Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1720/23 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
07 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/1720/23 за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання
за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В.
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах дочки ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її матір'ю ОСОБА_4 , проживають однією сім'єю по АДРЕСА_1 .
ТОВ «Коростенський завод МДФ» (до реорганізації ПрАТ «Коростенський завод МДФ») та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», промислові потужності яких розташовані на АДРЕСА_2 , протягом всього часу, від дня їх відкриття грубо порушують право його дитини та сім'ї на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання, створюють ризик та загрозу їх життю та здоров'ю, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті. Дитина зазнавала шкоди від діяльності даних заводів ще до народження, перебуваючи в утробі матері, яка під час виношування дитини фактично постійно проживала за вище вказаною адресою.
У справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_5 , домогосподарство якої розташоване поруч з його житловим будинком, в якому він мешкає із дочкою, суд вже встановив факт порушення відповідачами вимог екологічного законодавства та порушення ними права ОСОБА_5 на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання, а також факт спричинення їй моральної шкоди. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в іншій справі № 279/2933/20 вже надано оцінку висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. За змістом експертизи дослідження повітря здійснювалися і на території її домогосподарства. У висновку експертизи зазначено, що робота ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» як разом, так і окремо призвела до забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачами норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби.
Таким чином, його дитина тривалий час зазнає значного негативного впливу від діяльності відповідачів, такого ж як він та їхні сусіди, тому він вимушений звертатися до суду за захистом порушеного права його малолітньої дитини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та умови проживання. Дитина страждає від роботи підприємств, не може повноцінно відпочивати ні вдень, ні вночі, постійний пил, тирса, сажа, запахи хімії, шум при цілодобових режимах роботи підприємств все це негативно позначається на психологічному та фізичному стані здоров'я дитини. Нічого не можливо виростити на присадибних ділянках, оскільки вирощена продукція буде забрудненою хімічно небезпечними речовинами і непридатною для споживання. Дитину не можливо порадувати свіжо вирощеною на присадибній ділянці продукцією, оскільки все, що там не виросло буде забрудненим. Навіть розуміння того, що поряд такі вкрай небезпечні підприємства працюють із ризиком несення смертельних хвороб змушує його як батька, боротися та звертатись за захистом дитини в судові інстанції. Разом з такими сусідами заводами здорові та безпечні умови проживання неможливі, тому що вплив цих небезпечних хімічних речовин, які викидаються в атмосферу, позначається на здоров'ї дитини. Адже кожна хімічно небезпечна речовина так чи інакше залишає негативний вплив на здоров'ї людини, послаблює імунітет та є збудником тяжких захворювань. Відпочинку від роботи цих підприємств немає, адже наявний цілодобовий цикл роботи. Після кожного прибирання на подвір'ї знову з'являється промисловий пил. Вказаний пил шарами осідає на вулиці, лавці, столі, особливо це видно на випраній білизні, яка через декілька годин роботи стає темною. Також пил осідає на дихальних шляхах, чим пошкоджує здоров'я дитини.
Отже, протягом тривалого часу відповідачами порушується право його малолітньої дитини та сім'ї в цілому на безпечне для життя і здоров'я довкілля, безпечні умови проживання, створюється ризик виникнення надзвичайно небезпечних захворювань. Робота цих підприємств супроводжується значним шумом, що робить неможливим повноцінний відпочинок й проживання у вказаному житловому будинку та перебування на подвір'ї. Окрім того, внаслідок роботи даних підприємств значно підвищується концентрація пилу та шкідливих хімічних сполук у повітрі. Його дитина змушена дихати повітрям, наповненим викидами небезпечних забруднюючих речовин. Розташування вказаних підприємств в м. Коростені, яке віднесено до зони добровільного гарантованого відселення, не відповідає положенням статей 16, 17 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення».
Позивач зазначав, що завдана його дитині моральна шкода полягає, у порушенні відповідачами внаслідок їх господарської діяльності права малолітньої дитини на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання.
З огляду на наведене, просив стягнути:
- з ТОВ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання;
- стягнути з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання;
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подали апеляційні скарги, у яких, просять його в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційних скарг зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказують, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Вважають, що судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін, оскільки вказана справа є справою підвищеної складності, її розгляд передбачає збір і дослідження значного обсягу доказів, в тому числі із застосуванням спеціальних знань у галузі екології, детальне дослідження висновку експертів виклику та допиту свідків. Зазначають, що під час розгляду справи судом не враховано аргументів відповідачів, не досліджено та не оцінено у порушення ст.89 ЦПК України жодних доказів долучених відповідачами до справи, зокрема: висновок експерта Житомирського відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №880/23-25 від 15.09.2023, висновок експертизи ННЦ «ІСЕ ім. Засл.Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 10.04.2023 та інших доказів, наданих стороною відповідачів на спростування вимог позивача. Посилаються на те, що судом проігноровано клопотання про визнання висновку експертів КНІДСЕ №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12.07.2019 недопустимим доказом, що свідчить про недотримання принципу рівності сторін. Вважають, що місцевий суд формально підійшов до розгляду справи та не дотримався принципу справедливості.
Зазначають, що законодавством дозволено суб'єктам господарювання здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в рамках лімітів, встановлених відповідними дозволами, виданих компетентними державними органами. На їх думку, суд повинен був встановити склад цивільного правопорушення, а саме встановити обставини, чим саме позивач доводить наявність моральної шкоди, наявність протиправної поведінки відповідачів, чи є в тому їх вина і головне, чи спрямована протиправна поведінка саме на позивача, тобто наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою і наявністю моральної шкоди.
Вказують, що судом взято до уваги лише докази позивача, зокрема листи Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06.07.2016, від 06.03.2017, від 06.07.2017 та фрагмент висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12.07.2019, який на думку відповідачів, не відповідає жодному з критеріїв, обов'язкових до визнання його доказом у розумінні ст.76 ЦПК України, тому на підставі цих доказів неможливо встановити обставини щодо наявності забруднення житлової забудови в період виявлення порушень.
Звертають увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту забруднення відповідачами садиби позивача окремо та забруднення атмосферного повітря в житловій забудові загалом на момент ймовірного виявлення порушень природоохоронного законодавства. Відповідачі здійснюють свою господарську діяльність виключно на підставі дозволів. При цьому позивач не звертався ні до відповідачів, ні до контролюючих органів про нібито порушення його прав та/або законних інтересів. Вказують, що в матеріалах справи містяться докази перевірок, що підтверджують відсутність наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами внаслідок промислової діяльності відповідачів. Звертають увагу на те, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як дослідження якості повітря здійснювалося на території домогосподарств за адресою: АДРЕСА_3 та 102, а висновок експертів КНДІСЕ в означеній частині нічим не підтверджений та ґрунтується на припущеннях.
Зазначають, що судом першої інстанції не було враховано протоколи 8-32 від 28.03.2023 та протокол 9 (109-133) від 27.032023. З висновку КНІДІСЕ від 15.09.2023 встановлено відсутність перевищень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, які потрапляють в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел викидів відповідачів, що також виключає вину останніх.
Враховуючи наведене, просили рішення місцевого суду скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову, а також за наслідками апеляційного розгляду справи вирішити питання відшкодування понесених відповідачами судових витрат.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона позивача не скористалась
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
В судовому засіданні представник відповідачів доводи апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Судом під час розгляду справи встановлено, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
За адресою: АДРЕСА_2 розташоване Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», а по вул. С. Кемського, 11-т, у м. Коростень - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія».
Діяльність ТОВ «Коростенський завод МДФ», за основним видом КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону, здійснюється на підставі: дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 грудня 2016 року №1810700000-61 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, з 26 грудня 2016 року по 26 грудня 2023 року; дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 квітня 2017 року № 1810700000-61а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, з 11 квітня 2017 року по 11 квітня 2024 року; експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» №149/14 щодо розгляду проектної документації по проекту (позитивний) «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені» на замовлення ТОВ «Коростенський завод МДФ» від 09 лютого 2015 року; висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 лютого 2017 року № 7-03/13-2647/10-17 за матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені», за зверненням ТОВ «Коростенський завод МДФ», згідно з яким визнано екологічну допустимість прийнятих у наданих матеріалах рішень та надано їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.
Діяльність ТОВ «УХЛК», за видом КВЕД 16.10 - лісопильне та стругацьке виробництво, а також за видом КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, здійснюється на підставі: експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 30 грудня 2015 року № 120/15 щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені» на замовлення ТОВ «УХЛК», згідно з яким виявлено помилки та зроблено ряд зауважень до проектної документації; дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 січня 2016 року № ГУ115160191278 щодо будівництва деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б, ТОВ «УХЛК»; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV-№ 165170521474 від 21 лютого 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта деревообробного комбінату по АДРЕСА_2 ; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV №163171920848 від 11 липня 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта деревообробного комбінату по вул. Жовтневій, 11-б в м. Коростені; дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року №1810700000-116 на викиди ТОВ «УХЛК» забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років, з 26 квітня 2017 року по 26 квітня 2027 року.
У листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року (а.с.66 т.1) зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок.
Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу.
Виявлені порушення фіксувалися актами перевірок, надавалися приписи з метою їх усунення, у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000 грн., які у подальшому були повністю відшкодовані.
Останньою перевіркою інспекції у 2015 році встановлено, що ПАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримано, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунуто.
У листі від 06 березня 2017 року (а.с.67 т.1) Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.
Протягом періоду з 22 до 29 червня 2017 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проводилась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». За результатами даної перевірки виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, а саме: не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря (а.с.69 т.1).
У постанові Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у справі №279/1834/22 за позовом ОСОБА_1 (батька малолітньої доньки ОСОБА_3 ) до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, яка набрала законної сили, а відтак має преюдиційне значення у даній справі, вказано, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3 . У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами.
Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.
За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Коростенський завод МДФ», та 13% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»). Разом з тим навіть за такого режиму роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігались перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу), та груп сумацій.
Відповідно до протоколу від 15 квітня 2019 року № 04-03 дослідження повітря населених місць у точці №1 (житлова забудова, вулиця Ярослава Мудрого, 102) концентрація пилу становить 1,0 мг/м куб при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м куб, що є перевищенням у 2 рази.
Отже, експерти дійшли висновку, що за звичайних режимів роботи джерел викидів ТОВ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м.р.
Копія висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, долучена до матеріалів даного позову (а. с. 53-65 т.1).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведений факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ТОВ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території садиби позивача, в результаті чого наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди малолітній ОСОБА_2 в особі її законного представника - батька ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким.
Відповідно до ч.1 ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
За приписами ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Статтею 293 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров'я або якість життя особи; немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на здоров'я суспільства в цілому і погіршувати якість життя особи, проте часто неможливо визначити у кількісному вираженні його вплив у кожному окремому випадку. Що стосується, наприклад, погіршення здоров'я, то важко вирізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. «Якість життя», в свою чергу, є суб'єктивною характеристикою, яка тяжко піддається точному визначенню (див. DUBETSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 30499/03, § 105, 106, ЄСПЛ, 10 лютого 2011 року).
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції. Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя; оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, е незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. Що стосується погіршення стану здоров'я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров'я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб'єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (див. DZEMYUK v. UKRAINE, № 42488/02, ЄСПЛ, § 77, 78, 79, від 04 вересня 2014 року).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (аб. 2 ч.3 ст.23 ЦК України).
За нормою ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його малолітня дочка разом з батьками проживає в будинку АДРЕСА_1 , що поряд з обійстям ОСОБА_5 , яка мешкає в будинку АДРЕСА_4 на цій же вулиці. Відповідачі здійснюють господарську діяльність у безпосередній близькості та протягом тривалого часу порушують право мешканців, у даному випадку малолітньої дитини позивача на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Так, робота підприємства супроводжується значним шумом, підвищеною концентрацією пилу та шкідливих хімічних сполук у повітрі, внаслідок чого дитина змушена дихати повітрям, наповненим викидами небезпечних забруднюючих речовин.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що у справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_5 судом вже встановлено факт порушення відповідачами вимог екологічного законодавства та порушення ними права ОСОБА_5 на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання, а також факт спричинення їй моральної шкоди на підставі висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби.
Незважаючи на те, що вказаний висновок експертизи був наданий у іншій цивільній справі, суд першої інстанції правомірно прийняв його як належний доказ у даній справі, оскільки домогосподарство позивача знаходиться в безпосередній близькості (по сусідству) до домогосподарств території, які досліджувались, і де встановлено факт забруднення атмосферного повітря та шумового навантаження внаслідок промислової діяльності відповідачів, тому підстави вважати, що забруднення оминуло домогосподарство позивача, відсутні.
Посилання апелянтів на те, що позивачем долучено до позовної заяви вибіркові копії висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року, що позбавило судів можливості надати оцінку висновкам експертизи згідно зі ст.89 ЦПК України, є непереконливими.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч.1,2 ст.80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Судом першої інстанції надано оцінку висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року разом із іншими доказами у справі, зокрема, листами Державної екологічної інспекції від 06 липня 2016 року, від 06 березня 2017 року, 06 квітня 2017 року тощо.
При цьому місцевим судом враховано суттєвий та триваючий характер порушення прав дитини позивача, яка протягом тривалого часу була позбавлена на право на проживання у безпечному довкіллі, враховуючи, що порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, а також у 2019 році. За таких обставин, встановивши, що існують умови для компенсації моральної шкоди суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки.
Відхиляючи надані відповідачами докази, місцевий суд правильно констатував, що та обставина, що на час проведення перевірок господарської діяльності відповідачів у листопаді 2020 року і березні 2021 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу не було виявлено порушень природоохоронного законодавства, не спростовує факти порушення даними підприємствами цього законодавства протягом 2012-2017 років, а також у 2019 році, стосуються іншого періоду діяльності відповідачів та не підтверджують відсутність протиправності та вини в їх діях.
При цьому висновок ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10.04.2023 не спростовує висновків комісійної інженерно-екологічної експертизи КНДІСЕ від 12.07.2019 в сукупності з іншими доказами, які містяться у цій справі, виходячи з наступного.
З висновків вказаної експертизи слідує, що перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачів відсутні; перевищення встановлених нормативів гранично-допустимих концентрацій хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць на межі санітарно-захисної смуги як ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» відсутні; перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі в житловій забудові, за наслідками досліджень стану забруднення атмосферного повітря на території Коростенського району органами Держпродспожив служби відсутні; перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за наслідками досліджень, проведених у 2019 році ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОАЛЬЯНС» відсутні.
Експерти ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України вказали, що результати проведення заходів державного нагляду (контролю) у 2017-2020 р.р. ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не встановили перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому експерти, зокрема, керувалися Актом щодо додержання ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вимог законодавства в сфері охорони природного навколишнього середовища від 10.11.2020 №519 з посиланням, зокрема, на сертифікат від 30.10.2018, відбір проб викидів від 10.11.2018; звіту про здійснення контролю викидів забруднюючих речовин в атмосферу дата проведення 26-27.09.2022; листом Головного Управління Держпродспожив служби у Житомирській області від 14.03.2023.
Відтак, висновки експертів, наданих стороною відповідача до суду першої інстанції, зроблені частково за документами, наданими на дослідження пізніше аніж було виготовлено висновок експертів КНДІСЕ від 12.07.2019 №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у справі №283/518/17 та не можуть однозначно свідчити про відсутність виявлених порушень, зафіксованих у висновку експертів КНДІСЕ від 12.07.2019 станом на час проведення експертизи.
Також колегія суддів звертає увагу, що експерти ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України у висновку від 10.04.2023 висловили позицію стосовно того, що зафіксовані в Протоколі №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року та Протоколі №04-05 дослідження повітря населених місць від 25 квітня 2019 концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом, є виявленими в конкретний час та в конкретній точці відбору проб. Разове виявлення хімічних речовин в атмосферному повітрі у визначених точках не може свідчити про їх постійний, тобто сталий характер. Так само разове проведення дослідження повітря населених місць згідно протоколів №04-03 та №04-05 у зазначених в них місцях відбору проб, не може охарактеризувати стан забруднення атмосферного повітря в інших місцях житлової забудови або певної території. Для визначення рівня забруднення атмосферного повітря в іншій точці житлової забудови необхідно провести дослідження безпосередньо в цій точці.
Наведене свідчить, що вказаний висновок експертів в цілому не спростовує встановленого факту перевищення концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом в атмосферному повітрі в домогосподарствах, розташованих поблизу місця діяльності відповідачів.
Окрім того, висновками експертів від 10.04.2023 щодо діяльності ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» відповідно встановлено, що вказані в Протоколі №04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року та Протоколі №04-05 дослідження повітря населених місць від 25 квітня 2019 концентрації хімічних речовин та пилу недиференційованого за складом могли потрапити до атмосферного повітря із різних джерел впливу: пожеж, спалювання сухої трави та листви, що мали місце, зокрема, у квітні 2019 року у м. Коростені, руху транспортних автомобілів, діяльності гаражного кооперативу, що знаходиться поблизу точки відбору проб, ґрунтової дороги, димових та вентилізаційних труб, за умови їх роботи та пиління внаслідок вітру та руху, функціонування приватних господарств, а саме їх опалювання, використання автотранспорту та відсутність забезпечення послуг з централізованого відведення (каналізації).
Зазначені висновки також частково зроблені експертами на підставі документів, наданих після 2019 року, зокрема, переліку суб'єктів господарювання за період з 2017 року по 15.03.2023 згідно якого встановлено, що станом на 15.03.2022 у радіусі 2 км - 3 км від місця розташування ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» знаходиться понад 50 джерел стаціонарних викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря.
Разом з тим, яка кількість підприємств функціонувала станом на квітень 2019 року та який їх вплив на оточуюче середовище під час розгляду справи не встановлено.
Відтак, висновок експертизи ННЦ «ІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» МЮ України від 10.04.2023, не спростовує висновків комісійної інженерно-екологічної експертизи КНДІСЕ від 12.07.2019 в сукупності з іншими доказами, які містяться у цій справі, та не спростовують висновків суду першої інстанції, що позивач довів понаднормативне забруднення території місця його проживання забруднюючими речовинами і що таке забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також забруднення атмосферного повітря на території садиби позивача, яке здійснювалось у 2019 році, що підтверджено висновком експертизи та є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Житомирське відділення за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 15.09.2023 №880/23-25, що наданий відповідачами, обґрунтовано визнаний місцевим судом як неприйнятий доказ, оскільки поданий з порушенням ст.83 ЦПК України. Відповідне клопотання стороною відповідачів у суді апеляційної інстанції не заявлялось, а відтак даний доказ не був предметом дослідження.
Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі №372/2493/17 не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульований висновок не є релевантним до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 (провадження №61-1382сво23).
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно розглянуто справу в порядку спрощеного провадження, оскільки дана справа відповідно до ч.4 ст. 274 ЦПК України не відноситься до категорії спорів, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлено без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і зводяться до власного тлумачення та переоцінки доказів у справі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку із наведеним апеляційний суд вважає, що скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, а тому судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на юридичних осіб, які їх подали.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2025 року.
Головуючий Судді