вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" серпня 2025 р. Справа№ 905/1616/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025
у справі № 905/1616/24 (суддя М.О. Лиськов)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»
до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області
про стягнення 230 587,46 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової служби в особі Головного управління ДПС у Донецькій області (далі також - ДПС) про стягнення 230 587,46 грн вартості безпідставно спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.12.2024 передано справу №905/1616/24 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №905/1616/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» 230 587,46 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статті 275 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), статей 6, 11, 509, 526, 530, 599, 610, 627, 630 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 1, 20 Закону України «Про теплопостачання» та встановленими судом обставинами споживання ДПС у період з січня 2022 року по лютий 2022 року теплової енергії на загальну суму 230587,46 грн та відсутністю доказів оплати спожитих послуг.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, ДПС вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, ст. ст. 388, 1212, 1213 ЦК України, та процесуального права, а саме, ст. ст. 73, 76, 79 ГПК України. Вважає, що відсутність укладеного між сторонами договору звільняє ДПС від обов'язку здійснювати оплату спожитих комунальних послуг. Крім цього, наголошує, що подані Товариством акти зняття показань приладу обліку є неналежним доказом, оскільки складені за відсутності представників ДПС. Також ДПС вказує про наявність підстав для розгляду спору у порядку загального позовного провадження із викликом сторін.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Враховуючи, що суддя Тищенко А.І. перебувала у відпустці з 21.04.2025 по 22.04.2025, вирішення питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснюється колегією суддів після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 905/1616/24. Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 905/1616/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.05.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №905/1616/24.
12.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального права, якими унормовано спірні правовідносини сторін, дотримано вимог процесуального права. Позивач не погоджується з доводами ДПС про те, що відсутність договору є підставою для звільнення його від оплати за спожиті у спірний період послуги. Вважає безпідставними доводи ДПС про необхідність врахування будинкового приладу обліку тепла, оскільки у приміщенні ДПС встановлено індивідуальний прилад обліку.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є ліцензіатом з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та відповідно до встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних уповноважених органів тарифів, надає послуги з постачання теплової енергії споживачам міста Краматорська. Згідно із Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» Позивач виробляє теплову енергію відповідно до стандартів, нормативів, норм і правил для потреб опалення, інших господарських і технологічних потреб споживачів, а споживач, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV, зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до інформаційної довідки № 405703397 від 28.11.2024, будівля за адресою: м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 22 належить Державі в особі Державної Податкової служби України, код ЄДРПОУ: 43005393 на праві власності. Зазначена будівля оснащена вузлом комерційного обліку теплової енергії, який враховує обсяг спожитої теплової енергії у будівлі.
Виконуючи рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.10.2021 р. №1264 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр.», ТОВ «Краматорськтеплоенерго» у листопаді 2021 року було розпочато опалювальний період 2021-2022 року.
Так, відповідно до листа Державної податкової служби України (Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області) № 29416/6/05-99-10-04- 09 від 29.10.2021, акту готовності до опалювального сезону б/н від 13.10.2021 та, враховуючи соціальну значимість об'єкта опалення (у зазначеній будівлі знаходиться Центр обслуговування платників Краматорської ДПІ), Позивачем була здійснена подача теплової енергії у будівлю за адресою: м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 22.
У грудні 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 2264 від 28.12.2021 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти на суму 141 506,90 грн , строк дії договору до 31.12.2021.
Підписантом за вказаним Договором, згідно преамбули, є в.о. начальника Головного управління ДПС у Донецькій області та, відповідно до розділу 12 Договору № 2264 від 28.12.2021, додатків до нього та листа Відповідача № 34565/6/05-99-10-04-09 від 22.12.2021, Державна податкова служба України діє в особі Головного управління ДПС у Донецькій області.
Відповідно до пункту 10.1 цього Договору, умови Договору застосовуються до правовідносин між Сторонами що виникли з 01.12.2021. Акт-рахунок за грудень 2021 року за договором № 2264 від 28.12.2021 Відповідачем сплачено у повному обсязі. Тобто станом на 01.01.2022 заборгованість ДПС України особі Головного управління ДПС у Донецькій області перед ТОВ «Краматорськтеплоенерго» відсутня.
