фундаментальна помилка, внаслідок якої прийнято судове рішення відносно майна особи, яка не була залучена до участі у справі, і внаслідок чого такому майну апелянта загрожує фізичне знищення ...
...В контексті “помилок» Скаржник вважає, що судом першої інстанції були не до кінця досліджені обставини справи, пов'язані зі скасуванням заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15-ц, а саме не було встановлено справжнього власника автостоянки, не в останню чергу завдячуючи безвідповідальній поведінці Дніпровської.міської ради.
Крім того, на думку Скаржника, відмова у прийнятті судом його апеляційної скарги до розгляду була б проявом “надмірного формалізму» про що також зазначає Європейський суд з прав людини у п. 97 даного рішення, оскільки таким чином право на ефективний судовий захист права Скаржника було б порушене непропорційним шляхом.
Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст. 119 ГПК України, апелянт ОСОБА_1 - справжній власник автостоянки, щодо якої розглядається судова справа - просить Центральний апеляційний суд переглянути своє рішення, поновити Скаржнику строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду..." .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що в своїй заяві про поновлення пропущенного процесуального строку ( з уточненням) вх.№ 46128 ОСОБА_1 не наводить нових підстав для поновлення пропущенного процесуального строку, а лише деталізує, ті обставини за яких він дізнався про існування оспорюваного судового рішення, які, відповідно, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. у справі №904/3982/24 визнані неповажними.
Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що " ...Апелянт ОСОБА_1 є людиною похилого віку, 1953 року народження, якій станом на момент розгляду даної заяви виповнилося 72 роки. Апелянт не володіє та не користується комп'ютером самостійно, покладаючись на допомогу третіх осіб...
... той факт, що апелянт взагалі дізнався про дане судове рішення є суто вдачею...
... Про можливість здійснити пошук у ЄДРСР певної інформації ОСОБА_1 дізнався від свого друга, керівника приватного підприємства....
... боротьба за своє майно спонукала Скаржника, коли він дізнався про таку можливість, знову ж таки за допомогою третіх осіб пошукати у ЄДРСР відомості про Відповідача ТОВ “Вілс Паркінг» за його назвою. Скаржник сподівався знайти інформацію про злочинну діяльність даного підприємства, з'ясувати наявність судових справ у кримінальному судочинстві, проте знайшов інше рішення у господарському, а саме справу № 904/3982/24.
Скаржник належить до малозахищених верств населення (пенсіонер), не має грошей на послуги адвоката, відтак, дізнавшись про відповідну судову справу, звернувся до знайомих та родичів з проханням про допомогу. Результатом його зусиль стало подання до Центрального апеляційного суду апеляційної скарги..." з огляду на наступне:
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Для потреб практичної діяльності, скаржнику досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави поновлення пропущення строку подання апеляційної скарги. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами, вичерпний перелік яких вміщено в Главі 5. «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.
Вищенаведені твердження ОСОБА_1 , викладені в заяві про поновлення пропущенного процесуального строку ( з уточненням) вх.№ 46128, не містять, як посилань на особу керівника приватного підприємства, який допоміг йому здійснити "пошук у ЄДРСР певної інформації", так і посилань на належні і допустимі в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження відповідних тверджень.
Колегія суддів зауважує, що твердження апелянта про те, що " апелянт не володіє та не користується комп'ютером самостійно, покладаючись на допомогу третіх осіб" взагалі суперечать доводам апелянта, які наводилися ним раніше в заяві про поновлення, поданою одночасно з апеляційною скаргою про те, що " ... про вказане вище судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 липня 2025 року випадково..." та його ж доводам "...Скаржник сподівався знайти інформацію про злочинну діяльність даного підприємства, з'ясувати наявність судових справ у кримінальному судочинстві, проте знайшов інше рішення у господарському, а саме справу № 904/3982/24...".
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів, причини наведені в заяві про поновлення пропущенного процесуального строку ( з уточненням), яка зареєстрована в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду за Вх.№ 46128 визнаються колегією суддів неповажними в розумінні частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Вищенаведене дозволяє колегії суддів відхилити інші доводи скаржника наведені в заяві про поновлення пропущенного процесуального строку ( з уточненням), яка зареєстрована в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду за Вх.№ 46128 як такі, що зводяться до цитування норм права і змісту постанов Верховного Суду, які не є релевантними до обставин даної справи..
Пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулася з апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути під час звернення з апеляційною скаргою.
Належних і допустимих доказів на підтвердження підстав неможливості звернутися з апеляційною скаргою в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з апеляційною скаргою в передбачені процесуальним законодавством строки апелянтом не надано.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає неповажними причини пропуску подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24..
За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24 слід відмовити, на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 256, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Центральний господарський суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/3982/24.
.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв