Справа № 755/14476/25
Провадження №: 3/755/5190/25
"13" серпня 2025 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Відповідно до протоколу № 660 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 28.07.2025 року ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно до підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом декларування та суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 даного Закону 16.04.2025 року о 11:44 несвоєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення, підтвердила фактичні обставини справи.
Прокурор в судовому засіданні підтримав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суддя установив таке.
Відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» (далі - Підприємство) від 14.02.2022 року № 89 К «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 з 14.02.2022 року прийнято на посаду сестри медичної Підприємства.
Відповідно до Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.05.2024 року № 317 «Про створення військово-лікарських комісій Дніпровського району міста Києва на 2024 рік» утворено ВЛК Дніпровського району міста Києва на 2024 рік та затверджено їх склад, що додається.
Згідно складу ВЛК, що створюється при ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підписаний директором Підприємства ОСОБА_3 та затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , до складу ВЛК № ІНФОРМАЦІЯ_4 , як член ВЛК увійшла сестра медична ОСОБА_1 .
Відповідно до положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК належать, у тому числі, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі- Закон № 3384-ІХ) пункт 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» доповнено підпунктом «ґ».
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» голови та члени медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон № 3384-ІХ набрав чинності 12.10.2023 року.
Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Отже, ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної постійно діючої ВЛК № 2 ІНФОРМАЦІЯ_6 є суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом декларування та суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 23.07.2021 року № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.
Відповідно до розділу II вказаного порядку суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб'єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб'єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).
Пунктом 1 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 року № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 року за № 1965/41021, суб'єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Отже, ОСОБА_1 , була зобов'язана подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2025 року.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік, лише 16.04.2025 року о 11:44, а отже не своєчасно.
За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняла ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року по 17.04.2025 року, остання за вказаний період часу у перше здійснила вхід до Реєстру 15.04.2025 року. Дата реєстрації 15.04.2025 року.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що їй відомо, що на неї як члена ВЛК поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та відповідно, що вона є суб'єктом декларування. До її відома, як члена ВЛК було доведено зміст протокольного доручення керівництва Підприємства від 17.03.2025 року щодо необхідності подання суб'єктами декларування декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства. ОСОБА_1 зазначила, що до включення її до складу ВЛК, вона ніколи не була суб'єктом декларування та не здійснювала подання Реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тому через власну неуважність, вона не приділила належної уваги інформації щодо порядку та строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання .функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік подала до Реєстру лише 16.04.2025 року, після додаткового інформування її уповноваженою особою з питань запобігання корупції Підприємства. У період відведений для подання вказаної декларації, а саме з 01.01.2025 року по 01.04.2025 року спроб здійснення входу до Реєстру не вчиняла, на лікарняному не перебувала. Причин, які можна було б віднести до поважних на несвоєчасне подання вказаної декларації у неї не було. Даний факт допустила виключно через власну неуважність. Свою провину у порушенні терміну подання даної декларації визнала у повному обсязі.
Отже, відповідно до наданих ОСОБА_1 пояснень поважні причини, які б перешкодили їй вчасно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік, відсутні.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Будь-яких інших доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, сторонами не надано.
У той час, як склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Протокол складено компетентними на те особами, адже згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 1724 - 1729 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема, органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Тим самим, надавши оцінку усім тим доказам, які суд сприйняв, як належні, допустимі та дійсні (реальні), які перебувають в балансі з іншими обставинами справи, уважає що вони в своїй сукупності, указують, що є доведеним (устоновленим), що ОСОБА_1 будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 даного закону, несвоєчасно без поважних причин, 16.04.2025 року о 11:44 подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, за указане порушення суддя враховує таке.
Статтею 1 КУпАП регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП суддя не убачає, обставин, що пом'якшують або ж обтяжують відповідальність винного. Тим самим, при накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. ст. 33-35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 172-6 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Так, як є дійсним факт того, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).
Випадки корупції ставлять під загрозу довіру до інституції в цілому. Так, сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес, як до корупційних злочинів, так і адміністративних правопорушень пов'язаних з корупцією, та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.
Та, що указує на неможливість застосування у справі норм ст. 22 КУпАП. Так, як визначена у цій справі міра покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. З урахуванням того, що строк притягнення до відповідальності регламентований ст. 38 КУпАП не минув, адже згідно цієї статті Кодексу (ст. 38 КУпАП) адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Тим самим, при вирішення питання строків у справі ключовим є установлення дати вчинення та дати виявлення порушення.
При його вирішенні судом, у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховується позиціє КАС у справах № 757/25975/20-п (постанова від 21.09.2020), № 761/21324/20 (постанова від 19.10.2020) з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції кримінального процесуального законодавства та уникнення неоднозначного тлумачення норм права, звертається увага суддів місцевих та апеляційних судів України.
Так, у справі 757/25975/20-п (постанова від 21.09.2020) КАС констатовано, що суд, вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи зазначає, що датою вчинення правопорушення є 03 липня 2019 року, коли остання несвоєчасно без поважних причин подала декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням). При цьому датою виявлення правопорушення, на думку суду першої інстанції є день складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, із матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності припинила діяльність, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування 29 січня 2019 року, та зобов'язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, не пізніше двадцяти робочих дні з дня припинення такої діяльності, тобто до 26 лютого 2019 року.
Таким чином апеляційний суд зазначає, що датою вчинення правопорушення є наступний день після спливу строку на подання декларації перед звільненням, а саме 27 лютого 2019 року.
При цьому, датою виявлення правопорушення є 24 червня 2019 року, коли Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено факт неподання декларації (перед звільненням) за період неохоплений раніше поданими деклараціями, що підтверджується відповідним листом, яким Національне агентство повідомило особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування.
У справі 761/21324/20 (постанова від 19.10.2020) КАС відмітив, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальностібув зобов'язаний до 23:59:59 год. 17.02.2020р. подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному сайті НАЗК.
Разом з тим, декларація була подана лише 15.03.2020р., тобто несвоєчасно.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення днем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, обґрунтовано встановлено 18.02.2020 р.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з зазначеною у протоколі датою виявлення правопорушення, а саме 14.07.2020р., оскільки з матеріалів адміністративної справи вбачається, що 11.06.2020р. до Національного агентства України з питань запобігання корупції надійшла інформація голови громадської організації «Мораль і порядок» про неподання у 10-денний строк декларації за наслідками суттєвої зміни майнового стану, тобто саме з цього часу НАЗК стало відомо про несвоєчасність подання відомостей щодо суттєвої зміни його майнового стану.
Тому, апеляційний суд вважає, що саме 11.06.2020р. є днем виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП.
Тим самим, окреслені судом апеляційної інстанції орієнтири щодо застосування положень ст. 38 КУпАП при розгляді справ за ст. 172-6 КУпАП дозволяють дійти висновків, що датою вчинення правопорушення є наступний день після спливу строку на подання декларації, а датою виявлення порушення є дати отримання інформації про неподання декларації з офіційних джерел уперше.
ОСОБА_1 щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік мала подати до 00:00 01.04.2025 року, відповідно днем вчинення правопорушення є 02.04.2025 року.
Щодо дати виявлення, то нею є 02.07.2025 року, адже саме від цієї дати датований перший запит Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій, у ньому уже указується про те, що є можливим факт порушення особою вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Тобто, в цій справі, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, а це 02.01.2026 (02.07.2025 + 6 місяців), але не пізніше двох років з дня його вчинення, тобто до 02.04.2027 (02.04.2025 року + 2 роки).
Поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік, не встановлено.
З огляду на викладене, передумов для закриття провадження у справі у порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не має.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-6, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. на користь держави. Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М. Омельян