Водночас, спір у справі, що переглядається виник у зв'язку з тим, що постачання теплової енергії здійснювалось з моменту підключення у 2021 році та до кінця опалювального періоду 2021 р.-2022 р, в тому числі у січні 2022 року та у лютому 2022 року, про що свідчать відповідні акти зняття показань з приладу обліку теплової енергії підписані представниками обох сторін. Однак, незважаючи на численні звернення до ДПС, останнім не було оплачено вартість спожитих комунальних послуг.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про теплопостачання», частина 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідний договір між сторонами так і не було укладено.
Попри це, ДПС у січні та лютому 2022 року здійснювало споживання теплової енергії без підписаного договору, що підтверджується Актами зняття показань з приладу обліку теплової енергії за спірний період.
Згідно ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII встановлено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 2 п.п.5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII , індивідуальний споживач зобов'язаний - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Враховуючи викладене, споживач житлово-комунальних послуг, зобов'язаний нести видатки на утримання такого майна, зокрема, оплачувати послуги з постачання теплової енергії для потреб належного йому приміщення, та нести відповідальність за зобов'язаннями з оплати отриманих житлово-комунальних послуг та утримання належного йому майна.
Крім того, обов'язок сплатити за надану й спожиту теплову енергію випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
Оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне споживання ДПС теплової енергії у спірний період, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ДПС обов'язку сплатити вартість спожитої теплової енергії.
До того ж, як мотивовано зауважив суд першої інстанції, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати в повному обсязі (такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верхового суду України, викладеній у постанові від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Пунктом 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Надаючи оцінку сукупності наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на відсутність доказів оплати ДПС вартості спожитої ним теплової енергії, або ж доказів, які б спростовували факт споживання, - колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено як факт надання послуг відповідачу, так і їх розмір, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи ДПС про те, що його обов'язок оплатити спожиті комунальні послуги виникає виключно у зв'язку з підписанням між сторонами відповідного договору. Оскільки матеріалами справи підтверджується факт споживання приміщенням, яким володіє ДПС, теплової енергії у січні та лютому 2022 року, обов'язок оплатити її вартість встановлений ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 11 ЦК України.
Безпідставними є доводи ДПС про неправильне застосування судом ст.ст. 73, 76, 79 ГПК України.
Так, стаття 73 ГПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підтвердження обставин справи щодо володіння ДПС спірним приміщенням, обладнання його приладом обліку теплової енергії, а також споживання цим приміщенням теплової енергії у спірний період Товариством надано виписку з ЄДР речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, паспорт лічильника, свідоцтво про повірку, акт готовності до опалювального сезону та довідку про відмову ДПС підписати цей акт, акти зняття показань лічильника, які підтверджують, що протягом січня-лютого 2022 року відбувалось споживання теплової енергії.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про належність доказів, поданих Товариством.
Стаття 79 ГПК України вказує на те, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У цій частині, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що ДПС не надано жодних доказів на спростування того, що протягом січня-лютого 2022 року приміщенням, яким володіє ДПС було спожито визначену кількість теплової енергії.
Доводи ДПС про неналежність поданих Товариством доказів, або ж про їх невідповідність обставинам справи слушно залишені судом першої інстанції поза увагою, оскільки не підтверджені жодними доказами. Заперечення обставин, на які посилається Товариство має здійснюватися ДПС шляхом спростування цих обставин, а не шляхом простого заперечення або ж простою незгодою із самим фактом існування цих обставин та доказів, якими вони підтверджуються, як об'єктами матеріального світу.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги у цілому, колегія суддів констатує, що вона зводиться до недоречного цитування висновків Верховного Суду, які не підлягають врахуванню, та норм матеріального права, які не підлягають застосуванню. Недоречним є посилання ДПС на норми матеріального права, якими врегульовано порядок та підстави стягнення збитків, а саме, ст. ст. 216, 224 ГК України, ст. 22 ЦК України (про які позивачем не заявлялось), порядок витребування майна з незаконного чужого володіння - ст. 388 ЦК України (яка також не входила до правого обґрунтування позову), ст. 64 Конституції України та численні посилання на рішення ЄСПЛ.
Колегія суддів також зауважує, що ст. ст. 388, 1212, 1213 ЦК України не були застосовані судом першої інстанції, а апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів того, що саме ці норми мали бути застосовані до спірних правовідносин сторін. Отже, і у цій частині, колегія суддів відхиляє доводи ДПС як недостатньо аргументовані.
Колегія суддів враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Головне управління ДПС у Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 905/1616/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №905/1616/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №905/1616/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська