Справа № 524/7308/24 Номер провадження 22-ц/814/2648/25Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
04 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору,
В липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати спадковий договір укладений 17 грудня 2015 року між нею та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Григоренко Г.І., зареєстрований в реєстрі за №1079 та стягнути судові витрати.
Вимоги обґрунтовані тим, що вона будучи одинокою особою похилого віку, 1934 року народження, зважаючи на поганий стан здоров'я, відсутність близьких чи родичів та необхідність в отриманні сторонньої допомоги по догляду, уклала з своєю сусідкою ОСОБА_1 нотаріально посвідчений спадковий договір.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язується виконувати розпорядження ОСОБА_2 , що встановлені ним, і в разі смерті набуває право власності на майно відчужувача, що є предметом цього договору.
Разом з тим, відповідач не виконувала належним чином умови договору, лише 1 раз на місяць приходила до неї, а після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та оголошення 24 лютого 2022 року воєнного стану виїхала за межі України, в зв'язку з чим їй приходилося самій себе обслуговувати.
Після повернення в Україну, ОСОБА_1 так і не розпочала належним чином виконувати свої обов'язки, залишаючи її саму без догляду та допомоги .
Вважає, що не виконання умов договору у відповідності до норм ст. 1308 ЦК України є підставою для його розірвання/
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору задоволено.
Розірвано спадковий договір укладений 17.12.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Григоренко Геннадієм Івановичем, зареєстрований в реєстрі за № 1079.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин, які в розуміння ст. 1308 ЦК України є підставами для розірвання спадкового договору.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Вказує, що після повномасштабного вторгнення рф на територію України, вона була вимушена виїхати з донькою та онуками до Німеччини, між тим, вона уклала 15.04.2022 договір з сусідом позивача ОСОБА_3 про надання послуг по догляду за літньою людиною, відповідно до умов якого останній брав на себе обов'язок по догляду за ОСОБА_2 .
Вказує, що такий догляд здійснювався належним чином, ОСОБА_3 забезпечував позивача всім необхідним, турбувався про неї, за що вона сплачувала йому кошти.
Вважає, що суд не дав належної оцінки укладеному з ОСОБА_3 договору, не встановив факт невиконання обов'язків по догляду за позивачем як літньою людиною та не врахував, що фактично на останню мають вплив сторонні особи, які зараз надають їй допомогу і не бажають, щоб вона продовжувала отримувала таку допомогу згідно до укладеного між ними спадкового договору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_2 , 1934 року народження, є самотньою, родичів та членів сім'ї не має.
17 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Григоренком Г.І., зареєстрований під № 1079.
Відповідно до умов спадкового договору ОСОБА_1 зобов'язується виконувати розпорядження ОСОБА_2 , що встановлені цим договором, і в разі смерті набуває право власності на майно відчужувача, що є предметом цього договору, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 7 договору сторони визначили, що ОСОБА_1 зобов'язується виконувати наступні розпорядження відчужувача:
- надавати догляд у вигляді ведення господарства, прання білизни, готування їжі, проведення дрібного ремонту в квартирі, оплаті за комунальні послуги на утримання житла; щотижнево забезпечувати відчужувачу купівлю продуктів харчування за свій рахунок; забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та забезпечувати надання їй медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів; в разі смерті відчужувача поховати її та встановити надгроб'я.
Судом встановлено що впродовж 2022-2023 років набувач ОСОБА_1 свої зобов'язання за спадковим договором не виконувала у зв'язку з виїздом за кордон, де вона знаходилась з 19.04.2022 по 13.05.2023 та з 27.09.2023 по 10.02.2024.
Невиконання умов договору набувачем, яка на тривалий час залишила її без догляду та допомоги, стали підставою для звернення відчужувача ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання спадкового договору.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем ОСОБА_1 належним чином покладених на неї умовами спадкового договору обов'язків та розпоряджень відчужувача, що відповідно до ст. 1308 ЦК України є підставою для його розірвання.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання
Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладання між ними спадкового договору, за умовами якого набувач зобов'язувався надавати догляд у вигляді ведення господарства, прання білизни, готування їжі, проведення дрібного ремонту в квартирі, оплати за комунальні послуги на утримання житла; щотижнево забезпечувати відчужувачу купівлю продуктів харчування за свій рахунок; забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та забезпечувати надання їй медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів; в разі смерті відчужувача поховати її та встановити надгроб'я.
Також відповідачем ОСОБА_1 не заперечується її виїзд за межі України та проживання в іншій країні протягом тривалого періоду.
Так, з довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_4 виїжджала за межі України 19.04.2022 - повернення - 13.05.2023 та 27.09.2023 - повернення - 10.02.2024.
Таким чином, остання була відсутня в України загалом майже півтора роки.
За таких обставин є доведеним той факт, що впродовж зазначеного часу остання не виконувала умови спадкового договору та розпорядження віддчужувача щодо надання їй допомоги у веденні господарства, прання білизни, готування їжі, проведення дрібного ремонту в квартирі, оплати комунальних послуг, щотижневого забезпечення купівлі продуктів харчування та необхідних ліків.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заперечуючи підстави позову, відповідач ОСОБА_1 вказувала, що нею перед від'їздом з країни було попередньо укладено договір з ОСОБА_3 про надання послуг по догляду за літньою людиною, відповідно до умов якого вона доручила останньому надання послуг по догляду за ОСОБА_2 , а саме ведення господарства, прання білизни готування їжі, проведення дрібного ремонту в квартирі, оплата комунальних послуг на утримання житла; щотижневе забезпечення купівлі продуктів харчування за свій рахунок; забезпечення проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; забезпечення купівлі ліків та забезпечення надання медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів; в разі смерті поховати її та встановити надгроб'я.
Вказаний договір нотаріально посвідчений не був, попередньо його умови з відчужувачем, яка є особою протилежної статі не узгоджувались, остання стороною такого договору не була, а відтак своєї волі на його укладання не висловлювала.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції такому договору та підтверджує необхідність в критичному до нього відношенні.
Крім того, сама позивач категорично заперечує надання їй допомоги в межах, визначених положеннями спадкового договору, її сусідом ОСОБА_3 , стверджуючи що останній лише іноді заходив до неї за її проханням для здійснення оплати за комунальні послуги, кошти на які вона особисто йому передавала.
Вказані твердження позивача стороною відповідача спростовані не були. При цьому останні не ініціювали перед судом проведення допиту ОСОБА_3 в якості свідка, а лише повідомили про його перебування за кордоном.
В ході апеляційного перегляду апелянт ОСОБА_1 також повідомила про неможливість допитати зазначену особу як свідка, оскільки він продовжує перебувати за межами України.
Таким чином, пояснення позивача про те, що після від'їзду ОСОБА_1 вона, не зважаючи на похилий вік, була змушена сама себе обслуговувати, купляти продукти, готувати, робити домашню роботу та інше, не отримуючи послуг передбачених умовами спадкового договору, заслуговують на увагу як не спростовані іншими доказами.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем обставин, які в розумінні положень ст. 1308 ЦК України є достатніми правовими підставами для розірвання спадкового договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, які б свідчили про їх помилковість.
Апелянтом не надано доказів належного виконання спадкового договору, протягом часу її перебування за кордоном в 2022-2023 роках, що є фізично неможливим, зважаючи на те, що саме ОСОБА_1 зобов'язувалася виконувати розпорядження відчужувача (п.7 спадкового договору), тобто особисто.
Не погоджуючись з правової оцінкою суду першої інстанції щодо договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , апелянт не навів переконливих мотивів для необхідності колегії суддів здійснити переоцінку такого доказу.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин В.П. Пікуль