Житомирський апеляційний суд
Справа №274/8096/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/787/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
11 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022060480000937 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2025 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
встановив:
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №12022060480000937 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2025 щодо ОСОБА_8 , яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
29.07.2025 до Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання від прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , на 60 днів.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, та наявні ризики, передбачені п.1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доводи прокурора в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти клопотання прокурора, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке є особливо тяжким злочином, не працює, неодружений, під час судового розгляду перебував у розшуку, оскільки залишив місце постійного проживання, про що не повідомив суд. Крім того, до останнього у зв'язку з неявками до суду застосовувалися приводи.
Судом також враховано, дані про майновий стан, міцність соціальних зв'язків, які не змінились з часу застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також наявність ризиків, передбачених п.1,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, які не зменшилися, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Ризик можливого переховування обгрунтований тим, що під тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому, останній може вчиняти такі спроби. Більш того, ОСОБА_8 під час судового розгляду перебував у розшуку.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином,обгрунтований тим, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинувачений може не з'являтися до суду, враховуючи його перебування у розшуку під час судового розгляду.
Отже, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,4 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 ніж тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави колегія суддів не вбачає з урахуванням наведеного та відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги прокурора на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.06.2025 апеляційному суду потрібен певний час. Завершити апеляційний розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо з об'єктивних причин (зміна складу суду, відпустка головуючого-судді).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 жовтня 2025 включно без визначення розміру застави відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 405 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 09.10.2025 (включно).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: