Справа № 761/32403/25
Провадження № 1-кс/761/21212/2025
04 серпня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, громадянина України, пенсіонера, одруженого, є опікуном малолітньої дитини, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12025110000000655 від 26.07.2025,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025110000000655, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000655 від 26.07.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
26.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим зазначено, що ОСОБА_5 інкримінується діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що інший більш м'який запобіжний захід, ніж цілодобовий домашній арешт не достатній для запобігання вищевказаним ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з підстав у ньому зазначених та просила застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення клопотання та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки підозра є не обґрунтованою, вважали, що дана дорожньо-транспортна пригода відбулася саме з вини іншого водія. Крім того, також зазначили, що відсутні ризики позапроцесуальної поведінки ОСОБА_5 , який є особою похилого віку, є опікуном малолітньої дитини, а тому не має наміру переховуватися, відтак вважали, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у повному обсязі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так,слідчим суддею встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, щоСУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000655 від 26.07.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
26.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Так, 26.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації її дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
З огляду на зазначене та враховуючи матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях підозрюваного ОСОБА_5 ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність застосування цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а застосування запобіжного заходу - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, у зв'язку з чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, з метою зміни показань або безпідставної відмови від них підозрюваний зможе впливати на них шляхом тиску, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
Відтак, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_5 , який усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя відзначає, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, що свідчить про недоведеність стороною обвинувачення вказаного ризику.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу підозрюваного.
Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 є особою похилого віку, одружений, є опікуном малолітньої дитини.
Зазначені факти на переконання слідчого судді у разі застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту можуть негативно вплинути на його фізичний та майновий його стан, оскільки в такому випадку обов'язок щодо утримання підозрюваного ОСОБА_5 ляже на близьких йому осіб.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Положеннями ч. ч 1 та 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, а також те, що органом досудового розслідування доведено причетність ОСОБА_5 до події інкримінованого правопорушення та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, однак не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та вважає за доцільне на даній стадії кримінального провадження застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби (з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби) у межах строку досудового розслідування, тобто до 26.09.2025 включно, з покладенням визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, з метою уникнення можливості вчинення дій, визначених ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, за виключенням часу необхідного для лікування та прослідування в укриття цивільного захисту, під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» у м. Києві.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.09.2025 року, включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_5 .
Роз'яснити підозрюваному, що працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1