Справа № 953/8169/25
н/п 1-кс/953/5605/25
"08" серпня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62025170000513 від 14.01.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби під час мобілізації, командира 2 штурмового спеціального відділення 1 кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 307, ст. 71 КК України, умовно-достроково звільненого ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.06.2024 із застосуванням ст. 81-1 КК України, для проходження військової служби,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_7 ,
07.08.2025 до суду надійшло клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62025170000513 від 14.01.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні слідчого СВ Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за №62025170000513 від 14.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий, а саме:
1) 16.09.2011 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 307 ч.2 ст.70 КК України на 5 р. позбавлення волі з додатковим покаранням конфіскацією майна;
2) 11.02.2021 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 307, ст. 71 КК України на 6 р. позбавлення волі та в подальшому, розподілений до відбування покарання у ДУ «РОМЕНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№56)».
Згідно ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.06.2024 (справа № 585/2454/24, провадження № 1-в/585/160/2024), розглянуто клопотання ДУ «РОМЕНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№56)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військово служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України, та встановлення адміністративного нагляду стосовно засудженого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, згідно вказаної ухвали суду, визнано наявність достатніх підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання та для проходження військової служби за контрактом, визначених ст. 81-1КК України та ЗУ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності» від 08.05.2024 № 3687-ІХ та звільнено умовно-достроково засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування невідбутої частини основного покарання у вигляді позбавлення волі строком 02 р. 16 д.
Згідно військово-лікарської комісії від 26.05.2024 засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано придатним до військової служби.
17.06.2024 ОСОБА_5 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України із командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_8 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №223 від 02.08.2024 солдат за контрактом ОСОБА_5 , призначений наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.08.2024 №83-ЗС на посаду командира 2 штурмового спеціального відділення 1 кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , що з 02.08.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 27.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду командира 2 штурмового спеціального відділення 1 кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду командира 2 штурмового спеціального відділення 1 кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 02 жовтня 2024 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) не з'явився на місце служби з лікувального закладу, а саме до тимчасового перебування військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 (поблизу АДРЕСА_3 ). При цьому, перебуваючи поза місцем служби, обов'язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, час проводить на власний розсуд.
12.06.2025 був виявлений та в подальшому затриманий працівниками Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_5 з 02.10.2024 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) по 12.06.2025 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у дезертирстві, тобто у нез'явленні на місце служби з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив умисні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
ОСОБА_5 проходив військову службу на посаді стрільця 3 штурмового спеціального відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , наразі рахується особою, що самовільно залишила місце несення служби.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений слідством день, час, місці та спосіб, але не пізніше 11.06.2025 року, в порушення вимог п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням із вогнепальною зброєю та боєприпасами, без передбаченого законом дозволу незаконно придбав корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1 з запалом (підривачем) до неї типу УЗРГМ (в зборі), після чого з метою незаконного поводження з вогнепальною зброєю та бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу на їх носіння та зберігання, незаконно перемістив зазначену гранату з запалом в комплекті, при собі до приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , де в подальшому умисно та протиправно їх зберігав своєму рюкзаку.
Крім того, 11.06.2025 року близько 20 год. 45 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за адресою: м. Харків, провулок Шевченківський 30, в коридорі поруч з кв. АДРЕСА_5 , умисно, з метою незаконного поводження зі зброєю, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння і зберігання бойових припасів, незаконно носив при собі осколкову гранату тип Ф-1 з запалом типу УЗРГМ в комплекті, які в подальшому вилучено працівниками поліції.
Згідно довідки від 12.06.2025 року про категорію вибухонебезпченості виявлених вибухових матеріалів є корпусом ручної осколкової гранати Ф-1 з маркуванням “107 38-85Т» належить до категорії обмежено небезпечних та запал (підривач) типу УЗРГМ з маркуванням “4/74 UZRGM irv TK-2» належить до категорії небезпечних.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Згідно з положеннями ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та Військової присяги, ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, дорожити бойовою славою своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця.
Положеннями ст. ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо застосування інших заходів є неможливим. Також, застосуванню зброї, повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.
Військовослужбовці мають право застосовувати зброю: для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами і засобами захистити їх у даній ситуації не можливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти; для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями; для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.
У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.
Незважаючи на викладене, 02.10.2024, самовільно залишивши військову частину НОМЕР_1 , не виконуючи обов?язки військової служби, вчинив злочин проти авторитету органу державної влади за наступних обставин:
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених Законом.
Згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно п.2 ст.18 Закону поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 315 о/с від 19.07.2023 капітана поліції ОСОБА_9 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області
№ 287 о/с від 14.06.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_10 призначено на посаду оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 295 о/с від 10.07.2024 капітан поліції ОСОБА_11 призначено на посаду начальника сектору протидії шахрайству відділу кримінальної поліції Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області.
11.06.2025 близько 20 год. 45хв., з метою виконання покладених на поліцію завдань, начальник сектору шахрайств ВКП Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 , опероуповноважений ВКП Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , старший оперуповноважений ВКП Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , виконуючи свої службові обов'язки, перебуваючи у форменому одязі без табельної вогнепальної зброї, прибули за адресою: АДРЕСА_6 , за місцем тимчасового перебування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення обставин його самовільного залишення військової частини під час дії військового стану.
Прибувши за вказаною адресою, вищевказані робітники поліції підійшли до вхідних дверей вказаної квартири. Постукавши у двері, працівники Харківського РПУ № 2 ГУНП в Харківській області представились та надали на ознайомлення свої посвідчення та попрохали відчинити двері, після чого двері відчинив ОСОБА_12 , якому співробітники поліції надали для ознайомлення службові посвідчення.
Через відкриті двері було помітно ОСОБА_5 , який сидів на стільці та тримав руку у наплічній сумці. В ході спілкування працівників Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області з ОСОБА_5 останньому було запропонували вийти з квартири, після чого ОСОБА_5 встав зі стільця та почав йти на зустріч до робітників поліції по коридору з рукою у сумці.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на погрозу вбивством працівників правоохоронного органу, ОСОБА_5 , усвідомлюючи значення своїх дій, та те, що перед ним знаходяться саме працівники правоохоронного органу, які попередньо представились та надали для ознайомлення свої посвідчення поліцейських та виконують свої службові обов'язки, на ґрунті неприязного відношення та зневажливого ставлення до працівників правоохоронних органів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання негативних наслідків, дістав із сумки, яка була у нього на плечі, гранату типу Ф-1, яку привів у бойову готовність шляхом від'єднання запобіжного кільця та почав погрожувати працівникам поліції підривом гранати.
ОСОБА_5 , показуючи свою неповагу до правоохоронних органів, розуміючи що своїми діями може спричинити шкоду життю і здоров'ю працівників поліції, тримаючи в руках гранату типу Ф-1, розуміючи, що вказана граната призначена для ураження живої цілі, маючи необхідні вміння та знання для використання вогнепальної зброї, вийняв з неї запобіжне кільце, тобто привів її у готовність, та тримав біля працівників поліції, та вигукнув «Я вас сейчас всех взорву»!
Побачивши це, відчуваючи реальну небезпеку для свого життя та здоров'я і розуміючи, що від ОСОБА_5 оточуючим загрожує небезпека, а також для виконання покладених на поліцію завдань, оперуповноважений начальник сектору шахрайств Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 , почав заспокоювати ОСОБА_5 після чого вони у двох вийшли на вулицю та рухались в бік будинку 34 по провулку Шевченківському у м. Харкові.
Через деякий час ОСОБА_5 заспокоївся та намагався вставити запобіжне кільце до запалу однак в нього це не вийшло, в результаті чого начальник сектору СКП Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 допоміг йому вставити запобіжне кільце, яке було вже деформоване та забрав у ОСОБА_5 вказану гранату, яка в подальшому була вилучена працівниками СОГ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, тобто погроза вбивством щодо працівників правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
12.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, тобто в погрозі вбивством щодо працівників правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
13.06.2025 року першим заступником керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, винесено постанову про визначення підслідності та органу якому належить здійснення процесуального керівництва досудового розслідування кримінального провадження №62025170000513 від 14.01.2025 за ч. 4 ст. 408 КК України за СВ Харківським РУП № 1 ГУНП в Харківській області.
26.06.2025 року процесуальним керівником Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону винесено постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень за №62025170000513 від 14.01.2025 за ч. 4 ст. 408 КК України та № 12025221130001013 від 11.06.2025 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України та об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно №62025170000513 від 14.01.2025.
30.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 345 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у дезертирстві,, тобто у нез'явленні на місце служби з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_11 ; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_10 ; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 ; даними протоколу огляду місця події від 11.06.2025 року, в ході якого за адресою: АДРЕСА_7 , виявлено та вилучено гранату типу Ф-1 з запалом типу УЗРГМ; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 ; даними протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_14 ; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 ; даними протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 ; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; даними протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фото ОСОБА_10 ; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фото ОСОБА_11 ; даними протоколу огляду речей від 12.06.2025 року; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_16 ; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_17 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
13.06.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 11 серпня 2025 року включно.
Слідчий зазначає, що 11.08.2025 строк застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не можливо внаслідок його складності, а також у зв'язку з необхідністю проведення значного обсягу слідчих (розшукових), процесуальних дій та судових експертиз, проведення яких потребує значного часу, та без результатів яких неможливо завершити досудове розслідування.
Сторона обвинувачення зазначила, що з метою закінчення досудового розслідування даного кримінального провадження необхідно виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, зокрема: отримати висновок призначеної вибухо-технічної експертизи; виконати з підозрюваним вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі та розшукові дії, необхідність яких може виникнути в ході досудового розслідування.
Необхідність продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які з часу застосування запобіжного заходу не зменшились та не перестали існувати, а саме тим, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. З огляду на вищевикладене, слідчий просив встановити розмір застави 400 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Прокурор, слідчий у судовому засіданні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України визнав, зазначив, що не визнає причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. По суті підозри за ч.4 ст. 408 КК України зазначив, що не покидав місце несення служби, коли він виписався з лікарні, то не знав куди йому йти, а тому поїхав додому та чекав поки за ним приїдуть. Заперечував проти продовження строку запобіжного заходу, також зазначив, що розмір застави у 400 прожиткових мінімумів доходів громадян є для нього непомірним.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо збільшення розміру застави підозрюваному, просив зменшити її розмір або змінити запобіжний захід на більш м'який.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання, захисника, підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, є доведеними.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Частиною 5 ст. 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків тримання під вартою.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
У провадженні СВ Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за №62025170000513 від 14.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України.
12.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, тобто в погрозі вбивством щодо працівників правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
13.06.2025 року першим заступником керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, винесено постанову про визначення підслідності та органу якому належить здійснення процесуального керівництва досудового розслідування кримінального провадження №62025170000513 від 14.01.2025 за ч. 4 ст. 408 КК України за СВ Харківським РУП № 1 ГУНП в Харківській області.
26.06.2025 року процесуальним керівником Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону винесено постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень за №62025170000513 від 14.01.2025 за ч. 4 ст. 408 КК України та № 12025221130001013 від 11.06.2025 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України та об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно №62025170000513 від 14.01.2025.
30.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 345 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у дезертирстві,, тобто у нез'явленні на місце служби з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
13.06.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 11 серпня 2025 року включно.
07.08.2025 постановою виконувача обов'язків керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_18 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 12.09.2025 включно.
Завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді від 13.06.2025, якою підозрюваному застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з урахуванням обставин, що по справі необхідно провести ряд слідчих дій, виконати процесуальні дії, направлені на закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні не є можливим.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 12.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 345 КК України. 30.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 345 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливої причетності до вчинення ОСОБА_5 вищевказаних кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованих злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, ч. 1 ст. 345 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, за яке законом передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк та ч. 4 ст. 408 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, може вдатися до відповідних дій. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.
Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим суддею взято до уваги те, що ОСОБА_5 раніше судимий, а тому повністю виключити вказаний ризик неможливо.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя вважає недоведеним, оскільки стороною обвинувачення не зазначено, що саме може знищити підозрюваний.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який неодружений, раніше судимий, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.
Вирішуючи клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, майновий та сімейний стан.
Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаних кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Суд враховує відомості про особу підозрюваного, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.
За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, приходить до висновку, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у цьому провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62025170000513 від 14.01.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 36 (тридцять шість) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 12 вересня 2025 року включно.
Встановити строк дії даної ухвали до 12 вересня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :
ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у цьому провадженні;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1