печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36615/25-к
пр. 1-кс-31277/25
12 серпня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 62024000000000847 від 27.09.2024 (далі за текстом «Кримінальне провадження») ,
За участі: прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
05.08.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна, що перебуває у власності ОСОБА_5 а саме: грошових коштів, вилучених за результатами обшуку службового кабінету, проведеного 29.07.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» (далі за текстом КНП «КЗНПД «Психіатрія»).
Посилаючись на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий просить накласти арешт на:
- банкноти, схожі на грошові кошти в сумі 2759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) доларів США: 22 купюри номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США, 2 купюри номіналом по 20 доларів США, 4 купюри номіналом по 10 доларів США, 5 купюр номіналом по 5 доларів США, 2 купюри номіналом по 2 долара США;
- купюри, схожі на грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) Євро: 1 купюра номіналом 50 Євро та 1 купюра номіналом 10 Євро;
- купюри, схожі на грошові кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. купюрами номіналом по 1000 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що у рамках вказаного кримінального провадження встановлюються обставини можливого вчинення лікарями закладу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 закінченого замаху на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України шляхом видачі завідомо неправдивих офіційних документів, якими підтверджується наявність у ОСОБА_9 розладу здоров'я, з подальшим стаціонарним лікуванням, яке фактично він не проходив, а на підставі отриманих документів через одержання вказаними службовими особами неправомірної вигоди забезпечив собі у спішне встановлення експертною командою КНП «КЗНПД «Психіатрія» ІІ групи інвалідності. За результатами обшуку проведеного 29.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2025 по справі № 757/34845/25-к, у службовому кабінеті ОСОБА_5 , розташованого в приміщенні відділення № 9 КНП «КЗНПД «ПСИХІАТРІЯ» за адресою: вул. Кирилівська, буд. 103, м. Київ, де серед іншого було виявлено та вилучено грошові кошти розміром 2759 доларів США, 60 Євро та 8000 гривень, які підлягають арешту з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання передбаченому за вказаним кримінальним провадженням.
В судовому засіданні прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 доводи Клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Порушення строків звернення до слідчого судді обґрунтував вимогами ч.7 ст. 236 КПК України, не вважаючи вказані грошові кошти тимчасово вилученим майном, оскільки за ухвалою слідчого судді про надання дозволу на обшук вказувалось про мету слідчої дії ,яка серед іншого полягала у виявленні та відшуканні грошових коштів, одержаних злочинним шляхом.
Власник майна - підозрюваний ОСОБА_5 категорично заперечував щодо арешту грошових коштів, стверджуючи про збереження родинних заощаджень, в сейфі службового кабінету.
Захисник ОСОБА_6 за допомогою відеоконференц зв'язку підтримав правову позицію підозрюваного, стверджуючи про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, яке є сумісною власністю родини останнього.
Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Так, слідчими Головного слідчого управління ДБР, за процесуального керівництва Офісу генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у вказаному Кримінальному провадженні.
Досудовим розслідуванням Кримінального провадження встановлено, що службові особи КНП «КЗНПД «ПСИХІАТРІЯ» вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.15, ч.3 ст.332, ч.3 ст.368, ч.1 ст.366 КК України, а саме: закінчений замах на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України шляхом видачі завідомо неправдивих офіційних документів, якими підтверджується у останнього наявність розладу здоров'я, з подальшим стаціонарним лікуванням, яке фактично він не проходив, а на підставі отриманих документів через одержання службовими особами: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , неправомірної вигоди ОСОБА_9 забезпечив собі у спішне встановлення експертною командою КНП «КЗНПД «Психіатрія» ІІ групи інвалідності.
Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.332, ч. 3 ст. 368 КК України, є тяжкими злочинами, санкція яких обтяжена додатковим покараннями у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та конфіскацією майна.
Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних доказів, доданих до Клопотання, зокрема копіями наступних документів: протоколами допиту, в якості свідка викривача ОСОБА_9 ; протоколами проведення НСРД; та результатами обшуку проведеного у службових приміщеннях КНП «КЗНПД «Психіатрія».
У Кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру та застосовано запобіжні заходи.
Положення п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України зобов'язують слідчого суддю при розгляді Клопотання встановити наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Враховуючи вищевикладене, слідчим суддею встановлено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення особливо тяжких злочинів, що може бути підставою для застосування у даному Кримінальному провадженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до протоколу обшуку від 29.07.2025, у ході його проведення у службових приміщеннях КНП «КЗНПД «Психіатрія», розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кирилівськуа 103 корп.3, окрім іншого, виявлено та вилучено -банкноти, схожі на грошові кошти в сумі 2759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) доларів США: 22 купюри номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США, 2 купюри номіналом по 20 доларів США, 4 купюри номіналом по 10 доларів США, 5 купюр номіналом по 5 доларів США, 2 купюри номіналом по 2 долара США;
- купюри, схожі на грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) Євро: 1 купюра номіналом 50 Євро та 1 купюра номіналом 10 Євро;
- купюри, схожі на грошові кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. купюрами номіналом по 1000 грн., належні ОСОБА_5 .
За ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор, окрім іншого, має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ухвали слідчого судді від 28.07.2025 (справа №757/34845/25-к), якою надано дозвіл на проведення обшуку КНП «КЗНПД «Психіатрія» з метою виявлення та вилучення, серед іншого, «грошових коштів, одержаних вказаними особами злочинним шляхом».
Грошові кошти вилученні у ОСОБА_5 не містять ознак їх набуття злочинним шляхом, дозвіл слідчого судді на їх відшукання відсутній, а тому є тимчасово вилученим майном. Твердження підозрюваного про законність їх набуття шляхом заощадження, не спростовані прокурором за результатами судового розгляду.
Вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України регламентовано, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Обшук за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд.103 був проведений 29.07.2025 в період часу з 13:11 до 19:53 (а.с. 239). Клопотання подане до суду 05.08.2025.
Таким чином, прокурором пропущено 48-годинний строк, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Разом з тим, відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України(ч. 1 ст. 173 КПК України).
Так, при вирішенні питання про арешт майна, яке відповідає критеріям речових доказів, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту, а сплив процесуального строку виконання обов'язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов'язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов'язкової дії.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що вищезазначені положення Кримінального процесуального кодексу України фактично не позбавляють сторону обвинувачення права звернутися з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна пізніше, внаслідок того, що порушення строку звернення з клопотанням не позбавляє майно, на яке слідчий просить накласти арешт, доказової сили в кримінальному провадженні, та факт пропущення строку звернення з клопотанням про арешт майна не є підставою для відмови в задоволенні такого клопотання.
Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи відповідають вилучені речі критеріям речових доказів (чи на предмет відповідності їх умовам арешту з метою можливої конфіскації, спеціальної конфіскації тощо) та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку, та встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, невикористання права звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.07.2023 у справах № 991/4427/23, № 991/4434/23.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частина 3 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із протоколу обшуку від 29.07.2025, вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти: - банкноти, схожі на грошові кошти в сумі 2759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) доларів США: 22 купюри номіналом по 100 доларів США, 9 купюр номіналом по 50 доларів США, 2 купюри номіналом по 20 доларів США, 4 купюри номіналом по 10 доларів США, 5 купюр номіналом по 5 доларів США, 2 купюри номіналом по 2 долара США;
- купюри, схожі на грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) Євро: 1 купюра номіналом 50 Євро та 1 купюра номіналом 10 Євро;
- купюри, схожі на грошові кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. купюрами номіналом по 1000 грн., зберігались в сейфі службового кабінету. В судовому засіданні прокурором не доведено на явність ознак злочинного походження вказаного майна, тому постановою слідчого від 01.08.2025, речовими доказами у Кримінальному провадженні не визнавались.
За такого, беручи до уваги, що вилучені у ОСОБА_5 2759 доларів США, 60 Євро та 8000 грн не містять відомостей, що мають значення для встановлення фактів чи обставин, які підлягають доказуванню у даному Кримінальному провадженні, тобто, не можуть бути використані як докази у даному Кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що є тимчасово вилученим майном яке підлягає поверненню власникові.
Вимоги клопотання слідчого про необхідність накладення арешту з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання у Кримінальному провадженні, задоволенню не підлягають, оскільки за результатами судового розгляду не спростовані твердження підозрюваного ОСОБА_5 про походження грошових коштів внаслідок спільних родинних заощаджень. Відсутність перевірених відомостей про належність грошових коштів підозрюваному унеможливлює реалізацію міри покарання у виді конфіскації майна у випадку встановлення його провини у вчиненні кримінального правопорушення.
За наведених підстав, Клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 98, 132, 170, 172, 173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна ОСОБА_5 , а саме: грошових коштів вилучених за результатами обшуку службового кабінету, проведеного 29.07.2025, за матеріалами кримінального провадження № 62024000000000847 від 27.09.2024, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення., але оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1