Справа № 761/17731/25
Провадження № 1-кп/761/3287/2025
11 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №72025000120000001, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 25.02.2025, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
з клопотанням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013/, у зв'язку із закінченням строків давності,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013/, що відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, вперше вчинив злочин, з дня вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, минуло понад десять років, перебіг строків давності не зупинявся та не переривався, в зв'язку з чим є підстави, передбачені ч.1 ст.49 КК України, для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та вважає наявними підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.
ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримав та вважає за необхідне звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання та надані в судовому засіданні документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, виходячи із наступного.
Як вбачається з клопотання прокурора, 28.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013/.
Згідно з клопотанням, всередині липня 2014 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1 зустрівся з невстановленою слідством особою, яка запропонувала йому за грошову винагороду стати учасником та директором ТОВ «Оксент»
(код ЄДРПОУ 39317188) без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену статутом вказаного товариства.
Отримавши зазначену пропозицію, усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, ОСОБА_4 , розуміючи, що він стає співучасником та призначає себе на посаду директора ТОВ «Оксент» (код ЄДРПОУ 39317188) не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, з корисливих мотивів погодився на таку пропозицію.
Так, згідно статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.
Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Статтею 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства.
Статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.
Згідно статті 81 Цивільного Кодексу України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
Статтею 87 Цивільного кодексу України встановлено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.
Статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» №1576-XII від 19.09.1991 визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, їх установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального проступку) документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального проступку) для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту, а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє; примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи; установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа; документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
Реалізуючи протиправний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, та подання їх державному реєстратору, ОСОБА_4 , перебуваючи в 10-х числах липня 2014 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в Шевченківському районі м. Києва, неподалік будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, надав невстановленій слідством особі, свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РУ ГУМВС України в м. Києві від 05.03.1998 та картку платника податку № НОМЕР_2 , необхідні для складання (заповнення) документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ «Оксент» (код ЄДРПОУ 39317188), яка на підставі цих документів у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час виготовила реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи від 15.07.2014, Статут Товариства з обмеженою відповідальності «Оксент» 2014 рік, «Затверджено Загальними Зборами учасників Протокол № 1 від 10 липня 2020 року», Протокол № 1 Загальних Зборів учасників ТОВ «Оксент» від 10.07.2014, в яких ОСОБА_4 був зазначений як співучасник товариства (90 % статутного капіталу Товариства) та призначений на посаду директора.
В подальшому 10.07.2014 ОСОБА_4 , з метою закінчення злочинного умислу, зустрівся з невстановленою слідством особою у приватного нотаріуса за адресою м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, де підписав Протокол № 1 Загальних Зборів учасників ТОВ «Оксент» від 10.07.2014, Статут Товариства з обмеженою відповідальності «Оксент» 2014 рік, «Затверджено Загальними Зборами учасників Протокол № 1 від 10 липня 2020 року», в які внесені неправдиві відомості, а саме: в ст. 3 статуту зазначено мету і предмет діяльності товариства, які фактично ОСОБА_4 виконувати наміру не мав; в ст. 4 статуту зазначено, що директор вирішує всі питання поточної діяльності, укладає будь-які правочини та господарські договори, однак ОСОБА_4 фактично участі у керівництві товариством не приймав, договорів не підписував; в ст. 7 статуту зазначено, що розмір статутний капітал товариства з становить 46 000 грн. (з яких 41 400 грн. внесені ОСОБА_4 ), однак ОСОБА_4 фактично грошові кошти не вносив і статутний капітал не формував; у питанні 1 Протоколу Загальних зборів учасників зазначено про створення товариства та затвердження Статуту, однак ОСОБА_4 рішення щодо створення товариства та затвердження Статуту не приймав; у питанні 2 Протоколу Загальних зборів учасників зазначено, що ОСОБА_4 вносить грошові кошти у розмірі 41 400 грн. до Статутного капіталу, що становить 90 %, однак фактично ОСОБА_4 грошові кошти не вносив та статутний капітал не формував.
Таким чином, ОСОБА_4 наділив вищевказані документи необхідними реквізитами, тобто вчинив їх підроблення, при цьому під час підписання вказаних документів ОСОБА_4 розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Оксент» (код ЄДРПОУ 39317188), оскільки ОСОБА_4 участі в діяльності підприємства не приймав, наміру здійснювати діяльність від імені ТОВ «Оксент» (код ЄДРПОУ 39317188) як співучасник та керівник вказаного підприємства не мав.
Того ж дня, у невстановлений слідством час, після підписання вказаних вище документів, ОСОБА_4 передав їх за обіцяну грошову винагороду у розмірі 200 доларів США невстановленій досудовим розслідуванням особі.
В подальшому, невстановлена особа подала вищевказані документи, які містили завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для проведення реєстрації товариства.
На підставі вказаних документів, Державним реєстратором 24.07.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Оксент» (код ЄДРПОУ 39317188), про що вчинено відповідно запис за №10741020000050192 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в умисних діях, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, скоєними за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013 /.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.286 КПК України - звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Згідно з положеннями п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень статті 5 КК України, яка визначає зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі: 1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. 2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. 3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. 4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
За правилами ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України /в редакції Закону №245-VІІ від 16.05.2013/ особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні дій, які мали місце у липні 2014 року, тобто більше десяти років тому.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013/, який відповідно до ст.12 КК України /в редакції Закону №4025-VІ від 15.11.2011/ відноситься до злочину невеликої тяжкості, будь-яких даних про зупинення перебігу давності суду не надано.
Крім того, ОСОБА_4 судом роз'яснено суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, при цьому будь-яких заперечень щодо закриття кримінального провадження останній не заявив.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
В судовому засіданні встановлено, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст.287 КПК України та є обґрунтованим.
Даних щодо застосованих заходів забезпечення у кримінальному провадженні та речових доказів, прокурором не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання прокурора та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону №642-VII від 10.10.2013/, на підставі ст.49 КК України /в редакції Закону №245-VІІ від 16.05.2013/.
На підставі викладеного, керуючись ст.44, 49 КК України, ч.2 ст.284, 285-288, п.2 ч.3 ст.314 КПК України, суд,
Клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013/, у зв'язку із закінченням строків давності, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності ч.2 ст.205-1 КК України /в редакції Закону № 642-VII від 10.10.2013/, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №72025000120000001 від 25.02.2025 відносно ОСОБА_4 - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя