Провадження № 11-сс/821/390/25 Справа № 695/3182/25 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, одружений, не працює, особою з інвалідністю, депутатом будь-якого рівня, учасником бойових дій не є, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Старша слідча слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_10 звернулася до суду з погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_6 клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло на строк до 25.09.2025 включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , наступні обов'язки:
1) прибувати до кабінету слідчого, прокурора, суду, за першою вимогою;
2) цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4) постійно носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України. Просить винести нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі, прокурор вказує, що слідчий суддя в достатній мірі не врахував усіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України, не мотивував належним чином висновки про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам ст. ст. 94, 178 КПК України, не оцінив обставини, на які посилалися слідчий та прокурор, та додані до клопотання документи в сукупності їх достатності та взаємозв'язку, для прийняття відповідного рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи прокурора у підтримку апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12025250370000764 від 12.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він у невстановлені слідством час та місці, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, у невстановлений спосіб:
один запал УДЗ до гранати РГО, який відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів ВВТС ГУНП в Черкаській області від 25.07.2025 № 830 належить до категорії - небезпечний;
речовину схожу на ПВР (пластично вибухову речовину) вагою близько 200 грам, яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів ВВТС ГУНП в Черкаській області від 25.07.2025 № 831 належить до категорії - обмежено небезпечний;
тротилову шашку вагою близько 400 грам, яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів ВВТС ГУНП в Черкаській області від 25.07.2025 № 832 належить до категорії - обмежено небезпечний;
корпус гранати РГО, який відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів ВВТС ГУНП в Черкаській області від 25.07.2025 № 829 належить до категорії - обмежено небезпечний, та в подальшому, незаконно, без передбаченого законом дозволу, в невстановлений слідством час, переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де без передбаченого законом дозволу, зберігав до моменту їх виявлення та вилучення працівниками Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області 25.07.2025 у період часу з 06 години 42 хвилини до 11 години 06 хвилин.
25 липня 2025 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
25 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: протоколи допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; протокол проведення обшуку домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , від 25.07.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 25.07.2025, протокол затримання ОСОБА_7 від 25.07.2025.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 статті 194 КПК України встановлює, що, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 цілодобовий арешт.
На думку колегії суддів цілодобовий домашній арешт щодо ОСОБА_7 зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризику можливої втечі чи переховування від органу досудового слідства, ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, можуть свідчити про ступінь існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційній скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що під час апеляційного розгляду скарги прокурор не надав жодних доказів, які б дали підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати найтяжчий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, судова колегія враховує, що підозрюваний ОСОБА_7 присутній під час розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища, що в свою чергу характеризує його як особу, яка навпаки не намагається переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Отже, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку про залишення запобіжного заходу, визначеного слідчим суддею.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно останнього найбільш суворого запобіжного заходу а повинні оцінюватись в сукупності з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами які характеризують особу підозрюваного та його поведінку після вчиненого.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції залишає ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 193, 194, 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: