ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12300/25
провадження № 2-а/753/273/25
13 серпня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника Беззубець О.Л., звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
1)визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025 № 435, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн;
2)закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані наступним. 11.06.2025 ОСОБА_1 із застосунку «Дія» отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2025 ВП № 78305562, дізнався про те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 склав відносно ОСОБА_1 постанову від 20.02.2025 № 435 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Позивач повністю не погоджується із оскаржуваною постановою та вважає що вона підлягає скасуванню з підстав того, що: позивача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце складення оскаржуваної постанови; йому не було повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи; розгляд справи про притягненню до адміністративної відповідальності позивача не здійснювався; оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, поза строком встановленим для притягнення до адміністративної відповідальності ст. 38 КУпАП. Постанова про притягненню до адміністративної відповідальності позивача
неправильно складена та не має всіх необхідних даних. Одночасно в оскаржувані постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також не підтверджено та не зазначено доказів, що позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.
Разом із позовом до суду подане клопотання про поновлення строку оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025 року № 435 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до 26.06.2025.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 02.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи.
30.07.2025 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які по своїй суті являються відзивом на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо поданого позову, а також долучено копію поштового конверта та повістки, яка надсилалась позивачу. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо поважності причин пропущення встановленого строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, що є підставою для його поновлення.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви, докази, надані на її обґрунтування, відзив на позовну заяву та докази, долучені до нього, повно, всебічно та об'єктивно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.02.2025 відносно ОСОБА_1 було складено постанову № 435 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої встановлено, що 08.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою єдиного Національного оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта», цінним листом з описом вкладення направлено повістку № 1033492 про виклик на 24.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_1 , зазначене поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням та трекінгом з сайту «Укрпошта», однак ОСОБА_1 в зазначену дату та час не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку із цим не дотримався вимог абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.3 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р. в частині неявки за викликом на 24.11.2024 згідно повістки № 1033492 до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов'язок, чим скоїв правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та на нього був накладений штраф у розмірі 17 000 грн.
Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся із позовом до суду та вказав, що жодної повістки від ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував, так само як і не отримував повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанову.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною першою статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 210-1 КУпАП, визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, визначений у повістці.
Як зазначає відповідач, відповідно до трекінгу сайту «Укрпошта» повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09-00 годину 19.11.2024 для уточнення даних направлено позивачеві рекомендованим листом за адресою місця проживання позивача, номер поштового відправлення № 0610204147631 та було повернуто без вручення.
Однак відповідачем до суду не надано опису вкладення, з якого б можна було встановити, що саме повістка була направлена позивачеві, а не будь яке інше вкладення.
Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_1 під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_1 іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
У конкретній справі судова повістка безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була, втім.
Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що позивач не викликався до відповідача для розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідачем не надано суду доказів складення протоколу про адміністративне правопорушення та виклик позивача для його розгляду.
Відповідно до ст. 258 КУпАП, Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова не містить данних, чи був ОСОБА_1 повідомлений належним чином на розгляд справи про адміністративне правопоручення, чи подавав відповідну заяву про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У відповідності із статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статі 210-1 КУпАП.
За наведених обставин, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення позивачем ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, оскільки суперечить стандартам доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 20.02.2025 № 435 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 20.02.2025 № 435 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 13.08.2025.