вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" серпня 2025 р. Справа№ 927/1187/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025
у справі № 927/1187/24 (суддя А.С.Сидоренко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхім»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог»
про стягнення 176 627 грн 18 коп.
Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХІМ" звернулось до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Сварог" про стягнення 122 400,00 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно Договору поставки № 23-23 БХ від 29.05.2023, 13 717,57 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 3 963,89 грн трьох процентів з простроченої суми та 36 545,72 грн пені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 по справі № 927/1187/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХІМ" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" 122 400,00 грн заборгованості, 36 545,72 грн пені, 13 717,57 грн інфляційних, 3 963,89 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.
17.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "НПО Сварог" (через систему "Електронний суд") звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 у справі № 927/1187/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок не повного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи.
Апелянт зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено військову агресію рф проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. Також, ТПП на своєму сайті оприлюднила інформацію, що задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист ТПП слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин, і його можна роздрукувати в якості відповідного підтвердження. Тобто, не потрібно звертатися за видачею індивідуального сертифіката.
Таким чином, судом при прийнятті рішення не враховано наявні законодавчі норми та норми Договору щодо наявності форс-мажору як підстави звільнення сторони від відповідальності за зобов'язаннями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» по справі № 927/1187/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 у справі № 927/1187/24 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
03.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 у справі № 927/1187/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
11.04.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будхім" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПО Сварог" (покупець) укладено договір поставки №23-23 БХ (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (товар) в асортименті, кількості та по цінам викладених в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Під додатками до договору розуміють рахунки-фактури, видаткові накладні та специфікації, що видаються постачальником.
Разом з кожною партією товару постачальник передає покупцю один оригінальний примірник рахунку-фактури та видаткової накладної на партію товару. (п.3.3 Договору).
Відповідно до п.2.2 Договору ціна товару на кожну окрему партію погоджується сторонами у національній валюті України - гривні (з урахуванням податку на додану вартість) з прив'язкою до еквіваленту долара по курсу на Міжбанківському валютному Ринку та за вимогою покупця відображається в специфікації до даного договору.
Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаний в договорі. Датою оплати товару є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Валютою платежів є національна валюта - гривня (п.5.1 Договору).
Згідно п.5.2 договору у платіжному дорученні обов'язково зазначаються в призначенні платежу: номер і дата договору або номер рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата. Постачальник має право зараховувати грошові кошти отримані від покупця в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, якщо така заборгованість існувала на момент отримання грошових коштів.
Відповідно до п.5.3 Договору товар поставляється покупцю на умовах 100% передплати, якщо інше не зазначено у додатках, додаткових угодах або специфікаціях до договору.
Якщо покупець не сплатив попередню поставку, постачальник має право отриману згідно з виставленим рахунком передоплату, зарахувати в рахунок попередньої заборгованості незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні (п.5.5 Договору).
У п.7.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару або за порушення умов розстрочення чи відстрочення платежу за поставлений товар, кожен день прострочення грошового зобов'язання оплачується пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Строк, визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується (п.7.6 Договору).
Відповідно до п.10.1-10.2 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань по ньому. Якщо жодна із сторін протягом останнього місяця строку дії даного договору не направила іншій стороні письмове повідомлення про його припинення, то договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.
10.11.2023 сторони підписали Специфікацію №7 до Договору щодо поставки товару - діоксиду титану на загальну суму 138000,00 грн, згідно якої покупець зобов'язався повністю розрахуватися за товар до 27.11.2023 включно.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 138000,00 грн, що підтверджується рахунком фактурою №СФ-0002814 від 09.11.2023, видатковою накладною №РН-0002257 від 10.11.2023, товарно-транспортною накладною №0000000287 від 10.11.2023, довіреністю №270 від 10.11.2023.
Згідно платіжної інструкції №5003 від 10.11.2023 відповідач перерахував на рахунок позивача 138000,00 грн з призначенням платежу: оплата за діоксид титану згідно договору №23-23 БХ від 29.05.2023.
Як вказує позивач у позовній заяві станом на 31.07.2023 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за товар поставлений по видатковій накладній №РН-0001767 від 15.09.2023 на суму 122400,00грн, а тому грошові кошти, сплачені згідно платіжної інструкції №5003 від 10.11.2023 згідно п.5.2 Договору були частково зараховані в рахунок погашення заборгованості по рахунку-фактурі №СФ-0002222 від 15.09.2023, видатковій накладній №РН-0001767 від 15.09.2023 та товарно-транспортній накладній №0000000206 від 15.09.2023.
Позивачем були направлені відповідачу претензії №420 від 31.07.2024 та №561 від 03.10.2024 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 122 400 грн, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Специфікацією №7 від 10.11.2023 до Договору сторони погодили строк проведення розрахунків за поставлений товар на суму 138000 грн до 27.11.2023.
Платіжною інструкцією №5003 від 10.11.2023 відповідач перерахував позивачу 138000,00 грн з призначенням платежу: оплата за діоксид титану згідно договору №23-23 БХ від 29.05.2023.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами існували довготривалі договірні відносини. Так, 15.09.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 122400 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0002222 від 15.09.2023, видатковою накладною №РН-0001767 від 15.09.2023, товарно-транспортною накладною №0000000206 від 15.09.2023.
У п.5.2 договору сторони передбачили, що постачальник має право зараховувати грошові кошти отримані від покупця в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, якщо така заборгованість існувала на момент отримання грошових коштів.
Згідно п.5.5 Договору якщо покупець не сплатив попередню поставку, постачальник має право отриману згідно з виставленим рахунком передоплату, зарахувати в рахунок попередньої заборгованості незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні.
Так, позивач, керуючись своїм правом, передбаченим п.5.2, 5.5 договору, зарахував отримані від відповідача згідно платіжної інструкції №5003 від 10.11.2023 кошті в сумі 138 000 грн, в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0001767 від 15.09.2023 в сумі 122 400 грн та частково в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0002257 від 10.11.2023 в сумі 15 600 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної №РН-0002257 від 10.11.2023 становить 122 400,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 122400,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Оскільки відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, позивач просить стягнути з відповідача 3963,89 грн 3% річних за період з 28.11.2023 по 26.12.2024 та 13717,57 грн інфляційних за період з 28.11.2023 по 26.12.2024.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Крім того, відповідачем заявлено до стягнення 36545,72 грн пені за період з 28.11.2023 по 26.12.2024.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Згідно п.7.2, 7,6 Договору за прострочення оплати товару або за порушення умов розстрочення чи відстрочення платежу за поставлений товар, кожен день прострочення грошового зобов'язання оплачується пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Строк визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 122 400,00 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно Договору поставки № 23-23 БХ від 29.05.2023, 13 717,57 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 3 963,89 грн трьох процентів з простроченої суми та 36 545,72 грн пені.
Щодо посилань відповідача на існування форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат.
Відповідно до п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Окрім цього, доведенню, зокрема, підлягає й наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням у виконанні зобов'язання та обставиною непереборної сили (форс-мажору). Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Слід також зазначити, що відповідно до п.8.2. Договору Сторона, у якої наступили форс-мажорні обставини, зобов'язана сповістити про це іншу Сторону в письмовому вигляді в п'ятиденний термін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДХІМ» не отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» жодного письмового повідомлення про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 8.4 сторони погоджуються, що факт запровадження на всій території України з 24.02.2022р. воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. сам по собі не є підставою для звільнення Сторін від виконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо тільки Сторона не доведе причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання і конкретною подією, пов'язаною з воєнними діями на території України, яка унеможливлює виконання Стороною своїх обов'язків за Договором.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 по справі № 927/1187/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 по справі № 927/1187/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 по справі № 927/1187/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог»
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов