13 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/259/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Россолов В.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.
та представників учасників справи:
позивача - А.В. Авраменко (в режимі відеоконференції);
відповідача - М.О. Прокопенко (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» (вх.№1361Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 (суддя Г.Є.Курило, повний текст складено 28.05.2025) та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 (суддя Г.Є.Курило, повний текст складено 12.06.2025) у справі №905/259/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор», м.Нікополь,
до Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське», м.Покровськ,
про стягнення 3067704,36 грн,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецредуктор», м.Нікополь, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м.Покровськ про стягнення 3067704,36 грн, з яких основний борг у розмірі 2995200,00грн, пеня у розмірі 20067,84 грн, 3% річних у розмірі 16494,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 35942,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено умови договору №1346 (підряду на поточні ремонти і технічне обслуговування) від 15.01.2022 внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2995200,00 грн, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 у справі №905/259/25 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор» основний борг у розмірі 2995200,00 грн, пеню у розмірі 2006,78 грн, 3% річних у розмірі 16494,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 35942,40 грн, судовий збір у розмірі 36812,45 грн.
В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив наступне:
- відповідач повинен був здійснити оплату робіт до 02.01.2025 включно, отже суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору в частині виконання зобов'язань з належної оплати виконаних позивачем робіт та встановленим факт наявності заборгованості відповідача (замовника) перед позивачем (підрядником) у розмірі 2995200,00 грн;
- з урахуванням тих обставин, що територія Покровської територіальної громади включена з 23.08.2024 до переліку територій активних бойових дій, виробничий цикл підприємства відповідача зупинено - суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідає обставинам цієї справи, зменшення розміру пені до 10% від нарахованої суми;
- клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних відсотків річних до 99% від суми, зазначеної в позовній заяві, задоволенню не підлягає, оскільки заявлений до стягнення розмір 3% річних становить 0,55% від суми основної заборгованості, яка підлягає стягненню, з урахуванням чого та з огляду на встановлені фактичні обставини, відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності.
Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/259/25 заяву б/н від 29.05.2025 представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор», м.Нікополь про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор» 30000,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
В обґрунтування додаткового рішення господарський суд зазначив, що із заявлених позивачем 63496,43 грн витрат на правову допомогу сума 30000,00 грн є співмірною, зокрема, позовним вимогам, складності справи, строку розгляду справи, послугам, наданим позивачу.
Приватне акціонерне товариство “Шахтоуправління “Покровське» з рішенням та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» задовольнити; рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025р. у справі №905/259/25 в частині стягнення 3% річних у розмірі 16 494, 12 грн - скасувати і ухвалити нове рішення по даній справі, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор» 164, 94 грн. 3% річних; в іншій частині рішення залишити без змін; додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025р. у справі №905/259/25 про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор» 30 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - скасувати і ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі; судові витрати по справі покласти на позивача.
В обґрунтування скарги в частині вимог про зменшення суми відсотків річних заявник посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, а також на те, що м. Покровськ перебуває під постійними обстрілами, внаслідок чого дуже часто відбувається перебої зі світлом, водопостачанням, газом, працівники відповідача змушені постійно перебувати в укриттях.
Додаткове рішення, на думку апелянта, також підлягає скасуванню, оскільки воно є похідним від основного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» на рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 залишено без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "13" серпня 2025 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
Від представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» адвоката Прокопенка М.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8078 від 30.06.2025). Ухвалою суду від 01.07.2025 вказане клопотання було задоволено.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецредуктор» адвоката Авраменка А.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8646 від 14.07.2025). Ухвалою суду від 14.07.2025 вказане клопотання було задоволено.
14.07.2025 позивач через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні вказаної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/259/25 залишити без змін.
В обґрунтування відзиву позивач зазначає, що 3% річних (16 494,12 грн), які були заявлені позивачем до стягнення та задоволені судом першої інстанції не є надмірними та непропорційними із сумою заборгованості за Договором №1346 (підряду на поточні ремонти і технічне обслуговування) від 15.01.2022 року, яка становить 2 995 200,00 грн, також просить суд врахувати, що позивач, який знаходиться в м.Нікополь, перебуває в тих же умовах, що й відповідач. Стосовно вимог відповідача про скасування додаткового рішення позивач вказує на те, що апелянтом не надано обґрунтування його невідповідності нормам матеріального та процесуального права.
11.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Слободіна М.М. та судді Гребенюк Н.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Россолов В.В.
У судовому засіданні 13.08.2025 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає наступне.
15.01.2022 між позивачем, ТОВ «Спецредуктор» (підрядник) та відповідачем, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» (замовник) був укладений договір №1346 (підряду на поточні ремонти і технічне обслуговування) (договір).
Відповідно до п.1.1. договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик у порядку і на умовах цього договору виконати роботи по поточному ремонту обладнання, перелік яких наводиться в специфікаціях (далі роботи). Роботи виконуються на території підрядника.
Згідно з п.4.1. договору, оплата замовником виконаних робіт проводиться згідно узгоджених Специфікацій та на умовах протоколів тендерного комітету Департаменту закупівель з операційної діяльності Дирекції з логістики та закупівель ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ».
Згідно з п.10.2. договору, у разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів терміну оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня.
Відповідно до п.15.5. договору, цей договір діє до « 31» грудня 2022 року.
Додатковою угодою №2 від 30.12.2022 термін дії договору було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.
20.02.2024 сторонами було укладено Специфікацію №17 до договору від 15.01.2022 №1346, згідно якої підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору, а замовник прийняти та оплатити наступні роботи: Ремонт Редуктора пов.лів. 05-905-00 до МВ-410Е б/в ном.№20704086_БВ 1 шт (Дефектна відомість №02-2024 від 19.02.2024); Ремонт Редуктора пов.прав. 05-906-00 до МВ-410Е б/в ном.№20704087_БВ 1 шт (Дефектна відомість №02-2024 від 19.02.2024). Загальна вартість робіт складає 4992000,00грн, з ПДВ.
Пунктом 2 Специфікації визначено порядок оплати: 40% передоплата, 60% за фактом поставки Обладнання впродовж 30 календарних днів (фактом поставки Обладнання є підпис уповноваженої особи замовника в товарно-транспортній накладній на відвантажене з ремонту обладнання) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
Згідно пункту 3 Специфікації термін виконання робіт: 90 календарних днів з моменту проведення спільного дефектування партії обладнання та отримання підрядником 40% передоплати, з правом дострокової поставки.
23.04.2024 у відповідності до умов договору та специфікації та на підставі рахунку на оплату №12 від 12.03.2024, замовник здійснив передоплату у розмірі 40% суми вартості робіт, а саме 1996800,00 грн з ПДВ, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №979416 від 23 квітня 2024 року.
Підрядник виконав ремонтні роботи і поставив відремонтоване обладнання замовнику 03 грудня 2024 року, що підтверджується:
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №А124 від 03.12.2024 на суму 4992000,00грн з ПДВ;
- актом №А124 приймання-передачі від 03.12.2024, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв обладнання після виконання ремонту згідно договору №1346 від 15.01.2022, специфікація №17 від 20.02.2024, рахунок №12 від 12.03.2024;
- товарно-транспортною накладною №А124 від 03.12.2024, відповідно до якої відповідач прийняв обладнання.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, станом на день подання позовної заяви відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі за виконані роботи, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» 3067704,36 грн, з яких основний борг у розмірі 2995200,00 грн, пеня у розмірі 20067,84 грн, 3% річних у розмірі 16494,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 35942,40 грн.
Під час розгляду справи відповідач просив суд, зокрема, зменшити розмір відсотків річних до 99% від суми, зазначеної в позовній заяві.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 у справі №905/259/25 позовні вимоги задоволено частково - з наведених вище підстав.
Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/259/25 заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу також задоволено частково.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 у справі №905/259/25 в частині стягнення 3% річних у розмірі 16 494, 12 грн; додаткове рішення від 11.06.2025 в цій справі оскаржує в повному обсязі.
Отже, у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, в даному апеляційному провадженні рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 у справі №905/259/25 переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме - в частині стягнення суми 3% річних; додаткове рішення переглядається в повному обсязі.
При перегляді рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ними не було встановлено в договорі іншого розміру процентів річних, отже, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд зазначив в оскаржуваному рішенні, що суму 3% річних у розмірі 16494,12 грн позивачем визначено арифметично правильно.
В апеляційній скарзі відповідач не наводить заперечень щодо періоду нарахування та розміру вказаної суми.
Водночас апелянт вважає, що, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, а також на те, що м. Покровськ перебуває під постійними обстрілами, внаслідок чого дуже часто відбувається перебої зі світлом, водопостачанням, газом, працівники відповідача змушені постійно перебувати в укриттях - відмова суду першої інстанції у клопотанні ПрАт «Шахтоуправління «Покровське» про зменшення суми 3% річних до 164,94 грн є необґрунтованою.
Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Тобто у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати вкожному конкретному випадку.
У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Як встановлено місцевим господарським судом у даній справі №905/259/25, заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних становить 0,55% від суми основної заборгованості, яка підлягає стягненню.
Щодо тих обставин, на які посилався відповідач - включення території Покровської територіальної громади з 23.08.2024 до переліку територій активних бойових дій, перебування м.Покровська під обстрілами, зупинення виробничого циклу підприємства тощо - як уже зазначалося, їх було враховано судом першої інстанції при зменшенні розміру пені до 10% від нарахованої суми.
Суд апеляційної інстанції враховує також доводи позивача про те, що м.Нікополь, де знаходиться ТОВ «Спецредуктор», також перебуває під обстрілами та зазнає негативних наслідків бойових дій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на встановлені фактичні обставини, відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності.
Окрім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача з огляду на конкретні обставини цієї справи, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на відсутність підстав для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Доводів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині та для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних, заявником скарги не наведено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) має бути залишено без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Стосовно додаткового рішення, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом було встановлено наступні обставини.
Позивач у позовній заяві визначив орієнтовний розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зазначив, що згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підтверджуючі документи щодо обсягу та кількості робіт виконаних адвокатом будуть надані суду протягом 5 днів після ухваленні рішення суду, а також в судовому засіданні 13.05.2025 до судових дебатів представником позивача зроблено заяву, що докази понесених судових витрат будуть надані суду протягом 5 днів з дня проголошення судового рішення, що підтверджується технічним записом судового засідання від 13.05.2025.
Пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 2-5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заява позивача від 29.05.2025 з доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подана до господарського суду 29.05.2025; рішення по справі ухвалено 27.05.2025.
Таким чином, заяву позивача від 29.05.2025 з доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано у встановлений строк.
На підтвердження понесення Товариством обмеженою відповідальністю «Спецредуктор», м.Нікополь витрат на правову допомогу до Господарського суду Донецької області надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю РН№2014 від 30.07.2021; посвідчення адвоката України видане на ім'я Авраменка А.В.; ордер на надання правничої допомоги серія ВК №1164274 від 11.03.2025; договір про надання правової допомоги б/н від 01.01.2025, що укладений між Адвокатським об'єднанням «Аделекс» та Товариством обмеженою відповідальністю «Спецредуктор»; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.01.2025 від 29.05.2025 на суму 63496,43 грн.
05.06.2025 відповідач надав до господарського суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких, зазначаючи, що розмір адвокатських витрат у сумі 63496,43 грн не відповідає критерію розумності та обґрунтованості, є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою у вказаній справі, просив суд зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу до 5000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/259/25 заяву представника б/н від 29.05.2025 представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор», м.Нікополь про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецредуктор» 30000,00 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не наведено заперечень стосовно факту надання позивачеві правової допомоги, разом з тим, у суді першої інстанції ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» просило зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу до 5000,00 грн, а в апеляційній скарзі просить відмовити у відшкодуванні таких витрат у повному обсязі - при цьому відповідачем не наведено обґрунтування щодо вказаної апеляційної вимоги.
Апелянт зазначає, що повний текст додаткового рішення від 11.06.2025 у справі №905/259/25 на час подання скарги (11.06.2025) ним не було отримано.
Як вбачається з відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду», додаткове рішення дійсно надійшло в електронний кабінет відповідача в системі «Електронний суд» 12.06.2025 о 18 год. 06 хв.
Водночас, на думку колегії суддів, заявник не був позбавлений можливості надати доповнення до апеляційної скарги в порядку ст.266 ГПК України в частині мотивування своєї незгоди з додатковим рішенням суду, однак такою можливістю не скористався.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 24.06.2025 у справі №914/3625/23 тощо.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у даній справі №905/259/25, місцевий господарський суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу в сумі 63496,43 грн, обґрунтовано, з урахуванням вимог вищенаведених норм процесуального законодавства, висновків Європейського суду з прав людини, а також слушних зауважень відповідача (зокрема, стосовно того, що у договорі про надання правової допомоги від 01.01.2025 сторони не погоджували розмір «гонорару успіху»), взявши до уваги ступінь складності справи, обсяг виконаних представником позивача робіт та інші обставини - дійшов мотивованого висновку про те, що співмірною позовним вимогам, складності справи, строку розгляду справи, послугам, наданим позивачу є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Як уже зазначалося, в апеляційній скарзі відповідач не навів жодних заперечень, що спростовували б правильність зазначених висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що в частині оскарження додаткового рішення апеляційна скарга відповідача також не підлягає задоволенню, а вказане рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 27.05.2025 у справі №905/259/25 в частині стягнення 3% річних у розмірі 16 494,12 грн залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 у справі №905/259/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.08.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.В. Россолов