Справа № 607/2400/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/230/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала про закриття провадження
13 серпня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
при секретарі - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/230/25 за апеляційною захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2025 року про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у зв'язку із відмовою представника потерпілого від обвинувачення, - ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою кримінальне провадження №12024216040000027 від 05 січня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, закрито у зв'язку із відмовою представника потерпілого ОСОБА_9 від обвинувачення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить змінити оскаржувану ухвалу, та закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ст.356 КК України на підставі п.1 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення та виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на обставини кримінального правопорушення, які суд встановив як вчинені ОСОБА_6 .
Мотивує її тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, зокрема, твердженням сторони захисту про те, що сама подія кримінального правопорушення не мала місця, а отже провадження необхідно було закриви саме з реабілітуючої підстави-в зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Вказує, що суд не врахував позицію обвинуваченого та захисника, які заперечили проти закриття справи у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, оскільки таке процесуальне рішення не дає змоги особі скористатися ОСОБА_6 правом на реабілітацію.
Зазначає, що провадження було розпочате не за заявою потерпілого, а з ініціативи правоохоронних органів як публічне обвинувачення з правовою кваліфікацією за ч.ч.1,2 ст.190 КК України, а згодом у суді прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_6 на ст.356 КК України, яке є кримінальним правопорушенням у формі приватного обвинувачення та заяву про притягнення до кримінальної відповідальності за якою представник потерпілого не подавав, що суперечить положенням ст. 477 КПК України, яка передбачає, що злочин, передбачений ст. 356 КК України (самоуправство), є кримінальним правопорушенням приватного обвинувачення і може розслідуватись виключно за заявою потерпілого.
Вважає, що закриття провадження без встановлення відсутності події кримінального правопорушення порушує право ОСОБА_6 на реабілітацію, а також принцип презумпції невинуватості, гарантований як Конституцією України, так і міжнародними актами. Апелянт посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 712/1710/19 від 03.06.2020, згідно з якою закриття провадження у зв'язку з відмовою потерпілого не дає суду підстав робити висновки щодо винуватості особи.
Таким чином, на думку апелянта, суд мав не лише формально припинити провадження у зв'язку з відмовою потерпілого, а встановити, що події злочину взагалі не було, і закрити справу з реабілітуючих підстав.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого, який підтримав подану скаргу з викладених у ній мотивів, прокурора , який заперечив доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався, однак, не у повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги прокурора підлягають до часткового задоволення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно до обвинувального акту внесеного до ЄРДР № 12024216040000027 від 05 січня 2024 року ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, яке є публічним обвинуваченням та відомості про вчинення якого були внесені до ЄРДР правоохоронними органами за наслідками проведеної перевірки цільового використання коштів, які надавались у виді соціальної допомоги Товариством Червоного Хреста України .
У подальшому прокурором у суді відповідно до ст. 338 КПК України змінено обвинувачення щодо ОСОБА_6 12 березня 2025 року на ст. 356 КК України - самоправство, тобто у самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюється установою чи організацією, що заподіяли значної шкоди інтересам власника, яке у відповідності до вимог ст.477 КПК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
З зміненим обвинуваченням представник потерпілого ОСОБА_9 погодилась та подала до суду клопотання у якому відмовилася від обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні відносно Товариства Червоного Хреста України кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та просила закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У висновках Великої Палати Верховного Суду сформулюваних в постанові від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к, зазначається, що кримінально процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого із заявою, яка зумовлює визначенні у ч.1 ст.477 КПК України правові наслідки. Водночас захист прав та законних інтересів сторони провадження як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
Так, згідно з приписами ч.4 ст. 26 КПК відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до п.7 ч.1, ч.7 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством. Якщо обставини, передбачені п.7 ч.1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Отже колегія суддів вважає правильним висновок суду про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ст.356 КК України на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України оскільки згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, суд розглядає справу виключно в межах обвинувачення, сформульованого прокурором, і не може виходити за ці межі або повернутися до початкової кваліфікації з ініціативи сторони захисту, обвинувачення за ст. 356 КК України здійснюється у формі приватного обвинувачення, що прямо передбачено п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, у таких провадженнях ключове значення має волевиявлення потерпілого, і саме відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, про що чітко зазначено у ч. 4 ст. 26 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, матеріалами справи підтверджується згода потерпілого зі зміненим обвинуваченням та наявне клопотання представника потерпілого - ОСОБА_9 , про відмову від обвинувачення за ст.356 КК України, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 477 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у відповідності до ч. 7 ст. 284 КПК України, у разі виявлення такої обставини на стадії судового розгляду, суд зобов'язаний був постановити ухвалу про закриття кримінального провадження. При цьому доводи апелянта про ініціативу правоохоронців не мають юридичного значення в контексті процедури, яка була дотримана на момент розгляду справи судом. Прокурор у судовому засіданні також не заперечила проти закриття справи. Отже, було дотримано всі процесуальні вимоги щодо підтримання представником потерпілого зміненого обвинувачення та щодо підстав для закриття справи за відмовою потерпілого.
