Рівненський апеляційний суд
Іменем України
12 серпня 2025 року м. Рівне
Справа № 570/3986/20
Провадження № 11-кп/4815/92/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020180180000825 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено ч.1 ст. 286 КК на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 28 липня 2020 року близько 18 годин 40 хвилин, керуючи автомобілем Volkswagen Caravelle, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 12.4. (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), рухаючись по автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне, в межах с. Обарів Рівненського району Рівненської області, зі швидкістю не менше 92,2...96,3 км/год., що перевищує максимально допустиму швидкість руху для даної ділянки руху 50 км/год., зі сторони м. Рівне у напрямку м. Луцьк, на 155 км + 400 м., вказаної авто дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки що склалась, не обрав безпечної швидкості руху автомобіля на вказаній ділянці дороги, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Audi А6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку та зупинився на проїзній частині, ближче до лівого краю для виконання маневру розвороту ліворуч, хоча ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення із вищевказаним транспортним засобом при своєчасному реагуванні на дорожню обстановку та рухаючись без перевищення максимально допустимої швидкістю руху 50 км/год. для даної ділянки дороги.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій вказаного автомобіля Audi А6 ОСОБА_5 отримав розрив лівого ключично-акроміального зчленування, що за критерієм довготривалості розладу здоров'я. є середньої тяжкості тілесним ушкодженням.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 просить скасувати частково вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 : в частині основного покарання - покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян; в частині додаткового покарання - покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а у задоволенні цивільного позову в про відшкодування матеріальної та матеріальної шкоди - відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що суддею не проаналізовано та не зазначено причинно-наслідкових зв'язків між діями обвинуваченого (порушення п.12.4 ПДР) та потерпілого (порушення п.11.9 ПДР), задля встановлення більш пом'якшуючих обставин в даному кримінальному провадженні для обвинуваченого, оскільки при проведенні автотехнічної експертизи механізму ДТП експертом було встановлено, що дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.11.9 ПДР. Також зазначає як пом'якшуючі покарання обставини щире каяття та активне сприяння ОСОБА_7 розкриттю злочину, а також визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Також захисник вказав на те, що судом неправильно застосовано норму цивільного процесуального права та залишено цивільний позов без розгляду на підставі відмови позивача від цивільного позову. Обґрунтовує свою позицію тим, що залишення позову без розгляду неможливе, оскільки позивачем було подано заяву про залишення позову без розгляду на стадії ухвалення вироку, а не на підготовчому засіданні, що суперечить цивільному законодавству.
Захисник також звернув увагу на те, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України, а саме - жоден документ доданий до позовної заяви не завірений, як того вимагає законодавство.
Вказав, що позивач не навів правових підстав позовних вимог до відповідача ОСОБА_10 який, як вважає апелянт, є неналежним відповідачем по даній справі оскільки володільцем джерела підвищеної небезпеки у момент ДТП був лише ОСОБА_7 .
Стверджує, що позивачем не надано жодних доказів того, що він входить до складу членів гомадської організації (далі - ГО) «Лікарняна каса Рівненської області» (яка надала Позивачу фінансову допомогу у лікуванні) і з якого часу. Позивачем не надано жодних доказів сплуту членських внески до ГО «Лікарняна каса Рівненської області» згідно її статутних цілей. Позивач намагається стягнути на свою користь кошти, які було сплачено іншою юридичною особою.
Вважає неналежним доказом поданий позивачем Звіт №1231E про оцінку автомобіля Audi А6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений 29 жовтня 2020 року. Оскільки позивач звернувся до «ПП «Експерт-Сервіс-Альфа»» з проханням провести експертне автотоварознавче дослідження КТЗ через три місяці після ДТП - 27 жовтня 2020 року, а ДТП сталось 28 липня 2020 року. Зі звіту також неможливо встановити, що автомобіль пошкоджений саме у ДТП, яке відбулось 28 липня 2020 року.
Також стверджує, що позивачем не надано жодних доказів щодо отримання та понесення ним моральної шкоди внаслідок ДТП, а відтак позовна вимога у частині стягнення заявленої суми моральної шкоди не аргументована та не вмотивована.
До початку апеляційного розгляду справи по суту захисником-адвокатом ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подано клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , які просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, прокурора який вказав про наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК, міркування представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 , який не заперечував проти задоволення цього клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить таких висновків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК, санкція якого встановлює покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
У відповідності до приписів ч.4 ст. 12 КК, цей злочин належить до категорії нетяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , було вчинено 28 липня 2020 року.
Згідно приписів пункту 2 ч.1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як передбачено пунктом 1 ч.2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.
Вказане узгоджується і з усталеною судовою практикою Верховного Суду. Зокрема, як з азначив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2024 року (справа № 161/14310/18) за змістом положень п. 1 ч. 2, частин 7, 8 ст. 284 КПК суд, установивши наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до такої й отримавши відповідну згоду особи, повинен закрити кримінальне провадження.
Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, установивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
На обов'язковості закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого, який звільняється судом від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, установлених ст. 49 КК, наголоив Верховний Суд у висновку про те, як саме повинні застосовуватися положення п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 6 грудня 2021 року, справа № 521/8873/18).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закриттю.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 407, 409, 418 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати.
На підставі ст. 49 КК ОСОБА_7 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12020180180000825 - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3