СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15209/25
пр. № 2/759/6787/25
14 серпня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич н,Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування електричною енергією,- -
08.07.2025 р. позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8 782,22 грн., яка складається з 8782,22 грн. - вартість не облікованої електричної енергії та судовий збір по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в частині прав та обов'язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії електричними (локальними) мережами, в тому числі і в частині використання ліцензії та тарифів виданих та встановлених для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Як зазначив позивач відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач. 03.04..2024 року за вказаною адресою представниками позивача було виявлено порушення п.5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає 8.4.2 ПРРЕЕ: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю ОСР, несанкціоноване ОСР, після відключення без порушення схеми. Самостійне підключення виконано відкрито, зрізана пломба з автоматичного вимикача (пломба 39024676), щр дала можливість несанкціоновано відновити живлення квартири. На підставі виявлених порушень було складено Акт про порушення №23509. Вартість електричної енергії, неврахованої проведена з Правил роздрібного ринку електричної енергії, комісією з розгляду актів порушень і нарахувань за ними та становить 8782,22 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (а.с. 34).
Ухвала про відкриття провадження в справі була направлена сторонам, а відповідачу, крім цього, позовна заява з додатками, однак конверт повернувся до суду не врученим з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.42).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Відповідно до ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 врегульовані відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Судом встановлено, що відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яку постачає ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яке є правонаступником ПАТ «Київенерго».
03.04.2024 року за вказаною адресою представниками позивача було виявлено порушення п.5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю ОСР, несанкціоноване ОСР, після відключення без порушення схеми. Самостійне підключення виконано відкрито, зрізана пломба з автоматичного вимикача (пломба 39024676), щр дала можливість несанкціоновано відновити живлення квартири. На підставі виявлених порушень було складено Акт про порушення № 23509.
Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних обі, фізичниїх осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго».
Позивачем надавались послуги на будинок, в якому проживає відповідач. Доказів протилежного відповідачем надано не було, як і не було надано доказів фактичного не отримання послуг або не проживання відповідача у квартирі.
Взаємовідносини між побутовим споживачем електричної енергії та енергопостачальною організацією регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357 (далі -Правила), які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 Правил, останні регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і ергопостачальниками незалежно від форм власності.
Однак, обов'язок сплачувати за спожиту електроенергію у Споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, а і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.
Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Взаємовідносини між громадянами (фізичними особами - споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357.
Пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Згідно п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Пунктом 42 Правил користування електричною енергією для населення, передбачає, що споживач електричної енергії зобов'язаний: оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Судом встановлено, що відповідач є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач згідно Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357 затверджено Правила користування електричною енергією для населення, які відповідно до п.1 регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Ці Правила - є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Відповідно до п.28 Правил у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з п. 1 ст. 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, незважаючи на попередження про необхідність сплати заборгованості, свої зобов'язання Відповідач не виконує, доказів на спростування розрахунку нарахованої суми заборгованості суду не надав, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за необліковану електричну енергію, обґрунтованість позовних вимог підтверджується зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та стягнути з відповідача борг за необліковану електричну енергію за актом про порушення у сумі 8782,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 3028,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 92 Конституції України, ст.ст. 319, 322, 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76-82, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування електричною енергією,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» суму заборгованості за спожиту не обліковану електричну енергію в розмірі 8 782 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 22 коп. та зарахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 Головного Управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 09322277.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» судовий збір по справі у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та зарахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «ПУМБ», код ЄДРПОУ банку 14282829.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду .
Зазначити дані позивача: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі», код ЄДРПОУ: 41946011, юридична адреса: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20;
Зазначити дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Бабич Н.Д.