При цьому колегія суддів виходить з того що закон не вимагає згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження на зазначеній підставі, оскільки відмова потерпілого від обвинувачення тягне за собою обов'язкове закриття кримінального провадження, що не суперечить вимогам статей 26, 284,477 КПК України. Незгода обвинуваченого та його захисника із перекваліфікацією обвинувачення з ч. 1, 2 ст. 190 КК України на ст. 356 КК України є юридично незначущою оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України суд розглядає провадження в межах обвинувачення, сформульованого прокурором, і не уповноважений виходити за ці межі.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами захисника про необхідність закриття кримінального на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України в зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення оскільки це не відповідає вимогам закону.
Як вбачається з ухвали суду, обставини події судом не досліджувалися в силу самої природи підстави для закриття провадження (відмова потерпілого). Відтак, суд не може вийти за межі предмету свого розгляду і зробити висновок про наявність чи відсутність події правопорушення, не здійснивши повноцінного судового слідства, що суперечило б приписам ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості судових рішень , при цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.06.2020 у справі № 712/1710/19, згідно з якою: під час закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин не потребують перевірки судом докази, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі. Отже, зазначення в ухвалі суду першої інстанції будь-яких фактів або висновків обставин вчинення особою злочину є зайвим і суперечить принципу презумпції невинуватості.
Підтримуючи частково доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає обґрунтованим його посилання на необхідність виключення з мотивувальної частини ухвали висновків місцевого суду щодо обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що суперечить принципу презумпції невинуватості.
Зокрема, ухвала суду першої інстанції сформулювана таким чином що суд після слова "встановив» у мотивувальній частині оскаржуваного рішення навів фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, що може бути розцінено як висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, попри відсутність обвинувального вироку. Це суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України, а також в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не дивлячись на те що в подальшому після їх викладення суд зазначив, що таким чином ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України - самоправстві , тобто самовільному всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюється установою чи організацією, що заподіяли значної шкоди інтересам власників оскільки таке посилання, на думку колегії суддів, лише вказує на правову кваліфікацію його дій органом досудового розслідування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала місцевого суду в мотивувальній частині щодо встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 правопорушення має бути змінена оскільки суд мав обмежитися встановленням лише формальних підстав для закриття провадження, міг зазначити фактичні обставини, у яких обвинувачувалась особа органом досудового розслідування, що є необов'язковим у випадку закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України оскільки своїм рішенням суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи. При цьому суд вірно зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України - самоправстві , тобто самовільному всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюється установою чи організацією, що заподіяли значної шкоди інтересам власників
Отже, ухвалу суду першої інстанції слід залишити в силі в частині закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, проте, внести зміни до її мотивувальної частини, виключивши посилання на встановлення судом фактичних обставин кримінального правопорушення, для забезпечення дотримання принципу презумпції невинуватості особи.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2025 року у зв'язку з вищенаведеним та часткового задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2025 року про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у зв'язку із відмовою представника потерпілого від обвинувачення змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2025 року посилання на встановлення судом обставин вчиненого кримінального правопорушення.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала Тернопільського апеляційного суду може бути оскражена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді