ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11686/24
провадження № 2/753/1504/25
16 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.
з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
13.06.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якій представник позивача просив надати позивачу додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка була матір'ю ОСОБА_2 у квітні 2024 року ОСОБА_2 серед документів знайшов заповіт померлої ОСОБА_3 , у якому вона заповідала усе своє майно своєму сину ОСОБА_2 . Після цього останній звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено з причин пропуску шестимісячного строку.
Позивач зазначає, що пропустив встановлений законом строк для звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а саме незадовільний стан здоров'я, що спричинений цукровим діабетом та надмірною вагою, а також введений у 2020 році карантин та у 2022 році воєнний стан.
Ухвалою судді від 24.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.08.2024 витребувано у Приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу Ткач Г.М. копію спадкової справи № 72365256 (номер у нотаріуса 15/2024), відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та у Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації інформацію про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 станом на 28.08.2019.
28.08.2024 та 03.09.2024 до суду від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на виконання ухвали надійшла витребувана інформація.
24.09.2024 до суду від Приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу Трач Г.М. на виконання ухвали надійшла копія спадкової справи.
Ухвалою суду від 27.09.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
14.10.2024 та 18.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому представник відповідача просив ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.
31.10.2024 до суду надійшло підтвердження про смерть 12.10.2024 позивача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 05.11.2024 провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_2
02.05.2024 до суду від адвоката Зленка С.В. надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою суду від 26.05.2025 поновлено провадження у справі, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трач Г.М. копію спадкової справи № 35/2024, заведеної 22.10.2024 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 24.06.2024 замінено позивача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .
У судове засідання сторони та їх представники не з'явились, від представника позивача надійшла заява з проханням проводити розгляд справи за його відсутності.
Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із відсутністю сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка була матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .
28.07.2009 ОСОБА_3 складено заповіт, яким вона все своє майно заповіла ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту.
26.04.2024 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трач Г.М, із заявою щодо майна померлої ОСОБА_3 .
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2024, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка належала його матері ОСОБА_3 , у зв'язку зі спливом шестимісячного терміну для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Згідно відповіді від 08.05.2024 на адвокатський запит, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району м. Києва повідомило про те, що ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою з діагнозом інсулінонезалежний цукровий діабет.
Згідно інформації, наданої Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією, за адресою АДРЕСА_1 станом на 28.08.2019 зареєстрована одна особа ОСОБА_3 .
Реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , здійснено 26.04.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, копією свідоцтва про смерть.
Із заявою про прийняття спадщини від 22.10.2024 після смерті ОСОБА_2 звернулась його донька ОСОБА_1 .
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 Цивільного кодексу України).
У цивільному праві під поняттям «спадщина» розуміються матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов'язки померлої фізичної особи, що переходить до спадкоємців.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220 ЦК України).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. (ч.2 ст.1221 ЦК України).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постанові від 30 червня 2021 року №133/600/19.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного ст. 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.
Такі правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 17 липня 2024 року у справі №348/808/20.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 4 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі №626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі №522/13476/23.
Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначив про незадовільний стан здоров'я, пов'язаний із цукровим діабетом та надмірною вагою, а також введені у 2020 році карантин і у 2022 році воєнний стан.
Суд відкидає посилання позивача на введені у 2020 році карантин і у 2022 році воєнний стан як на підставу поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, оскільки смерть спадкодавця ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини закінчився 28.08.2020, а отже до настання подій, пов'язаних із введенням карантину на воєнного стану.
При цьому, посилання позивача на незадовільним стан здоров'я як на поважність причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк ним не доведено. Так, інформації про стан здоров'я позивача у період з серпня 2019 року по лютий 2020 року позивачем не надано, при цьому у квітні 2024 року стан здоров'я позивача дав йому змогу все ж звернутись із необхідною заявою до нотаріуса.
Отже, надаючи оцінку доводам позивача та наданим ним доказам, суд враховує, що ОСОБА_2 з моменту відкриття спадщини був обізнаний про факт смерті матері, однак у визначений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, жодних дій на підтвердження свого волевиявлення на прийняття спадщини не вчинив, при цьому доказів поважності причин пропуску такого строку, які би свідчили про наявність об'єктивних обставин, які не залежали від його волі, та перешкоджали вчинити такі дії, суду не надав.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, спадкоємець має можливість подати заяву про прийняття спадщини особисто або за допомогою поштового чи електронного зв'язку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.09.2021 у справі № 759/12345/19, поважними причинами визнаються лише обставини, які об'єктивно унеможливлювали або суттєво ускладнювали подання заяви у встановлений строк, чого позивач не довела.
З огляду на викладене, за наявності сталої судової практики Верховного Суду з приводу вирішення судами питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, судом в межах розгляду даної справи не встановлено наявності у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б можна було визнати поважними причинами неподання нею заяви про прийняття спадщини у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.
Спадкоємець має право подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування. Позивач не був позбавлена можливості подати будь-якими засобами зв'язку до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса письмову заяву про прийняття спадщини після смерті матері протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.
Отже, наведені ОСОБА_2 обставини не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У позивача не існувало об'єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Крім того, за змістом ч.1-3 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, керуючись положеннями вищенаведеного діючого законодавства України, суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача, оскільки належних та допустимих доказів відсутності можливості подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після померлої матері, зокрема доказів того, що неподання заяви у цей період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, суду не надано, що є підставою для відмови у задоволені заявлених позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Статтею 1276 ЦК України встановлено, що якщо спадкодавець за заповітом не встиг прийняти спадщину, право на прийняття спадщини належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Позивач ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 ,, має право успадкувати майно, яке йому належало на час смерті. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог, до позивача не перейшло право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідно до ст. 1276 ЦК України, а тому і не має підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Приписами ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позові), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 216 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 215-218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 08.08.2025.